ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2021 м. УжгородСправа № 907/831/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хустської міської ради, м. Хуст

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Енерджі ЛТД, с. Рокосово Хустського району

про стягнення 394265,08 грн. боргу по орендній платі за договором про оренду землі від 20.07.2017, розірвання вказаного договору та скасування запису про інше речове право №22603579 від 26.09.2017, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

секретар судового засідання Штундер Д.Л.

За участю представників учасників процесу:

від прокуратури - Чулей О.Ю., прокурор, наказ №120 від 14.05.2021;

від позивача в особі Хустської міської ради - Столець В.Й., довіреність №81/02-12 від 11.01.2021;

від відповідача - не з`явився.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Рокосівської сільської ради з вимогою стягнути 394265,08 грн боргу по орендній платі за договором про оренду землі від 20.07.2017, розірвати вказаний договір та скасувати запис про інше речове право №22603579 від 26.09.2017, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн щодо об`єкта нерухомого майна. Позов заявлено з посиланням на ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. ст. 113, 15, 24, 32, 34 Закону України Про оренду землі.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 9756,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року провадження у справі № 907/831/19 було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи 912/2385/18 та виготовлення повного тексту постанови.

Ухвалою суду від 15.10.2020 провадження у справі поновлено.

В ході підготовчого провадження, строк якого судом продовжувався як на підставі ст. 177 ГПК України, так і з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сторонами подано додаткові пояснення. Також, за наслідками розгляду судом заяви прокуратури про залучення до участі у справі правонаступника, її було задоволено та постановлено замінити позивача (Рокосівську сільську раду) на його правонаступника - Хустську міську раду.

Ухвалою суду від 22.04.2021 підготовче провадження судом закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Відповідач не скористався наданим йому правом подати суду відзив на позов, хоча підготовче засідання неодноразово відкладалося за його клопотанням. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору оренди землі від 20.07.2017, не сплачував орендної плати, внаслідок чого станом на 05.12.2019 за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 394265,08 грн. Оскільки мала місце систематична несплата орендних платежів, заявлено вимогу про розірвання договору оренди.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між Рокосівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Енерджі ЛТД(орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, загальною площею 9,5365 гектарів, яка розташована за адресою: с. Рокосово, ур. «Киргидь» кадастровий номер: 2125387100:01:013:0049.

Земельна ділянка відноситься до земель енергетики і надається для розміщення обладнання виробництва альтернативної енергії (сонячної електростанції-СЕС) Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить: 10066342 гривень 28 коп. (п. п. 2.1, 2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 договору його укладено на строк 49 років.

Факт передачі об`єкту оренди підтверджено підписаним Актом прийому-передачі земельної ділянки від 20.07.2017. Право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі 26.09.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37337646 від 29.09.2017 (номер запису 22603579).

Порядок нарахування та сплати орендної плати обумовлено розділом 4 Договору. Зокрема, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповняються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься Орендарем у такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця і складає 100663,42 грн - 1 % від грошової оцінки за 1 рік, 8388,62 грн - за 1 місяць.

Поряд з цим, сторони погодили, що орендодавець може в односторонньому порядку змінювати розмір орендної ставки у разі зміни розміру земельного податку та орендних ставок, затверджених в установленому порядку (п. 4.5 Договору).

Так, рішенням № 352 Рокосівської сільської ради від 20.06.2018 встановлено, що орендна ставка на 2019 рік для земель енергетичної системи з використанням енергії вітру та сонця становить 3% від нормативно грошової оцінки землі.

Новий розрахунок орендної плати з 01.01.2019 за спірним договором проведено та затверджено сільським головною було доведено до відома орендарю, про що свідчить його підпис на документі. Внаслідок проведеного перерахунку розмір орендної плати за договором склав 301990,27 грн в рік (25165,85 грн щомісячно).

Як стверджує заявник, станом на 05.12.2019 за діючим договором оренди землі у відповідача наявна заборгованість із виплати орендної плати в розмірі 394265,08 грн, яка є предметом спору.

Оскільки орендарем-відповідачем протягом тривалого часу не здійснювалась сплата орендної плати, покликаючись на порушення істотної умови договору, прокурором заявлено вимогу про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди землі від 20.07.2017 з скасуванням запису про інше речове право №22603579 від 26.09.2017, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн щодо об`єкта нерухомого майна.

Позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі Хустської міської ради як правонаступника Рокосівської сільської ради.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами Договір, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якщо одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються також актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначено перелік істотних умов договору оренди землі серед котрих орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Щодо орендної плати

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З врахуванням прийнятого Рокосівською селищною радою рішення № 352 від 20.06.2018 про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2019 рік, нарахування 3% від нормативної грошової оцінки землі-об`єкту оренди суд вважає підставним. Разом з тим, детального розрахунку боргу ані прокурором, ані позивачем суду подано не було. З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що за 2019 відповідач жодного разу не вносив орендну плату(лист Головного управління ДПС у Закарпатській області №1316/9/07-16-56-04 від 05.12.2019). Зважаючи на визначений пунктом 4.4 обов`язок вносити орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, станом на день звернення до суду 28.12.2019 у відповідача рахуються простроченими платежі за десять місяців 2019 року. Відтак, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання по сплаті орендної оплати за користування землею в розмірі 251658,57 грн.

Відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми боргу не надано, як не подано належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення орендної плати підлягають частковому задоволенню, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 251658,57 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період січень-жовтень 2019 року.

Решту ж суми заявленого боргу позивачем доведено не було, відтак, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо розірвання договору.

Частиною першою ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас, пунктом "д" частини першої ст. 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст. ст. 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на шо вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, суд приходить до висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.11.2018 № 484/301/18, провадження № 61-39488св18, та в постановах Верховного Суду України від 12.12.2012 року по справі № 6-146цс 12 та від 28.09.2016 року по справі № 6-977цс16.

Наведені вище положення законодавства узгоджуються з пунктом 11.3 укладеного правочину, де визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Отже, чинним законодавством та укладеним договором передбачено можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду з підстав систематичної несплати орендної плати, і наявність такої підстави встановлена судом в межах цієї справи, тому позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування запису про інше речове право№22603579 від 20.07.2017.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, слід дійти висновку, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак обраний прокурором спосіб судового захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, а також від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19.

З огляду не наведене, позов прокурор в цій частині задоволенню не підлягає.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 5695,89 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 165, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі ЛТД» (90410, Закарпатська обл., Хустстький район, с. Рокосово, вул. Вчительська, 17, код ЄДРПОУ 40760602) заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою, площею 9,5365 га, в сумі 251658,57 грн (двісті п`ятдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім гривень 57 коп) до місцевого бюджету Хустської міської ради (90400, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, 27, код ЄДРПОУ 34005221).

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.07.2017, укладений між Рокосівською сільською радою Хустського району та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі ЛТД» , площею 9,5365 га, вартістю 19203173,00 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі ЛТД» (90410, Закарпатська обл., Хустстький район, с. Рокосово, вул. Вчительська, 17, код ЄДРПОУ 40760602) на користь Закарпатської обласної прокуратури(88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) 5695,89 грн (п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 89 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення з врахуванням перебування судді у відпустці складено 08.06.2021

Суддя Л.В. Андрейчук