ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Справа № 160/4907/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" (далі відповідач, Обласний МСЕК №3), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Обласної МСЕК №3 Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про відмову у встановленні інвалідності 3 групи ОСОБА_1 , що викладено в акті №960 огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.08.2020 р.;

- зобов`язати Обласну МСЕК №3 Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради провести медико-соціальну експертизу відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що працюючи в локомотивному депо (ТЧ-8) за адресою м.Дніпро, вул. Курчатова, 2А, при виконанні трудових обов`язків вантажника - експедитора ОСОБА_1 24.09.2001 року отримав виробничу травму правої ноги. В п. 8 спеціальної статистичної картки вибувшого зі стаціонару № 2 від 10.10.2001 р. зазначено про те, що хворого виписано з поліпшенням стану здоров`я. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки 11.10.2001 р. позивача було виписано, а вже 12.11.2001 р. він перебував на лікуванні у лікарні № 9 м. Запоріжжя. 13.11.2001 року у лікарні № 9 м. Запоріжжя було виконано операцію «резекція правого загального малогомілкового нерва (2,5 см.)». Тобто, поліпшення було відсутнє, в іншому разі не було необхідності у проведенні хірургічного втручання. У зв`язку з чим, записи внесені до спеціальної статистичної картки вибувшого зі стаціонару № 2 від 10.10.2001 р. Дорожньої клінічної лікарні, що в м. Дніпропетровськ щодо стану здоров`я хворого та причини звернення не відповідають дійсності. З 12.11.2001 р. по 23.12.2001 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ортопедичному відділені 9 лікарні м. Запоріжжя. В виписному епікризі складеного працівником лікарні № 9 м. Запоріжжя ОСОБА_2 зазначено про те, що ОСОБА_1 травму було отримано на виробництві, за 1,5 місяця до надходження на лікування внаслідок падіння листового металу вагою приблизно 2 тони на ногу та тиску впродовж 15 хвилин. 06.02.2002 року міжрайонною травматологічною МСЕК № 1 було здійснено огляд ОСОБА_1 та складено Акт № 175, в якому зазначено про встановлення 3 групи інвалідності відповідно до п. 2.3. розділу 2 Інструкції про встановлення груп інвалідів затвердженої МОЗ України № 16.01/20 від 28.12.91р. Згідно з п. 30.6 Акту № 175, інвалідність 3 групи встановлена на строк до березня 2003р. П. 31.1 Акту № 175 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 8 %. Надалі, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.11.2004 р. по 30.11.2004 р. у Дорожній клінічній лікарні, що в м. Дніпропетровськ, у виписному епікризі № 9396 від 30.11.2004 р. зазначено: «поставлено діагноз посттравматична невропатія правого малогомілкового нерва з вираженим порезом розгиначів правої стопи та пальців. 10.03.2005 року проведено огляд та складено Акт № 258 огляду у МСЕК № 1. П. 30.4 Акту № 258 зазначено про те, що інвалідність не встановлено. Разом з тим, в п. 34 (обґрунтування експертного діагнозу) зазначено: «група інвалідності встановлена згідно інструкції МОЗ № 183». Тобто, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена Наказом від 07.04.2004р. № 183. При наступному огляді, оформленому Актом № 960 огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.08.2020 р. питання встановлення наявності або відсутності інвалідності не вирішено. Так, лікарсько-експертною комісією Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті було оглянуто ОСОБА_1 та зроблено висновок про його непридатність до роботи за професією ДК 003:2010 слюсар ремонту рухомого складу, що відображено у направленні на обов`язковий медичний огляд працівника від 18.06.2020 р. та медичній довідці про проходження попереднього медичного огляду працівника. В подальшому відповідачем було проведено два огляди позивача, за результатами, яких складено Акти № 960 та № 2007. Проте, позивач вважає, що огляди проведено неналежним чином, а оскаржуваний Акт № 960 складений з порушенням вимог законодавства, зокрема містить численні порушення Інструкції №157/о. Таким чином, відповідачем при огляді та складенні оскаржуваного Акту № 960 не було враховано факт непридатності ОСОБА_1 до роботи за професією, що є критерієм для визнання інвалідності 3 групи. Зазначене свідчить про необ`єктивне обстеження особи членами комісії та не взяття до уваги документів щодо медичного стану позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи.

29.04.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та надуманими з наступних підстав. 06.02.2002 року ОСОБА_1 , 1969 року народження, освіта незакінчена вища, експедитор локомотивного депо, був вперше оглянутий міжрайонною травматологічною МСЕК №1 та було встановлено III групу інвалідності від загального захворювання на 1 рік за діагнозом: «Післятравматична нейропатія правого малогомілкового нерва, парез стопи до плегїї, стан після операції - резекція правого малогомілкового нерва 13.11.2001 року, функція правої нижньої кінцівки різко порушена. Травма побутова 24.09.2001 року». У подальшому група інвалідності встановлювалась до 2005 року. У 2005 році група інвалідності не встановлена міжрайонною травматологічною МСЕК №1 спільно з обласною МСЕК №1 за діагнозом: «Післятравматична нейропатія правого малогомілкового нерва з легким парезом правої ступні, легким порушенням функції пересування. Стан після операції в 2001 р.. Травма у побуті в 2001 р.». 10.11.2005 року хворому була проведена очна консультація обласною МСЕК №1 з приводу його скарги. Рекомендовано хворому звернутися до ЛКК для оформлення ф.088/0 «за наполяганням». У подальшому Позивач до 2020 року на МСЕК не звертався. 27.07.2020 року позивач оглянутий міжрайонною травматологічною МСЕК №1, направлений на консультацію до обласної МСЕК №3. Посильні документи були складені за наполяганням хворого. 06.08.2020 року обласна МСЕК №3 групу інвалідності не встановила за діагнозом: ««Післятравматична нейропатія правого малогомілкового нерва, травма 2001р. у вигляді чутливих розладів, легкого парезу правої стопи, незначне порушенням функції ходи. Супутній діагноз: варикозна хвороба правої нижньої кінцівки. Стан після венектомії у 2000р. ХВН II А. Помірна контрактура правого гомілковоступневого суглоба на фоні основного захворювання». Згідно чинного законодавства позивач повинен був бути направлений до ДУ «Український Державний Науково-Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», але ОСОБА_1 від очної консультації в УкрДержНДІ МСПІ категорично відмовився, і тому по заяві хворого медекспертна справа була направлена на заочну консультацію. За висновком УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України №270 від 09.09.2020 року, наявні функціональні порушення мають легкий ступень вираженості, тому на даний час за представленими документами підстав для встановлення ОСОБА_1 однієї з груп інвалідності немає.

13 травня 2021 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , працюючи в локомотивному депо (ТЧ-8) за адресою м.Дніпро, вул. Курчатова, 2А, при виконанні трудових обов`язків вантажника - експедитора 24.09.2001 року отримав виробничу травму правої ноги.

06.02.2002 року міжрайонною травматологічною МСЕК № 1 було здійснено огляд ОСОБА_1 та складено Акт № 175, в якому зазначено про встановлення 3 групи інвалідності з 06.02.2002 до 01 березня 2003 року.

10.03.2005 року проведено огляд та складено Акт № 258 огляду у МСЕК № 1. П. 30.4 Акту № 258 зазначено про те, що інвалідність не встановлено.

Актом №363 травматологічної МСЕК №1 група інвалідності позивачу не встановлена.

18.06.2020 року позивач проходив попередній медичний огляд, за наслідком якого складено медичну довідку, згідно якої ОСОБА_1 не придатний для роботи за професією.

Згідно висновків, викладених в акті огляду МСЕК №960 від 06.08.2020 року, зокрема щодо групи інвалідності зазначено, що позивач направляється на консультацію в ДУ «Український Державний Науково-Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

За висновком УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України №270 від 09.09.2020 року, наявні функціональні порушення мають легкий ступень вираженості, тому на даний час за представленими документами підстав для встановлення ОСОБА_1 однієї з груп інвалідності немає.

Не погоджуючись з актом МСЕК №960 від 06.08.2020 року щодо відмови у встановленні інвалідності 3 групи, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правовідносини щодо створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянин, умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності регулюються, зокрема, Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 Питання медико-соціальної експертизи, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 року №577 Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 року за № 1504/21816.

Відповідно до статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці. Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв`язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, реабілітаційною допомогою, доглядом за хворим членом сім`ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв`язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійких обмежень життєдіяльності, причини, часу настання і групи інвалідності. Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до законів України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я". Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

У свою чергу статтею 3 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 3 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та статті 7 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009р. № 1317 затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. (п.3 Положення)

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.(п.4 Положення)

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п.5 Положення).

Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків (п.11 Положення).

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу (п.15 Положення).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п.17 Положення).

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (п.18 Положення).

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п.19 Положення).

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п.20 Положення).

Згідно з п.1 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. (п.3 Положення)

Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.(п.4 Положення)

У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.(п.21 Положення).

Повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (п.22 Положення).

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. (п.24, 25 Положення).

Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання. (п.26 Положення)

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. (п. 27 Положення)

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення груп інвалідності до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, мови, емоцій, волі); порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху); порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо; мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови; порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Пунктом 2.2. Інструкції визначено критерії життєдіяльності людини:

- здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом). Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні;

- здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб. Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога);

- здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови). Параметри оцінки - можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві);

- здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв`язки (порушення спілкування, пов`язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються). Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова). Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності;

- здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища. Параметри оцінки - здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об`єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності;

- здатність до навчання - можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання - здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії. Параметри оцінки - можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб;

- здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.

Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірногообмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності. Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі). Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

В пункті 3.4. Інструкції визначено, що група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях:

3.4.1. Відсутність одного ока.

3.4.2. Стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування.

3.4.3. Сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 град. від точки фіксації).

3.4.4. Двобічна глухота.

3.4.5. Стійка трахеостома.

3.4.6. Стеноз гортані II-III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м`язового апарату гортані з одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією.

3.4.7. Стійка афонія органічного генезу.

3.4.8. Дефект щелепи чи твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування.

3.4.9. Спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції.

3.4.10. Гіпофізарний нанізм. Остеохондропатія, остеохондродистрофія при зрості менше 150 см.

3.4.11. Помірна сенсорна афазія.

3.4.12. Параліч китиці.

3.4.13. Параліч або виражений парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м`язів: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, а також гіпотрофією м`язів китиці чи стопи.

3.4.14. Чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом. Введення чужорідних тіл у речовину головного мозку з метою лікування не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень нервової системи та психіки.

3.4.15. Значний дефект кісток черепа (3 кв.см і більше, крім випадків заміщення його аутокісткою) або при менших розмірах, якщо має місце пульсація мозку, або при відсутності пульсації у випадках, коли травма супроводжувалась ускладненням (інфекційно-гнійним процесом).

3.4.16. Відсутність китиці і вищий рівень ампутації верхньої кінцівки.

3.4.17. Хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя.

3.4.18. Відсутність усіх фаланг чотирьох пальців китиці, за винятком першого.

3.4.19. Відсутність трьох пальців китиці, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні.

3.4.20. Відсутність першого та другого пальців з відповідними

п`ястковими кістками.

3.4.21. Відсутність перших пальців обох китиць.

3.4.22. Відсутність трьох пальців китиці з відповідними п`ястковими кістками.

3.4.23. Кукса стегна чи гомілки.

3.4.24. ОСОБА_3 стопи на рівні суглоба ОСОБА_4 або на вищому рівні.

3.4.25. Двобічна кукса стопи з резекцією голівок плюсневих кісток за Шарпом.

3.4.26. Різко виражена контрактура чи анкілоз двох скокових суглобів; різко виражена контрактура чи анкілоз скокового суглоба з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні.

3.4.27. Різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба.

3.4.28. Вроджений чи набутий вивих одного кульшового суглоба із значним порушенням функції.

3.4.29. Деформація грудної клітки внаслідок резекції чотирьох і більше ребер при наявності дихальної недостатності І ступеня і більше.

3.4.30. Хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки при неефективності реабілітаційних заходів після п`яти років спостереження.

3.4.31. Нестійкий колінний чи кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки.

3.4.32. Укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше.

3.4.33. Ендопротез колінного чи кульшового суглоба або діафіза великих трубчастих кісток.

3.4.34. Сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю дихальної недостатності або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня.

3.4.35. ОСОБА_5 або різко виражена контрактура ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні.

3.4.36. Контрактура передпліччя в положенні повної пронації.

3.4.37. Ішемічна контрактура передпліччя ОСОБА_6 з вираженим функціональним порушенням китиці.

3.4.38. Екстирпація шлунка тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія з наявністю цукрового діабету.

3.4.39. Тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні.

3.4.40. Чужорідне тіло в серцевому м`язі чи у перикарді внаслідок травми (поранення), штучний клапан серця, функціонуючий кардіостимулятор.

Введення чужорідних тіл у судини серця, міокард, перикард з метою лікування або діагностики не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень функції серцево-судинної системи та обмеження життєдіяльності хворого.

3.4.41. Відсутність однієї нирки.

3.4.42. Відсутність однієї легені.

3.4.43. Однобічна мастектомія внаслідок злоякісного новоутворення.

06.02.2002 року міжрайонною травматологічною МСЕК № 1 було здійснено огляд ОСОБА_1 та складено Акт № 175, в якому зазначено про встановлення 3 групи інвалідності з 06.02.2002 до 01 березня 2003 року.

10.03.2005 року проведено огляд та складено Акт № 258 огляду у МСЕК № 1. П. 30.4 Акту № 258 зазначено про те, що інвалідність не встановлено.

Актом №363 травматологічної МСЕК №1 група інвалідності позивачу не встановлена.

Судом встановлено, що акт №258 та акт №363 позивачем в судовому порядку не оскаржувалися.

При цьому, згідно висновків, викладених в оскаржуваному акті огляду МСЕК №960 від 06.08.2020 року, зокрема щодо групи інвалідності зазначено, що позивач направляється на консультацію в ДУ «Український Державний Науково-Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Отже, відповідач актом №960 від 06.08.2020 року не відмовляв позивачу у встановленні 3 групи інвалідності, а направив на подальшу консультацію в ДУ «Український Державний Науково-Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

При цьому УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України у листі №270 від 09.09.2020 року дійшов висновку про те, що за представленими документами підстав для встановлення ОСОБА_1 однієї з груп інвалідності немає.

Однак в межах даної справи дії, рішення або бездіяльність УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України не оскаржується.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що оскаржуваний акт заповнений з порушенням Інструкції №157/о.

Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16

Суд, при розв`язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу.

При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі № 0540/7965/18-а

Суд наголошує, що обласна МСЕК №3 не встановила групу інвалідності за діагнозом: ««Післятравматична нейропатія правого малогомілкового нерва, травма 2001р. у вигляді чутливих розладів, легкого парезу правої стопи, незначне порушенням функції ходи. Супутній діагноз: варикозна хвороба правої нижньої кінцівки. Стан після венектомії у 2000р. ХВН II А. Помірна контрактура правого гомілковоступневого суглоба на фоні основного захворювання», а тому документи позивача були направлені на подальшу консультацію в ДУ «Український Державний Науково-Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Таким чином, оскільки відповідач актом №960 від 06.08.2020 року не відмовляв позивачу у встановленні 3 групи інвалідності, а направив на подальшу консультацію в ДУ «Український Державний Науково-Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Обласної МСЕК №3 Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про відмову у встановленні інвалідності 3 групи ОСОБА_1 , що викладено в акті №960 огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.08.2020 р. є такими, що задоволенню не підлягають.

Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги позивача в частині позовних вимог щодо зобов`язання Обласної МСЕК №3 Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради провести медико-соціальну експертизу відносно ОСОБА_1 , виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Обласної МСЕК №3 Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про відмову у встановленні інвалідності 3 групи ОСОБА_1 , що викладено в акті №960 огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.08.2020 р.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписівст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, належним чином доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77,241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 13428538, 49000, м. Дніпро, пл. Соборна, 14) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06..2021 р.

Суддя О.М. Неклеса