ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/28170/15

адміністративне провадження № К/9901/41778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/28170/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, скасування рішення та податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (головуючий суддя Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також відповідач, ДПІ), у якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати наказ про проведення фактичних перевірок від 29.05.2015 №202;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 №0000342202;

визнати протиправним та скасувати наказ про проведення фактичних перевірок від 30.07.2015 №311;

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 28.10.2015 №000012/26-52-21/ НОМЕР_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі №826/28170/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №826/28170/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 справу прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 15.06.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У касаційній скарзі податковий орган викладає обставини справи, що полягають у призначенні перевірки, її проведенні та висновках акту перевірки, на підставі яких застосовано штрафні санкції, а також цитує пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статтю 20 цього Закону. З урахуванням викладеного, ДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29.05.2015 №202 "Про проведення фактичних перевірок", з метою організації контролю за діяльністю суб`єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг та на виконання вимог статей 75, 80, 81 Податкового кодексу України наказано начальнику управління податкового та митного аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Білюк С.І. на підставі підпунктів 80.2.1 - 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України організувати у червні 2015 року проведення перевірки ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ); термін проведення перевірки: з 18.06.2015 по 27.06.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт фактичної перевірки від 18.06.2015 №0051/26-52-21/ НОМЕР_1 , за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: в ході перевірки встановлено, що в магазині здійснюється торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, пивом в пляшках за готівку; встановлено факт здійснення реалізації товаром, не облікованим у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 5005,50грн. (згідно відомості, що додається), а саме: до перевірки не надано книгу обліку доходів та витрат, накладні, товарно-транспортні накладні на товари чи будь-які інші документи.

У зв`язку з виявленим порушенням, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 №0000342202, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 10011,00грн.

Крім того, відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.07.2015 №311 "Про проведення фактичних перевірок" з метою організації контролю за діяльністю суб`єктів господарювання сфери виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та на виконання вимог статей 75, 80, 81 Податкового кодексу України наказано начальнику управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_2 на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України організувати у серпні 2015 року проведення перевірки ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ); адреса суб`єкта господарювання: АДРЕСА_1 ; термін проведення перевірки: з 27.08.2015 - 10 діб.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними та/або тютюновими виробами від 28.08.2015 №0094//26-52-21/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем статті 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: встановлено факт реалізації алкогольного напою (пива) на розлив "Бочкове" 0,5 л по ціні 10,00грн., що підтверджується фіскальним чеком від 28.08.2015 №6648, закладом, який не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28.08.2015 №000/12/26-52-51/ НОМЕР_1 , яким до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00грн.

Вважаючи накази на проведення перевірки протиправними, що призвело до прийняття незаконних рішень, ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про від 29.05.2015 №202 "Про проведення фактичних перевірок" та від 30.07.2015 №311 "Про проведення фактичних перевірок". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.07.2015 №0000342202. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Касаційний суд відзначає, що у частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Як встановлено судами з оскаржуваних наказів про проведення фактичних перевірок, вони складені з порушення вимог статті 80 Податкового кодексу України, зокрема, при винесенні оскаржуваних наказів не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки; не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, не виззначено, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана.

Суди констатували, що наказ від 29.05.2015 №202 не містить адреси об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, підстави для проведення перевірки; крім того вказаний наказ не містить печатки контролюючого органу.

Наказ від 30.07.2015 №311 не містить обґрунтувань щодо посилань на підставу для проведення фактичної перевірки, а саме підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли правомірного висновку про протиправність наказів про проведення фактичних перевірок та наявність підстав для їх скасування.

У справі, що розглядається, податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2015 №0000342202 до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 10011,00грн.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, в ході перевірки встановлено, що в магазині здійснюється торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, пивом в пляшках за готівку; встановлено факт здійснення реалізації товаром не облікованим у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 5005,50грн. (згідно відомості, що додається), а саме: до перевірки не надано книгу обліку доходів та витрат, накладні, товарно-транспортні накладні на товари чи будь-які інші документи.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено контролюючим органом, до перевірки не надано книгу обліку доходів та витрат, накладні, товарно-транспортні накладні на товари чи будь-які інші документи.

Разом з цим, суди встановили, що матеріали справи містять копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які підтверджують факт оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей та ведення позивачем обліку товарних запасів.

З огляду на встановлене, висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" спростовано матеріалами справи, що вказує на протиправність прийнятого на підставі такого висновку податкового повідомлення-рішення від 10.07.2015 №0000342202 та є підставою для його скасування.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №826/28170/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.....................

....................

.....................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду