У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2021 року, якою обвинуваченого

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,

-звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.119 КК України, у зв`язку з примиренням із потерпілою ОСОБА_7 .

Учасники судового провадження

прокурори: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачений: ОСОБА_6

захисник: ОСОБА_10 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить ухвалу суду скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, у зв`язку з примиренням із потерпілою ОСОБА_7 - задоволено.

_______________________________________________________________________

провадження № 11-кп/812/485/21 головуючий у 1 інстанції : ОСОБА_11

категорія:оскарження ухвалипро доповідач у апел. інст.: ОСОБА_1

звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.119 КК України, у зв`язку із примиренням з потерпілою ОСОБА_7 на підставі ст.46 КК України.

Кримінальне провадження №12020150190000481 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України (справа №473/848/21), - закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 7355,05 грн.

Узагальнені доводи апелянта.

Прокурор вважає ухвалу незаконно і такою, що підлягає скасуванню, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.01.2019 року у справі № 439/397/17, зазначає, що у випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК України) не можливе.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

06.04.2020 року приблизно о 23:00 год., більш точного часу не встановлено, в будинку АДРЕСА_2 під час розпиття спиртних напоїв на ґрунті раптово виниклих відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої між останніми виникла бійка. В подальшому даний конфлікт продовжився на території подвір`я вищезазначеного будинку, де ОСОБА_12 та ОСОБА_6 наносили один одному тілесні ушкодження. Припинивши конфлікт, ОСОБА_6 покинув місце події. Через деякий час ОСОБА_6 знову повернувся в АДРЕСА_2 , де в нього знову виник конфлікт з ОСОБА_12 , в ході якого між останніми розпочалася бійка. Намагаючись припинити даний конфлікт 07.04.2020 близько 00:30 год. ОСОБА_6 сів до свого автомобілю «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 та почав рухатися у напрямку вул.Маяковського в умовах обмеженої видимості, в темний час доби, без дощу, без туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху, по ділянці проїзної частини вул.Маяковського та вул.Ентузіастів, що знаходяться у м. Вознесенську, Миколаївської області. У цей час на узбіччі неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп`яніння стояв ОСОБА_12 . При наближенні автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в напрямку вул.Маяковського, ОСОБА_12 раптово вийшов на проїзну частину вул.Ентузіастів та зупинившись, після чого здійснив стрибок на капот автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , продовжив рух з ОСОБА_12 , який в цей час перебував на капоті та здійснював удари частинами тіла по лобовому склу автомобіля. У подальшому ОСОБА_6 здійснив маневр «лівого повороту» та продовжив рух по вул.Маяковського в м.Вознесенську. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , діючи необережно із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання смерті ОСОБА_12 , який перебував на капоті автомобіля, хоча повинен був і мав їх передбачати, якщо б діяв з більшою обачністю, проявив недбалість, а саме виконав швидке гальмування на ділянці проїзної частини по АДРЕСА_3 , внаслідок чого ОСОБА_12 впав з капоту автомобіля на асфальтове покриття проїзної частини вул.Маяковського та отримав тілесні ушкодження у вигляді переламів луски потиличної кістки та переломи кісток основи черепа з крововиливами під тверду мозкову оболонку та м`які мозкові оболонки, масивним суцільним крововиливом в потиличній ділянці справа та зліва, саднами в потиличні ділянці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 помер в КП «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР.

Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.119 КК України як вбивство вчинене через необережність.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із примиренням із потерпілою ОСОБА_12 , а також надав докази про відшкодування шкоди, спричиненої потерпілій.

Задовольняючи клопотання захисника, суд зазначив, що злочин, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 , належить до необережних нетяжких злочинів.Зазначив,що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджується наданою стороною обвинувачення інформацією за вимогою про судимості, завдану злочином шкоду відшкодував потерпілій. Потерпіла підтвердивши добровільність факту примирення з обвинуваченим, зазначила, що збитки їй відшкодовані і жодних претензій до обвинуваченого вона не має.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та захисника, які вважали ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою та просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Право на примирення уст. 46 КК України- це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов`язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

Звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, ураховуючи вираження волі потерпілим щодо прощення винного, відбувається своєрідне повернення потерпілого у попередній стан, який існував до вчинення відносно нього кримінального правопорушення.

Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть, під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставіст. 46 КК України.

Протилежний підхід означав би, що до близьких осіб потерпілого, який помер, та які були визнані потерпілими у кримінальному провадженні, переходять не лише права потерпілого, але і його воля (волевиявлення), що є неправильним, оскільки суперечить змісту як закону України про кримінальну відповідальність, так і змісту кримінального процесуального закону.

Уст. 46 КК Українипередбачено такі обов`язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим:

1) умова - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів;

2) підстава - примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінніст. 46 КК Українимає бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню).

Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає з законодавчого визначення смерті відповідно до статті 52 Закону України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я", за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть.

У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.

Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб`єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінніст. 46 КК Україниунеможливлює здійснення такого примирення.

Втрата життя людини, яке відповідно достатті 3 Конституції Українивизнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.

Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов`язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності заст. 46 КК України.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 439/397/17; провадження № 13-66кс18).

Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції звільнив обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із примиренням з потерпілою ОСОБА_7 на підставі ст.46 КК України.

Суд задовольнив клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений вперше вчинив не обережний злочин, визнав вину у вчиненому, розкаявся, завдану злочином шкоду відшкодував потерпілій. Потерпіла ОСОБА_7 ( родичка ОСОБА_12 , якому заподіяна смерть) та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до викладеного, термін "потерпілий" уст. 46 КК Українивжито у кримінально-правовому розумінні - "як особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння)". Право на примирення в контексті цієї статті - це особисте право потерпілого.

У даному провадженні потерпілим у розумінніст. 46 КК Україниє ОСОБА_12 , якому в результаті завданих обвинуваченим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень наступила смерть.

Смерть потерпілого ОСОБА_12 як припинення існування одного з правомочних суб`єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінніст. 46 КК Україниунеможливлює здійснення такого примирення.

Заподіяна у даному провадженні шкода потерпілому ОСОБА_12 у вигляді смерті є такою, що не піддається відшкодуванню (усуненню), оскільки має незворотний характер.

Отже, суд першої інстанцій неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, допустив неправильне тлумачення закон, що суперечить його точному змісту, а саме: ст.46 КК України (пункт 3 частини 1статті 413 КПК України).

За правилами пункту 1 частини 1статті 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини 2статті 412 КПК України.

Однак, положеннямиКПК Українине врегульовані питання кримінального провадження, які полягають у вищенаведених порушеннях судом норм кримінального процесуального Кодексу.

Відповідно до частини 6статті 9 КПК України, у випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1статті 7 цього Кодексу.

Тому, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно здійснити судове провадження згідно загальними вимогами з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду України щодо застосування норм права, передбаченої ст.46 КК України.

З наведених підстав, апеляційна скарги прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376,407,409, 413, 415, 419, 424, 532 КПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2021 року відносно ОСОБА_6 , скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: