Єдиний унікальний номер судової справи 932/2384/21

Номер провадження 1-кп/201/616/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 28 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640002103 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 28 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640002103 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час підготовчого провадження за вказаним обвинувальним актом захисником обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_10 подане письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам статті 291 Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема, пред`явлення її підзахисному неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист.

Так, в обґрунтування поданого клопотання захисник ОСОБА_10 зазначила, що обвинувальний акт відносно її підзахисного ОСОБА_9 підлягає поверненню прокурору з тих підстав, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені непослідовно та вибірково, без зазначення важливих для формулювання обвинувачення обставин, зокрема, моменту та підстав виникнення конфлікту, поведінки потерпілих, що передувала цьому конфлікту, які суттєво впливають, як на умисел, мотив, мету, так і на емоційний стан її підзахисного, а тому таке обвинувачення є неконкретним, суперечливим та таким, що не містять розкриття об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_9 злочину. Наведені обставини позбавляють сторону захисту підготуватися до адекватного захисту проти такого неконкретного обвинувачення та визначити обсяг висунутого обвинувачення, свідчать про порушення органом досудового розслідування вимог ст. ст. 3, 91, 291 КПК України та є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Також посилалася на той факт, що потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є підозрюваними в іншому кримінальному провадженні, а її підзахисний ОСОБА_9 є потерпілим за одними і тими ж подіями, що викладені у наданому суду обвинувальному акті. На підтвердження таких доводів до письмового клопотання додала копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколів допиту підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , заяви потерпілого ОСОБА_9 про надання згоди прокурору на укладання угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_6 тощо, які просила дослідити і врахувати при вирішенні клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав у повному обсязі клопотання свого захисника ОСОБА_10 .

Представник потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 залишив вирішення поданого стороною захисту клопотання про повернення обвинувального акту прокурору на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_7 підтримав позицію свого представника ОСОБА_8 .

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення поданого захисником ОСОБА_10 клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи тим, що наданий суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в ньому викладені фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_9 злочину, які прокурор вважає встановленими, а доводи сторони захисту фактично зводяться до незгоди із висунутим обвинуваченням і підлягають перевірці судом під час судового розгляду вказаного кримінального провадження. За наведених обставин вважав за можливе призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом.

Вислухавши доводи захисника ОСОБА_10 в обґрунтування поданого нею клопотання та обвинуваченого ОСОБА_9 , позиції представника потерпілих ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_7 , заперечення прокурора ОСОБА_5 , дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання сторони захисту ґрунтується на вимогах закону і обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 підлягає поверненню прокурору, з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.

Відпові дно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Така позиція, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках, передбачених КПК України, узгоджується і з висновком у постанові Верховного Суду України № 5-11кс15 від 25 травня 2015 року.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Пунктом 3 (а)статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінального процесуального законодавства України, визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський судз правлюдини усправі «Абрамянпроти Росії»від 09жовтня 2008року зазначив,що утексті підпункту«а» п.3ст.6Конвенції вказанона необхідністьприділяти особливуувагу роз`ясненню«обвинувачення» особі,стосовно якоїпорушено кримінальнусправу.Деталі вчиненнязлочину можутьвідігравати вирішальнуроль підчас розглядукримінальної справи,оскільки самез моментудоведення їхдо відомапідозрюваного вінвважається офіційнописьмово повідомленимпро фактичніта юридичніпідстави пред`явленогойому обвинувачення.Крім того,Суд констатував,що положенняпідпункту «а»п.3ст.6Конвенції необхідноаналізувати усвітлі більшзагальної нормипро правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване п.1цієї статті.У кримінальнійсправі наданняповної,детальної інформаціїщодо пред`явленогоособі обвинуваченнята,відповідно,про правовукваліфікацію,яку судможе дативідповідним фактам,є важливоюпередумовою забезпеченнясправедливого судовогорозгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Отже, виходячи із змісту наданого суду обвинувального акту, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод прокурором не були виконані належним чином, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню до предмету доказування входять, в тому числі, подія злочину (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно до наданого суду обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_9 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 ПК України, а саме закінченого замаху на умисне вбивство двох або більше осіб, з хуліганських мотивів.

При цьому, мотив, мета вчинення злочину та емоційний стан є ознаками, за якими диференційовано відповідальність за посягання на життя.

Так,виходячи звикладу фактичнихобставин кримінальногоправопорушення таформулювання обвинувачення,наведених вобвинувальному акті, ОСОБА_9 інкримінується,що він,28листопада 2020року,приблизно о04годині 30хвилин,будучи устані алкогольногосп`яніння,маючи умиселна умисневбивство двохабо більшеосіб,з хуліганськихмотивів,у громадськомумісці -на дворібіля приміщеннякафе «Черчилль»,розташованому повул.Короленко,10у м.Дніпро,використовуючи незначнийпривід,вийшов зприміщення кафе«Черчилль» зраніше заготовленимдля заподіяннясмерті іншійлюдині,ножом.

«Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на умисне вбивство двох або більше осіб, з хуліганських мотивів та з мотивів явної неповаги до установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, під надуманим, дріб`язковим приводом вчинив конфлікт з ОСОБА_7 , в ході якого висловлюючись нецензурною лайкою в його сторону та до інших осіб, які знаходились поруч і робили йому зауваження, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та умисно заздалегідь заготовленим ножом наніс останньому чотири удари в область голови, шиї та життєво важливих органів…».

Проте, кваліфікуючі дії обвинуваченого саме за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, орган досудового розслідування не розкрив мотив та мету вбивства, обмежившись лише загальним посиланням на вчинення ОСОБА_9 конфлікту із потерпілим ОСОБА_7 під надуманим, дріб`язковим приводом, що, у свою чергу, вказує на певні прогалини при викладі фактичних обставин злочину, адже в обвинувальному акті не відображені важливі та суттєві для правильної кваліфікації дій особи саме за цим пунктом та частиною статті 115 КК України обставини, а саме яким чином всі учасники події ( ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ) опинилися біля кафе «Черчилль», чи були вказані особи раніше знайомі та їх стосунки, а, головне, момент та причини виникнення конфлікту, який, за версією слідства, вчинив ОСОБА_9 , у тому числі, які події (дії або висловлювання тощо) передували виникненню цього конфлікту.

Більш того, висунуте ОСОБА_9 обвинувачення є неконкретним та суперечливим в частині виникнення умислу на вбивство двох та більше осіб, що є суттєвим для правильної кваліфікації дій ОСОБА_9 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки дії особи можуть бути кваліфіковані за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України лише у випадку, якщо на момент вбивства (замаху на вбивство) першого потерпілого у суб`єкта злочину вже існував умисел на вбивство індивідуально та кількісно визначеного кола інших осіб, незалежно від того, чи позбавлення життя цих потерпілих відбувалось одночасно, чи з незначним або з великим розривом у часі.

А, виходячи саме з такого викладу фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_9 обвинувачення, у останнього виник умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_6 вже після того, як обвинувачений, вчинивши дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , побачив потерпілого ОСОБА_6 , який з`явився в полі його зору лише тоді, коли намагався надати допомогу ОСОБА_7 , що, у свою чергу, за таких обставин, виключає підстави для кваліфікації дій ОСОБА_9 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

До того ж, постає питання, яким чином у ОСОБА_9 міг одночасно виникнути умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_7 , з яким обвинувачений, за версією слідства, вчинив конфлікт, та потерпілого ОСОБА_6 , якого до конфлікту із ОСОБА_7 , обвинувачений взагалі не бачив, що теж вказує на непослідовність та суперечливість висунутого обвинувачення в цій частині.

Окрім того, виходячи саме з такого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, не зрозуміло яким чином у ОСОБА_9 на місці події опинилася помпова рушниця «ESCORT» №596765, кому саме належала вказана рушниця, чи була вказана рушниця заздалегідь заготовлена обвинуваченим для вчинення, за версією слідства, умисного вбивства, а, головне що орган досудового розслідування мав на увазі, зазначивши в обвинувальному акті про те, що «….. ОСОБА_9 ….. намагався здійснити постріл у потерпілого ОСОБА_7 , ….оскільки постріл з помпової рушниці «ESCORT» №596765, не відбувся з незалежних від нього причин…», зокрема, вказана помпова рушниця виявилася несправною, під час пострілу сталася осічка або протиправні дії обвинуваченого були припинені іншими особами тощо, встановлення яких має суттєве значення для правильної кваліфікації дій обвинуваченого.

Більш того, у викладі фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, органом досудового розслідування не відображений спосіб вчинення замаху на умисне вбивство, зокрема, взагалі не вказано місце розташування злочинця та потерпілих в момент нападу, механізм спричинення тілесних ушкоджень не відповідає локалізації та характеру виявлених у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Так, у формулюванні обвинувачення вказано, що «…. ОСОБА_9 ….. підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та умисно заздалегідь заготовленим ножом наніс останньому чотири удари в область голови, шиї та життєво важливих органів…», тобто обвинувачення у цій частині викладено у стверджувальній формі, як обставина нібито встановлена органом досудового розслідування.

Однак, по-перше, органом досудового розслідування взагалі не конкретизовано в які саме життєво важливі органи, окрім, голови та шиї потерпілого ОСОБА_7 , наніс удари ОСОБА_9 , по-друге, у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження лише на голові у вигляді скальповано-різаної рани та грудній клітині у вигляді проникаючого колото-різаного поранення, що не відповідає визначеному в обвинувальному акті механізму спричинення тілесних ушкоджень, адже у разі нанесення, по версії слідства, чотирьох ударів ножом, в тому числі, і в область шиї, мають бути певні наслідки у вигляді тілесних ушкоджень у тих областях тіла (шиї), куди був нанесений удар.

Крім того, з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення слідує, що «… ОСОБА_9 …..підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та умисно заздалегідь заготовленим ножом наніс останньому один удар в область шиї, яка виконує життєво важливі функції та є особливо вразливим місцем…», тобто обвинувачення у цій частині викладено у стверджувальній формі, як обставина нібито встановлена органом досудового розслідування.

Проте, виходячи з того ж викладу фактичних обставин злочину, наслідки від таких протиправних дій ОСОБА_9 у вигляді тілесних ушкоджень в області шиї потерпілого ОСОБА_6 , куди, за версією слідства, обвинувачений наніс удар ножом, не знайшли свого відображення в обвинувальному акті.

Також з формулювання обвинувачення слідує, що «… ОСОБА_9 з метою доведення свого умислу до кінця, направленого на умисне вбивство двох або більше осіб, не зважаючи на безпорадний стан потерпілого ОСОБА_7 , у якого відкрилась кровотеча від отриманих тяжких тілесних ушкоджень життєво-важливих органів, умисно заздалегідь заготовленим ножом наніс останньому три удари в область голови….», тобто обвинувачення у цій частині викладено у стверджувальній формі, як обставина нібито встановлена органом досудового розслідування.

Натомість, виходячи з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, наслідки від таких протиправних дій ОСОБА_9 у вигляді тілесних ушкоджень в області голови потерпілого ОСОБА_11 , куди, за версією слідства, обвинувачений наніс три удари ножом, в обвинувальному акті не відображені.

Окрім цього,у викладіфактичних обставинінкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушеннязазначено,що «…Таким чином, ОСОБА_9 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7 та потерпілому ОСОБА_6 , але не зміг його закінчити з причин, які не залежали від його волі».

Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Отже, підсумовуючи наведене, виходячи саме з такого викладу фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, залишається не зрозумілим які саме дії, за версією слідства, обвинувачений вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тобто заподіяння смерті потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , та які з них виконав, а, головне, з яких саме причин, що не залежали від його волі, останній не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, оскільки в обвинувальному акті такі обставини взагалі відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що формулювання обвинувачення, яке містить вочевидь суперечливі відомості щодо моменту виникнення умислу на вбивство двох і більше осіб, способу вчинення злочину (механізму спричинення тілесних ушкоджень), що має суттєве значення для визначення правильної кваліфікації дій ОСОБА_9 , і не містить таких суттєвих обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні, як мотив та мета вчинення злочину, не може бути визнане конкретним, зрозумілим та детальним, як того передбачають наведені вище вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Викладені факти свідчать про неналежне встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що зумовило всупереч вимогам закону пред`явлення ОСОБА_9 неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист.

При цьому, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів позбавлена можливості призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а суттєво порушене право обвинуваченого на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом.

Таким чином, колегія суддів дістається висновку, що доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону є обґрунтованими, а тому клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акту прокурору з цих підстав підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів зазначає, що посилання сторони захисту на наявність іншого кримінального провадження, в якому потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мають процесуальний статус підозрюваних, а ОСОБА_9 процесуальний статус потерпілого нібито за одними і тими ж обставинами, що відбулися 28 листопада 2020 року біля кафе «Черчилль» та необхідність дослідження на підтвердження таких доводів захисника копій долучених останньою протоколів допиту підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тощо, не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки виходячи із змісту положень ст. ст. 291, 314 КПК України, єдині процесуальні документи, що підлягають дослідженню судом під час підготовчого провадження, є обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідність яких вимогам кримінального процесуального закону має перевірити суд, надання суду інших документів, окрім означених вище, до початку судового розгляду забороняється, а, відтак, дослідження поданих стороною захисту документів, у разі визначення такої необхідності, та надання їм правової оцінки, має відбуватися лише під час судового розгляду даного кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_10 підлягає задоволенню з наведених в ухвалі підстав, і вважає за необхідне обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 28 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640002103 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України повернути прокурору Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

У той же час, дійшовши до висновку про повернення даного обвинувального акту прокурору, з підстав його невідповідності вимогам кримінального процесуального закону, подане представником третьої особи ОСОБА_13 адвокатом ОСОБА_8 клопотання про зняття арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, не підлягає розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 42, 91, 291, 314, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 28 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640002103 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України повернути прокурору Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 12 годині 45 хвилин 10 червня 2021 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3