Провадження № 2/641/442/2021 Справа № 641/7994/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Колодяжної І.М.

за участю секретаря Гішян А.В.

справа №641/7994/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Лисичанськвугілля» про стягненнязаборгованості позаробітній платі, середньогозаробітку та моральноїшкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням його уточнень, в якому просить стягнути з відповідача :

- заборгованість по заробітній платі у розмірі 7243,24 грн.

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 25.06.2018 по 30.09.2020 року включно у розмірі 380458,40 грн.

- компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

- судові витрати по справі

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11.11.2015 року по 25.06.2018 року позивач працював у відокремленому підрозділі АТ «Лисичанськвугілля» - «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Міністерства Енергетики України на посаді гірника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем під землею. 25.06.2018 року позивача було звільнено на пенсію за стажем, з виплатою одноразової допомоги у розмірі 3-х середніх місячних заробітних плат. При звільненні позивачу не було виплачені всі суми, що належать йому від підприємства. Відсутність грошових коштів позбавляє позивача на належне забезпечення своєї життєдіяльності , життя своєї родини , дитини , змінює спосіб його життя , вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту .Працюючи з особливими умовами праці , кожного дня потрапляючи під негативні наслідки шкідливих умов праці, позивач в решті решт при звільнені не отримав належних йому сум від підприємства . Змушений був постійно звертатися до керівництва підприємства , шукати необхідні для існування кошти та заробіток . Крім того , після звільнення , у зв,язку з подіями в державі позивач вимушений був переїхати в м. Харків у пошуках роботи , розпочинаючи своє життя в іншому місті , при цьому не отримавши від відповідача кошти ,на які розраховував. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного з викликом сторін .

09 листопада 20202 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову , посилаючись на те, що відповідач має заборгованість перед позивачем у вигляді лікарняних за рахунок підприємства та згідно з інструкцією №5 затвердженою наказом Державного комітета статистики України від 13.01.2004 року №5 п.3.3. лікарняні за рахунок підприємства - це інші виплати , що не належать до фонду оплати праці. Виробнича діяльність відповідача напряму залежить від державної політики в енергетичній сфері , а тому відповідач не вважає себе винним у затримці виплат . Просив до стягнення середнього заробітку застосувати позовну давність . Проти стягнення моральної шкоди заперечував , посилаючись на необгрунтованість цих вимог .

14 грудня 2020 року ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

У судове засідання позивач та її представник не з,явилися, представник позивача до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача , позовні вимоги підтримала в повному обсязі

Представник відповідача в судове засідання не з,явився.

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного .

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що випливають з трудових відносин,урегульовані положеннямиЦК УкраїнитаКЗпП України.

Судом встановлено, що з 11.11.2015 року позивач працював у Відокремленому підрозділі АТ «Лисичанськвугілля» - «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Міністерства Енергетики України на посаді гірника очисного забою підземного .

Відповідно до витягу з наказу №558 к від 25.07.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням у зв.язку з виходом на пенсію за стажем , згідно ст. 38 КЗпП України з виплатою одноразової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат .

Як вбачається з медичного висновку ДУ «Інститут медицини праці національної імені Ю.І. Кундієва Академії медичних наук» від 27.12.2019 рок про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 24.12.2019 року за №46/1097 ОСОБА_1 встановлена хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість , легка ІІ ст. зниження слуху класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно довідок наданих на виконання ухвали суду Відокремленим підрозділом АТ «Лисичанськвугілля» - «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Міністерства Енергетики України від 06.09.2021 року середньомісячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складала 679,39 грн, станом на 09.02.2021 року заборгованість по заробітній платі складає 7243,24 грн.: квітень 2016 року лікарняні за рахунок підприємства 138,99 грн, серпень 2016 року лікарняні за рахунок підприємства 1222,20 грн., жовтень 2016 року лікарняні за рахунок підприємства 1330 грн., грудень 2016 року компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати 430 грн., квітень 2017 року лікарняні за рахунок підприємства 430 грн., серпень 2017 року лікарняні за рахунок підприємства 430 грн., лютий 2019 року компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати 73,03 грн, грн., листопад 2019 року лікарняні за рахунок підприємства3189,02 грн.

10.08.2020 року позивачем на адресу відповідача направлена досудова вимога про надання копії наказу про звільнення, довідки про роботу , із зазначенням кваліфікації , посади,часу і розмір заробітної плати із розбиттям по розміру заборгованості по заробітній платі .

Згідно листа Відокремленого підрозділу АТ «Лисичанськвугілля» - «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Міністерства Енергетики України від 18.08.2020року підприємством відмовлено у проведенні остаточного розрахунку .

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать у строки, зазначені в статті 116 КЗпП. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно ч.2 ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Таким чином суд вважає, що з відповідача АТ «Лисичанськвугілля» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7243,24 грн.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 зазначено, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те,

- з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

За таких обставин, слід задовольнити вимоги ОСОБА_1 та стягнути з АТ «Лисичанськвугілля» 380458,40 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки справлянняі сплатаприбуткового податкуз громадянє відповіднообов`язкомроботодавця тапрацівника,суд визначаєсуму,що підлягаєстягненню,без утриманняцього податкуй іншихобов`язковихплатежів,про щозазначає врезолютивній частинірішення.

Доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності , щодо стягнення середнього заробітку є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частини перша статті 261 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України).

Така спеціальна позовна давність передбачена статтею 233 КЗпП України.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до положення статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За приписами ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином враховуючи вищевикладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 3 000 грн, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було завдано моральних страждань, які виразились у втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагали від неї в подальшому додаткових зусиль для організації свого життя.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і позивача звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення заробітної плати, та позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати за ставкою судового збору передбаченої Законом України Про судовий збір в сумі 840,80 грн. за вимогу щодо стягнення заробітної плати та підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2, 12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ«Лисичанськвугілля» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті , середньогозаробітку та моральноїшкоди -задовольнити.

Стягнути з АТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка складається із допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок підприємства, в розмірі 7243 (сім тисяч двісті сорок три) грн. 24 коп. , та середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 380 458 (триста вісімдесят тисяч чотириста п,ятдесят вісім) грн. 40 коп., моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) грн., всього на суму 390 701 (триста дев,яносто тисяч сімсот одну) грн. 64 коп.

Сума заробітної плати, що підлягає стягненню, визначена з утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з АТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісмсот сорок ) грн. 80 грн.

Стягнути з АТ «Лисичанськвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок ) грн.80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або підписання рішення суду без його проголошення у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання , яким завершується розгляд справи.

У відповідності до п. 15 .5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції , до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», код 32359108, м.Лисичанськ, вул. Малиновського , 1.

Суддя: І. М. Колодяжна