Дата документу 14.06.2021 Справа № 335/9111/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/9111/20 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.

№ 22-ц/807/1223/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянув впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УСЗН ЗМР по Вознесенівському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2011 по справі 2-а-5294/11 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення задоволено; визнано дії Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги оздоровлення за 2010 рік, 2011 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними; зобов`язано Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2010, 2011, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично сплачених сум у цей період. Постанова набрала законної сили 12.06.2011. Відповідно до Інформації Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, сума боргу, нарахована на виконання рішення суду, склала 9020,00 грн.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути на користь позивача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 12.06.2011 по 23.10.2020 на суму заборгованості нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а-5294/2011, у загальній сумі 17318,76 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 січня 2021 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 14 782 гривень 76 копійок та 3% річних у розмірі 2 536 гривень 00 копійок, нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з невиконанням постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2-а-5294/11 за період з 12.06.2011 по 23.10.2020, а всього стягнути 17 318 гривень 76 копійок.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, УСЗН ЗМР по Вознесенівському району подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2011 по справі 2-а-5294/11, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення задоволено; визнано дії Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги оздоровлення за 2010 рік, 2011 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними; зобов`язано Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2010, 2011, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично сплачених сум у цей період. Постанова набрала законної сили 12.06.2011. (а.с.6,7).

Відповідно до Інформації Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, сума боргу, нарахована на виконання рішення суду, склала 9020,00 грн. (а.с.9).

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 №6 утворено управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, яке з 01.02.2018 перейменовано в управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району згідно з рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 №65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами).

Відповідачем рішення на час розгляду справи не виконано.

Позивач у позові просить на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за період з 12.06.2011 по 23.10.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя суду від 01.06.2011 по справі 2-а-5294/11, у загальному розмірі 17318,76 грн.

Суд першої інстанції погодився з доводами позову, проте не врахував наступне.

Позов з яким звернувся до суду позивач відноситься до публічно-правових спорів, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження необхідно було відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Заявлені у позові вимоги із врахуванням повноважень відповідача є спором щодо стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у ч. першій статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі. Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено: "Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим (пункт 7.53).

Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору (пункт 7.54).

Відтак ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір (пункт 7.55).

Аналогічно й у справі, що розглядається спір за позитивними вимогами про компенсацію частини соціальних виплат, що заявлені з підстав положень статті 625 ЦК України і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та з причин затримання органом Управління Фонду щомісячних страхових виплат, також належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Частинами шостою, сьомою статті 6 Закону № 1105-XIV визначено, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону № 1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові зробила висновок: "Фонд як суб`єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій (пункт 7.70).

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, слід виснувати, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та про стягнення втрат частини соціальних виплат у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою на підстав Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (пункт 7.72)".

Ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідності до ст. 377ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки порушено правила юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22ЦПК України.

Відповідно до ст. 377ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 січня 2021 рокупо цій справі скасувати.

Провадження в справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 14 червня 2021 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков