ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/10320/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/20/21 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду

в складі: Головуючого - ОСОБА_2

Суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2020 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 30 жовтня 2020 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в поданій скаржником заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначено про те, що дане правопорушення вчинено суб`єктами, щодо яких вносяться відомості до ЄРДР саме ТУ ДБР. Викладені скаржником в заяві про злочин твердження, що такі правопорушення вчинено відповідними суб`єктами є лише його припущенням та нічим не підтверджені, а відтак внесенню в ЄРДР саме ТУ ДБР не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу від 24 листопада 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі вимоги його скарги. Свої вимоги мотивує тим, що ухвала слідчого судді винесена з істотним порушенням вимог КПК України, так як зазначені у заяві про вчинення злочину відомості можуть вважатися фактичними даними, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 397 КК України, оскільки несуть в собі відомості, які підтверджують ознаки злочину, а також мотив, прямий умисел та зацікавленість суддів.

Крім цього твердження в апеляційній скарзі описані окремі обставини інших кримінальних проваджень, в яких апелянт бере участь як адвокат, а також події які відбувалися з ним 30 жовтня 2020 року при поданні заяви до управління ДБР і участі в засіданні Дисциплінарної палати КДКА Львівської області. Вважає, що на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року відносно нього безпідставно порушено дисциплінарну справу.

Учасники апеляційного розгляду, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилися і не подали в установному порядку повідомлень про причини їх неприбуття, а тому згідно вимог ч.4 ст.405 КПК України апеляційний розгляд проведено у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів з`ясувала наступне.

Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_6 03 листопада 2020 року в порядку ст.303 КПК України звернувся зі скаргою до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, покликаючись на те, що 30 жовтня 2020 року ним було подано до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 397 КПК України, однак в порушення вимог ст.214 КПК України відомості до ЄРДР не були внесені.

У поданій до слідчого судді скарзі ОСОБА_6 просив внести повідомлені ним відомості до ЄРДР за ч.2 ст.397 КК України, залучити його до провадження як потерпілого та вручити пам`ятку про права та обов`язки потерпілого, а також надати документ який підтверджує внесення до ЄРДР відомостей викладених у його заяві.

Частиною другою статті 397 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

За змістом поданих ОСОБА_6 заяви до ТУ ДБР м.Львів від 30 жовтня 2020 року і скарги до слідчого судді від 03 листопада 2021року, вчинення кримінального правопорушення проявилось в тому, що на його приватний номер телефону протягом кількох днів підряд було здійснено телефонні дзвінки з прихованого номера телефону. При цьому вголос ніхто не говорив. Вважає, що вказані дзвінки здійснено за вказівкою суддів Львівського апеляційного суду з метою його залякування та перешкоджання його адвокатській діяльності.

Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова виходив з того, що в поданій скаржником заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначено обставин, які би вказували на те, що описані ним дії вчинено суб`єктами, щодо яких вносяться відомості до ЄРДР саме ТУ ДБР. Викладені скаржником в заяві про злочин обставини, що такі правопорушення вчинено відповідними суб`єктами є лише його припущенням та нічим не підтверджені, а відтак такі внесенню в ЄРДР саме ТУ ДБР не підлягають. Також, не підлягають реєстрації повідомлення, які не містять відомостей про реальність конкретної події правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він відповідає вимогам ч.1 ст.214 КПК України, за змістом якої слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Згідно ч.5 ст.214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Отже, наведена норма закону вказує на необхідність встановлення та внесення до ЄРДР не будь яких відомостей, а лише відомостей про ті обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 , оскільки аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Наведене узгоджується зі змістом ч.1 ст.2 КК України, згідно якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення саме кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження вбачається, що подана ОСОБА_6 до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Львова заява не містить відомостей достатніх для висновку про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з викладеними в оскарженій ухвалі висновками, що у заяві про злочин обставини, що такі правопорушення було вчинено і саме відповідними суб`єктами є лише його припущенням та нічим не підтверджені, а відтак такі внесенню в ЄРДР саме ТУ ДБР не підлягають.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у цій справі слідчим суддею рішення, не вбачається.

Твердження апелянта про істотні порушення вимог процесуального закону та неповноту судового розгляду при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ним не наведено належних, послідовних та аргументованих доводів на обґрунтування таких своїх тверджень.

Наведені в апеляційній скарзі окремі обставини інших кримінальних проваджень, події щодо подання апелянтом заяви до управління ДБР і розгляду дисциплінарної справи відносно нього є неналежними і не спростовують правильності висновків, викладених в ухвалі слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2020 року.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що вказана ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_6 від 30 жовтня 2020 року, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.397 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_6 від 30 жовтня 2020 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді