Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/253/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (вул. Київське шосе 143-а, м. Житомир, 10007, код ЄДРПОУ 22053439) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" (вул. Барона Штейнгеля, 4А, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331, код ЄДРПОУ 40144003) про стягнення 90 901 грн 90 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: Мурза Анастасія Сергіївна (наказ № 29-к від 04.10.2019 року);

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.06.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск СD-R, серійний номер MAP626X112063905.

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" (далі - відповідач), у якому позивач просить суд, посилаючись на ст. ст. 15-16, 22, 918, 1166, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 28-29 Закону України "Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 222, 306, 307 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторну діяльність", ст. ст. 161-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути з відповідача 90 901 грн 90 коп. (з яких - 88 501 грн 90 коп. - матеріальна шкода, 2 400 грн 00 коп. - витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження судовим експертом).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач 10.11.2020 року при проведенні розвантаження вантажу на підставі транспортного замовлення № 20201022-2028 від 23.10.2020 року допустив падіння вантажу, а саме - механізму для дроблення деревини вагою 8 780 кг, внаслідок чого було пошкоджено сам вантаж, а також борт відкидний, приватний шарнір, профіль рами навівпричіпу, що завдало позивачеві (перевізнику) матеріального збитку на загальну суму 88 501 грн 90 коп., розмір якої встановлено 25.11.2020 року судовим експертом у висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 149.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 06.04.2021 року справу № 918/253/21 розподілено судді Заголдній Я.В.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/253/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.05.2021 року, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" у термін до 20.04.2021 року надати суду додаткові обґрунтування на які права чи обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі та про необхідність залучення таких осіб до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 20.04.2021 року включно;

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду - 15 днів з дня отримання даної ухвали, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

20.04.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від позивача надійшла заява (вих. № 1090/21 від 20.04.2021 року) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ".

30.04.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/253/21.

Оригінал вказаного клопотання у паперовому вигляді на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов 05.05.2021 року.

У вказаному клопотанні позивач просить суд у зв`язку з віддаленим місцем судового розгляду від місця проживання представника ТОВ "Дейв Експрес" доручити Господарському суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, м. Житомир, Житомирська область, 10002) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у судовому засіданні по справі № 918/253/21) провести 12.05.2021 року о 14:00 год. судове засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/253/21.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.05.2021 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/253/21, постановлено доручити забезпечити проведення 12.05.2021 року судового засідання для розгляду справи № 918/253/21 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, м. Житомир, Житомирська область, 10002).

05.05.2021 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

05.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від позивача надійшли клопотання:

- про витребування доказів (вх. № 3902/21 від 05.05.2021 року);

- про постановлення ухвали про розгляд справи № 918/253/21 за правилами загального позовного провадження (вих. № 3903/21 від 05.05.2021 року).

12.05.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Як вбачається із офіційного веб сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html відзив (поштове відправлення за трек-номером 3533100371811) позивач отримав 07.05.2021 року.

Відтак, оскільки останнім днем для подання відповіді на відзив позивачем є 12.05.2021 року включно, вирішення спору у даному судовому засіданні порушить процесуальне право позивача на подання відповіді на відзив із запереченнями щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні 12.05.2021 року.

Представник позивача заявив усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції у зв`язку з віддаленим місцем судового розгляду від свого місця проживання.

В усному клопотанні представник ТОВ "Дейв Експрес" просить суд доручити Господарському суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, м. Житомир, Житомирська область, 10002) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у судовому засіданні по справі № 918/253/21) провести 01.06.2021 року об 11 год. 00 хв. судове засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/253/21.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021 року залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" про витребування доказів (вх. № 3902/21 від 05.05.2021 року), відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (вих. № 1090/21 від 20.04.2021 року) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ", відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (вих. № 3903/21 від 05.05.2021 року) про постановлення ухвали про розгляд справи № 918/253/21 за правилами загального позовного провадження, оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/253/21 по суті на 01.06.2021 року, усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/253/21 задоволено, доручено забезпечити проведення 01.06.2021 року об 11:00 год. судового засідання для розгляду справи № 918/253/21 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, м. Житомир, Житомирська область, 10002).

01.06.2021 року судом встановлено, що позивач у справі не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання з розгляду справи № 918/253/21 по суті, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301311420659.

Судом встановлено, що 28.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від позивача надійшло клопотання про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" доказів, у якому представник позивача Білоус Р.А. просить провести судове засідання 01.06.2021 року за його відсутності у зв`язку із відсутністю на його думку технічної можливості в Господарському суді Житомирської області забезпечити зв`язок по відеоконференції.

Частиною 1 статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Явка представника позивача у судове засідання з розгляду справи № 918/273/21 по суті обов`язковою не визнавалася, однак за усним клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" про участь у судовому засіданні 01.06.2021 року в режимі відеоконференції доручено забезпечити проведення даного судового засідання для розгляду справи № 918/253/21 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Житомирської області.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 196 ГПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на викладене, господарський суд проводить судове засідання з розгляду справи по суті 01.06.2021 року без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" за його клопотанням.

Господарський суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" про витребування доказів, дійшов висновку про необхідність залишення його без задоволення виходячи з такого.

Позивач просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" в порядку ст. 81 ГПК України:

- чи залучало Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" до розвантажувальних робіт, які здійснювались 10.11.2020 р. відповідно до CMR накладної № RPB-1023.2, за адресою: Рівненська область, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-А субпідрядників? Якщо так, повідомити кого саме, та надати відповідні докази (договори, акти тощо).

- чи мало Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" діючий станом на 10.11.2020 р. договір страхування відповідальності перед третіми особами за заподіяння школи в процесі роботи у формі страхового полісу чи іншого документу? У випадку наявності такого документу, надати його копію.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У відповідності до ч. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Судом встановлено, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" про витребування доказів надійшло на поштову адресу Господарського суду Рівненської області 28.05.2021 року, тобто після відкриття провадження у справі № 918/253/21.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У клопотанні про витребування доказів позивач вказує, що отримавши відзив відповідача із доданими до нього документами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" встановило, що до пред`явлення позову вказані документи відповідач не надавав, тому про зміст цих документів стало відомо позивачу лише після їх отримання після подання позовної заяви.

Відтак позивач обґрунтував неможливість подання клопотання про витребування доказів у встановлений ГПК України строк (а саме - разом з позовною заявою) з причин, що не залежали від нього.

В обґрунтування необхідності витребування доказів від особи, яка не є учасником справи № 918/253/21, позивач зазначає, що з метою визначення питання щодо наявності підстав для заміни первісного відповідача належним відповідачем необхідно встановити, чи дійсно Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" є цим належним відповідачем, а не будь-яка інша особа.

Окрім того, у клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" вказує, що з метою встановлення дійсності обставин зазначених відповідачем у відзиві та доданих документах, а також з метою встановлення факту відсутності інших осіб, діями яких насправді було завдано шкоду майну позивача, останній 14.05.2021 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" із листом про витребування інформації та документів, однак станом на 25.05.2021 року адресат жодної відповіді не надав.

Отже, відповідач обґрунтовує необхідність задоволення клопотання про витребування доказів тим, що оскільки інформація про можливість залучення субпідрядників та наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" договору страхування відповідальності перед третіми особами не була раніше відома позивачеві, а також враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" самостійно таку інформацію не надає, з метою визначення належного відповідача по даній справі, необхідно отримати інформацію про субпідрядників та страховика, які можуть бути залучені у справу в якості відповідачів.

Господарський суд звертає увагу, що справа № 918/253/21 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач при пред`явленні позову до господарського суду визначив відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне".

У клопотанні про витребування доказів від особи, яка не є учасником справи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" - позивач не обґрунтував, як саме такі докази вплинуть на предмет спору щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне", не обґрунтував які саме обставини у правовідносинах між позивачем та відповідачем можуть підтвердити ці докази.

Питання щодо залучення до участі у справі співвідповідача чи заміни неналежного відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.06.2021 року не вирішується.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а встановлення обставин чи залучало Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОС КОМПАНІ" до розвантажувальних робіт 10.11.2020 року субпідрядників та чи мало діючий станом на 10.11.2020 р. договір страхування відповідальності перед третіми особами за заподіяння школи в процесі роботи не стосується предмету спору про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" 90 901 грн 90 коп. (з яких - 88 501 грн 90 коп. - матеріальна шкода, 2 400 грн 00 коп. - витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження судовим експертом).

Зважаючи на викладене у сукупності господарський суд залишає клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 4645/21 від 28.05.2021 року) без задоволення.

Також судом встановлено, що позивач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмової відповіді на відзив.

Як вбачається із офіційного веб сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html відзив (поштове відправлення за трек-номером 3533100371811) позивач отримав 07.05.2021 року.

Відтак останнім днем для подання відповіді на відзив позивачем було 12.05.2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Присутній у судовому засіданні 01.06.2021 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, виклад правової позиції позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

23.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АССТРА УКРАЇНА" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (далі - перевізник) укладено Транспортне замовлення № 20201022-2028, за яким позивач зобов`язався виконати послуги з перевезення вантажу за маршрутом: BISCHWEIER/DEU (Німеччина) - GORODOK (Україна) (далі - Транспортне замовлення) (том 1, а.с. 16- 17).

Відповідно до Транспортного замовлення, місцем завантаження є: Kronospan GmbH, Kuppenheimer Str. 30, 76476 Bischweier (Німеччина), а місцем розвантаження - TECHNOPRIVOD INVEST GROUP LLC, Village Gorodok, 4-, BARON SHTEINGEL STREET.

На виконання Транспортного замовлення, 10.11.2020 року, автомобіль IVECO Magirus AG, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом - SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибув для розвантаження за адресою: Рівненська область, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-А до ТОВ «ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП» (колишнє найменування відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне".

Судом встановлено, що автомобіль IVECO Magirus AG, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп - SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес", про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно (том 1, а.с. 85).

Із міжнародних товарно-транспортних накладних CMR RBP-1023.3. та RBP-1023.2. вбачається, що 10.11.2020 року вантаж отриманий ТОВ «ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП», про що свідчить підпис і печатка вантажоотримувача у розділах 24 CMR. (том 1, а.с 82-83).

Позивач зазначає, що під час розвантажувальних робіт за допомогою автопогрузчика, в результаті падіння вантажу, а саме: Механізму для дроблення деревини, вагою 8780 кг., було пошкоджено сам вантаж, а також: борт відкидний, приватний шарнір, профіль рами напівпричіпу - SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У зв`язку з тим, що позивачеві не було точно відомо ким саме було завдано збитків, позивач 12.11.2020 року направив на ім`я TOB «АССТРА УКРАЇНА» (том 1, а.с. 19) та ТОВ «ТЕХНОПРИВОД» (том 1, а.с. 21) претензії з вимогою сплатити збитки в сумі, відомій позивачеві, станом на дату відправлення цих претензій.

23.11.2020 року на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь на претензію, у якій вказано про те, що виконання робіт з розвантаження обладнання виконувалось не працівниками відповідачем, а залученим ним підрядником - ТОВ «Інкос Компані». Також, посилаючись на відсутність договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, відповідач вказав про відмову у задоволенні вимог претензії. (том 1, а.с. 29-30).

25.11.2020 року судовим експертом Кудинським B.C. складено Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 149, відповідно до якого встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу SCHWARZMULLER SPA-3E реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження складає 43088 грн. 80 коп. Вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу SCHWARZMULLER SPA-3E реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 88 501 грн. 90 коп. (том 1, а.с. 33 - 45).

Відповідно до акту виконаних робіт від 25.11.2020 року позивач сплатив судовому експерту Кудінському В.С. 2 400 грн 00 коп. за послуги по проведенню експертизи (том 1, а.с. 46, 86).

27.11.2020 року позивач направив до TOB «Інкос Компані» та TOB «АССТРА УКРАЇНА» претензії у яких, зокрема просив сплатити збитки в сумі 90901,90 грн., відповідно до наявного висновку експерта (том 1, а.с. 49-55).

Позивач зазначає, що від ТОВ «Інкос Компані» відповіді на претензію не отримав, а 21.12.2020 року на його адресу надійшла відповідь на претензію від ТОВ «АССТРА УКРАЇНА», якою позивачеві було відмовлено у її задоволенні, у зв`язку з відсутністю законодавчо-договірних підстав для її задоволення з боку саме ТОВ «АССТРА УКРАЇНА», адже майнова шкода була завдана ТЗ вантажоодержувачем, який проводив операції вивантаження вантажу та допустив пошкодження ТЗ при вивантаженні вантажу (том 1, а.с. 65).

28.12.2020 року позивач направив лист відповідачеві, у якому просив надати інформацію про те,

1. За допомогою якого саме майна (обладнання, механізму тощо) здійснювалось розвантаження вантажу 10.11.2020р., що призвело до його падіння, а саме: Механізму для дроблення деревини, вагою 8780 кг. на напівпричіп SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 ?

2.Просив вказати будь-які відомі ідентифікаційні дані цього майна (реєстраційний номер тощо).

3.Якими саме працівниками ТОВ «Інкос Компані» здійснювались ці роботи (вказати їх П.І.Б. якщо відомо) (том 1, а.с. 66-67).

Однак, не отримавши відповідь, 29.01.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом, у якому додатково просив повідомити, чи здійснювалось розслідування вказаної вище події (том 1, а.с 68-70).

11.02.2021 року на адресу відповідача позивач направив претензію на суму 90901,90грн., мотивуючи її тим, що не дивлячись на всі перелічені намагання та відправлені на адресу відповідача листи, відповіді по суті позивач так і не отримав, жодні докази того, що завдання шкоди майну позивача відбулось не ТОВ "Кроноспан Рівне", а ТОВ «Інкос Компані» відповідачем так і не було надано (том 1, а.с 70--72).

Тому, позивач розцінив такі дії відповідача як намагання уникнути відповідальності за спричинену шкоду, та намірами перекласти цю відповідальність на іншу особу - ТОВ «Інкос Компані», не надаючи при цьому жодних доказів причетності цієї третьої особи до факту заподіяння збитків.

У відповіді № 35 від 26.02.2021 року на претензію, ТОВ «Кроноспан Рівне» повідомило, що вказане Товариство є виключно замовником будівництва, у Товариства відсутній персонал та ресурси для здійснення робіт щодо розвантаження, для здійснення таких робіт відповідач залучає підрядні організації, роботи з розвантаження обладнання з транспортного засобу здійснювались ТОВ "Інкос Компані". Крім того, відповідач вказав, що відомості щодо розслідування вказаної події належним чином надані відповідачем на запити уповноважених органів. (том 1, а.с. 77-80).

У відповіді № 36 від 26.02.2021 року на претензію, відповідач вказав, що інформація, яку просить надати позивач, відноситься до компанії, яка здійснювала безпосереднє виконання робіт - ТОВ «Інкос Компані» (том 1, а.с 81).

Однак, з наданих відповідачем у відповіді на претензію документів, на переконання позивача, чітко не вбачається, що саме ТОВ «Інкос Компані" виконувало роботи з розвантаження вантажу з автомобіля та напівпричіпу позивача 10.11.2020 року, а не будь-яка інша особа, чи сам відповідач.

Як стверджує позивач, факт ушкодження причіпу та факт отримання вантажу відповідачем 10.11.2020 року як вантажоодержувачем підтверджується підписаною з боку відповідача міжнародною CMR-накладною № RBP-1023.2.

Зважаючи на викладене у сукупності та те що претензії до відповідача не були виконані у добровільному порядку, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан Рівне» про стягнення матеріальної шкоди за пошкодження напівпричіпу та похідних від цього витрат за захистом порушених відповідачем, на думку позивача, прав та законних інтересів.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що 10.11.2020 року виконання робіт із розвантаження вантажу проводилися не відповідачем, а Генеральним підрядником, якого ним залучено - ТОВ «Інкос Компані" та ймовірно, що зазначені у претензіях пошкодження, могли мати місце під час виконання робіт ТОВ «Інкос Компані".

У свою чергу відповідач є виключно замовником будівництва, персонал та ресурси для здійснення робіт з розвантаження, відсутні, а тому фактично не може виконувати роботи з розвантаження власними силами.

На підтвердження того, що відповідач не є винуватцем пошкодження напівпричіпу позивач, ТОВ "Кроноспан Рівне" до відзиву додав копії Договору 18/IN/2019 від 27.12.2019, Додаткової Угоди N21 від 29.01.2020 року до зазначеного Договору (на підставі якої виконуються роботи з розвантаження), Акту приймання- передачі будівельного майданчика N2 1 від 24.02.2020 року.

Крім того, відповідач вказує, що на його думку у позовній заяві відсутні доводи та/або достатні документи, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та збитками позивача.

Також відповідач зазначає, що між ним та ТОВ "АССТРА УКРАЇНА" (замовник за Транспортним замовленням № 20201022-2028), а також між ним та ТОВ "Дейв експрес" (перевізник за Транспортним замовленням № 20201022-2028) відсутні будь-які договірні відносини.

Натомість, відповідач має договірні відносини з компанією-нерезидентом GIM EXPORT GROUP GmbH & Co. KG (Німеччина) щодо придбання обладнання згідно Договору купівлі-продажу № KU2019.2/1 від 23.12.2019 року.

Згідно з ст. 2 даного Договору умови поставки обладнання - DAP, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля 4а, Україна, Інкотермс 2010.

Відповідно, GIM EXPORT GROUP GmbH & Co. KG відповідає за залучення перевізників та за доставку обладнання на адресу місцезнаходження відповідача.

Відповідач у відзиві підтверджує, що 16.11.2020 року отримав від позивача претензію № 424 від 12.11.2020 року, згідно з якою ТОВ "Дейв експрес" вимагав сплатити 45388,24 грн, штраф 200 євро та втрачену вигоду 1496,00 євро, однак звертає увагу суду, що вимоги позивача за претензією № 424 від 12.11.2020 року та позовні вимоги відрізняються, що на переконання відповідача підтверджує хибність доводів позивача про завдану шкоду та її розмір.

Крім того, відповідач просить суд прийняти до уваги, що факт розвантаження позивача за місцем знаходження Відповідача мав місце 10.11.2020 року, а розмір збитку встановлено Висновком автотоварознавчого дослідження від 25.11.2020. При чому претензія позивача № 424 від 12.11.2020 року містить інший розрахунок завданої шкоди, що ставить під сумнів завдання шкоди саме при розвантаженні, що мало місце 10.11.2020 року. Зазначене автотоварознавче дослідження № 149 жодним чином не підтверджує, що шкоду завдано Відповідачем та, що шкоду завдано під час виконання розвантажувальних робіт 10.11.2020 року.

Разом з тим, як вказує відповідач, позивачем не надано акти чи інші документи, що могли б бути складені на місці події при ймовірному пошкоджені причепу позивача з метою фіксації та опису пошкоджень причепу позивача (які могли б мати місце). Відповідач не отримував від Позивача пропозицій підписання дефектних актів чи інших документів, що могли б підтвердити факт пошкодження причіпа позивача під час проведення робіт з розвантаження. Відповідно, в відповідача відсутні відомості чи документи, які могли б підтвердити дійсність завдання шкоди причіпу позивача під час розвантаження, що виконувалось ТОВ «Інкос Компані", в силу відсутності будь-якої достовірної інформації чи документів, які б підтверджували таку шкоду.

Надані до позовної заяви копії фотографій не є належними доказом здійснення відповідачем вивантаження товару, ідентифікувати осіб, які здійснювали вивантаження, транспортний засіб з якого здійснювалось вивантаження, день та час вивантаження, на думку відповідача, неможливо.

Будь-яких інших доказів, як стверджує відповідач, на підтвердження завдання позивачу шкоди діями працівників товариства відповідача не надано.

Відповідач не заперечує щодо факту вивантаження вантажу на своїй території 10.11.2020 року, разом з тим не погоджується з твердженням позивача щодо підтвердження факту ушкодження причіпу шляхом підписання представником Відповідача CRM накладної № RBP-1023.2. Згідно п. 13. CMR накладної № RBP-1023.2 вказано: « 3.13/002.1 - Damaged while unloading». "Damaged with unloading" перекладається як "пошкоджено під час розвантаження". 3.13/002.1- посилання на номер упаковки частини Обладнання для виробництва ДСП Відповідача, в рамках якої відбувалась поставка за CMR накладною № RBP-1023.2. Підтвердження номеру упаковки наведено в пакувальному листі № RPB-1023.2.

Відтак, як стверджує відповідач, під час розвантаження обладнання згідно CMR накладної № RBP-1023.2 відбулось пошкодження обладнання Відповідача. Виконання зазначених робіт з розвантаження щодо CMR накладної № RBP-1023.2 представниками ТОВ «Інкос Компані» підтверджується Актом № 80 приймання виконаних робіт від 18.12.2020 року з додатками, а саме позицією 1902 додатків.

