ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1604/21 Справа № 195/1269/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальногопровадження,внесеного доЄРДР за №12020040590000120 від 24 березня 2020 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Конотоп Сумської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.125КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 1361,00 грн., пов`язану з витратами на лікування, та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., завдану внаслідок скоєння правопорушення та приниженні його честі і гідності, а всього на загальну суму 6 361,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_7 06.03.2020 приблизно о 18 годині 10 хвилин знаходився біля території домоволодіння АДРЕСА_2 , де в нього в ході раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_9 , на ґрунті особистих неприязних відносин виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 в цей же день, тобто 06.03.2020 приблизно о 18 годині 11 хвилин знаходячись біля території домоволодіння АДРЕСА_2 , під час сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, незаконно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх, дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_9 не менше трьох ударів кулаком правої руки в область обличчя.

В результаті умисних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_9 спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: «закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, а також синець на обох повіках лівого ока. Виявленні тілесні ушкодження на голові оцінюються у сукупності, як єдина закрита черепно-мозкова травма і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день)».

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи заявленівимоги, адвокат посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. На переконання захиснику, вирок суду ґрунтується на суперечливих доказах та ці суперечності не були усунені під час судового розгляду. Захисник вважає, що суд не надав оцінку показанням свідка ОСОБА_11 та потерпілого щодо нанесення ударів ОСОБА_12 та не з`ясував можливість виникнення тілесних ушкоджень від її дій. Поряд із цим, суд залишив поза увагою й те, що зазначені у висновку СМЕ тілесні ушкодження не відповідають тим, що були вказані свідками. Окрім цього, суд не перевірив й обставину несвоєчасного звернення потерпілого до лікарні, а також факт наявності у останнього тілесних ушкоджень безпосередньо після сварки. При цьому, адвокат зауважує, що суд безпідставно відмовив у залученні до матеріалів провадження доказів наявності у обвинуваченого травми, яка унеможливлює нанесення ударів ОСОБА_9 правою рукою. Також, адвокат звертає увагу на те, що суд порушив вимоги ст. 363 КПК України та всупереч положенням ст. 357 КПК України не дослідив речові докази. Серед іншого, захисник вважає необґрунтовано задоволеним й цивільний позов. Адвокат зазначає, що потерпілим не було надано доказів необхідності придбання саме тих ліків, які зазначені у чеках.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, потерпілого та його захсиника, які просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.

Так, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в ході судового розгляду:

- показаннями обвинуваченого, який хоча і не визнав свою вину, проте обставину перебування за місцем мешкання ОСОБА_9 , куди прибув разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , не заперечував, визнав факт неприязних відносин та сварки з останнім;

- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який вказав на те, що до його двору, де він перебував разом з Філатовими, прибули колишня дружина - ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , та одночасно приїхав ОСОБА_14 . Після того, як до них підійшла ОСОБА_12 та почала чіплятися до нього та кричати, він попросив ОСОБА_14 поїхати, та направився до свого двору, де в проході стояв ОСОБА_7 , який не давав пройти і почав висловлювався нецензурною лайкою в його адресу, після чого в них виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 вдарив перший раз його правою рукою, а саме кулаком в ліву частину щелепи, він впав та втратив свідомість. Потім коли він встав ОСОБА_15 вів себе агресивно, та наніс йому другий удар в ліву частину обличчя, у височну частину, їх розбороняли Філатови, а ОСОБА_14 вже поїхав. При цьому колишня дружина намагалася пальцями штрикнути його в око, а ОСОБА_15 наніс третій удар в район лівого ока;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , який засвідчив, що перебував разом з ОСОБА_11 у ОСОБА_9 , в той час як до нього приїхав ОСОБА_7 із ОСОБА_12 . Окремо від них приїхав ОСОБА_14 . Зайцеви між собою почали сваритися та в ході сварки ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 , перший удар - правою рукою в область голови, другий - в область щелепи, потім в область ока, колишня дружина також намагалася наносити удари, але не змогла. При цьому, свідок заувжив, що ушкоджень у ОСОБА_9 до вказаних подій не було, він був присутній до приїзду поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка засвідчила, що перебувала разом з ОСОБА_16 у ОСОБА_9 , в той час як до нього приїхав ОСОБА_7 із ОСОБА_12 , а потім ОСОБА_14 . Далі почалась сварка, під час якої ОСОБА_7 тричі вдарив ОСОБА_9 ;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , який вказав, що під`їхав до ОСОБА_9 , де побачив біля двору ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 . ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 кулаком в обличчя під око, після чого останній упав, а він поїхати звідти;

-показаннями свідка ОСОБА_19 ,який засвідчив, що він приїхав до свого брата, який проживає по сусідству із ОСОБА_9 , привітався з останнім, потім приїхала машина ОСОБА_7 , почалася сварка, в ході якої ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 один удар в область голови;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка обставину перебування на території домоволодіння свого колишнього чоловіка - ОСОБА_9 , з яким вона перебувала у неприязних відносинах з приводу поділу майна, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_13 не заперечувала, та засвідчила, що почала сваритися з потерпілим, останній виштовхав її з двору силою, а ОСОБА_7 заступився за неї;

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який засвідчив, що разом із ОСОБА_12 , яка повідомила, що потерпілий вивозить їх спільне майно, та ОСОБА_7 прибула до ОСОБА_9 .. Далі Зайцеви почали сваритись, під час сварки ОСОБА_9 виштовхав ОСОБА_12 з двору, а ОСОБА_7 заступився за неї;

- висновком судово-медичного експерта № 61 від 18.03.2020, відповідно до якого, з 10.03.2020 по 18.03.2020 при судово-медичному обстеженні, а також згідно наданим медичним документам у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, а також синець на обох повіках лівого ока.Виявленітілесні ушкодження на голові оцінюються у сукупності, як єдина закрита черепно-мозкова травма і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). Зважаючи на характер вищевказані тілесні ушкодження утворилися від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такі. Враховуючи дані наданих медичних документів, давність тілесних ушкоджень незадовго до звертання за медичною допомогою та може відповідати подіям 06.03.2020 (а.п.15-16);

- висновком експерта № 77-Е від 25.03.2020, відповідно до якого, враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, експерт вважає можливим їх утворення за обставин та при механізмі, вказаному потерпілим ОСОБА_9 , свідком ОСОБА_16 , свідком ОСОБА_11 під час слідчих експериментів. (а.п.60-62);

- висновком експерта № 100-Е-Д від 24.04.2020, який провів додаткову судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , відповідно до якого, враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, експерт вважає можливим їх утворення за обставин та при механізмі, вказаному потерпілим ОСОБА_9 , свідком ОСОБА_14 під час слідчих експериментів. (а.п.69-70);

- протоколом слідчого експерименту від 24.03.2020, за участю свідка ОСОБА_16 , який пояснив та вказав на місці події, що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 один удар правою рукою в область щелепи, від чого останній впав на землю рівної ділянки, потім завдав удар кулаком правої руки в область лівого ока, потім ще раз кулаком правої руки в область лівого ока. (а.п. 51-52);

- протоколом слідчого експерименту, дослідженого в судовому засіданні від 24.03.2020, за участю свідка ОСОБА_11 , яка пояснила та вказала на місці події, що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 три удари кулаком правої руки в обличчя куди саме вона не бачила (а.п. 55-56);

- протоколом слідчого експерименту від 22.04.2020, за участю свідка ОСОБА_14 , який пояснив та вказав на місці події, що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 один удар правою рукою в ліву частину обличчя, від чого останній впав на землю, що було потім він не бачив (а.п. 63-64);

- постановами про визнання речовими доказами CD-R диску марки ТОВ М.В., відеофайлу записаного на DVD-R диску марки AXENT, відеофайлів записаних на СD-R дисках марки VIDEX (а.п. 32, 42,50,54,58,66,75,79).

Надаючи оцінку наведеним доказам у своїй сукупності, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази суд вважає достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Так, матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що ОСОБА_9 та його колишньою дружиною ОСОБА_12 , склалися неприязні відносини з приводу поділу майна після розлучення.

З наданих обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показань вбачається, що останні дійсно приїхали до потерпілого після того як ОСОБА_12 дізналась про те, що він вивозить з будинку їх спільне майно, що в подальшому стало причиною сварки між потерпілим та обвинуваченим.

Водночас, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 та Філатови підтвердили факт сварки, в ході якої ОСОБА_9 було завдано тілесні ушкодження, що не заперечував й сам обвинувачений.

При цьому, висновками експертів (№ 77-Е від 25.03.2020, № 100-Е-Д від 24.04.2020) встановлено, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути утворені за обставин, зазначених потерпілим ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та, відповідно, й встановлених судом.

Що стосується протиріч у показаннях свідків та зазначеного ними механізму спричинення тілесних ушкоджень, на що вказує захисник в апеляційній скарзі, то вони були повністю усунені судом.

Так, під час судового розгляду та в ході проведення слідчих експериментів потерпілий та свідки дійсно надали різні пояснення стосовно кількості ударів, нанесених потерпілому, та механізму їх спричинення. Суперечливими пояснення останніх були й під час проведення слідчих експериментів.

Між тим, експертом (висновок № 118-Е-Д2 від 12.05.2020 а.п. 81-82 ) фактично було спростовано можливість утворення тілесних ушкоджень за обставин, вказаних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно до протоколів слідчих експериментів від 06 та 07 травня 2020, за їх участю.

Твердження захисника про те, що суд не перевірив факт несвоєчасного звернення потерпілого до лікарні, то ці обставини з урахуванням досліджених висновків експертів сумнівів у наявності в останнього тілесних ушкоджень безпосередньо після сварки та саме тих, які були встановлені судом, не викликають.

З наведених підстав суд не може погодитись й з доводами захисту про безпідставну відмову у долученні доказів на підтвердження наявності у обвинуваченого травми, яка виключає можливість нанесення тілесних ушкоджень потерпілому правою рукою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що про ці обставини не було повідомлено й орган досудового розслідування.

Що стосується доводів захисту про нанесення ударів ОСОБА_12 , то про ці обставини під час судового розгляду учасники провадження, в тому числі й обвинувачений, не повідомляли. Не було надано суду й доказів на підтвердження внесення до ЄРДР відомостей за вказаним фактом.

Твердження захисту про не дослідження судом речових доказів колегія суддів також розцінює критично, оскільки ними визнано відеозаписи слідчих експериментів, досліджених безпосередньо під час судового розгляду.

До того ж, захисник не вказує яким саме чином наведені обставини впливають на допустимість протоколу самої процесуальної дії.

Отже, з урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав визнати висновки суду такими, що не відповідають матеріалам провадження.

Вирішуючи питання обґрунтованості задоволеного судом цивільного позову потерпілого, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В силу вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У відповідності з вимогами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями ст. 1207 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначенимстаттею 1200цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 1361,00 грн., а також моральної у розмірі 30000,00 грн.

Задовольняючи частково цивільний позов, суд дійшов висновку, що заявлений потерпілим розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню у повному обсязі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу на те, що потерпілим долучено до позову копії розрахункових документів на підтвердження понесених ним витрат та сумнівів у тому, що заявлена потерпілим сума матеріальної шкоди є необґрунтовано завищеною у суду не виникає.

Що стосується визначеного судом розміру моральних збитків, який підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, то і він на думку суду є обґрунтованим.

Матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що потерпілий зазнав душевних страждань через порушення звичного способу життя, внаслідок отримання тілесних ушкоджень, яка обґрунтовано оцінена ним у 5000,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України,

колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4