ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Справа № 580/1038/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської окружної прокуратури Цибань В.І. заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача Гурбанова Г.Н. - представник за довіреністю,

від відповідача представник не з`явився,

від третьої особи представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом першого заступника керівника Золотоніської окружної прокуратури,

м. Золотоноша, Черкаської області в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до Великохутірської сільської ради, с. Великий хутір, Драбівського

району, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

приватного акціонерного товариства Черкаський,

селище Рецюківщина, Драбівського району, Черкаської області

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернувся перший заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Великохутірської сільської ради про:

- визнання протиправною бездіяльність Великохутірської сільської ради з неприйняття до комунальної власності територіальної громади селища Рецюківщина Драбівського району Черкаської області з державної власності об`єкту нерухомості, який перебуває на балансі приватного акціонерного товариства Черкаський, а саме: 8-ми кв. житлового будинку, 1974 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Великохутірську сільську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади селища Рецюківщина Драбівського району Черкаської області об`єкт нерухомості 8-ми кв. житловий будинок, 1974 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Поставною Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року залишено без змін.

На підставі ч.1 ст.239 КАС України справу №580/1038/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Черкаської області.

Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України вищезазначену справу 04 січня 2021 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 січня 2021 року справу №580/1038/20 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 11 лютого 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 лютого 2021 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 09 березня 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 березня 2021 року суд відклав розгляд справи на 10 год. 30 хв. 01 квітня 2021 року.

Проте підготовче засідання призначене на 01 квітня 2021 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному з 22 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року.

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року підготовче засідання суду призначено на 11 год. 30 хв. 14 травня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2021 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 15 червня 2021 року.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника, яка знаходиться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься заява третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника (а.с.142 т. 2).

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Судом з`ясовано, що згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року №2ш виключено в структурах та штатних розписах обласних прокуратур, зокрема у Черкаській обласній прокуратурі Золотоніську місцеву прокуратуру та встановлено в структурі та штатних розписах обласних прокуратур окружні прокуратури, зокрема, у Черкаській обласній прокуратурі Золотоніську окружну прокуратуру.

З урахуванням вищенаведеного, судом розглядається позов першого заступника керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Відповідач у своєму відзиві на позов, що надійшов до місцевого адміністративного суду (з урахуванням доповнень до відзиву (а.с.134 т. 1)), зазначав, що житловий будинок не є державною власністю, оскільки всі квартири знаходяться у приватній власності, а тому дані обставини виключають можливість прийняття його до комунальної власності.

До Господарського суду Черкаської області відповідач відзиву на позов не подавав.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 червня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №580/1038/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор вказував, що під час приватизації в 1996 році Державного насінницького радгоспу Черкаський було створено відкрите акціонерне товариство Черкаський. До статутного капіталу відкритого акціонерного товариства Черкаський не увійшов 8-ми квартирний житловий будинок, 1974 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач допускає протиправну бездіяльність щодо прийняття у комунальну власність житлового будинку, що суперечить інтересам держави та загрожує його руйнуванню.

Судом встановлено, що згідно з планом приватизації державного майна Державного насінницького радгоспу Черкаський від 30 грудня 1996 року, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, вказане підприємство було приватизоване шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство Черкаський, яке зареєстроване 13 лютого 1997 року.

Під час приватизації в 1996 році Державного насінницького радгоспу Черкаський було створено відкрите акціонерне товариство Черкаський, до статутного капіталу якого не увійшов 8-ми квартирний житловий будинок, 1974 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що на даний час правонаступником відкритого акціонерного товариства Черкаський є приватне акціонерне товариство Черкаський.

Крім того, згідно з даними, що містяться у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, який формується та ведеться Фондом державного майна України відповідно до положень Законів України Про управління об`єктами державної власності, Про Фонд державного майна України, постанов Кабінету Міністрів України Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності від 30 листопада 2005 року №1121, Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності від 14 квітня 2004 року №467, станом на час звернення до суду балансоутримувачем державного майна - 8-ми квартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , є ПАТ Черкаський (приватне акціонерне товариство Черкаський).

На підставі наказу Фонду державного майна України №1998 від 16 грудня 2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області 07 вересня 2017 року була проведена перевірка стану, збереження та використання державного майна - 8-ми квартирного житлового будинку, 1974 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході перевірки було виявлено, що будівля використовується за призначенням та підлягає передачі в комунальну власність територіальної громади с. Рецюківщина.

Відповідно до Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності та на виконання доручення голови Черкаської обласної державної адміністрації від 26 липня 2016 року за №29Д, Регіональне відділення звернулося з листом 21 серпня 2017 року за №05-01-4160 до Рецюківщинської сільської ради з проханням розглянути питання про прийняття вказаного будинку у комунальну власність.

16 лютого 2018 року Регіональним відділенням повторно було направлено лист за № 05-01-1009 щодо вжиття вказаних заходів.

Рішенням Рецюківщинської сільської ради від 10 вересня 2018 року №30-2/VІІ Про надання згоди на прийняття в комунальну власність 8-ми квартирних житлових будинків сільською радою надано згоду на прийняття безоплатно в комунальну власність 8-квартирного житлового будинку 1974 року за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час вказане рішення чинне.

Станом на час розгляду справи в суді вказаний об`єкт нерухомості не прийнято в комунальну власність.

Передача у комунальну власність державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюється у порядку, визначеному Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, Законом України Про приватизацію державного житлового фонду, постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482 Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності об`єктами передачі згідно з цим Законом є об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Частиною 3 ст. 41 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

За приписами ст. 4-2 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності видатки, пов`язані з капітальним ремонтом об`єктів житлового фонду, гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, їх житлових комплексів та/або їх частин та інших об`єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов`язаних з капітальним ремонтом об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність відповідно до законів України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об`єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об`єктів.

Порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на капітальний ремонт об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, визначається в договорах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідними органами місцевого самоврядування.

Видатки, пов`язані з утриманням об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, відшкодовуються з відповідних місцевих бюджетів починаючи з бюджетного періоду, що настає за роком передачі їх у комунальну власність, відповідно до законодавства.

Частиною 9 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції чинній станом на 13 лютого 1997 року) передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій визначено Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 06 листопада 1995 року №891 (далі - Положення №891).

Передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради (п. 5 Положення №891).

За змістом ч.2 ст.4 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ч.5 та ч. 6 ст.7 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акту приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

В силу положень ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, право комунальної власності на будинок виникає з дня його державної реєстрації.

Згідно вимог ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 51 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність.

За результатами проведених 23 грудня 2018 року виборів об`єднаних територіальних громад, в Великохутірську сільську раду добровільно об`єдналися територіальні громади с. Великий Хутір, с. Рецюківщина, с. Рождественське, с. Ашанівка.

Відповідно до рішення Великохутірської сільської ради від 04 жовтня 2018 року №28-1/VІІ Про добровільне об`єднання територіальних громад Великохутірська сільська рада вирішила об`єднатися територіальними громадами села Великих Хутір, селища Ашанівка Великохутірської сільської ради, селища Рецюківщина Рецюківщинської сільської ради, села Рождественське Рождественської сільської ради у Великохутірську сільську об`єднану територіальну громаду Драбівського району з центром у селі Великий Хутір.

Відповідно до ст. 8-3 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад повноваження сільської, селищної ради та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до сільської, селищної об`єднаної територіальної громади припиняються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади рішення про підсумки додаткових виборів та визнання повноважень не менше половини депутатів від територіальної громади, що приєдналася, обраних на виборах до сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади.

З моменту припинення повноважень сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, повноваження сільського, селищного, міського голови об`єднаної територіальної громади поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, виконує обов`язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об`єднаної територіальної громади поточного скликання. За ним зберігаються розмір та умови оплати праці, що були йому встановлені як сільському, селищному голові до приєднання.

З дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету шляхом їх приєднання до відповідних юридичних осіб - сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільська, селищна рада, її виконавчий комітет припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Відповідні юридичні особи - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет об`єднаної територіальної громади є правонаступниками прав та обов`язків відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад реорганізація юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється без повідомлення про неї органу, що здійснює державну реєстрацію, а також без збирання вимог кредиторів, отримання їхньої згоди.

Під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою.

Стаття 4 Закону України Про Фонд державного майна України визначає, що до основних завдань Фонду державного майна України належать управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

Згідно зі ст. 1 Закону України Про управління об`єктами державної власності управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст.3 цього Закону визначено, що об`єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно з Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15 травня 2012 року №678 регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом: приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації; організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (п. 5.1 Положення).

Великохутірська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Рецюківщинської сільської ради. Повноваження голови Великохутірської сільської ради поширюються на територію територіальної громади с. Рецюківщина.

Об`єкт нерухомості - 8-ми квартирний житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 у процесі приватизації Державного насінницького радгоспу „Черкаський в 1996 році не увійшов до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства „Черкаський, який є правонаступником прав і обов`язків зазначеного радгоспу, перебуває на його балансі і залишається у державній власності.

За приписами ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Правом власності згідно з вимогами ч.1 ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, право розпорядження майном є виключним правом власника.

Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону).

Судом з`ясовано, що станом на час розгляду справи в суді в Регіональному відділенні відсутня будь-яка інформація, щодо переходу права власності на спірне майно та реєстрацію прав за іншими особами в Реєстрі прав власності на нерухоме майно чи Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про управління об`єктами державної власності Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

Реєстр формується Фондом державного майна України за участю центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Формування Реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства.

Відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про 8-ми квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до п. 1 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467, Реєстр формується з метою:

- ведення обліку об`єктів державної власності;

-створення умов для оптимізації кількості підприємств державного сектору економіки, використання об`єктів державної власності;

-проведення моніторингу структурних змін у державному секторі економіки;

- здійснення контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності;

- забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки.

До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів (п. 6 Положення).

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що Регіональне відділення на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 року №1121 Про затвердження методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності та з метою уточнення бази даних Єдиного реєстру об`єктів державної власності, складовою якого є Реєстр державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, щороку направляє листи до балансоутримувача про необхідність проведення повної інвентаризації державного майна.

Крім того, позивач відповідно до Господарського кодексу України, Законів України „Про управління об`єктами державної власності, „Про оренду державного та комунального майна, наказу ФДМУ та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 Про управління державним майно, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі здійснює перевірку стану та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу приватного акціонерного товариства Черкаський.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68 управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна.

Правовий аналіз вказаного Положення, свідчить про те, що єдиним способом управління об`єктами житлового фонду, що належать до державної власності, є їх передача у комунальну власність.

Проте, всупереч вимогам Законів України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, „Про управління об`єктами державної власності, Про управління об`єктами державної власності Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі та інших законодавчих актів, відповідачем допущено бездіяльність з неприйняття зазначеного об`єкта у комунальну власність.

Наявність свідоцтв про право приватної власності щодо квартир у будинку не є підставою для зняття його з обліку Регіональним відділенням.

Крім того, з відзиву (доповнення) на позов вбачається, що у приватній власності громадян перебувають лише чотири з восьми наявних у будинку квартир.

Суд бере до уваги, що 20 квітня 2016 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків № 301 (далі - Порядок), яким визначений механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

Суд зауважує, що приватне акціонерне товариство Черкаський не є державним підприємством, а є балансоутримувачем об`єктів житлового фонду, які при приватизації не увійшли до його статутного капіталу та були визнанні об`єктами державної власності.

Порядок визначає коло суб`єктів, які мають право на списання багатоквартирних будинків з балансу. На господарські товариства, на балансі яких перебуває державний житловий фонд, що не увійшов до статутних капіталів при приватизації, порядок не розповсюджується.

Оскільки відсутній відповідний порядок списання з балансу господарських товариств багатоквартирних житлових будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, які не увійшли до статутних капіталів господарських товариств при приватизації та перебувають у них на балансі, та враховуючи положення Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, Закону України Про управління об`єктами державної власності, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків №301, то вказаний житловий будинок повинен бути переданий до комунальної власності територіальної громади з наступним списанням його з балансу відповідно до Порядку.

Відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку (приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку) є спільною сумісною власністю співвласників та не може бути поділено між співвласниками. Згідно з вимогами цього Закону співвласники повинні визначити форму управління багатоквартирним будинком (управитель чи об`єднання співвласників) та прийняти відповідне рішення щодо такого управителя.

Згідно з ч. 5 ст. 13 цього Закону, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління такого будинку здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, регулюються Законом України „Про житлово-комунальні послуги. Відповідно до цього закону органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями регулятора житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним житловим будинком.

Враховуючи вищезазначені норми, суд вважає, що на виконання Закону України „Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності даний житловий будинок повинен бути переданий до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об`єднанню співвласників цього будинку.

Відповідно до положень ст.73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні акти і законні вимоги органів та посадових осіб місцевого самоврядування є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

За приписами ст.6 Закону України „Про місцеві державні адміністрації розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Судом встановлено, що доручення Голови Черкаської обласної державної адміністрації від 26 липня 2016 року №29-Д щодо вжиття заходів для прийняття об`єктів житлового фонду та соціально-культурного призначення в комунальну власність і рішення Рецюківщинської сільської ради від 10 вересня 2018 року №30-2/V1І „Про надання згоди на прийняття в комунальну власність 8-ми квартирних житлових будинків - не оскаржені та не скасовані.

Оцінюючи вище наведені положення нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що для прийняття до комунальної власності вказаного об`єкту є обов`язковим підписання акту приймання - передачі будинку, що передбачено ст.7 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності.

Проте, станом на час розгляду справи в суді відповідний акт прийому-передачі не підписаний, вказаний об`єкт до комунальної власності не прийнятий.

Суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа 1-9/2009) про те, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону Про місцеве самоврядування в Україні).

Таким чином, з огляду на вище вказані норми чинного законодавства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання Великохутірську сільську раду прийняти з державної власності в комунальну власність територіальної громади спірного об`єкту нерухомості.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Великохутірської сільської ради з неприйняття до комунальної власності територіальної громади селища Рецюківщина Драбівського району Черкаської області з державної власності об`єкту нерухомості, судом враховано наступне:

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ГПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Водночас, обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вимога щодо встановлення (визнання) або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до юрисдикції останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, де ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечить основним засадам господарського процесу та його формам.

Наслідком обрання неефективного способу захисту є відмова у позові, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340.

В зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відповідно п.5.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, що затверджене Наказом Фонду державного майна України №678 від 15 травня 2012 року та п. 5.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що затверджене Наказом Фонду державного майна України №810 від 12 серпня 2019 року, регіональне відділення Фонду організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.

Водночас, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, за наявності повноважень здійснювало лише листування з сільською радою, але реальних заходів щодо забезпечення збереження державного майна у стані придатному до експлуатації та його подальшої передачі до комунальної власності міста не вживало.

Прокурор зауважив, що Регіональне відділення Фонду Державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях неналежно виконувало свої повноваження щодо спірного будинку, не в повній мірі вживало заходи щодо захисту державних інтересів, визначених Конституцією України та іншими законами, тому звернення прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та забезпечення визначених державою гарантій.

Прокурор зазначив, що звертаючись до суду з позовом намагається забезпечити правильне застосування Законів України Про управління об`єктами державної власності, Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, Про місцеве самоврядування в Україні.

Золотоніською місцевою прокуратурою був направлений лист до Регіонального відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з метою встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Згідно інформації Регіонального відділення від 03 березня 2020 року №10-12/02-1118 прокурором було встановлено, що Регіональне відділення ФДМУ по Черкаській області, а згодом правонаступник - Регіональне відділення ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зверталися до Великохутірської ОТГ щодо прийняття у комунальну власність вказаних об`єктів (листи від 03 червня 2019 року та 16 січня 2020 року), але відповіді не отримано.

На даний час, вказаний об`єкт не передано до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Отже, враховуючи нездійснення Регіональним відділенням в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов`язати Великохутірську сільську раду (вул. Куниці, 10, с. Великий хутір, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34238349) забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади селища Рецюківщина Драбівського району Черкаської області об`єкт нерухомості 8-ми кв. житловий будинок, 1974 року, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 18, селище Рецюківщина, Драбівський район, Черкаська область.

3.В решті вимог в позові відмовити.

4.Стягнути з Великохутірської сільської ради, вул. Куниці, 10, с. Великий хутір, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34238349 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 - 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 17 червня 2021 року.

Суддя А.В. Васянович