ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

15.06.2021 Справа № 920/457/21м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 38114069) від 10.06.2021 № 10/06/21 (вх. № 2455 від 14.06.2021) про забезпечення позову у справі № 920/457/21 та матеріали зазначеної справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 38114069),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Благовіщенська, буд. 32, кімната 7, код ЄДРПОУ 41333614),

про стягнення 36 560 386,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 38114069) звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 36 560 386,67 грн, з яких: 31 411 503,60 грн основного боргу; 219 691,15 грн 3 % річних; 860 223,40 грн інфляційних збитків 927 818,16 грн пені; 3 141 150,36 грн штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору генерального підряду № 2012-001 від 20.12.2018, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою від 30.04.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/457/21; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 08.06.2021, 11:00

25.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив від, б/н (вх. № 4965 від 25.05.2021), відповідно до якого останній проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що пуско-налагоджувані роботи в повному обсязі не здійснено, а роботи з благоустрою території не проводились взагалі. Крім того, як зазначає відповідач у своєму відзиві, прийняття об`єкту з боку замовника не відбулося, оскільки будівництво сонячної електростанції завершено не було. Також, ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» як Генеральний підрядник, на якого умовами договору покладено обов`язок забезпечувати фізичну охорону будівельного майданчика, зберігати обладнання, допустило вчинення крадіжки обладнання з території будівельного майданчика, чим порушило взяті на себе Договором господарські зобов`язання, в результаті чого ТОВ «ГГЕ Солар І» заподіяно збитки у розмірі не лише вартості викраденого майна, а й вартості робіт, пов`язаних з його монтажем (оскільки навіть у разі повернення вкраденого, його необхідно буде повторно монтувати). Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва в частині відсутнього обладнання та, відповідно, результатів робіт з його монтажу, згідно якого ринкова вартість відсутнього майна, а, відтак, і результатів виконаних робіт, на СЕС загальною потужністю 5,7 МВт в м. Тростянець Сумської області, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б, становить 10 248 122 (десять мільйонів двісті сорок вісім тисяч сто двадцять дві) гривні. Враховуючи той факт, що договір генерального підряду № 2012-001 вій 20.12.2018 є чинним, включаючи обов`язок генерального підрядника забезпечувати охорону будівельного майданчика та наявного на ньому обладнання та устаткування, прийняття об`єкта - сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкт альтернативної енергетики) в Сумській області, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б, потужністю (АС/ОС) 5,7/8,3 МВт, з боку замовника в цілому не відбулося, то керуючись ч. 1 ст. 855 ЦК України якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. Таким чином, вважає відповідач, що на суму 10 248 122,00 грн, заподіяної з вини ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» шкоди позовні вимоги позивача мають бути зменшені; це ж стосується і відшкодування витрат, які ТОВ «Глобал Грій Енерджі Солар І» понесло в загальній сумі 153 000,16 грн у зв`язку з проведенням інвентаризації майна після крадіжки (15 000,00 грн), визначенню ринкової вартості цього майна та монтажних робіт (130 000,00 грн), витрат на вивезення будівельного сміття (8 000,16 грн), залишеного позивачем на будівельному майданчику, і яке (сміття) мало вивести в рамках проведення робіт з благоустрою території (робіт з благоустрою території в рамках договору генерального підряду № 2012-001 від 20.12.2018 так проведено і не було).

08.06.2021 від представника відповідача надійшло клопотання від 08.06.2021 вх. № 2354 про витребування у позивача оригіналів доказів, долучених до позовної заяви, а саме: опису вкладення до відправлення № 4910600312688; опису вкладення до відправлення № 491060031670; накладної чи квитанції до відправлення № 4910600312688; накладної чи квитанції до відправлення № 491060031670; накладної відправлення № 0829300312688 та накладної відправлення № 0829300312670.

Ухвалою суду від 08.06.2021 у справі № 920/457/21 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача від 08.06.2021 вх. № 2354 про витребування у позивача оригіналів доказів; зобов`язати позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 38114069) надати для огляду в судовому засіданні оригінали наступних доказів (доданих до позовної заяви), а саме: опису вкладення до відправлення № 4910600312688; опису вкладення до відправлення № 491060031670; накладної чи квитанції до відправлення № 4910600312688; накладної чи квитанції до відправлення № 491060031670; накладної відправлення № 0829300312688 та накладної відправлення № 0829300312670; продовжити строк підготовчого провадження у справі № 920/457/21 на 30 днів, до 30.07.2021 та відкласти підготовче засідання у справі № 920/457/21 на 13.07.2021, 12:00 з повідомленням учасників справи.

14.06.2021 представником позивача подано до суду заяву від 10.06.2021 № 10/06/21 (вх. № 2455 від 14.06.2021) про забезпечення позову у справі № 920/457/21, в якій заявник просить суд накласти арешт на будь-яке майно, що належить ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, у розмірі - 36 560 386,67 грн; заборонити демонтаж та вивіз майна і обладнання, що знаходяться за адресою: Сумська область, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б.

В обгрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що предметом поданого позову є стягнення заборгованості за договором генерального підряду № 2012-001 від 20.12.2018, укладеного між сторонами у розмірі 31 411 503,60 грн, 3 % річних у розмірі 219 691,15 грн, збитків від інфляції у розмірі 860 223,40 грн, пені у розмірі 927 818,16 грн, штрафу у розмірі 3 141 150,36 грн. На виконання укладеного між сторонами договору ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» виконано роботи згідно умов договору підряду, зазначені роботи прийняті ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І», про що свідчать підписи відповідача на актах виконаних робіт, проте в порушення умов договору ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» за виконані роботи оплату не здійснює, ухиляється від сплати та має заборгованість перед ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» у розмірі 31 411 503,60 грн.

Починаючи з кінця травня 2021 року, відповідач розпочав демонтаж збудованої нами сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкт альтернативної енергетики), що розцінюється позивачем як спосіб уникнення відповідальності та спосіб запобігання стягування суми боргу, у випадку задоволення вищевказаної позовної заяви судом. Даний факт свідчить по реальну існуючу загрозу перепродажу майна, належного відповідачу.

Відповідно до Закону України № 810-ІХ від 21.07.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» для суб`єктів господарювання, визначених частиною першою цієї статті, у період з 1 серпня 2020 року «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за правилами, визначеними статтею 9-1 цього Закону, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених цією статтею, або на рівні граничного (максимального) «зеленого» тарифу. «Зелений» тариф встановлюється: на рівні 0,7 - для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) встановленою потужністю від 1 МВт до 75 МВт, що введені в експлуатацію з 1 листопада 2020 року до 31 березня 2021 року.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що такий самий тариф відповідач матиме поділивши станції на декілька потужністю 1 МВт або менше, але такий перерозподіл не має економічної складової, та протирічить статті 3 ГК України, якою визначено, що господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Станція могла б вже зараз, у найвищий сезон генерувати електроенергію на продаж, а вигадана відповідачем реконструкція, яка не має жодного економічного підґрунтя, окрім пропуску сезону генерації, несе за собою чималі витрати на сам розподіл. Позивач вважає, що єдиним мотивом розподілу станції є оформлення таких станцій потужністю в 1 МВт на іншу юридичну особу, яка не є боржником за даним позовом. Директор відповідача - Савочка Андрій Анатолійович до грудня 2020 року обіймав посаду депутата Тростянецької районної ради, а тому у позивача є підстави вважати, що директор відповідача має вплив на органи, що здійснюють реєстрацію об`єктів нерухомого майна, а відповідно, майно, яке знаходиться у володінні відповідача може бути перереєстровано на інших осіб у спрощеному порядку.

Крім наведеного представник позивача зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» створено в травні 2017 року, основною метою створення підприємства є будівництво СЕС та продаж сонячної електроенергії, будь-як іншу діяльність відповідач не веде. За час свого існування відповідач лише уклав договір генерального підряду з позивачем на будівництво СЕС, договір проектування на будівництво тієї ж СЕС з ТОВ «Науково-технічна компанія «Метрополія» (40094822) та договори на закупівлю обладнання для будівництва СЕС, в тому числі з нерезидентами.

Також представник позивача зазначає, що відповідач не вперше ухиляється від виконання грошових зобов`язань по сплаті за договором підряду виконаних робіт, що підтверджується наявною в Єдиному реєстрі судових рішень інформацією, де останній виступав в якості відповідача у справі № 920/1301/19 (спір між ТОВ НПК «Метрополія» та ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І»). Крім того, щодо закупівлі товарів для будівництва СЕС відповідач мав судовий спір з Слобожанською митницею Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови у митному оформленні товарів (справа № 480/7539/20), оскільки митницею було прийнято рішення про заниження відповідачем митної вартості ввезених товарів.

На думку представника позивача, наведене свідчить про те, що відповідач іншої господарської діяльності, крім продажу сонячної електроенергії не веде, наймані працівники, окрім директора Савочки Андрія Анатолійовича, який виступає і в якості директора, і в якості головного бухгалтера у відповідача відсутні. А тому накладення арешту на належну відповідачу електростанцію ніяким чином не вплине та не буде перешкоджати здійсненню діяльності, для якої воно було створено, негативні наслідки для відповідача при задоволенні даної заяви не настануть та заходи, про які просить позивач, не обмежать можливість вести свою діяльність, так як серед видів діяльності відповідача відсутній продаж об`єктів нерухомого майна.

Як зазначає представник позивача, згідно даних загальнодоступної інформації мережі Інтернет наявна інформація, що 02.02.2021 відповідач отримав на свій рахунок відшкодування ПДВ у розмірі 19 116 000,00 грн, що є більше ніж половина суми заборгованості перед позивачем, але, за інформацією пов`язаних з відповідачем осіб, дані грошові кошти були виведені до моменту подання цієї заяви про забезпечення позову на підконтрольні підприємства.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу відповідача складає 1,00 грн, ціна позову складає в 36 мільйонів разів більше, отже, статутний капітал відповідача, значно менше заявленої суми боргу до стягнення. Згідно ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. На підставі цього, статутного капіталу відповідача у грошовому виразі взагалі недостатньо для гарантування інтересів кредитора (в даному випадку позивача) у цій справі, а тому, виконання будь-якого майбутнього рішення у справі може бути та буде утрудненим або неможливим.

Представник позивача зазначає, що викладені ним у заяві про забезпечення позову обставини підтверджують, що вжиття відповідачем дій щодо списання грошових коштів з його рахунку та бажання термінової реалізації як нерухомого майна, так і самої компанії з метою виведення всіх наявних активів для подальшого невиконання зобов`язань. Тому представник позивача вважає, що забезпечення права на ефективний захист виправдовує прохання позивача до суду щодо обмеження розпорядження майном, належного відповідачу.

Також, представник позивача звертає увагу суду, що застосування заходів забезпечення позову не порушить права користування майном, що знаходиться у власності відповідача, а є лише превентивною мірою до спонукання його до добросовісного та такого, що визначеного умовами договору підряду, зобов`язання по сплаті виконаних робіт.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цій справі суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв??язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (частина перша статті 139 Господарського процесуального кодексу України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою другою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто вжиття заходу забезпечення пов`язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог і, при цьому, спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Так, судом встановлено, що предметом позовних вимог є вимоги щодо стягнення заборгованості за договором генерального підряду № 2012-001 від 20.12.2018, укладеного між сторонами у розмірі 31 411 503,60 грн, 3 % річних у розмірі 219 691,15 грн, збитків від інфляції у розмірі 860 223,40 грн, пені у розмірі 927 818,16 грн, штрафу у розмірі 3 141 150,36 грн.

У заяві від 10.06.2021 № 10/06/21 (вх. № 2455 від 14.03.2021) про вжиття заходів забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на будь-яке майно, що належить ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, у розмірі - 36 560 386,67 грн; заборонити демонтаж та вивіз майна і обладнання, що знаходяться за адресою: Сумська область, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б, проте заявник конкретно не вказує на яке саме майно належить накласти арешт, його вартість та кількість, не вказує місце розташування такого майна (майна та обладнання), а тому суд позбавлений можливості встановити адекватність та співмірність позовної вимоги із обраним заходом забезпечення позову.

Також судом зазначається, що в поданій заяві, міститься лише посилання на порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність забезпечення позову, пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

В статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 ЦК України).

Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти позовних вимог виходячи з широкого кола підстав. При цьому, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання оспорюваного позивачем майна.

При цьому, господарська діяльність відповідача не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від джерела отримання доходу відповідачем, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування доведеної реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 918/702/18 та від 25 лютого 2019 року у справі № 922/2673/18.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Всупереч викладеному позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку статей 76-79 ГПК України належними та допустимими доказами наявність обставин, на які він посилається у поданій заяві, зокрема, щодо існування очевидної небезпеки вчинення відповідачем будь-яких дій з метою ухилення від виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

Крім того, у заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні посилання на пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно частини другої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом унесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі, визначеному судом. Ці гроші повинні гарантувати сумлінність позивача й забезпечити компенсацію збитків, яких може зазнати відповідач у випадку, якщо за підсумками розгляду справи в задоволенні позову буде відмовлено та встановлено, що вжитими заходами забезпечення позову відповідачеві були заподіяні збитки.

Крім депозиту, зустрічне забезпечення може здійснюватися шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення від іншої особи, що не є заявником. Також суд може в порядку зустрічного забезпечення зобов`язати позивача вчинити певні дії для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 38114069).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136, 137, 138-140, 233, 234, 235 та статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДРПОУ 38114069) від 10.06.2021 № 10/06/21 (вх. № 2455 від 14.06.2021) про забезпечення позову у справі № 920/457/21 - відмовити.

2.Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею 15 червня 2021 року.

3.Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

СуддяЮ.А. Джепа