ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021справа № 914/3345/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «ПАВО ГРУП», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 3 191 716,09 грн

за участю представників:

від позивача: Савко Н.В. представник;

від відповідача: Підтинна О.І. представник

Обставини розгляду справи.

23.12.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів до Приватного підприємства «ПАВО ГРУП», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 3 191 716,09 грн.

Ухвалою від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2021.

Ухвалою від 25.01.2021 суд відклав підготовче засідання на 08.02.2021.

Ухвалою від 08.02.2021 суд відклав підготовче засідання на 22.02.2021.

Ухвалою від 22.02.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 15.03.2021.

22.02.2021 через канцелярію суду від Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4140/21 від 22.02.2021).

11.03.2021 через канцелярію суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшла відповідь на відзив (вх. №5803/21 від 11.03.2021).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 15.03.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021.

В судовому засіданні 29.03.2021 було оголошено перерву до 15.04.2021.

Ухвалою від 15.04.2021 суд відклав розгляд справи на 12.05.2021.

26.04.2021 через канцелярію суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшло клопотання про долучення документу (вх. №9921/21 від 26.04.2021).

Ухвалою від 12.05.2021 суд відклав розгляд справи на 24.05.2021.

20.05.2021 через канцелярію суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшло клопотання про долучення розрахунку заборгованості (вх. №11908/21 від 20.05.2021).

24.05.2021 через канцелярію суду від Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» надійшло клопотання про долучення документів (вх. №12108/21 від 24.05.2021).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.09.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого державного майна №142, по якому у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 2 450 298,86 грн. У зв`язку з порушенням строків сплати орендної плати відповідачу нараховано пеню в сумі 149 925,67 грн, штраф в сумі 527 914,04 грн та інфляційні в сумі 63 577,52 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 3 191 716,09 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідачем предмет оренди використовується як магазин безмитної торгівлі. 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин у зв`язку із поширенням коронавірусу SARS-CoV-2. Карантинними заходами було заборонено авіаційні перевезення, у зв`язку із чим відповідачем було припинено роботу магазину на період дії карантинних заходів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14, відповідно до якого з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.

Крім того, Законом України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено підпунктом 6, відповідно до якого суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

Таким чином, орендна плата за період часу з 17.03.2020 по 30.06.2020 не повинна нараховуватись, а з 01.07.2020 до моменту закінчення карантинних заходів повинна застосовуватись знижка у розмірі 75% від суми оренди.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

03.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та Приватним підприємством Донецька асоціація незалежних підприємців «Авіакомпанія АНП», правонаступником якого є Приватне підприємство «ПАВО ГРУП» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №142 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення, загальною площею 130,0 кв.м на другому поверсі будівлі під літерою «Б-3» - новий аеровокзал за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168 (реєстровий номер майна 33073442.1.БИКУГЧ487), що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення магазину безмитної торгівлі (продаж продовольчих, непродовольчих товарів, алкогольних, тютюнових виробів та інших груп товарів).

На виконання договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. договору майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 29.09.2015.

02.08.2018 сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №142 від 03.09.2015.

Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції, викладеній договором про внесення змін від 02.08.2018) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 становить без ПДВ за базовий (перший) місяць оренди після перерахунку червень 2018 року 51 161,24 грн.

Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди після внесення змін до договору оренди червень 2018 року 1 390 205,84 грн.

Орендна плата за перший (повний) місяць оренди після внесення змін до договору оренди серпень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2018 року на індекси інфляції за липень та серпень 2018 року.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України, а саме: одержувач коштів ГУК у Львівській обл./м.Львів/22080300, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, № рахунку 31117094013002 (код 22080300) (абзац 2 п. 3.6. договору в редакції, викладеній договором про внесення змін від 02.08.2018);

- 30% на рахунок балансоутримувача.

03.11.2020 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №11-11-06132 від 03.11.2020 про оплату заборгованості. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду.

Як ствердив позивач, за період часу з лютого 2020 по жовтень 2020 відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 3 514 296,17 грн. Відповідачем протягом травня липня 2020 було сплачено 1 063 997,31 грн. Таким чином, згідно розрахунку позивача на дату оформлення позовної заяви заборгованість відповідача становила 2 450 298,86 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати орендної плати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 2 450 298,86 грн заборгованості з орендної плати, 149 925,67 грн пені, 527 914,04 грн штрафу, 63 577,52 грн інфляційних.

Після звернення позивача із позовом до суду (надіслання позовної заяви засобами поштового зв`язку) відповідачем було сплачено 1 510 831,38 грн, що підтверджується поясненнями представників сторін, довідкою про стан надходження орендної плати, долученою позивачем 26.04.2021, розрахунком заборгованості, долученим позивачем 20.05.2021. Із вказаної суми позивачем було зараховано 149 925,67 грн в рахунок сплати пені.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як ствердив позивач, відповідачу було нараховано орендну плату за лютий 2020 у розмірі 1 063 997,31 грн, за березень 2020 553 553,18 грн, за квітень 2020 270 272,34 грн, за травень 2020 271 083,16 грн, за червень 2020 271 625,32 грн, за липень 2020 269 995,57 грн, за серпень 2020 269 455,57 грн, за вересень 2020 270 802,85 грн, за жовтень 2020 273 510,87 грн. На виконання постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 з 12.03.2020 відповідачу нараховувалась орендна плата в розмірі 25% суми нарахованої орендної плати.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020 та заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами, роботу суб`єктів господарювання, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів, перевезення пасажирів метрополітенами, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, та введено інші обмеження.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №228 «Питання перевезень авіаційним транспортом» (з наступними змінами) було заборонено з 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 строк карантину продовжено до 24.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 строк карантину продовжено до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 строк карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з наступними змінами) з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території, зокрема, Львівської області, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні продовжено дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Підпунктом 15 пункту 3 вказаної постанови встановлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» як резервне.

Водночас, пунктом 4 вказаної постанови визначено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Зокрема, у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.

З врахуванням складної епідеміологічної ситуації рішенням місцевої комісії з ТЕБ та НС роботу Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького було дозволено лише з 19.06.2020. Вказана обставина є загальновідомою та не заперечується сторонами по справі.

Таким чином, з наведеного вбачається, що з 24.03.2020 по 18.06.2020 на території Львівської області було заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб.

Як встановлено судом вище, майно передавалося відповідачу в оренду з метою розміщення магазину безмитної торгівлі (продаж продовольчих, непродовольчих товарів, алкогольних, тютюнових виробів та інших груп товарів) в приміщенні аеровокзалу за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

Згідно ч. 1 ст. 420 Митного кодексу України магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.

Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється (ч. 2 ст. 420 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 421 Митного кодексу України розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

Частиною 3 ст. 421 Митного кодексу України встановлено, що у приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю.

З наведеного вбачається, що робота магазину безмитної торгівлі, приміщення під яке орендувалося відповідачем відповідно до умов договору, пов`язана виключно з авіаційними перевезеннями шляхом продажу товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів. Проте, як зазначалося вище, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України, авіаційні пасажирські перевезення були заборонені з 24.03.2020 по 18.06.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14, відповідно до якого з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 , здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину (п. 2 постанови).

В додатку 3 до вказаної постанови визначено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків, зокрема, орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів.

Також Законом України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено підпунктом 6, відповідно до якого суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як зазначалося вище, з 24.03.2020 по 18.06.2020 на території Львівської області було заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, а разом з цим не могла здійснюватись і господарська діяльність магазинів безмитної торгівлі. Вказана господарська діяльність хоч безпосередньо і не була заборонена, проте, у зв`язку з припиненням міжнародних авіаційних перевезень однозначно не могла здійснюватись, оскільки реалізація товарів в інший спосіб (продажів товарів громадянам, які не здійснюють виліт за межі України, продаж співробітникам, тощо), ніж передбачений для таких магазинів, заборонена законом.

Таким чином, суд вважає, що відповідачу не підлягає до нарахування та сплати орендна плата за період часу з 24.03.2020 по 18.06.2020.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок орендної плати, відповідно до якого орендна плата за лютий 2020 становить 1 063 997,31 грн (у розмірі, яка нарахована позивачем), за період часу з 01.03.2020 по 11.03.2020 380 567,77 грн (у розмірі 100%, яка підлягала нарахуванню позивачем), за період часу з 12.03.2020 по 23.03.2020 103 791,21 грн (у розмірі 25%, яка підлягала нарахуванню позивачем), за період часу з 24.03.2020 по 18.06.2020 не підлягає нарахуванню, з 19.06.2020 по 30.06.2020 108 650,16 грн (у розмірі 25%, яка підлягала нарахуванню позивачем), з липня 2020 по жовтень 2020 включно 1 083 764,86 грн (у розмірі, яка нарахована позивачем).

Таким чином, після проведеного судом перерахунку, розмір орендної плати за період часу з лютого 2020 по жовтень 2020 становив 2 740 771,31 грн. З 12.05.2020 по 27.07.2020 відповідачем було сплачено 1 063 997,31 грн.

Отже, станом на дату оформлення позовної заяви заборгованість відповідача становила 1 676 774,00 грн.

Положенням п. 5.3 договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувача.

В силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем після звернення позивача із позовом до суду за період часу з 22.12.2020 по 14.05.2021 було сплачено заборгованість з орендної плати у розмірі 1 510 831,38 грн, що підтверджується поясненнями представників сторін, довідкою про стан надходження орендної плати, долученою позивачем 26.04.2021, розрахунком заборгованості, долученим позивачем 20.05.2021.

Як ствердив позивач, із вказаної суми позивачем в односторонньому порядку було зараховано 149 925,67 грн в рахунок сплати пені, оскільки у платіжному дорученні №274 від 05.05.2021 реквізит «призначення платежу» не містив повну інформацію про платіж, відповідачем призначення платежу чітко визначено не було.

З приводу наведеного слід зазначити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище порядок розподілу коштів урегульований в статті 534 ЦК України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо зарахування 149 925,67 грн в рахунок сплати пені, оскільки такі кошти не перераховувались як сплата пені, а перераховувались як орендна плата, що зазначено в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати, відсутність у договорі оренди іншого порядку зарахування коштів у разі неналежного зазначення реквізиту «призначення платежу», відсутність згоди відповідача на зарахування вказаної суми коштів в рахунок сплати пені, такий платіж за вищезазначеним платіжним дорученням слід віднести на погашення заборгованості в частині стягнення основного боргу орендної плати, яка виникла хронологічно раніше, тобто яка є предметом стягнення у даній справі.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 510 831,38 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Згідно п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 149 925,67 грн, штраф в сумі 527 914,04 грн та інфляційні в сумі 63 577,52 грн.

В п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З урахуванням проведеного судом перерахунку орендної плати та зважаючи на те, що позивачем включено у розрахунок пені дні оплат відповідачем орендної плати, судом здійснено перерахунок суми пені. Після здійсненого судом перерахунку ((1 063 997,31 ? 20% / 365 ? 31 (за період часу з 16.03.2020 по 15.04.2020) = 18 024,00) + (1 548 356,29 ? 20% / 365 ? 8 (за період часу з 16.04.2020 по 23.04.2020) = 6 768,77) + (1 548 356,29 ? 16% / 365 ? 18 (за період часу з 24.04.2020 по 11.05.2020) = 12 183,79) + (1 348 356,29 ? 16% / 365 ? 31 (за період часу з 12.05.2020 по 11.06.2020) = 18 272,80) + (1 348 356,29 ? 12% / 365 ? 13 (за період часу з 12.06.2020 по 24.06.2020) = 5 747,09) + (1 248 356,29 ? 12% / 365 ? 8 (за період часу з 25.06.2020 по 02.07.2020) = 3 274,38) + (1 148 356,29 ? 12% / 365 ? 13 (за період часу з 03.07.2020 по 15.07.2020) = 4 894,63) + (1 157 006,45 ? 12% / 365 ? 4 (за період часу з 16.07.2020 по 19.07.2020) = 1 517,38) + (957 006,45 ? 12% / 365 ? 2 (за період часу з 20.07.2020 по 21.07.2020) = 627,54) + (857 006,45 ? 12% / 365 ? 2 (за період часу з 22.07.2020 по 23.07.2020) = 561,97) + (593 009,14 ? 12% / 365 ? 23 (за період часу з 24.07.2020 по 15.08.2020) = 4 471,87) + (863 004,71 ? 12% / 365 ? 31 (за період часу з 16.08.2020 по 15.09.2020) = 8 771,52) + (1 132 460,28 ? 12% / 365 ? 30 (за період часу з 16.09.2020 по 15.10.2020) = 11 138,95) + (1 403 263,13 ? 12% / 365 ? 16 (за період часу з 16.10.2020 по 31.10.2020) = 7 361,38)) розмір пені повинен становити 103 616,07 грн.

Судом, з огляду на перерахунок орендної плати та зважаючи на розмір орендної плати, прострочення якої становило не менше ніж три місяці, здійснено перерахунок суми штрафу, після проведення якого загальний розмір штрафу повинен становити 416 256,08 грн ((863 997,31 ? 21% (прострочення 3 місяці з 16.06.2020) =181 439,43) + (484 358,98 31 ? 21% (прострочення 3 місяці з 16.07.2020) = 101 715,38) + (108 650,16 ? 21% (прострочення 3 місяці з 16.10.2020) = 22 816,53) + (269 995,57 ? 21% (прострочення 3 місяці з 16.11.2020) = 56 699,07) + (269 455,57 ? 21% (прострочення 3 місяці з 16.12.2020) = 56 585,67)). Водночас, штраф не підлягає нарахуванню на орендну плату за вересень 2020 у розмірі 270 802,85 грн та орендну плату за жовтень 2020 у розмірі 273 510,87 грн, оскільки прострочення із сплати таких в 3 місяці виникло з 16.01.2021 та з 16.02.2021 відповідно, після звернення позивача із позовом до суду, тобто, на дату звернення позивачем із позовом до суду у нього не виникло право на стягнення штрафу на вищевказану заборгованість, у визначені законом строки позивач не скористався своїм на подання заяви про збільшення позовних вимог в частині нарахування штрафу та вказану суму заборгованості.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Як вбачається із розрахунку інфляційних, позивачем не включено у розрахунок періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). З урахуванням наведеного, а також зважаючи на перерахунок орендної плати, судом здійснено перерахунок інфляційних, після якого розмір інфляційних повинен становити 26 813,60 грн ((1 063 997,31 ? 1,008 (за період часу з 16.03.2020 по 30.04.2020) = 8 511,98) + (863 997,31 ? 1,005 (за період часу з 12.05.2020 по 24.06.2020) = 4 325,17) + (484 358,98 ? 1,012 (за період часу з 16.04.2020 по 31.10.2020) = 5 803,85) + (108 650,16 ? 1,013 (за період часу з 16.07.2020-31.10.2020) = 1 414,61) + (269 995,57 ? 1,015 (за період часу з 16.08.2020 по 31.10.2020) = 4 063,43) + 269 455,57 ? 1,010 (за період часу з 16.09.2020 по 31.10.2020) = 2 694,56)).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 165 942,62 грн основного боргу, 103 616,07 грн пені, 416 256,08 грн штрафу, 26 813,60 інфляційних. В частині стягнення 1 510 831,38 грн заборгованості з орендної плати провадження закрити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що судом закрито провадження в частині стягнення 1 510 831,38 грн заборгованості з орендної плати, судовий збір пропорційно цій частині позовних вимог підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ПАВО ГРУП», м. Маріуполь, проспект Металургів, 64, Донецька область (ідентифікаційний код 01286056) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 42899921 (одержувач коштів: ГУК у Львівській обл./м.Львів/22080300, код ЄДРПОУ 38008294, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, рахунок №UА208999980000031117094013002) 165 942,62 грн основного боргу, 103 616,07 грн пені, 416 256,08 грн штрафу, 26 813,60 інфляційних.

3.В частині стягнення 1 510 831,38 грн заборгованості з орендної плати провадження закрити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Приватного підприємства «ПАВО ГРУП», м. Маріуполь, проспект Металургів, 64, Донецька область (ідентифікаційний код 01286056) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 42899921 (р/р UА728201720343160002000157855, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 10 733,74 грн судового збору.

6.Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 31.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.06.2021.

СуддяА.Б. Мазовіта