Справа № 643/4679/21

Провадження № 2/643/3268/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021

Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О.М.,

за участю секретаря судового засідання Холод К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитон» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

В березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредитон», в якому просить визнати договір позики №2020-14-00028112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту недійсним.

Позовні вимоги мотивував тим, що 26.11.2020 між ним та відповідачем було укладено договір №2020-14-00028112 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Фінансову послугу було надано шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте зазначає, що ним не було підписано договір.

Крім того, позивач зазначив, що в порушення ч.2, ч.3 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» не підтверджено факт надання інформації письмово або за допомогою електронного повідомлення.

Відповідачем було проігноровано вимогу ч.2, ч.3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та не повідомлено письмово позивачу необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що позичальнику бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості, які потрібні при укладенні договору та не зазначив їх в його змісті.

Позивач вважає, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами та можуть бути визнані недійсними відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Кредитний договір підписаний між сторонами, на думку позивача, не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, а укладений договір містить ознаки кредитного договору.

Позивач зазначає, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. відповідачем не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, а тому реально нарахований відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим ніж зазначений у розрахунку платежів.

Позивач зауважує, що йому не було повідомленого нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання, йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту, через що він погодився на укладення договору. При укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, запропоновано укласти договір на відомих лише відповідачу умовах, розмір відсотків за кредитним договором перевищує розмір заборгованості за кредитом.

05.05.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Законом України «Про електронну комерцію» передбачено укладення електронного договору, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

04.10.2020 позивач здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі на офіційному сайті ТОВ «ФК «Кредитон», створив особистий кабінет.

26.11.2020 позивач з метою укладення електронного кредитного договору здійснив ідентифікацію та авторизацію в ІТС відповідача шляхом входу його до особистого кабінету на сайті за допомогою введення логіну та паролю в ІТС. З особистого кабінету позивачем була подана заявка на отримання кредиту, яка схвалена відповідачем.

Пропозиція укласти договір направлялася ТОВ «ФК «Кредитон» шляхом розміщення в особистому кабінеті позивача у вигляді проекту Кредитного договору з іншими невід`ємними складовими частинами. Позивач в свою чергу прийняв умови відповідача, викладені у розміщеній в ІТС оферті кредитного договору, та підписав її електронним підписом одноразовим ідентифікатором шляхом введення одноразового ідентифікатора в ІТС на натиснувши кнопку «Підписати». Примірник кредитного договору збережений та доступний позивачу для перегляду, скачування, друку та безперешкодного доступу в особистому кабінеті на сайті.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «Кредитон» ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3000 грн строком на 21 календарний день, який був перерахований 26.11.2020 безготівковим переказом на його рахунок за допомогою електронного платіжного засобу. Розділом 2 Додатку №1 до Кредитного договору «Графік платежів» визначено загальну вартість кредиту з урахуванням комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом та станом на заплановану дату повернення кредиту становила 4134 грн.

Станом на 29.04.2021 позивач не сплатив жодного платежу, не виконав договірні зобов`язання, тому має заборгованість у загальній сумі 7428 грн.

Відповідач зазначає, що сума кредиту, строк кредитування, розмірі платежів, загальна вартість кредиту, порядок їх сплати, відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань та інші умови передбачені у договорі та погоджені сторонами.

На день укладення договору діяла редакція Закону України «Про споживче кредитування», яка не розповсюджувалася на укладений договір, оскільки розмір кредиту не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати.

Твердження позивача щодо нечесної підприємницької практики та введення останнього в оману не доведено жодним належним і допустимим доказом.

Від позивача відповіді на відзив не надійшло.

19.03.2021 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був обізнаний, подав заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Кредитон».

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

26.11.2020 між ТОВ «ФК «Кредитон» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №2020-14-00028112, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та інші платежі на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1) (а.с. 8-15).

Відповідно до п.2.4 Договору кредит надається Позичальнику в безготівковій формі шляхом переказу протягом 3 банківських днів з дати укладення цього договору.

Відповідно до п.2.6 Договору невикористання позичальником наданих Кредитодавцем грошових коштів (кредиту) не є причиною розірвання цього договору, визнання його неукладеним або недійсним. У будь-якому випадку, з дати видачі кредиту на позичальника покладаються зобов`язання виконати умови цього Договору, зокрема повернути Кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом тощо.

Відповідно до п.2.7 Договору позичальник має право відмовитись від одержання Кредиту, повідомивши про це Кредитодавця до дати видачі Кредиту шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення в Особистому кабінеті або за допомогою телефонного зв`язку, або шляхом використання вбудованого засобу комунікації зі співробітниками Кредитодавця (онлайн-чату) на Сайті/в Мобільному додатку.

Пункт 3 Договору регулює порядок повернення Кредиту, нарахування та сплати Комісії за надання Кредиту і процентів, а саме: п.3.1 говорить про те, що повернення Кредиту, сплата Комісії за надання Кредиту та Процентів за користування Кредитом здійснюється не пізніше запланованої дати повернення Кредиту/терміну часткового повернення Кредиту відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до п.3.2 Договору комісія за надання Кредиту нараховується в Ддту надання Кредиту.

Пункт 3.3 регулює порядок нарахування процентів за користування Кредитом протягом періоду нарахування процентів щодня на залишок суми кредиту, яка підлягає поверненню, з урахуванням цього Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору проценти нараховуються за ставкою ПС, розмір та порядок застосування якої наведений у Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною.

Крім того, п.3.9 Договору передбачено, що Позичальник має право повністю або частково достроково повернути Кредит.

Пунктом 5 Договору на Позичальника прокладаються зобов`язання, зокрема: п.5.3 позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі повернути Кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору за порушення строків повернення Кредиту, сплати Процентів за користування Кредитом та Комісії за надання Кредиту сплачувати Кредитодавцю штрафні санкції, визначені умовами цього Договору.

Пунктом 5.6. позичальник зобов`язується визнавати електронні документи, складені Кредитодавцем та Позичальником (договори, заявки, акти тощо), як документи, складені в простій письмовій формі відповідно до ст.207 Цивільного Кодексу України та інших норм законодавства України.

Особливими умовами Договору п.14.1 передбачено, що даний Договір укладається шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) кредитодавця укласти Кредитний договір у порядку та на умовах, визначених кредитодавцем і викладених у Правилах на Сайті/в Мобільному додатку. Договір укладається в електронному вигляді з використання дистанційних каналів комунікації та підписується позичальником за допомогою використання АВП/Електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З Додатку 1 до кредитного договору вбачається, що сума наданого ОСОБА_1 кредиту за вказаним вище договором становить 3000 грн строком на 21 календарний день з датою повернення 17.12.2020. В додатку 1 встановлено: комісія за надання кредиту 0% від суми кредиту; пільговий період 3 дні протягом яких неустойка не нараховується; зазначена реальна процентна ставка 553,87% річних; розмір пені 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення тощо.

Відповідно до графіку платежу всього до сплати підлягає 4134,00 грн, з яких 3000 грн сума кредиту, 1134,00 грн сума нарахованих процентів. Додаток та договір підписані сторонами одноразовим ідентифікатором (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва ТОВ «ФК «Кредитон» зареєстровано як фінансова установа (а.с.43).

Відповідачем надано до суду копію оспорюваного кредитного договору №2020-14-00028112 від 26.11.2020, тотожний наданому позивачем (а.с.49-53).

Позивач надав відповідачу згоду на перевірку і обробку персональних даних та іншої інформації (а.с.54).

На сайті ТОВ «ФК «Кредитон» розміщені правила надання відповідачем послуг на сайті (а.с.55-70).

Відповідно до договору №33 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 29.01.2018, укладеного між ПАТ «Таскомбанк» (Банк) та ТОВ «ФК «Кредитон» (Партнер), банк надає партнеру послуги з обробки та передачі даних, за технологією переказу коштів по МПС про платежі, які ініційовані Партнером, а партнер зобов`язується сплати банку комісійну винагороду на умовах визначених цим договором (п.2.1). Партнер надає фізичним особам кошти у позику шляхом ініціювання переказу коштів фізичним особам, партнер забезпечує розрахунки шляхом перерахування коштів на рахунок (п.2.2) (а.с.71-75).

Відповідно до картки обліку Кредитного договору заборгованість за кредитним договором станом на 29.04.2021 складає 7428,00 грн (а.с.78-79).

Позивач зазначає, що не підписував оспорюваний договір.

Закон України«Про електроннукомерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Отже кредитний договір, укладений між сторонами у справі, є електронним.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про електронну комерцію» правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Відповідно дост.12Закону України«Про електроннукомерцію» якщовідповідно доакта цивільногозаконодавства абоза домовленістюсторін електроннийправочин маєбути підписанийсторонами,моментом йогопідписання євикористання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом .

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України«Про електроннукомерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про підписання позивачем спірного електронного договору, що спростовує твердження позивача про непідписання ним договору.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Підписанням договору позивач погодився визнавати електронні документи, складені Кредитодавцем та Позичальником (договори, заявки, акти тощо), як документи, складені в простій письмовій формі відповідно до ст.207 Цивільного Кодексу України та інших норм законодавства України (п.5.6 Договору).

У позові ОСОБА_2 посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про споживче кредитування», зокрема ч.2, ч.3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п.1, п.7 ч.2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, що діяла на момент укладення договору, цей Законне поширюєтьсяна: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця;

7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

Таким чином, суд зауважує, що норми Закону України «Про споживче кредитування» не поширюються на укладений між сторонами договір та не можуть бути застосовані до нього.

Спростовується змістом договору і твердження позивача про непоінформованість його про реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту для нього як для споживача.

Так з Додатку 1 до кредитного договору №2020-14-00028112 від 26.11.2020 укладеного між ТОВ «ФК «Кредитон» та ОСОБА_1 вбачається, що реальна річна процентна ставка дорівнює 553,87% (п.1.13), загальна вартість кредиту складає 4134,00 грн (п.2.4).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:

1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;

3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;

5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;

8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції;

10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.

Жодного доказу на підтвердження нечесної підприємницької практики або введення позивача в оману відповідачем суду не надано. Договір містить інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору (суму кредиту, строки повернення, проценти, сукупну вартість кредиту тощо).

Що стосується посилання позивача на п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено, що несправедливою умовою договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, суд зауважує, що предметом розгляду у даній справі не є жодної вимоги відповідача до позивача. Позивач погодився на сплату відсотків у сумі 1134,00 грн за 21 календарний день, отримання суми кредиту не заперечує, правом відмови від отримання кредиту не скористався.

Відповідно доч.1,ч.2ст.12ЦПК України цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно доч.1,ч.5,ч.6ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом не встановлено підстав для визнання кредитного договору укладеного 26.11.2020 між сторонами у справі №2020-14-00028112 недійсним, а тому позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України, тобто судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку із відмовою у позові судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,5, 12,13,76-82, 89, 141, 259, 354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитон» про визнання кредитного договору недійсним повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Московський районний суд м.Харкова.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитон», місцезнаходження: 03038, м.Київ, вул.Протасів Яр, 2, (Літ Д), офіс 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41361657.

Суддя О.М.Тимош