Тобто, CMR накладною № RBP-1023.2 підтверджено факт завдання шкоди саме обладнанню відповідача, а не причіпу позивача. Записи про завдання шкоди причіпу позивача в зазначеній CMR накладній № RBP-1023.2 відсутні. Позивач не вказує в позовній заяві, які саме відомості в CMR накладній № RBP-1023.2 підтверджують факт ушкодження причіпу. Таким чином, на переконання відповідача, зазначене підтверджує хибність доводів позивача, що шкоди причіпу позивача завдано саме відповідачем.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З огляду на положення ст. 4 ГПК України, і ст. ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес, як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок пошкодження майна позивача 10.11.2020 року (борт відкидний, приватний шарнір, профіль рами напівпричіпу) при здійсненні розвантаження товару доставленого позивачем на підставі Транспортного замовлення № 20201022-2028 за місцем розвантаження TECHNOPRIVOD INVEST GROUP LLC, Village Gorodok, 4-, BARON SHTEINGEL STREET.

25.11.2020 року судовим експертом Кудинським B.C. складено Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 149, відповідно до якого встановлено, що вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу SCHWARZMULLER SPA-3E реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 88 501 грн. 90 коп. (том 1, а.с. 33 - 45).

Відповідно до акту виконаних робіт від 25.11.2020 року позивач сплатив судовому експерту Кудінському В.С. 2 400 грн 00 коп. за послуги по проведенню експертизи (том 1, а.с. 46, 86).

Із міжнародних товарно-транспортних накладних CMR RBP-1023.3. та RBP-1023.2. вбачається, що 10.11.2020 року вантаж отриманий ТОВ «ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП», про що свідчить підпис і печатка вантажоотримувача у розділах 24 CMR. (том 1, а.с 82-83).

Судом встановлено, що ТОВ «ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП» змінило найменування на Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне".

На переконання позивача, спричинену шкоду його майну зобов`язане відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" як вантажоодержувач.

Однак дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" 90 901 грн 90 коп. (з яких - 88 501 грн 90 коп. - матеріальна шкода, 2 400 грн 00 коп. - витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження судовим експертом), у зв`язку з чим у позові необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На підставі ч. 1 ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема: міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Крім того, вимоги до вантажно-розвантажувальних робіт визначені у Правилах охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, що затверджені Наказом № 21 від 19.01.2015 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Правила).

Зокрема, п. 5 розд. 8 даних Правил передбачено, що вантажно-розвантажувальні роботи з негабаритами, великоваговими й довгомірними вантажами (устаткування, металеві і залізобетонні конструкції, лісоматеріали, труби, рейки) необхідно проводити механізованим способом за допомогою підіймально-транспортного устаткування (кранів, лебідок, блоків, тельферів, талів).

Як вбачається із Транспортного замовлення, перевізник зобов`язався доставити за місцем розвантаження TECHNOPRIVOD INVEST GROUP LLC, Village Gorodok, 4-, BARON SHTEINGEL STREET вантаж, а саме - обладнання.

Однак, у Транспортному замовленні не визначено межі цивільної відповідальності під час проведення розвантажування товару, який доставив перевізник.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч. 2. ст. 1187 ЦК України).

У висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 149 від 25.11.2020 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу SCHWARZMULLER SPA-3E реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 88 501 грн. 90 коп.

Положення ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вищевказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наразі суд зазначає, що необхідно враховувати дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку. У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об`єктами.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо) (абз. 3 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Як вбачається із матеріалів справи, між відповідачем (замовник) та ТОВ "Інкос Компані" (генеральний підрядник) (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, літ. Б, офіс 508, код ЄДРПОУ 39416937) укладено Договір № 18/IN/2019 від 27.12.2019 року та додаткову угоду до нього № 1 від 29.01.2020 року, підписано акт приймання-передачі будівельного майданчика № 1 від 24.02.2020 року.

Згідно з п. 1.1. Договору № 18/IN/2019 від 27.12.2019 року Генеральний підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника роботи по об`єкту: "Нове будівництво складської будівлі за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вулиця Штейнгеля барона, будинок 4а (надалі разом - роботи, а результат робіт - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору № 18/IN/2019 від 27.12.2019 року перелік робіт, що підлягають виконанню за умовами цього Договору, визначаються у додатках до цього Договору та затвердженою замовником проектною документацією.

До обсягу та вартості Договору включено облаштування майданчика для виконання Робіт за Договором та його обслуговування, забезпечення майданчика засобами протипожежного захисту, згідно діючих будівельних норм, витрати, пов`язані з перебазуванням технічних засобів та інструментів, транспортування, розвантаження, ввезення/вивезення інструментів, закупівля розхідних матеріалів, необхідних для виконання робіт, зберігання та інші накладні витрати, пов`язані з матеріалами, витрати, пов`язані з утриманням та експлуатацією, наймом або орендою вантажопідіймальних механізмів, витрати, пов`язані зі страхуванням робіт, відрядні, проживання, транспортні витрати працівників Генерального підрядника та інші витрати, пов`язані із виконанням робіт. (п. 1.6. Договору № 18/IN/2019 від 27.12.2019 року).

У відповідності до п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору № 18/IN/2019 від 27.12.2019 року у порядку та на умовах Договору Генеральний підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами, на свій ризик, за завданням і за рахунок Замовника наступні додаткові роботи по об`єкту: "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а": вивантаження та складування технічного обладнання та будівельних матеріалів Замовника. Детальний перелік додаткових угод визначається в додатках до цієї Додаткової угоди. Вантажопідіймальні механізми та транспортні засоби, необхідні для виконання розвантажувальних робіт згідно цієї Додаткової угоди організовуються та оплачуються Генеральним підрядником.

Судом встановлено що 24.02.2020 року між відповідачем та ТОВ "Інкос Компані" підписано акт приймання-передачі будівельного майданчика № 1 до Додаткової угоди № 1 від 29.01.2020 року до Договору № 18/IN/2019 від 27.12.2019 року, відповідно до якого замовник передає, а підрядник приймає будівельний майданчик в координатах, що вказані в акті-допуску № 1, для виконання на ньому розвантажувально-навантажувальних робіт по об`єкту "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, 4а".

Із акту № 80 приймання виконаних робіт від 18.12.2020 року вбачається, що відповідач та ТОВ "Інкос Компані" узгодили між собою суму фактично виконаних робіт та найменування робіт і витрат, зокрема, робіт з розвантаження та складування технічного обладнання та будівельних матеріалів телескопічними погрузчиками, кранами 25 та 50 т., а також робота персоналу.

Судом встановлено, що як вбачається із позицій 1902 та 1903 додатків до акту № 80 приймання виконаних робіт від 18.12.2020 року, 10.11.2020 року (Вт) Генеральним підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкос Компані" проведено розвантаження технологічного обладнання за 4 CMR RPB - 1023, 2 (вага 8, 78 тон) та 5 CMR RPB - 1023, (вага - 2, 79 тон).

При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що пошкодження майна позивача відбулося 10.11.2020 року під час розвантаження товару саме відповідачем.

За змістом положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

У даному спорі позивач стверджує, що шкода, яка спричинена його майну заподіяна внаслідок дій відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне".

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Як стверджує позивач, у діях відповідача наявні всі елементи господарського правопорушення.

При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що пошкодження майна позивача відбулося 10.11.2020 року під час розвантаження товару за Транспортним замовленням № 20201022-2028 (том 1, а.с. 16-17) саме відповідачем.

Позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача щодо пошкодження його майна, вину відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та виною відповідача.

Господарський суд відхиляє твердження позивача про те, наявність самого факту існування договору щодо надання послуг з розвантаження з боку ТОВ "Інкос Компані" не вказує на той факт, що саме 10.11.2020 року з боку напівпричіпу позивача здійснювало розвантажувальні роботи ТОВ "Інкос Компані", оскільки як вбачається із позицій 1902 та 1903 додатків до акту № 80 приймання виконаних робіт від 18.12.2020 року, 10.11.2020 року (Вт) Генеральним підрядником ТОВ "Інкос Компані" проведено розвантаження технологічного обладнання за 4 CMR RPB - 1023, 2 (вага 8, 78 тон) та 5 CMR RPB - 1023, (вага - 2, 79 тон).

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку що даний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Рівне" є безпідставним, оскільки позивачем не доведено в повному обсязі обставини, які необхідно довести у спірних правовідносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач - як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позивачем підстав для відшкодування відповідачем 90 901 грн 90 коп. (з яких - 88 501 грн 90 коп. - матеріальна шкода, 2 400 грн 00 коп. - витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження судовим експертом).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 90 901 грн 90 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з даними майновими вимогами позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 227 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 254 від 29.03.2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 2 227 грн 00 коп. залишається за позивачем.

Щодо судових витрат у вигляді правничої допомоги адвоката суд вказує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката позивача у розмірі 10 000 грн 00 коп. із сторони відповідача не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.