ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа 645/4190/18 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/929/21 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого- ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

потерпілої - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2020 року у відношенні ОСОБА_8 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнано винувати у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1ст. 289 КК Україниі призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строк на 3 роки. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74ККУкраїни звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання за ч. 1 ст. 289 КК України, у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_8 не обиралась.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ витрати за проведення судової атотоварознавчої експертизи № 247 від 22.06.2018 року по кримінальному провадженню № 12014220460002241 від 03.07.2014 року в сумі 715 грн. Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 9000 (дев`ять тисяч) гривен.

Згідно вироку, ОСОБА_8 у другій половині 2013 року, більш точної дати та часу у ході судового розгляду не встановлено, після дорожньо-транспортної пригоди, був переданий автомобіль марки «Chevrolet» моделі Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , для ремонту, оскільки ОСОБА_8 здійснював свою діяльність по ремонту автотранспортних засобів. У жовтні 2013 року, більш точної дати та часу у ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_12 , діючи від імені ТОВ «Науково-виробничий центр «Промзернокомплект», код ЄДРПОУ 36455521, орендував у ОСОБА_13 , гаражний бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення ОСОБА_8 діяльності по ремонту автотранспортних засобів, куди ОСОБА_8 , за погодженням з ОСОБА_10 перегнав автомобіль марки «Chevrolet» моделі Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснював його ремонт за рахунок коштів ОСОБА_10 та її чоловіка ОСОБА_14 , починаючи з жовтня 2013 року до початку липня 2014 року. У липні 2014 року між ОСОБА_10 та її чоловіком ОСОБА_14 , з одного боку, і ОСОБА_8 , з іншого боку, стався конфлікт у результаті якого подружжя ОСОБА_15 повідомили ОСОБА_8 про те, що розривають з ним усний договір щодо ремонту належного потерпілій автомобіля «Chevrolet» моделі Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , та попросили ОСОБА_8 повернути належний потерпілій автомобіль. У відповідь на прохання ОСОБА_10 , ОСОБА_8 відповів відмовою, мотивуючи свої рішення тим, що ОСОБА_10 винна йому гроші за здійснення ремонту вищевказаного автомобіля. Після цього, у ОСОБА_8 , виник злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортний засобом, а саме: автомобілем «Chevrolet» моделі Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_10 , реалізуючи який, ОСОБА_8 у період з 03.07.2014 року по 20.08.2014 року, більше точної дати та часу не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без відома і дозволу ОСОБА_10 та її чоловіка ОСОБА_14 , вигнав з гаражного боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 автомобіль марки «Chevrolet» моделі Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , після чого перегнав зазначений автомобіль у гаражний бокс № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Ювілейний», розташованого за даресою: м. Харків, проспект Науки, 75, де 31.01.2019 року, приблизно о 11 годині, зазначений автомобіль був виявлений та вилучений працівниками Шевченківського ВП ГУНП у Харківській області. Своїми діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 247 від 22.06.2018 року, в сумі 17659,98 грн.

Обвинувачений та його захисник не погоджуючись із вироком суду подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вирок суду, постановити новий, яким виправдати ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 289 КК України.

Вказує, що між обвинуваченим і ОСОБА_15 було укладено усний договір , факт якого потерпіла не заперечувала. Однак потім виник конфлікт щодо строків закінчення ремонту та розміру коштів, які ще потрібно заплатити. Вакулинська перестала виконувати договір, тому обвинувачений вирішив призупинити виконання подальших робіт до компенсації потерпілою затрачених витрат. Вважав, що він як кредитор має право на притримання у себе речі до отримання від боржника певної суми за виконану роботу.

Суд не врахував, що автомобіль був переданий йому власницею відповідно до договору і перебував у нього у зв`язку із виконанням цього договору. Передача авто була волевиявленням потерпілої, а не внаслідок його протиправних дій. Також судом не враховано, що автомобіль був переміщений в інший гаражний бокс у зв`язку із тим, що на цей час закінчився строк оренди гаражного боксу, що належав свідку ОСОБА_16 .

Крім того автомобіль був купою запчастин, його неможливо використовувати як транспортний засіб, частина запчастин була придбана за його власні кошти. Не міг віддати авто до того часу доки експерт в рамках цивільного провадження не зафіксує його стан та не визначить які запчастини змінив і скільки це коштує. Така експертиза була проведена в 2019 році та підтверджено придбання і використання обвинуваченим запчастин на автомобіль потерпілої та зменшено суму грошей, які підлягали поверненню Вакулинській до 4195,05 гривень.

Про проведення експертизи ОСОБА_15 була обізнана. Суд не прийняв до уваги, що за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.04.2015 року на її користь з винуватця ДТП стягнуто майнову шкоду 41964, 67 гривень, та моральну 25000 гривень. Викликаний потерпілою наряд поліції під час проведення експертного дослідження не свідчить, що місцезнаходження автомобіля було встановлено в ході розшукових дій. Автомобіль було добровільно повернуто потерпілій в присутності експерта, співробітників поліції. Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 не вказують на наявність умислу. Показання свідка ОСОБА_16 підтверджують доводи про те, що закінчився строк оренди гаражного боксу. Всупереч положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України суд першої інстанції не прийняв до уваги в якості доказу існування цивільно-правових відносин між обвинуваченим та потерпілою, що підтверджується судовими рішеннями. До 16.07.2018 року не отримував вимоги потерпілої про повернення автомобіля.

Навіть якщо помилявся щодо наявності права на утримання речі до розрахунку, то такі дії не містять складу кримінального правопорушення, не усвідомлював суспільну небезпечність дій та не передбачав їх наслідки.

Апеляційна скарга захисника містить аналогічні доводи з посиланням на положення ст. 594 ЦК України щодо права кредитора притримати у себе річ до виконання боржником зобов`язань. Суд на доказ вини посилається на заяву потерпілої про вчинення злочину, але її зміст підтверджує, що повного розрахунку з ОСОБА_18 не було проведено. Посилання на висновок судової авто товарознавчої експертизи № 247 від 22.05.2018 року суперечить іншим матеріалам. Крім того, суд не задовольнив позов потерпілої в частині матеріальної шкоди, але не зрозуміло з яких міркувань зробив висновок, що їй спричинено шкоду в сумі 17659,98 гривень. Автомобіль потерпілій повернуто. Крім того експерт авто не оглядав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні вимоги, думку прокурора, потерпілої та її представника, які заперечували проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного. Статтею 370 КПК Українипередбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Відповідно до ч.1ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, допитавши потерпілу та свідків, обвинуваченого, надав належну та правильну оцінку встановленим обставинам, обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Зокрема вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтована показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що він є колишнім чоловіком ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.07.2014 року ОСОБА_10 , витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо внесення заяви потерпілої по факту заволодіння транспортним засобом; фактичними даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 20.08.2014 року, згідно якого було оглянуто гаражний бокс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де не виявлено автомобіль марки «Chevrolet» моделі Aveo, який належав ОСОБА_10 ; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу згідно якого автомобіль «Chevrolet» моделі Aveo SF69Y червоного кольору, належить ОСОБА_20 ; копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань відносно ОСОБА_8 ; копією договору оренди нежитлового приміщення № 12/12 за 2013 рік, предметом якого є надання в оренду у платне використання нежитлового приміщення для СТО, об`єктом є гаражний бокс на території гаражного кооперативу, розташованого за адреосю: сел. Кулиничі, вул. Горяївська, 17, який укладений між ОСОБА_13 та ТОВ НПЦ «Промзернокомплект»; згідно детальної інформації про юридичну особу ТОВ НВЦ «Прозернокомплект», юридична адреса якого вказана: м. Харків, вул. Тобольська, б. 42, офіс 338, ОСОБА_21 уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами; висновками судової автотоварознавчої експертизи № 247 від 22.05.2018 року, згідно якої ринкова вартість аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу Chevrolet Aveo, на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто у липні-серпні 2014 року складає 17659 грн., копією протоколу огляду місця події від 31.01.2019 року, гаражного боксу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Ювілейний», розташованого за адресою: м. Харків, проспект Науки, 75, в ході проведення огляду працівниками Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області виявлено та вилучено автомобіль марки «Chevrolet» моделі Aveo, який належав ОСОБА_10 .

Відповідно до примітки до ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Судом першої інстанції встановлено, потерпіла ОСОБА_10 залишила автомобіль «Chevrolet» моделі Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить їй на праві власності, ОСОБА_8 виключно для ремонту, інших прав щодо вказаного автомобіля ОСОБА_8 власником транспортного засобу не було надано. Останній же, не повідомивши ОСОБА_10 самовільно транспортував автомобіль, без згоди власника з первинного місця його знаходження на інше місце та не повідомив про це потерпілу. Судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що у 2013-2014 роках здавав в оренду гаражний бокс, розташований за адреосю: АДРЕСА_2 . Свідок повідомив, що коли приходив до гаражу, у ньому були якісь автомобілі, які саме він не пам`ятає за давністю подій та йому було відомо, що даний гаражний бокс використовував ОСОБА_22 . Після закінчення у 2014 році строку дії договору оренди, ОСОБА_8 вивіз все майно, яке знаходилося у гаражному боксі та повернув йому порожній гараж; та свідка ОСОБА_12 , який в судому засіданні підтвердив, що його син ОСОБА_22 здійснював ремонт транспортного засобу «Chevrolet» моделі Aveo у гаражному боксі за адресою: АДРЕСА_2 . Свідок повідомив, що йому відомо факт перевезення ОСОБА_8 вищевказаного автомобіля на евакуаторі у інший гаражний бокс, оскільки ОСОБА_10 не розрахувалася за його ремонт, де автомобіль перебував уподовж кількох років. ОСОБА_8 в суді першої інстанції підтвердив, що він це зробив з метою, щоб ОСОБА_10 розрахувалася з ним за ремонт автомобілю. Як зазначено у вироку з пояснень ОСОБА_8 він на вимогу потерпілої та її чоловіка про повернення автомобілю відмовив, так як бажав щоб вони сплатили йому гроші, тому замовив евакуатор та транспортував автомобіль до ГК «Ювілейний» в районі 23 серпня у м. Харкові, де зберігав до 2019 року. Разом з тим, мета з якою було це зроблено, може бути будь-якою, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції. Потерпіла не була повідомлена про місце знаходження її транспортного засобу. Перебуваючи в ремонті, транспортний засіб з її власності не вибував, а відтак його умисне свідоме переміщення до іншого місця без згоди на це потерпілої, без її повідомлення вказує на незаконність дій ОСОБА_8 . Автомобіль був повернутий потерплій, ОСОБА_10 лише у січні 2019 року. При цьому, протягом всього часу в суді першої та апеляційної інстанції перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів та витребування майна. Зі змісту постанови апеляційного суду Харківської області вбачається, що у грудні 2014 року ОСОБА_10 звернулася до суду із вказаним позовом. Рішенням суду першої інстанції від 11.09.2017 року було стягнуто на користь позивача грошові кошти та витребувано у ОСОБА_8 автомобіль. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності витребування майна, та як зазначено вище автомобіль був повернутий лише в січні 2019 року, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З показань потерпілої вбачається, що вони неодноразово були присутні в судових засіданнях та ОСОБА_8 мав можливість їй про це повідомити. Потерпіла зазначала, що передавала ОСОБА_8 транспортній засіб тільки для ремонту та не дозволяла йому користуватися ним, не уповноважувала ОСОБА_8 здійснювати транспортування автомобілю у будь-яке місце зберігання, відмінного від гаражного боксу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому факт звернення ОСОБА_10 до суду в порядку цивільного судочинства не спростовує наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, враховуючи встановлені обставини. До того ж судом першої інстанції при розгляді позову було встановлено, що відповідач безпідставно посилається на вимоги ч. 1 ст. 594 ЦК України, у зв`язку із чим неспроможними є посилання апелянтів на те, що ОСОБА_8 вважав, що він як кредитор має право на притримання у себе речі до отримання від боржника певної суми за виконану роботу.

Суд першої інстанції надав оцінку наявності між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 цивільно-правових відносин, але при цьому обгрунтовано зазначив, що вказана обставина не виключає також складу кримінального правопорушення.

В апеляційних скаргах зазначається про необгрунтованість посилання у вироку на висновок експертизи № 247 від 22.05.2018 року, яким встановлено вартість аварійно-пошкодженого автомобілю на момент вчинення кримінального правопорушення, який нібито суперечить іншим матеріалам, а саме постанові Харківського апеляційного суду у цивільній справі. Проте такі доводи є безпідставними, оскільки висновком експертизи від 22.05.2018 року визначено саме вартість аварійно-пошкодженого автомобіля, тоді як предметом цивільного позову було відшкодування вартості робіт і деталей відновлювального ремонту. Оскільки ОСОБА_8 при апеляційному розгляді було доведено витрачену ним суму коштів на ремонт, рішенням апеляційного суду його позов було задоволено частково та зменшено розмір відшкодування, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_10 . Та обставина, що автомобіль був повернутий потерпілій не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 .

Доводи про те, що обвинувачений не мав наміру заволодіти автомобілем, не розумів та не усвідомлював суспільно-небезпечного характеру дій спростовуються встановленими обставинами, які підтверджують, що ОСОБА_8 свідомо змінив місце знаходження автомобіля, не бажаючи його повертати, доки йому не сплатять кошти, не повідомив про переміщення власницю транспортного засобу та протягом тривалого часу не повертав його. Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_8 не отримував вимогу від потерпілої про повернення автомобіля та дізнався про це під час виконання слідчим вимог ст. 290 КПК України. Однак, для кваліфікації вчиненого за ч. 1 ст. 289 КК України така обставина не є визначальною. Крім того згідно вироку ОСОБА_8 пояснив суду, що на вимогу ОСОБА_10 та її чоловіка повернути автомобіль відмовив. Потерпіла суду пояснила, що зверталася до ОСОБА_8 з питанням про повернення автомобіля, але останній відмовив. В апеляційних скаргах зазначається про те, що передача авто була волевиявленням потерпілої, а не внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 . Дійсно добровільна передача майна мала місце, але лише на час здійснення ремонту, коли потерпілій було відомо, де знаходиться її автомобіль, але в подальшому транспортний засіб був переміщений без її відома та дозволу.

Щодо доводів сторони захисту про те, що автомобіль був переміщений до іншого місця через закінчення строку оренди попереднього гаражу, колегія суддів зазначає, що з показань самого ОСОБА_8 в суді першої інстанції вбачається, що на вимогу ОСОБА_10 та її чоловіка повернути автомобіль від відмовив, так як бажав, щоб вони сплатили йому гроші. Тому замовив у 2014 році евакуатор та транспортував автомобіль до ГК «Ювілейний в районі 23 Серпня у м. Харкові де зберігав до січня 2019 року. Таким чином, його дії з переміщення транспортного засобу та неповернення були умисними, щоб остання розрахувалася за придбані ним запчастини. Закінчення строку оренди гаражу не було визначальним в діях ОСОБА_8 .

Посилання на те, що автомобіль був купою запчастин, його неможливо використовувати як транспортний засіб, частина запчастин була придбана за його власні кошти, є неспроможними для спростування наявності складу кримінального правопорушення, оскільки в наданій суду експертизі не встановлено, що автомобіль є металобрухтом. Крім того, ані в диспозиції ст. 289 КК України, ані в примітці до вказаної статті не визначається стан транспортного засобу, необхідний для кваліфікації за цією статтею. В примітці до ст. 286 КК України визначено, що під транспортними засобами в цій статті тастаттях 287,289і290слід розумітивсі видиавтомобілів,трактори таінші самохіднімашини,трамваї ітролейбуси,а такожмотоцикли таінші механічнітранспортні засоби.

Судом першої інстанції надано оцінку суб`єктивній та об`єктивній стороні злочину, обгрунтовано встановлено наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, при цьому враховано доводи сторони захисту та надано на них вмотивовані відповіді.

Перевіряючи вирок суду в частині правильності призначення покарання, колегія суддів враховує, що пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не було встановлено. Покарання визначено в межах санкції статті. При цьому судом обгрунтовано встановлено наявність підстави для звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання, враховуючи, що закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту колегією суддів не встановлено, оскільки доводи обвинуваченого та його захисника є такими, що не узгоджуються із сукупністю досліджених доказів та встановленими обставинами.

Керуючись ст.404,ст.405,ст.407, 418 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2020 року у відношенні ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: