Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 759/2921/18
провадження № 61-2116св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кулінською Мариною Валеріївною, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Семенюк Т. А., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві державної адміністрації, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису.
Позовна заява мотивована тим, що з2014 року перебував у близьких стосунках з ОСОБА_2 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - дочка ОСОБА_3 . Шлюб між ними зареєстровано не було.
Вказував, що з моменту вагітності підтримував морально та матеріально ОСОБА_2 , був присутній на пологах, тримав дитину на руках одразу після народження. Постійно допомагав матеріально утримувати дитину, купував необхідні речі та медикаменти, приймав безпосередню участь у вихованні та розвитку.
Зазначав, що після народження дитини ОСОБА_2 зареєструвала її відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а не як було домовлено, згідно зі статтею 126 СК України.
Вважав, що він обмежений у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків відносно дитини, оскільки не має можливості належно з нею спілкуватися.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати його батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису від 25 жовтня 2016 року № 3060 про народження ОСОБА_4 , зазначивши у графі «батько» - « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м. Києва; у відомостях про прізвище, ім`я, по-батькові дитини зазначити « ОСОБА_5 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено зміни до актового запису від 25 жовтня 2016 року № 3060 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено у графі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м. Києва; у відомостях про прізвище, ім`я, по-батькові дитини зазначено « ОСОБА_5 ».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьківство ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 підтверджується поясненнями сторін, які не заперечували наявність близьких стосунків напередодні народження дитини та можливого батьківства. Крім того, відповідач ухилялась від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання щодо біологічного батьківства, тому суд на підставі положень статті 109 ЦПК України визнав факт батьківства позивача, для з`ясування чого було призначено експертизу.
Обґрунтувань в частині задоволення позовних вимог про зміну прізвища дитини, рішення суду не містить.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка була подана її представником - адвокатом Кулінською М. В., залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами та законом, який їх регулює, й ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд, з урахуванням інтересів дитини, вважав обґрунтованим рішення районного суду, оскільки відповідач не спростувала кровного споріднення позивача з дитиною.
Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність внесення змін у актовий запис про народження дитини й у графі щодо її прізвища, оскільки ця обставина повністю підтверджує факт визнання позивача батьком цієї дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Кулінська М. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині зміни прізвища ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У решті судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам.
Вказує, що позовна вимога зміни прізвища дитини судами окремо не досліджувалася, а встановлення батьківства та внесення відомостей до актового запису про народження дитини відомість про батька дитини не є підставою для зміни прізвища дитини.
Вважає, що судами не було враховано правових висновків у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 265/3172/14-ц (провадження № 61-1292св19) та від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17 (провадження № 61-4097св19).
Зазначає, що зміна прізвища дитини не буде в інтересах дитини. Для ОСОБА_4 це в першу чергу прізвище її родини, в якій вона проживає. Якщо її прізвище буде відрізняти від матері, то викликатиме у дитини та її оточення зайві некоректні питання та незручності. Також, його зміна може призвести до психологічних проблем у дитини із самовизначенням, завдати моральну шкоду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 намагається зробити так, щоб дочка його не знала, провокує на конфлікт, чинить перешкоди у спілкуванні, шантажує забороною бачитися з дочкою. Зазначає, що з урахуванням складності стосунків, з метою забезпечення правильного світогляду дочки, вважає єдиним можливим забезпеченням цьому - це ідентифікація самою дочкою себе по прізвищу батька. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з витратами ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, оскільки докази вказаних витрат є сумнівнивми.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У березні 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі.
З огляду на копію актового запису про народження від 25 жовтня 2016 року № 3060, складеного Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 . Батьками ОСОБА_6 вказано - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Реєстрація народження дитини була проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто із зазначенням відомостей про батька за вказівкою заявника (а. с. 91).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 13 квітня 2020 року у справі № 265/3172/14-ц (провадження № 1292св19) та від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17 (провадження № 61-4097св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.
При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.
За таких обставин, коли батько (мати) не лише не спілкується з дитиною, хоча ніхто не перешкоджає йому (їй) в цьому, не виявляє щодо дитини батьківської турботи і уваги, то його (її) заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, прізвище дитини було вказано у свідоцтві зі слів матері, дитина проживає разом із матір`ю, ідентифікувала себе за таким прізвищем від народження і ним користувалася в побуті та соціумі, не досягла віку, з якого могла бути опитана з цього питання.
Враховуючи, що батьки не дійшли згоди про зміну прізвища дитини відповідно до положень статей 145, 148 СК України, а також, що у справах, які стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, то суди попередніх інстанції в частині зміни прізвища дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено необхідність зміни прізвища дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », а також те, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині внесення зміни до актового запису від 25 жовтня 2016 року № 3060 про народження ОСОБА_4 , у відомостях про прізвище дитини.
Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При поданні касаційної скарги адвокатом Кулінською М. В. в інтересах ОСОБА_2 було сплачено 1 409,6 грн судового збору. Крім того, за подання апеляційної скарги було сплачено 1 057,2 грн.
Сплата судового збору в указаних розмірах підтверджується відповідними платіжними дорученням, які були додані заявником до матеріалів справи.
Вказані суми коштів підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , оскільки колегія суддів задовольняє її касаційну скаргу, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, представником ОСОБА_2 - адвокатом Кулінською М. В., було заявлено клопотанням про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, проте у його задоволенні слід відмовити, оскільки заявник не надав належних доказів понесення ОСОБА_2 заявлених витрат.
На підтвердження вказаних вимог, адвокатом Кулінською М. В. було надано меморіальний ордер, який не містить даних про платника, а у призначенні платежу вказано іншу особу, яка не є учасником цієї справи.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кулінської Марини Валеріївни - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2021 рокув частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про внесення змін до актового запису від 25 жовтня 2016 року № 3060 щодо зміни прізвища ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати.
У задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057,2 грн та касаційної скарги у розмірі 1 409,6 грн, а всього 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк
