ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11956/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

позивач: Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України,

2. Київського національного університету технологій та дизайну,

представник позивача 2: Грищенко А.Л., адвокат, ордер КС № 545233 від 17.05.2021,

Офіс Генерального Прокурора України: прокурор Гамор Н.В., посвідчення №058074 від 24.11.2020,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп", представник не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіод-1", представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 09.11.2020

у складі судді: Бездоля Д.О.

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 17.02.2021

у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

у справі за позовом

Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України,

2. Київського національного університету технологій та дизайну,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп",

про стягнення 4 165 528,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. У серпні 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Київського національного університету технологій та дизайну (далі - КНУТД) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" (далі - ТОВ "Блек Сі Хотел Груп"), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивачів упущену вигоду на суму 4 165 528,37 грн., а саме:

- 50% суми орендної плати без ПДВ на суму 1 735 636,82 грн на користь КНУТД;

- 20% ПДВ від загальної суми орендної плати на суму 694 254,73 грн. на користь КНУТД;

- 50% суми орендної плати без ПДВ на суму 1 735 636,82 грн. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (том 1, а. с. 1 - 11).

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправного користування відповідачем нежилими приміщеннями площею 142,3 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16-А, за відсутності між позивачами та ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" відповідних договірних відносин державі завдано збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаної плати за використання вищенаведених приміщень).

2. Ухвалою 25.08.2020 Господарським судом міста Києва зазначену позовну заяву разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області (том 1, а. с. 80-81)

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/11956/20 та залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ "Кіод-1" (том 1, а. с. 139 - 140).

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 у справі №910/11956/20 позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі КНУТД в частині вимог до ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" про стягнення упущеної вигоди у розмірі 50% суми орендної плати без ПДВ на суму 1 735 636,82 грн. та 20% ПДВ від загальної суми орендної плати на суму 694 254,73 грн. залишено без розгляду (том 2, а. с. 30 - 34).

3.1. Місцевий суд, посилаючись на положення частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини першої статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна", статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини першої статті 70 Закону України "Про вищу освіту", пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України (далі - МОН), частин першої - третьої, п`ятої, десятої статті 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пунктів 1.1., 1.4., 3.1., 3.2. статуту КНУТД, зазначив, що у цій справі прокурор звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, в інтересах держави в особі не суб`єкта владних повноважень, а навчального закладу - Київського національного університету технологій та дизайну, на користь якого заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 50% суми орендної плати без ПДВ на суму 1 735 636,82 грн. та 20% ПДВ від загальної суми орендної плати на суму 694 254,73 грн.

3.2. Місцевий суд зазначив, що університет є юридичною особою і може від свого імені виступати позивачем у господарському суді.

3.3. Місцевий суд дійшов висновку, що позов прокурора в частині вимог, що заявлені в інтересах держави в особі КНУТД, слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

4. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 у справі № 910/11956/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 3, а. с. 2 -8).

5. Постановою від 17.02.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 - без змін (том 3, а. с. 119 - 129).

5.1. Апеляційний суд встановив, що КНУТД є юридичною особою, державним неприбутковим багатопрофільним технологічним вищим навчальним закладом, який знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

здійснює діяльність відповідно до законодавства України та цього статуту наділений правосуб`єктністю, яка полягає в здатності мати права та обов`язки і виникає з моменту його створення, як юридичної особи, та припиняється з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його припинення;

матеріально-технічна база університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з метою забезпечення статутної діяльності університету Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

5.2. Суд зазначив, що наказом Міністерства освіти і науки України № 860 від 03.08.2018 "Про закріплення державного майна за Київським національним університетом технологій та дизайну" за університетом на праві господарського відання закріплено державне нерухоме майно, зазначене у додатку № 1 до цього наказу (частина гуртожитку № 7 площею 9 711,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16).

5.3. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що прокурор подав позов, зокрема, в інтересах держави в особі навчального закладу, який не є суб`єктом владних повноважень. Дослідивши установчі документи КНУТД, а також правовий статус навчальних закладів вищої освіти, визначений положеннями Закону України "Про вищу освіту", апеляційний суд дійшов висновку про те, що зазначений університет у спірних правовідносинах не наділений жодними публічно-владними управлінськими функціями (адміністративною компетенцією), у зв`язку з чим останній у розумінні чинного законодавства не є суб`єктом владних повноважень, що виключає можливість звернення прокурором до суду в інтересах держави в особі даного закладу вищої освіти. Суд зазначив, що сам по собі факт заснування університету на основі державної власності, як і факт закріплення за КНУТД на праві господарського відання частини майна гуртожитку №7 площею 9711,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, жодним чином не перетворюють цей заклад освіти у суб`єкта владних повноважень, адже не наділяють останнього публічною владою.

5.4. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги звернення КНУТД до Київської місцевої прокуратури № 6 з листом № 04-24/1797 від 11.09.2019 та посилання університету у поданих до Південно-західного апеляційного господарського суду письмових поясненнях № 01-24/126 від 01.02.2021 (вх. № 4132/20/Д2 від 03.02.2021) на обмежене фінансування цього закладу вищої освіти. Суд зазначив, що чинне законодавство України не надає прокурору права подавати до суду позов в інтересах держави в особі будь-якого суб`єкта, який порушить перед прокурором відповідне питання, в тому числі у зв`язку з недостатністю коштів для сплати судового збору. Суд зауважив, що таке звернення можливе лише у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

5.5. Апеляційним судом визнано необґрунтованими посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 904/5525/18 та від 06.10.2020 у справі № 920/858/18, оскільки у зазначених постановах Верховного Суду не викладено правової позиції щодо можливості представництва прокурором в суді інтересів держави в особі закладу освіти, який не є суб`єктом владних повноважень. Крім того, в межах розгляду справ № 904/5525/18 та № 920/858/18 доводи щодо неможливості представництва прокурором інтересів держави в особі закладів освіти скаржниками не наводились. Посилання прокурора в апеляційній скарзі і КНУТД у письмових поясненнях № 01-24/126 від 01.02.2021 (вх. № 4132/20/Д2 від 03.02.2021) на низку інших постанов Верховного Суду апеляційним судом до уваги не прийнято з огляду на неподібність справ, про які зазначають останні, та даної справи, оскільки подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

6. Заступник прокурора Київської місцевої прокуратури 09.03.2021 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 910/11956/20 Господарського суду Одеської області.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11956/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021.

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 18.05.2021.

9. 17.05.2021 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

Ухвалою 18.05.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

відклав розгляд касаційної скарги Заступника прокурора Київської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги Заступника прокурора Київської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 відбудеться 01.06.2021 о 12:45;

доручив Одеському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 01.06.2021 о 12:45;

звернув увагу учасників справи на можливість розгляду касаційної скарги за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання;

10. В судове засідання 01.06.2021 з`явилися уповноважені представники відповідача 2 та Офісу Генерального прокурора та надали пояснення.

01.06.2021 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням положень ГПК України, Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), врахувавши думку присутніх в судовому засіданні Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №910/11956/20 у визначену дату та час.

Водночас, режим відеоконференції з Одеським апеляційним судом було забезпечено протягом усього часу судового засідання 01.06.2021, включно з оголошенням вступної і резолютивної частин постанови у цій справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Заступника керівника Київської міської прокуратури)

11. Скаржник доводив, що оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушення норм процесуального права (статей 4, 7, 53, 86 ГПК України), а висновки викладені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, не відповідають встановленим судом обставинам справи, що відповідно до статті 311 ГПК України є підставою для їх скасування.

11.1. Скаржник доводив помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції про те, що прокурор подав позов в інтересах держави в особі навчального закладу, який не є суб`єктом владних повноважень. Прокурором у поданому позові доведено виключність підстав для представництва інтересів держави, які полягають у захисті державних інтересів (стягнення недоотриманої суми коштів до державного бюджету від оренди майна державного закладу освіту) та з урахуванням суспільного інтересу (забезпечення належної реалізації державної політики в галузі вищої освіти в столиці та належної реалізації конституційного права громадян на здобуття вищої освіти). При цьому, скаржник зауважив, що звернення до суду здійснено саме прокурором, оскільки органи, уповноважені державою на здійсненні відповідних функцій у спірних правовідносинах, не вжили заходів щодо усунення порушень при реалізації державної політики в сфері оренди державного майна, які завдали збитків державі внаслідок недоотримання орендної плати.

11.2. Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, аргументував, що бездіяльність компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

11.3. Скаржник зазначив, що орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту державних майнових інтересів, неналежним чином здійснює свої повноваження, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці, оскільки ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" протягом тривалого часу (більше 6 років) безпідставно займає приміщення державного навчального закладу та безоплатно його використовує, що призвело до недоотримання Державним бюджетом України коштів від використання державного майна. Скаржник зауважив, що РВ ФДМ України по місту Києву, знаючи про наявність порушень інтересів держави, незважаючи на їх очевидний характер, самоусунулось від виконання покладених державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності. На думку скаржника, в цьому випадку звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення порушеної рівноваги при використанні державного майна та справедливого отримання плати за таке використання, що безумовно належить до державного інтересу.

11.4. Скаржник зазначив, що з 1984 року за КНУТД на праві господарського відання закріплено будівлю гуртожитку № 7 загальною площею 10 467, 70 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Лейпцизька, 16А в місті Києві та перебуває в державній власності. При цьому, нежитлові приміщення, що є частиною зазначеного гуртожитку, незаконно використовуються ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" на підставі договору оренди № 24/05 від 24.05.2015, укладеного між ТОВ "КІОД-1" (орендодавець) та ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" (орендар) з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності. При цьому, між РВ Фонду державного майна по місту Києва та ТОВ "КІОД-1" або ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" договори щодо оренди спірних приміщень гуртожитку КНУТД не укладались.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 11 - 11.4. описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

15. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

16. Частини третя і п`ята стаття 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

17. У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

18. Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

19. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

20. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача (частина четверта, абзац другий частини п`ятої статті 53 ГПК України)

21. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

22. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту".

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Щодо наявності державного інтересу

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор, обґрунтовуючи наявність державного інтересу, зазначив про те, що внаслідок протиправного користування відповідачем спірними нежилими приміщеннями, за відсутності між позивачами та ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" відповідних договірних відносин державі завдано збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаної плати за використання вищенаведених приміщень).

24. Апеляційний суд, надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності державного інтересу, дійшов висновку, що чинне законодавство України не надає прокурору права подавати до суду позов в інтересах держави в особі будь-якого суб`єкта, який порушить перед прокурором відповідне питання, а звернення прокурора можливе лише у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

25. Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про відсутність державного інтересу у цій справі з огляду на таке.

26. Відповідно до положень статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

27. Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки визначаються законами України.

28. Частиною першою статті 5 Закону України "Про освіту" визначено, що освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

29. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. При цьому, кошти, отримані від використання вивільнених приміщень ліквідованих державних та комунальних закладів освіти, використовуються виключно на освітні потреби. Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду. Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти.

30. Крім того, частиною шостою статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону.

31. Частиною шостою статті 81 Закону України "Про освіту" визначено, що передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється. Рухоме та/або нерухоме державне та/або комунальне майно, у тому числі земельні ділянки, передані приватному партнерові в управління, не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, і щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної чи комунальної власності на відповідні об`єкти.

32. Системний аналіз зазначених положень Конституції України та Закону України "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов`язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.

При цьому, дії або бездіяльність навчального закладу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов`язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку.

Отже, неналежне використання такого майна (не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти) прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом, оскільки таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах КНУТД

33. Відповідно до частин першої, другої статті 136 ГК, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

34. Частиною четвертою статті 136 ГК України передбачено, що щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, з урахуванням положень статей 80, 81 Закону України "Про освіту", навчальний заклад, який отримав державне майно на праві господарського відання, повинен володіти, користуватися і розпоряджається таким майном за освітнім призначенням, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому, захист права господарського відання може здійснюватися як безпосередньо власником чи уповноваженим органом, так і навчальним закладом (юридичною особою) самостійно, оскільки в такому випадку власник майна фактично делегує власні повноваження щодо володіння, користування та розпорядження навчальному закладу.

35. Положеннями підпункту 4 пункту 6.2. Розділу 6 Статуту КНУТД передбачено, що університет у порядку, визначеному законом та відповідно до цього Статуту має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами у цій справі, наказом Міністерства освіти і науки України № 860 від 03.08.2018 "Про закріплення державного майна за Київським національним університетом технологій та дизайну" за університетом на праві господарського відання закріплено державне нерухоме майно, зазначене у додатку №1 до цього наказу - частину майна гуртожитку № 7 площею 9 711, 3 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16.

37. Апеляційним судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наявність звернення КНУТД до Київської місцевої прокуратури №6 з викладеним у листі № 04-24/1797 від 11.09.2019 проханням стягнути на користь даного університету збитки, заподіяні посадовими особами ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" та ТОВ "Кіод-1" в результаті неправомірного користування державним майном (приміщеннями гуртожитку № 7, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16-А).

37.1. Також з матеріалів справи вбачається, що Заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 6 до позовної заяви були додані копії листів від 07.05.2020 № 02-24/797 з проханням вжити заходів щодо звернення в інтересах КНУТД до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" та ТОВ "КІОД-1", лист від 09.07.2020 № 02-24/110 щодо розподілу суми заборгованості, а також копії листів-звернень КНУТД до ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" та ТОВ "КІОД-1" від 29.09.2017 № 01-09/1361, від 29.11.2016 № 01-09/2947, від 05.04.2016 № 01-18/866 про відшкодування збитків, копія листа Київської місцевої прокуратури №6 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та КНУТД щодо звернення з відповідною позовною заявою до суду (том 1, а. с. 48-58; 62; 63).

Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що місцевим та апеляційним судом зазначені докази не досліджувались, оцінка їм не надавалась, обставини щодо здійснення такого листування та його наслідки судами попередніх інстанцій не встановлювались.

Отже, оскаржувані рішення є такими, що прийняті з порушенням положень статей 236, 238 ГПК України, оскільки суди обмежились лише формальним посиланням на наявну судову практику не зазначивши при цьому підстави для відхилення доводів та доказів, наданих суду Заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 6.

38. Верховний Суд звертає увагу, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду КНУТД з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси навчального закладу, свідчить про те, що КНУТД неналежно виконує свої повноваження щодо відшкодування збитків за безпідставне використання належного йому на праві господарського відання майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави щодо забезпечення функціонування вищого навчального закладу та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Зазначений висновок узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 920/266/19.

39. Колегія суддів також звертає увагу на те, що Верховним Судом в ухвалі від 18.05.2021 у справі № 910/4618/20 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та КНУТД до ТОВ "КІОД - 1" і ТОВ "Блек Сі Хотел Груп" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованих об`єктів і приведення земельної ділянки у попередній до будівництва стан була викладена аналогічна правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, які тотожні підставам, наведеним у цій справі.

39.1. Так, судом апеляційної інстанції у справі № 910/4618/20 встановлено, що зверненню прокурора з позовом передувало відповідне листування з Київським національним університетом технологій та дизайну, з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом безпідставного використання відповідачем частини зазначеної земельної ділянки, проте самостійно не захистив інтереси держави в суді. У зв`язку з чим, апеляційний господарський суд дійшов висновків щодо обґрунтованості доводів прокурора щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді та зазначив, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погодився з доводами скаржника про те, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивачів.

40. Верховний Суд вважає передчасними доводи скаржника, викладені у пункті 11.4. описової частини цієї постанови, з огляду на таке.

40.1. Відповідно до частин другої, третьої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

40.2. З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд, надаючи оцінку доводам позивача щодо звернення прокуратури в частині порушення прав та законних інтересів КНУТД, дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження в зазначеній частині на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

40.3. Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою 15.03.2021 місцевий суд зупинив провадження у справі №910/11956/20 до повернення матеріалів справи після розгляду касаційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури.

Тобто, справа по суті не розглядалась, докази та обставини щодо укладеного між ТОВ "КІОД-1" та ТОВ "БЛЕК СІ ХОТЕЛ ГРУП" договору оренди, мети укладення такого договору, дій/бездіяльності КНУТД щодо спірних приміщень не досліджувались.

Отже, доводи скаржника, викладені у пункті 11.4. описової частини цієї постанови не приймаються та не розглядаються Верховним Судом з огляду на положення частин другої, третьої статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

43. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали місцевого суду від 09.11.2020 та постанови апеляційного суду від 17.02.2021 у справі №910/11956/20, як таких, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

44. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не вирішувалось.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 910/11956/20 скасувати.

Справу № 910/11956/20 направити для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський