-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Номер провадження: 11-кп/813/1465/21
Номер справи місцевого суду: 520/5195/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2021, якою в межах розгляду кримінального провадження №12016000000000069 від 16.03.2016 відносно:
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_11 було продовжено строк тримання під вартою до 07 червня 2021 року.
Мотивуючи своє рішення, колегія суддів врахувала, що ОСОБА_11 обвинувачується, у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного з замахом на умисне вбивство, тому будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочини, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, вказаний ризик на теперішній час не зменшився та продовжує існувати. Окрім того, відносно обвинуваченого ОСОБА_11 було постановлено ухвалу про його примусовий привід, а в подальшому, з огляду на факт переховування ОСОБА_11 від суду, було постановлено ухвалу про надання дозволу на його затримання, оскільки з 05.10.2020 обвинувачений ОСОБА_11 неодноразово не з`являвся в судові засідання.
Встановлені в своїй сукупності обставини, беззаперечно вказують про порушення під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 покладених на нього процесуальних обов`язків та вчинення останнім дій, направлених на переховування від суду.
Вищевикладене свідчить про неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого, відтак, колегія суддів прийшла до переконання про продовження існування ризику у вигляді можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_11 від суду. З огляду на продовження існування зазначеного ризику, колегія суддів дійшла переконання, щодо неможливості на теперішній час застосувати відносно ОСОБА_11 більш м`який запобіжний захід, в свою чергу міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є такою, яка спрямована в цілому на забезпечення досягнення завдань кримінального провадження, а також відповідає фактичним обставинам даного кримінального провадження та особі обвинуваченого.
Вимоги наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та постановленою з порушенням норм КПК України з таких підстав:
-судом першої інстанції продовжено ОСОБА_11 запобіжний захід самостійно, без клопотання прокурора, що з огляду на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 (справа №1-28/2017) не конституційним положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, та за можливої аналогії ч. 3 ст. 331 КПК України з даним Рішенням, є недопустимим;
-колегія суддів безпідставно зазначали у своєму рішення про наявність ризику переховування від суду з огляду на постановлення ухвали про його привід та затримання ОСОБА_11 і доставлення до суду, оскільки останній перебував на лікуванні, про що зазначали захисники у судовому засіданні, долучили копії відповідних документів та наміру переховуватись він не мав. З огляду на що, застосування відносно ОСОБА_12 07.11.2020 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним, а подальше продовження ОСОБА_11 строку тримання під вартою здійснювалось без клопотань прокурора, а позиція суду має обвинувальний ухил;
-в порушення п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурор у промові не зазначив виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_11 під вартою, а також про неможливість застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, посилається лише на тяжкість покарання. Також прокурор не зазначив, що ОСОБА_11 протягом тривалого часу взагалі перебував без будь-якої міри запобіжного заходу та не порушував процесуальні обов`язки, тривалий час хворів та перебував на лікуванні в декільком медичних закладах, має міцні соціальні зв`язки;
-в порушення вимог ст. 344-345 КПК України головуючою по справі учасникам провадження не роз`яснено право заявити відвід суду та іншим учасникам, а також їх права та обов`язки;
-докази, наявні у сторони захисту, частина з яких досліджена судом першої інстанції, свідчать щонайменше про невинуватість ОСОБА_11 в інкримінованому злочині та фальсифікацію в інтересах потерпілого;
-ризики, на які посилався прокурор у судовому засіданні, а саме можливого впливу на учасників кримінального провадження, а також вчинення інших кримінальних правопорушень є безпідставним, оскільки потерпілий ОСОБА_13 у судовому засіданні заперечив будь-який тиск на нього з боку ОСОБА_11 , а інший обвинувачений ОСОБА_14 послідовно протягом 3 років займає позицію викриття потерпілого ОСОБА_9 ; наявність іншого кримінального провадження №42019161240000116 відносно ОСОБА_11 також не свідчить про вчинення ним інших злочинів, оскільки на даний час відчутній обвинувальний вирок по вказаному провадженню.
Посилаючись на зазначені доводи захисник ОСОБА_15 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 07.04.2021 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а у разі не можливості застосування такого запобіжного заходу, визначити розмір застави у відповідності до вимог ст. 182 КПК України.
До початку судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_10 подані заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких вона посилаючись на наявність обґрунтованої підозри висунутого обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ризику переховування від суду, оскільки за станом здоров`я (відповідно до наданих довідок) міг приймати участь у судових засіданнях, але свідомо ухилявся, самовільно залишив медичний заклад, нібито перебуваючи у важкому стані, що суперечить вчиненим ним діям; під час проведення судового не з`явився, але був присутнім цього дня на закритій сесії Затоківської селищної ради, зважаючи на що вказаний ризик не зменшився та не зник. Окрім того, існує ризик впливу на учасників кримінального провадження, з огляду на наявне кримінальне провадження, де ОСОБА_11 є потерпілим, а ОСОБА_9 підозрюваним, однак у вказаному провадженні свідки вказують на сфабриковані матеріали провадження, а також обвинувачений ОСОБА_14 змінив свої показання, що може вказувати на наявність такого впливу. Також наявний ризик вчинення інших кримінальних правопорушень з боку ОСОБА_11 , який будучи обвинуваченим у вчиненні особливо тяжкого злочину, систематично вчиняє інші кримінальні правопорушення та за двома епізодами нових злочинів відносно нього спрямований обвинувальний акт до суду. беручи до уваги зазначені заперечення, представник потерпілого вважає, що до ОСОБА_11 не можливо застосувати інші, більш м`які запобіжні заходи, оскільки вони не здатні запобігти ризикам, які продовжують існувати у вказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні апеляційного суду захисники підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, натомість прокурор та представник потерпілого просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, а ухвалу суду від 07.04.2021 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів провадження на розгляді в Київському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12016000000000069 від 16.03.2016 стосовно обвинувачених ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, п.п. 6.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України.
Під час судового засідання з розгляду вказаного кримінального провадження ухвалою колегії суддів від 07.04.2021 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 строком до 07.06.2021.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Доводи захисника з приводу самостійно, без клопотання прокурора, постановлення судом питання щодо продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, з можливістю проведення аналогії з Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 (справа №1-28/2017) є безпідставним, оскільки положення ч. 3 ст. 331 КПК України чітко встановлює обов`язок суду навіть при відсутності клопотання прокурора розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Зазначена норма є імперативною, та станом на момент розгляду такого питання не була змінена, а бо визнана не конституційною.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Як вбачається з журналу судових засідань (а.п. 145-146) та ухвали суду першої інстанції (а.п. 148) судом поставлене на обговорення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, судом зазначено, що завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не можливо.
Водночас, прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні відповідно до журналу судових засідань аргументував необхідність у такому продовженні ОСОБА_11 запобіжного заходу (а.п. 146), що також знайшло своє підтвердження в ухвалі суду. А саме, прокурор зазначив, що ОСОБА_11 , перебуваючи під іншим запобіжним заходом порушив його, до судових засідань не з`являвся, укривався від органу досудового розслідування та суду, був оголошений в розшук. Відносно нього до суду направлено ще одне кримінальне провадження, яке перебуває на розгляді іншого судді.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 суд врахував доводи прокурора та представника потерпілого, а також заперечення сторони захисту з приводу продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу та зазначив, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не відпав і не зменшився ризик переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, в разі визнання його винуватим, відносно обвинуваченого ОСОБА_11 було постановлено ухвалу про його примусовий привід, а в подальшому, з огляду на факт переховування ОСОБА_11 від суду, було постановлено ухвалу про надання дозволу на його затримання, оскільки з 05.10.2020 року обвинувачений ОСОБА_11 неодноразово не з`являвся в судові засідання.
Зазначені обставини на переконання апеляційного суду дають достатні підстави вважати, що такий ризик дійсно не відпав та продовжує існувати.
Доводи захисника з приводу незаконності постановлення судом першої інстанції ухвали про привід та затримання ОСОБА_11 і доставлення до суду, як на підставу, що вказує про наявність ризику переховування є такими, що не може бути оцінені апеляційним судом, оскільки в даному випадку розглядається апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді від 07.04.2021, якою ОСОБА_11 продовжено запобіжних захід у вигляді тримання під вартою, а не ухвали суду про привід та затримання з метою доставки до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Мотиви прийняття таких рішень знайшли своє аргументування в ухвалах суду першої інстанції та суд, який розглядає кримінальне провадження по суті опирається на прийняті ним рішення з огляду на проведені судові засіданні та заходи реагування щодо неявки в судові засідання.
При цьому, сам захисник у своїй апеляційній скарзі не заперечую проти того, що ОСОБА_11 в день призначення судового засідання 05.10.2020 не прибув у нього, однак був присутнім під час сесії Затоківської селищної ради, однак мотивує таку відсутність тим, що прокурором не встановлено, коли саме за часом проходила така сесія, що на думку захисника не може вказувати на переховування ОСОБА_11 від суду, однак зазначені обставини самі по собі не виключають наявність дій ОСОБА_11 щодо неявки в судове засідання.
Довідки, на які посилається захисник щодо стану здоров`я обвинуваченого у період з 05.10.2020 по 07.10.2020 апеляційний суд надати оцінку не в змозі, оскільки останні відсутні в матеріалах провадження, наданих апеляційному суду та захисником не долучені. Натомість, в матеріалах провадження міститься відповідь з ТОВ «Кардіка Асістанс» №1113/1 від 29.12.2020 на адвокатський запит щодо надання інформації про стан пацієнта ОСОБА_11 , в якій жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_11 не міг приймати участь у судових засіданнях, про яке було відомо йому та захиснику, що не перешкоджало останньому приймати участь у судових засіданнях, однак в них останній не з`явився. При цьому, будь-яких інших медичних довідок щодо стану здоров`я ОСОБА_11 до постановлення ухвали судом першої інстанції від 07.11.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на яку посилається захисник у своїй скарзі, ним не долучені, а тому у апеляційного суду відсутні будь-які відомості як щодо стану здоров`я обвинуваченого так і обґрунтованих причин його неявки в судові засідання.
Водночас, таким обставинам надана оцінка судом першої інстанції під час застосування відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак зазначена ухвала не є предметом даного апеляційного розгляду.
Окрім того, апеляційним судом також враховується, що надання правової оцінки існування зазначеного ризику переховування від суду було викладено в інших ухвалах апеляційного суду, постановлених за результатами перевірок рішень суду першої інстанції, якими вирішувалося питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 та під час продовження такого запобіжного заходу. Інших доводів, ніж ті, що заявлялись захисником в попередніх апеляційних скаргах, у вказаній скарзі не зазначені.
На час розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявний обвинувальний акт, обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_11 , проведених слідчих дій, відповідно до реєстру долученого до обвинувального акту, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, колегія суддів зазначає, що з огляду не неможливість безпосереднього дослідження доказів судом апеляційної інстанції та прерогативу саме суду першої інстанції за результатами перевірки в порядку ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України, апеляційний суд не має права надавати оцінку обґрунтованості обвинувачення, яке відповідно до пред`явлено прокурором обвинувачення має знайти своє відображення у судовому рішенні суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 374 КПК України.
Окрім того, посилання обвинуваченого та його захисників на відсутність в діях ОСОБА_11 ознак злочину, який йому інкримінується, колегія суддів звертає увагу на те, що розглядаючи апеляційну скаргу щодо обґрунтованості продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового розгляду кримінального провадження, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо вирішення питання кваліфікації дій обвинуваченої особи, а також встановлення наявності доказів, які вказують на таке обвинувачення.
В свою чергу, прокурор з огляду на положення ч. 1 ст. 290 КПК України, визнав зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, який був складений слідчим та затверджений прокурором, який його підписав, а доводи на які посилається сторона захисту та обвинувачення щодо встановлення наявності або відсутності вини має бути вирішено судом першої інстанції під час судового розгляду обвинувального акту по суті в змагальному процесі.
Доводи захисника ОСОБА_7 з приводу того, що судом першої інстанції не роз`яснювалось учасникам процесу право на відвід є голослівним, оскільки відповідно до журналу судових засідань (а.п. 145) головуюча суддя відкрила судове засідання та оголосила про продовження судового розгляду.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 344 КПК України після виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз`яснює учасникам судового провадження право відводу і з`ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.
Водночас, на момент розгляду кримінального провадження під час вирішення питання щодо продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу, судове засідання не відкривалось, не розпочиналось з початку та було продовжене, при цьому, з журналу судових засідань від 07.04.2021 не вбачається, що відбувалась заміна складу суду, що відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України зобов`язує суд розпочинати спочатку судовий розгляд.
З приводу доводів захисників про відсутність інших ризиків, які були заявлені прокурором, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду підлягає перегляду рішення, що оскаржується. Проте, в ухвалі суду першої інстанції від 07.04.2021 суд послався на продовження існування ризику переховування ОСОБА_11 від суду, з чим погоджується апеляційний суд. Інших ризиків, на існування яких послався б суд, ухвала від 07.04.2021 не містить, так як і не містить доводів прокурора щодо існування інших ризиків, на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі.
Згідно ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд враховуючи дані щодо особи обвинуваченого та його моральність, з огляду на обставини скоєння інкримінованого йому злочину щодо посягання на життя та здоров`я особи, обвинувачення в організації на замовлення умисного вбивства особи із залученням інших осіб, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано прийняте рішення щодо необхідності на даному етапі судового розгляду продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні будуть забезпечити виконання останнім, покладених на нього обов`язків, в тому числі з огляду на поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, що вказує на можливе існування ризику переховування від суду.
Зважаючи на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину постала перед компетентними органами.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики переховування від суду, впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Зважаючи на що, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б могли бути взяті до уваги за основу безперечного свідчення того, що у разі звільнення з під варти та застосування відносно ОСОБА_11 більш м`якого запобіжного заходу, не будуть існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 як судом першої інстанції так і апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого залишенню без змін.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2021, якою відносно ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07.06.2021 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
скопійовано
-
скопійовано
-
