Висновки суду.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд враховує, що однією зі сторін в даній справі, є нерезидент України - Фірма TRUCK SCOUT S.R.L. (Трак Скаут С.Р.Л.), зареєстрована в Румунії, Judetul Bistrita-Nasaud (Жудець Бістріція-Несеуд), Romаnia (Румунія), реєстраційний номер 29829946 та здійснює господарську діяльність 4614- посередництво в торгівлі машинами, промисловим обладнанням, кораблями та літаками з 29.02.2012 року.

Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до статті 74 вказаного Закону процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Позивачем долучено до позовної заяви сертифікат реєстрації серія В №3988577 Фірми TRUCK SCOUT S.R.L. (Трак Скаут С.Р.Л.) щодо правосуб`єктності позивача.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону (частина 1 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є Україна, 79040, місто Львів, вулиця Журавлина, будинок 5, квартира 1.

Враховуючи наведене, спір про стягнення заборгованості за поставлений товар за який Приватне підприємство «ТСМ ГРУП» мало здійснити оплату належить до предметної та територіальної юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Також суд зазначає, що відсутня необхідність здійснення судового доручення для повідомлення про судове провадження учасника справи позивача, який не є резидентом України, оскільки представництво інтересів позивача здійснюється уповноваженим представником адвокатом на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 10.11.2020 року.

Суд вважає за доцільне застосувати при вирішенні спору право України, а не Румунії, як вважає позивач, оскільки законодавством України повністю врегульовано правовідносини, що виникли між сторонами.

Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб`єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 378 Господарського кодексу України суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності є: суб`єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно частин 1, 2 статті 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між сторонами виникли відносини, шляхом укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт продажу та поставки позивачем відповідачу товару (кран марки POTAIN модель G20/15C, номер ідентифікаційний 64941, країна реєстрації Франція, рік виробництва 1990) підтверджується наявними в матеріалах справи: фіскальним рахунком №00154 від 10.03.2020; митною декларацією IM40ДЕ UA209170/2020/026265 (форма МД-2); експортними деклараціями 20РL402010Е0413154 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413162 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413170 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413197 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413202 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413210 від 20.04.2020.

Товар (кран марки POTAIN, країна реєстрації Франція, рік виробництва 1990,) був розмитнений в Україні по митній декларації IM40ДЕ UA209170/2020/026265 (форма МД-2).

Із вказаної митної декларації вбачається, що:

- товаром є: баштовий кран моделі POTAIN G20/15C в розібраному стані, для зручності транспортування, серійний номер 64941, з поворотною стрілою, максимальна висота підйому 51,60 м, радіус повороту 50 м, загальна вантажопідйомність від 1,5 до 8 тон, 1990 року виготовлення, бувший у використанні 1 шт., в комплекті з противагами;

- одержувачем товару є ПП «ТСМ ГРУП» (79040, м.Львів, вул.Журавлина, буд.5, кв.1, український номер - 39950375) - графа 8 митної декларації;

- особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ПП «ТСМ ГРУП» (79040, м.Львів, вул.Журавлина, буд.5, кв.1, український номер - 39950375) - графа 9 митної декларації;

- валюта та загальна сума за рахунком: 9000,00 EUR- графа 22 митної декларації.

Крім того, як вбачається з пункту 20 митної декларації умовою поставки було ЕХW FR Romagnieu (Інкотермс 2010), яка передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо), при цьому продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Тобто як митне очищення у Франції товару, так і всі дії пов`язані із розмитненням такого товару в Україні були здійснені ПП «ТСМ ГРУП».

Також, у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» митної декларації вказано: 0380 00154 10.03.20.

У відповідності до наказу Міністерства фінансів України 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документу « 0380» належить рахунку-фактурі (інвойсу) (Commercial invoice).

Відтак, у вказаній митній декларації, яка була подана відповідачем (в інтересах відповідача) Галицькій митниці Держмитслужби наявне посилання на рахунок №00154 від 10.03.2020.

Також, у митній декларації міститься посилання на експортні декларації 20РL402010Е0413154 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413162 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413170 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413197 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413202 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413210 від 20.04.2020 - під кодом « 9610», який у відповідності до наказу Міністерства фінансів України 20.09.2012 №1011 відповідає за «Копії митної декларації країни відправлення».

В матеріалах справи наявні шість повідомлень-підтверджень вивозу з Республіки Польща в Україну декількома транспортними засобами товару (кран моделі POTAIN G20/15C в розібраному стані) за вищенаведеними експортними деклараціями, а саме: 20РL402010Е0413154 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413162 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413170 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413197 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413202 від 20.04.2020, 20РL402010Е0413210 від 20.04.2020. З яких вбачається, що відправником товару є TRUCK SCOUT S.R.L. (Трак Скаут С.Р.Л.) №RО29829946, а одержувачем є ПП «ТСМ ГРУП», 79040, м.Львів, вул.Журавлина, 5/1.

Слід зазначити, що факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи та перерахованими вище експортними деклараціями, митною декларацією, продаж товару відбувся на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури.

Представником позивача надано переклад фіскального рахунку, експортних декларацій, повідомлень-підтверджень вивозу товару.

Вищевказане спростовує заперечення відповідача на ведені ним у поясненні.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що фіскальний рахунок є офертою і за відсутності від відповідача письмового погодження з нею вважається, що така оферта не акцептована, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що акцепт є відповіддю особи на отриману пропозицію, яка повинна бути повною і безумовною, при цьому така відповідь не обов`язково повинна бути письмовою, вона може бути виражена шляхом вчинення певної дії.

В даному випадку діями відповідача, які свідчать про повне і безумовне прийняття ним оферти, є те, що він отримав товар, вказаний у оферті та здійснював його митне оформлення.

Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата основного боргу за отриманий товар (кран марки POTAIN модель G20/15C, номер ідентифікаційний 64941, країна реєстрації Франція, рік виробництва 1990) відповідачем не проведена, у зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 9 000,00 євро.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, заперечив проти позову у поданому письмовому поясненні.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача із претензією-вимогою за вих.№11/12/20 від 11.12.2020, в якій просив негайно, але не довше як протягом 5 календарних днів з моменту отримання цієї претензії-вимоги сплатити позивачу суму боргу в розмірі 9 000,00 євро. Факт надсилання вказаної претензії-вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи: описом вкладення у лист від 11.12.2020; поштовою накладною №3302807974081 від 11.12.2020, фіскальним чеком №0031001 0028848 від 11.12.2020. Проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 9 000,00 євро є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на припинення діяльності позивача, то таке твердження є безпідставним, не підтвердженим жодними доказами

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження позовних вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 9 000,00 євро основного боргу обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4 541,05 грн, що підтверджується квитанцією №9222-6407-8457-5867 від 04.02.2021.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 541,05 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 20, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238, 241, 365-366 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ТСМ ГРУП» (79040, м.Львів, вул.Журавлина, буд. 5, кв. 1; ідентифікаційний код 39950375) на користь TRUCK SCOUT S.R.L. (Трак Скаут С.Р.Л.) (TVA: RO29829946; Strada Constantin Romanu Vivu nr.25 bl.25 sc.B ap.11 (вулиця Константін Роману-Віву, №25, блок 25, шкала В, ап.11) (Judetul Bistrita-Nasaud (Жудець Бістріція-Несеуд), Romаnia (Румунія) 9 000,00 євро основного боргу та 4 541,05 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 14.06.2021

СуддяЮ.О. Сухович