ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/9113/14

адміністративне провадження № К/9901/68587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (колегія суддів: Федотов І.В., Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі № 826/9113/14 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Делонгі Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делонгі Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 07.04.2014 року № 000050, а також рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.05.2014 року № 000053.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем допущено порушення законодавства про ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції, оскільки на продукцію, яка була предметом перевірки, позивачем не було надано повного складу технічної документації, передбаченої технічними регламентами, що розповсюджується на зазначену продукцію. Зазначає, що постанову про застосування штрафу та вжиття обмежувальних заходів застосовано у відповідності до чинного законодавства та встановлених при перевірці обставин.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2019 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.04.2014 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві проведено перевірку відносно продукції TM KENWOOD, а саме: кухонних машин TM KENWOOD - KMC013, KMC570, кавових машин: TM DELONGHI - ECAM26.455.M, ECAM25.452.B, ECAM22.360B, супер кавоварки TM DELONGHI - 23-210W, міні печі - TM DELONGHI - E02071.

У направленні на перевірку йдеться про перевірку з питань відповідності продукції, крім іншого, супровідній документації, включаючи інструкцію на продукцію, висновкам експертиз та протоколи випробувань; документам, що дають відстежити ланцюг постачання та її подальший обіг повного складу технічної документації.

За результатами складено Акт перевірки характеристик продукції № 000076, в кому зазначено, що позивачем допущено порушення приписів Технічного регламенту, дія яких поширюється на продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Правил застосування національного знаку відповідності, затвердженого постановою КМ України від 29.11.2001 № 1599.

Зокрема, в акті перевірки вказано, що позивачем не надано опису та пояснення, необхідних для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання.

У зв`язку з цим зазначено, що ТОВ «Делонгі Україна» не надано технічну документацію в обсязі, передбаченому технічним регламентом, що згідно із ст. 29 вищезгаданого Закону свідчить про те, що продукція не відповідає встановленим вимогам. Зазначається, що за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, передбачена відповідальність згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 вищезгаданого закону.

Крім того, вказано, що оскільки актом перевірки від 07.03.2014 № 000055 вже було зафіксовано факт введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, виявлення зазначеного порушення свідчить про повторність вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже накладено штраф.

На підставі вищезгаданого акту перевірки від 01.04.2014 відповідачем прийнято постанову № 000050 про накладення штрафних санкцій у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 51 000 грн., яка має вихідний номер 07-17-03/108 від 12.06.2014.

Постанова мотивована тим, що позивач вводить в обіг продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам, за що передбачена відповідальність згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Крім того, Інспекцією прийнято рішення від 29.05.2014 № 000053 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів.

Зазначено, що позивач вводить в обіг продукцію (кухонні машини, кавові машини, супер кавоварка), яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: на продукцію не надано у повному обсязі технічну документацію в обсязі, передбаченому вищезгаданими Технічними регламентами.

Прийнято рішення про вжиття обмежувального (коригувального) заходу: обмежено надання вищезгаданої продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами; тимчасово заборонено надання продукції на ринку.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про непідтвердження описаних порушень в акті перевірки, а відтак і безпідставності притягнення позивача до відповідальності та вжиття обмежувальних заходів.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності встановлює Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2736-VI.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» виробники зобов`язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Згідно частин першої-третьої статті 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною.

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» встановлено, що державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Митним кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов`язковою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - в розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ч. 7. ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно- супровідна документація тощо); повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом та інші документи визначені в цій статті.

Відповідно до пункту 3 додатку 3 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. № 1149, технічна документація має надавати можливість оцінити відповідність електрообладнання вимогам Технічного регламенту та, наскільки це стосується такого оцінювання, включати проектування, виробництво та функціонування електрообладнання. До зазначеної документації мають бути включені:

- загальний опис електрообладнання;

- загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо;

- описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання;

- список стандартів, які повністю або частково застосовано, та описи прийнятих рішень для забезпечення положень щодо безпечності, визначених у Технічному регламенті, якщо стандарти не було застосовано;

- результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок тощо;

- протоколи випробувань.

Відповідно до пункту 15 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМ України від 9 липня 2009 р. № 785, Технічна документація повинна надавати можливість оцінювання відповідності апаратури основним вимогам та охоплювати проектування та виробництво апаратури.

Технічна документація повинна, зокрема, містити:

- загальний опис апаратури;

- доказ відповідності апаратури національним стандартам з переліку національних стандартів, якщо такі стандарти застосовувалися повністю або частково;

- якщо виробник не застосовував національних стандартів з переліку національних стандартів або застосовував їх частково, описи та пояснення щодо рішень, прийнятих виробником для забезпечення відповідності основним вимогам цього Технічного регламенту, включаючи:

- опис оцінювання електромагнітної сумісності, передбачений в абзаці другому пункту 13 цього Технічного регламенту;

- результати проектних розрахунків і проведених експертиз;

- протоколи випробувань тощо;

- сертифікат відповідності апаратури, виданий призначеним органом, якщо застосовувалася процедура оцінки відповідності апаратури згідно з пунктом 14 цього Технічного регламенту.

Постановою КМ України від 1585 від 07.10.2003 також затверджено Технічний регламент модулів оцінки відповідності.

Пунктами 12, 18 цього Технічного регламенту також передбачено, що технічна документація повинна, зокрема, містити: описи та пояснення щодо креслень і схем та такі, що стосуються застосування продукції.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що перелік наданих позивачем документів зазначений на стор. 4 - 6 Акту перевірки. При цьому, відносно міні печі зазначено, що товариство не вводить дану продукцію на ринок, тому відсутні і документи.

Зокрема, надано декларації про відповідність, технічні описи виробів, інструкції з експлуатації, перелік стандартів, які були застосовані, перелік складових частин продукції, перелік основних компонентів друкованих плат, схеми розташування електронних частин, протоколи випробувань, звіти Харківстандартметрологія, сертифікати відповідності, електричні схеми, монтажні схеми, загальні конструкторські креслення з поясненнями тощо.

Крім того встановлено, що листом від 31.03.2014 позивач надіслав відповідачу 45 екземплярів документів, у т.ч. технічні описи виробів, загальні конструкторські креслення із поясненнями.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не зазначено чіткого переліку документів, які не надані при перевірці. Також не знайшли підтвердження того, що ряд документів було надано позивачем на іноземній мові, які на вимогу органів ринкового нагляду не були перекладені на офіційну мову діловодства, оскільки, в акті перевірки про це не зазначено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено допущення порушень, відповідальність за яке передбачена ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому постанова про накладення фінансових санкцій підлягає скасуванню.

Крім того, санкцію в оскаржуваній постанові застосовано як за повторне правопорушення, однак попередню постанову про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 №000010 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 у справі № 826/4472/14, яке набрало законної сили 28.03.2018, чим нівелюються висновки Інспекції про повторність вчиненого порушення за обставинами цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Частиною 3 ст. 29 зазначено Закону передбачено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що, зокрема, органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Водночас, оскільки судами не встановлено ненадання позивачем технічної документації на відповідну продукцію в обсязі, передбаченому технічним регламентом, відтак вжиття обмежувального заходу є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не здійснюється при касаційному перегляді. Водночас неправильного застосування матеріального права та порушень норм процесуального не наведено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій