ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 р.Справа № 820/3089/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Коновалов О.А.

представник відповідача Хілинська О.А.

представник відповідача Третьяков О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, по справі № 820/3089/17

за позовом Українського державного університету залізничного транспорту

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Український державний університет залізничного транспорту, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому просив суд: скасувати вимогу №20-03-25-4500 від 05.05.2017 щодо усунення порушень законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 адміністративний позов Українського державного університету залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 01116472; 61050, м. Харків, пл. Фейєрбаха, б. 7) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40478572; 61022, м. Харків, пл. Свободи, б. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх) про скасування вимоги - задоволено. Скасовано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби №20-03-25-4500 від 05 липня 2017 року щодо усунення порушень законодавства, винесену відносно Українського державного університету залізничного транспорту.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 820/3089/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідачем було подано касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018.

Постановою Верховного Суду від 22.10.2020 касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 820/3089/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року адміністративний позов Українського державного університету залізничного транспорту задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що в ході проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.03.2014 по 01.06.2017 було виявлено низку порушень, отже оскаржувана вимога є правомірною та винесеною з дотриманням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до п. 2.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на І квартал 2017 року та п. 1.1.1.1 плану контрольно-ревізійної роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби на І квартал 2017 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 27.03.2017 №375, виданого начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби, головним державним фінансовим інспектором Хілинською О.А. було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017.

Ревізію проведено з 27.03.2017 по 12.06.2017 у відповідності до питань програми ревізії, на підставі п. 22 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 (зі змінами), ревізія фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту зупинялась з 03.05.2017р. по 17.05.2017р. та з 24.05.2017р. по 08.06.2017р. у зв`язку з необхідністю проведення зустрічних звірок.

За результатами ревізії позивача Північно-східним офісом Держаудитслужби складено Акт №03-11/06 від 19.06.2017 планової ревізії фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017. (т. 1 а.с. 37-62)

Український державний університет залізничного транспорту не погоджуючись з висновками акту ревізії 30.06.2018 подав на акт ревізії заперечення. Північно-східний офіс Держаудитслужби розглянув надані заперечення та листом №20-03-25/4350 від 30.06.2017 надав Висновки на заперечення від 30.06.2017, затверджені начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби Ю.В. Єфімовим, згідно яких заперечення позивача прийнято не було.

Північно-східним офісом Держаудитслужби було направлено на адресу позивача вимогу №20-03-25-4500 від 05.07.2017 (т. 1 а.с. 63-66) щодо усунення порушень законодавства, якою визначено 13 встановлених під час ревізії і не усунутих порушень законодавства на загальну суму 453079,05 грн, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ, п.п. 46, 49-50, 52 "Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (надалі Порядок №50), Північно-східний офіс Держаудитслужби вимагав від позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Непогодившись із вимогою №20-03-25-4500 від 05.05.2017 щодо усунення порушень законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувана вимога не відповідає приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, отже є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі є правомірність вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби у №20-03-25-4500 від 05 травня 2017 року.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-XII).

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (частина перша статті 1 Закону № 2939-XII).

За приписами частини другої статті 1 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2939-XII серед головних завдань органу державного фінансового контролю є, зокрема здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у […] в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів […] або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Відповідно до другої та третьої статті 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 4 Закону № 2939-XII визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (в редакції станом на 10 лютого 2017 року, далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 550).

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону № 2939-12 та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (пункт 5 Порядку № 550).

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 35 Порядку № 550 результати ревізії оформляються актом.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (пункт 46 Порядку № 550). Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дають підстави для висновку про те, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата указала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Щодо безпідставної виплати заробітної плати в загальній сумі 94674,83 грн. та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 30574,95 грн. (пункт №1 Вимоги), судова колегія зазначає наступне.

Судом встановлено, що документальну ревізію обгрунтованості нарахування і виплати заробітної плати науково-педагогічному персоналу Університету в залежності від виконання обсягів педагогічного навантаження та навчально-методичної, наукової і організаційно-виховної роботи проведено суцільним способом за 2014/2015 та 2015/2016 навчальні роки по науково-педагогічним працівникам 38-ми кафедр. Ревізія проводилась шляхом співставлення відповідності планової норми навантаження і сум фактично нарахованої заробітної плати сумам заробітної плати, яка підлягала до нарахування виходячи з розмірів посадових окладів науково-педагогічних працівників, визначених у штатних розписах та наказах по Університету, в залежності від фактичного виконання працівниками загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної роботи у закладах вищої освіти державної та комунальної форми власності (крім закладів вищої освіти, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти.

Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

Згідно ч.3 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» рекомендований перелік видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Як свідчать матеріали справи в ході ревізії використовувався Перелік основних видів наукової, організаційної, методичної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, затверджених наказом МОН України від 07.08.2002 № 450 «Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» (далі - наказ № 450), на підставі якого УкрДУЗТ були розроблені та діяли Тимчасове положення про планування та облік роботи науково - педагогічних працівників Університету, схвалене протоколом засідання вченої ради № 5 та затверджене ректором Університету та Норми часу дня планування і обліку методичної, наукової, організаційної роботи науково-педагогічними працівниками, затверджені наказом Університету № 62.

Також, р. 10 Положення Про організацію освітнього процесу в Українському державному університеті залізничного транспорту, затвердженого Протоколом засідання вченої ради Університету від 26.05.2015 № 4, робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов`язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Обсяг навчальних занять, доручених для проведення конкретному викладачеві виражений в облікових (академічних) годинах, визначає навчальне навантаження викладача, що встановлюється в Університеті. Види навчальних занять, що входять в обов`язковий обсяг навчального навантаження викладача відповідно до його посади, встановлюється кафедрою.

Мінімальний та максимальний обов`язковий обсяг навчального навантаження в межах робочого часу викладача встановлюється з урахуванням виконання ним інших обов`язків, які фіксуються в індивідуальному плані викладача.

Наказами по Університету на 2014/2015 та 2015/2016 навчальні роки по науково- педагогічним працівникам 38-ми кафедр та Краснолиманської філії здійснювався розподіл навчального навантаження, виходячи із кількості зайнятих ставок науково-педагогічного персоналу.

Документальною ревізією встановлено, що в 2014/2015 та 2015/2016 навчальних роках нарахування і виплата заробітної плати 44 науково-педагогічним працівникам 12-ти кафедр УкрДУЗТ та Красноліманської філії проводились за умови не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, визначеної на відповідні навчальні роки, що призвело до зайвого використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати в загальній сумі 94674,83 грн., в т.ч. за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 в сумі- 21177,34 грн., з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 46979,93 грн. та з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 26517,58 грн., та на сплату у завищених розмірах єдиного соціального внеску - 30574,95 грн., в т.ч. за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 в сумі - 7687,37 грн., з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 17053,72 грн. та з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 5833,87 гривень. Розрахунок проведено виходячи з розмірів посадових окладів, визначених у штатних розписах та наказах Університету, в залежності від фактичного виконання науково-педагогічними працівниками Університету загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів (Додаток до акту ревізії № 63-65, який було надано суду під час судового розгляду справи).

Позивач посилається на те, що наказом МОН України від 15.04.2014 № 209 «Про визначення таким, що втратив чинність, наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2012 №384» відмінено форму індивідуального плану роботи викладача та її обліку № Н-4.04.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що форма індивідуального плану не відміняє облік роботи науково-педагогічного персоналу, який регламентовано діючим на час проведення ревізії наказом №450 та Положенням про організацію освітнього процесу в Університеті.

В свою чергу, Північно-східним офісом Держаудитслужби під час розгляду справи було надано всі документи, які підтверджують виявлені в ході ревізії порушення, а саме: Довідки про необгрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату науково-педагогічним працівникам при виконанні не в повному обсязі методичної, наукової та організаційної роботи в УкрДУЗТ за 2014/2015 та 2015/2016 навчальні роки згідно реєстру, копії індивідуальних планів згідно з реєстром та довідки про співставлення планового і фактичного відпрацювання норми тривалості робочого часу згідно з реєстром в Додатках 63-65 до акта, копїї посадових інструкцій завідувачів кафедр згідно реєстру у Додатку 66 до акта, пояснення завідувачів кафедр та директора Красноліманської філії згідно з реєстром у Додатку 67 до акта. Тобто, доведено наявність виявлених порушень з посиланнями на норми закону.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на висновки судової експертизи № 24485 від 31.05.2018, згідно з якими не надається можливим підтвердити висновки акту ревізії. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що зазначеним висновком судової експертизи не спростовано висновки акту ревізії.

Щодо безпідставного нарахування 4-м працівникам Університету за період тимчасової непрацездатності заробітної плати за невідпрацьований час в загальній сумі 1616,68 грн та перерахування єдиного соціального внеску в загальній сумі 586,85 гривень (пункт №2 Вимоги), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Конституції України кожен має право на працю (стаття 43), а працездатність - це здатність до праці, що залежить від стану здоров`я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров`я, професійні знання, вміння, досвід).

Водночас, в розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", непрацездатність - це стан здоров`я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я.

Статтею 41 Закону України від 19.11.1992 №2801-ХІІ "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (із змінами) визначено, що на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.

Згідно з п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196, (далі - Інструкція №455) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Відповідно до п.1.7 Інструкції № 455 видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

В ході проведення ревізії з метою перевірки наявності фактів оплати праці за невідпрацьований час, Північно-східним офісом Держаудитслужби України було направлено листи-запити щодо перебування працівників Університету на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я м. Харкова.

Ревізією з вищезазначеного питання, проведеною шляхом співставлення інформації, зазначеної в листах-відповідях з даними табелів обліку робочого часу та особових карток по нарахуванню заробітної плати встановлено, що за період тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою працівників Університету, їм здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати.

Таким чином, 4-м працівникам Університету нараховано та виплачено заробітної плати за невідпрацьований час за період з 01.03.2014 по 01.01.2016 в загальній сумі 1616,68 грн. (в тому числі: за 2014 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 272,84 грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 201,70 грн.; за 2015 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 913,50 грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 228,64 грн.) та перераховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 586,85 грн. (в тому числі: за 2014 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 99,04 грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 73,22 грн.; за 2015 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 331,60 грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 82,99 грн.), що є порушенням ст. 94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII та ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

Внаслідок допущених порушень Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2 203,53 гривень.

Отже, висновки про наявність порушень інспектори зробили на підставі відповідей закладів охорони здоров`я, наданих згідно з даними книг реєстрації листків непрацездатності. Відповідні листки непрацездатності, що підтверджують факт непрацездатності осіб у зазначений період, були засвідчені печатками лікарів, печатками установи охорони здоров`я, зареєстровані в книгах реєстрації листків тимчасової непрацездатності лікувальних установ та видані працівникам Університету особисто в руки, однак до бухгалтерії підконтрольного об`єкта не здані.

Посилання експерта у висновках судової економічної експертизи від 31.05.2018 № 244485 на табелі обліку робочого часу як на документи, що підтверджують факт відпрацювання робочого часу, колегія суддів вважає некоректними, у зв`язку з тим, що особа, непрацездатність якої підтверджена лікувальною установою, не може у період своєї хвороби перебувати на робочому місці.

Наявність листків непрацездатності підтверджує той факт, що працівники звертались до лікувальних закладів за наданням допомоги у зв`язку з хворобою та їх тимчасову непрацездатність підтверджено лікарем після особистого огляду хворого.

Таким чином, позивачем у табелі обліку робочого часу внесено недостовірні дані, на підставі яких необгрунтовано виплачено заробітну плату в період непрацездатності осіб.

Не спростовуючи перебування 4-х працівників Університету на стаціонарному лікуванні, підтвердженому належним чином оформленими та виданими під особистий підпис у Журналах обліку листків тимчасової непрацездатності лікувальної установи листками тимчасової непрацездатності (з відсутністю відміток лікаря про порушення режиму), судом першої інстанції відпрацювання робочого часу зазначеними працівниками прийнято на підставі табелю обліку робочого часу, достовірність даних якого не доведено.

Так, посадові особи, якими складено табелі обліку робочого часу, у своїх поясненнях зазначили, що визначили у табелях обліку дні непрацездатності робочими тому, що про періоди тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою працівників їм не було відомо, тобто дані до вищезазначених первинних документів обліку робочого часу вносились не за фактом їх фактичної присутності на робочих місцях.

Доводом суду щодо правомірності нарахування заробітної плати за нібито відпрацьований час у рішенні суду наведено той факт, що листки тимчасової непрацездатності за період хвороби працівників не були надані до бухгалтерії Університету та не оплачені.

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що у жодному нормативному акті України такі обставини не визначено підставою обліковувати та оплачувати такий період, як відпрацьований час.

Таким чином, маючи документальне підтвердження непрацездатності працівників, колегія суддів вважає, що інспектори дійшли правомірного висновку про невідпрацювання останніми робочого часу.

Щодо нарахування водію Краснолиманської філії Університету при не виконанні обов`язків, передбачених посадовою інструкцією заробітної плати у загальній сумі 63089,66 грн, на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96 грн (пункт №3 Вимоги), судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок проведення Університетом заходів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" (далі - постанова № 65), та від 11.10.2016 року № 710 "Про ефективне використання державних коштів" (далі - постанова №710) в Університеті, що є установою, яка фінансується з державного бюджету, за розпорядженням проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 від 12.03.2014 №1 припинено використання усіх легкових автомобілів, окрім автомобіля Nissan Maxima державний номер НОМЕР_1 , що призвело до простою у роботі водіїв Університету.

Ревізією встановлено, що на виконання вказаного розпорядження по Краснолиманській філії УкрДУЗТ припинено використання автомобіля ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2 .

Однак, не зважаючи на припинення роботи зазначеного автомобіля, у період з 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувалась 1 ставка водія, яку впродовж зазначеного періоду займав ОСОБА_2 , що отримував заробітну плату відповідно до посадового окладу водія в повному обсязі.

Відповідно до даних особової картки працівника та трудової книжки серія НОМЕР_3 з 24.12.2013 ОСОБА_2 зараховано водієм автотранспортних засобів Краснолиманської філії на 1 (одну) ставку (в основний робочий час, відповідно до режиму роботи філії) та електромонтером 3 розряду за сумісництвом на 0,5 ставки (у вільний від основної роботи час).

У своєму поясненні, наданому 27.04.2017 року ОСОБА_2 , останій зазначив, що він працює водієм Краснолиманської філії з 2013 року, до його обов`язків належить: водіння автомобіля ГАЗ 3110, технічне обслуговування цього автомобіля, проведення ремонтних робіт, заповнення подорожніх листів на час роботи автомобіля. Крім того, водієм пояснено, що автомобіль ГАЗ 3110 перебуває у несправному стані, внаслідок чого його транспортування до Університету в м. Харків неможливе.

В ході ревізії встановлено, що, не зважаючи на заборону використання автомобіля ГАЗ 3110, що унеможливлює виконання водієм обов`язків, передбачених посадовою інструкцією (що підтверджено відсутністю подорожніх листів про роботу автомобіля), зазначеному працівнику нараховано і сплачено заробітної плати в загальній сумі 63089,66 грн., на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96 грн., що є порушенням вимог ст. 94 КЗпП України від 10.12.1971 № 322-VIII та ст. ст. 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

Порушення виникло внаслідок недостатнього контролю з боку директора Краснолиманської філії УкрДУЗТ ОСОБА_3 , яким з даного питання пояснено, що водій додатково виконував інші функції з підтримки в належному стані навчального корпусу, гуртожитку, гаражу, інженерних мереж та прилеглої території, крім того, підтримував робочий стан автомобіля, без документального оформлення зазначених робіт (перелік питань та пояснення ОСОБА_3 в Додатку 105 до акта).

Внаслідок зазначеного порушення Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 81120,62 гривень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Проте, документального підтвердження переведення водія ОСОБА_2 на іншу посаду до ревізії, позивачем не надано.

Посилання позивача на нібито переведення ОСОБА_2 у період обмежувальних заходів з однієї посади водія на 0,5 посади електромонтера також не мають жодного документального підтвердження.

Відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України відмова працівника від переведення на іншу роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці є підставою для припинення трудового договору з працівником.

Згідно з п. 49-2 ст. 49 Кодексу законів про працю України про зміну істотних умов праці працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Тобто, враховуючи вимоги чинного законодавства трудові відносини з водієм Краснолиманської філії ОСОБА_2 , у разі його відмови від переведення на іншу посаду, мали бути припинені з липня 2014 року, однак на момент ревізії (до травня 2017 року) зазначеному працівнику нараховувалась та сплачувалась заробітна плата за виконання обов`язків водія Краснолиманської філії.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в ході ревізії не встановлено порушень з питання нарахування заробітної плати електромонтеру ОСОБА_2 за сумісництвом. Актом ревізії зафіксовано порушення щодо відпрацювання зазначеним працівником робочого часу за основною посадою водія автотранспортних засобів Краснолиманської філії, що призвело до необгрунтованого нарахування заробітної плати за цією посадою.

Посилання суду першої інстанції на приписи ст. 127 Кодексу законів про працю України судова колегія вважає недоречними, оскільки жодної вимоги щодо повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів або їх утримання із заробітної плати Північно-східним офісом Держаудитслужби не надавалося.

Натомість, в Акті ревізії зазначено, що порушення виникло внаслідок недостатнього контролю з боку директора Краснолиманської філії УкрДУЗТ ОСОБА_3 , тобто визначено особу, винну у виникненні порушення, до посадових обов`язків якої належало прийняття документального рішення про зміну діяльності ОСОБА_2 у період введених законодавством та наказом ректора Університету обмежень на використання більше ніж одного службового автомобіля.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що рішення щодо заходів, які можуть бути застосовані до винної особи в частині шляхів відшкодування заподіяних установі збитків, належить до повноважень керівника Університету, а не контролюючого органу.

Щодо нарахування та сплати заробітної плати зовнішньому суміснику, завідувачу кафедри „Фізика ОСОБА_4 , в загальній сумі 37703,60 грн, на яку нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в сумі 13686,41 грн (пункт №4 Вимоги), колегія суддів зазначає наступне.

З метою дотримання вимог законодавства про працю в Україні, запобігання порушення законних прав та інтересів громадян при прийнятті на роботу та звільненні на підприємствах, в організаціях та закладах утворюється кадрова служба, до обов`язків якої належить добір кадрів, у відповідності до потреби, визначеної штатним розписом, специфіки закладу, з врахуванням освіти та кваліфікації працівника, із дотриманням вимог законодавства про працю у кожному окремому випадку.

Так, при розгляді питання про зарахування працівника на роботу за сумісництвом обов`язковим є надання ним довідки з основного місця роботи щодо займаної посади та графіку роботи, з метою з`ясування можливості виконувати певний обсяг робіт за сумісництвом.

За поданням кадрової служби рішення щодо зарахування працівника до штату приймає керівник шляхом видання та підписання наказу про зарахування та призначення на посаду.

Так, ревізією з питання обгрунтованості та правильності нарахування заробітної плати зовнішнім сумісникам встановлено, що у період з 01.03.2014 по 01.04.2015 на посаді завідувача кафедри «Фізика» УкрДУЗТ за сумісництвом працював ОСОБА_4 , який за основним місцем роботи обіймав посаду декана фізичного факультету Харківського національного університету імені ОСОБА_5 .

З метою з`ясування графіку роботи зазначеного сумісника УкрДУЗТ за основним місцем роботи, підтвердження його посади, часу перебування у відрядженнях, на курсах підвищення кваліфікації та періодів тимчасової непрацездатності було направлено запити до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. За даними отриманої відповіді встановлено, що ОСОБА_4 прийнято на посаду декана фізичного факультету за рахунок загального фонду з 24.12.2013 строком на 7 років (до 24.12.2020) у зв`язку з обранням Вченою радою фізичного факультету, за контрактом.

Довідкою від 02.12.2014 № 0104-921, підписаною начальником відділу кадрів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна - основного місця роботи ОСОБА_4 , доданої до його особової справи, начальника відділу кадрів УкрДУЗТ ОСОБА_6 було проінформовано про зайняття зазначеним працівником за основним місцем роботи керівної посади, що відповідно до вимог п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 та вимог п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" унеможливлює прийняття зазначеного працівника на роботу в УкрДУЗТ за сумісництвом на керівну посаду завідувача кафедри "Фізики".

Так, у довідці з основного місця роботи чітко зазначено, що ОСОБА_4 працює на адміністративній посаді завідувача кафедри на одну ставку: декан, професор 0,5 cт., а не декан, професор, 0,5 ст., як то визначено у рішенні суду першої інстанції, на підставі чого зроблено висновок, що за основним місцем роботи сумісник працює неповний робочий день, що є недостовірним.

Графік виконання обов`язків за основним місцем роботи відповідає графіку роботи в УкрДУЗТ, який встановлено з 8.30 до 17.15 (у п`ятницю - з 8.30 до 16.00), що виключає можливість виконання ОСОБА_4 обов`язків завідувача кафедри Фізика УкрДУЗТ за сумісництвом в той самий час, що було відомо керівнику УкрДУЗТ при прийнятті зазначеного працівника на посаду, враховуючи надання претендентом довідки з основного місця роботи.

Крім того, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на виконанні ОСОБА_4 обов`язків професора на 0,5 ст. в повному обсязі, однак, судом не взято до уваги, що в Акті ревізії не зазначено про виявлення порушень при виконанні сумісником обов`язків за педагогічною посадою або будь-які зайві нарахуваннях заробітної плати за виконання такої роботи. Йдеться лише про роботу на адміністративній посаді, яка має чітко визначений часовий термін, що збігається з терміном роботи за основним місцем та унеможливлює її виконання за сумісництвом.

Не зважаючи на обмеження, встановлені законодавством, декан фізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна у перевіреному періоді з 01.03.2014 по 01.04.2015 працював в УкрДУЗТ за сумісництвом на 0,5 ставки на керівній посаді завідувача кафедри «Фізика».

Таким чином, в порушення вимог ст. 94 КЗпП України від 10.12.1971 № 322-VІІІ та ст.ст. 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР, за період з 01.03.2014 по 01.04.2015 зовнішньому суміснику ОСОБА_4 за невідпрацьований час нараховано та сплачено заробітної плати в загальній сумі 37 703,60 грн., на яку проведено нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 13686,41 гривень. Внаслідок зазначеного порушення Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 51390,01 гривень.

Щодо зайвого використання грошових коштів на сплату Єдиного соціального внеску в загальній сумі 5553,90 гривень (пункт №6 Вимоги), суд зазначає наступне.

Документальну ревізію дотримання законодавства при нарахуванні і виплаті премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат проведено суцільним способом.

Ревізією встановлено, що працівникам УкрДУЗТ в жовтні 2015 року виплачено премію з нагоди 85-річчя дня заснування Університету в загальній сумі 15 300,00 гривень.

Кошти на виплату премії отримані Університетом від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") в сумі 6300,00 грн. та Державного територіально-галузевого об`єднання Львівська залізниця (далі - Львівська залізниця) - 9000,00 гривень. Отримані від "Придніпровська залізниця " та Львівська залізниця кошти в повному обсязі використані на виплату премії працівникам без нарахування з отриманих коштів ЄСВ.

Внаслідок допущеного порушення завищено касові і фактичні видатки у Звіті про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги (формі № 4-1д) за 2015 рік по КПКВ 2201160, за КЕКВ 2282 на суму 5553,90 грн., що є порушенням вимог п. 1.2 Порядку № 44 (із змінами), п. 12.3 Порядку № 1407 та п. 1 ст. З Закону України № 996-ХІУ (із змінами).

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. У складі другої групи власних надходжень виділяється підгрупа 2, згідно якої, бюджетні установи отримують кошти від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів.

Кошти на виплату премії до святкування 85 річчя, отримані Університетом від ДП «Придніпровська залізниця» та Львівської залізниці, віднесено до підгрупи 2 другої групи власних надходжень Університету.

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України, кошти отримані за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи власних надходжень використовуються на виконання відповідних цільових заходів, на які їх було виділено.

Тобто, нарахування єдиного соціального внеску на суму нарахованої премії необхідно було здійснити за рахунок коштів, отриманих від ДП «Придніпровська залізниця» та Львівської залізниці на виплату премії, як це передбачено п.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ.

Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пп. 1 п. 1 розділу II Інструкції, щодо кожної застрахованої особи встановлюється в розмірі 22 відсотків на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Крім того, бюджетна установа не є прибутковою установою, яка не має доходів для покриття витрат інших установ, а кошти, отримані навчальним закладом від надання платних послуг, відповідно до п 1.7. Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами та п. 1.7 Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України 23.07.2010 № 736/902/758, використовуються згідно із затвердженим кошторисом навчального закладу у порядку їх планування.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правомірності сплати за рахунок коштів Університету ЄСВ на суму премії, кошти на виплату якої надійшли від іншої юридичної особи (цільові надходження), оскільки судом розглянуто лише питання обгрунтованості нарахування сум ЄСВ на суми отриманої премії, але не враховано та не досліджено джерела здійснення таких видатків.

Так, відповідно до вимог ч. 1 п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 Видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Крім того ч. 2 п. 49 наведеного Порядку зазначено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що кошти на перерахування ЄСВ на суми премії, отриманої від іншої юридичної особи, у кошторисах Університету не планувалися і не затверджувалися, що мало бути враховано при обчисленні Університетом розміру премії та відповідно нарахувань на неї у складі отриманих на зазначені цілі коштів.

Щодо недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12 грн, а саме неперерахування в дохід державного бюджету компенсації у межах середнього заробітку працівника, призваного на військову службу (пункт №7 Вимоги), суд зазначає наступне.

Так, в ході проведення ревізії перевірено питання дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також: працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом». Виплата компенсації здійснюється за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Ревізію даного питання проведено суцільним способом шляхом співставлення наказу по Університету від 12.08.2015 № 195-ос про звільнення старшого викладача кафедри «Охорона праці та навколишнього середовища» ОСОБА_7 з 12.08.2015 у зв 'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період, повідомлення про призов по мобілізації від 12.08.2015, виданого Військовим комісаром Київського районного військового комісаріату м. Харкова, наказу військового комісара Київського районного військового комісаріату м. Харкова від 12.08.2015 № 111 про призов на військову службу під час мобілізації, даних особової картки по нарахуванню заробітної плати, Звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, наданих до Управління праці та соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН Московського району ХМР) за серпень-грудень 2015 року для відшкодування, наказу по Університету від 03.03.2016 № 39-ос про поновлення на посаді старшого викладача з 03.03.2016 після звільнення з лав Збройних Сил України.

Згідно з наказом по Університету від 12.08.2015 № 195-ос «Про звільнення» за старшим викладачем кафедри «Охорона праці та навколишнього середовища» ОСОБА_7 , на підставі ст. 119 Кодексу законів про працю України, збережено робоче місце та середньомісячна заробітна плата.

В періоді, що підлягав ревізії, Університетом було отримано з державного бюджету на компенсацію у межах середнього заробітку вищезазначеного працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за 2015 рік коштів у загальній сумі 20 677,20 грн., а саме: в листопаді 2015 року в сумі 7 237,02 грн. за серпень-вересень 2015 року, в грудні 2015року в сумі 4 480,06 грн. за жовтень 2015 року, в травні 2017 року в сумі 8 960,12 грн. за листопад-грудень 2015 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетним періодом вважається період з 1 січня по 31 грудня. Згідно вимог ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Таким чином, кошти, що надійшли з державного бюджету на рахунки установи за попередні бюджетні періоди (листопад-грудень 2015 року) на компенсацію у межах середнього заробітку працівника Університету, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, підлягають перерахуванню до бюджету.

Отже, кошти, що надійшли від УПСЗН Московського району ХМР в 2017 році на відшкодування витрат установи по сплаті компенсації середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, за листопад-грудень 2015 р. в обов`язковому порядку підлягають перерахуванню до бюджету, як кошти попереднього бюджетного періоду.

Документальною ревізією встановлено, що компенсація середнього заробітку за листопад-грудень 2015 року в сумі 8960,12 грн., яка відшкодована УПСЗН Московського району ХМР (відповідно до виписки казначейства за 04.05.2017) в травні 2017 року, тобто відшкодування здійснено за попередній бюджетний період, бухгалтерією Університету не була перерахована в дохід державного бюджету, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 3 та ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-УІ та призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12 гривень.

Внаслідок допущеного порушення державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 8 960,12 гривень.

Висновки суду першої інстанції щодо правомірності не повернення Університетом до бюджету коштів за попередній бюджетний період, отриманих на рахунок навчального закладу у поточному бюджетному періоді як відшкодування витрат, ґрунтуються на поясненнях позивача та висновках судової експертизи.

При цьому колегія суддів зазначає, що посилаючись на твердження позивача щодо вимог п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, а саме на те, що суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду державного бюджету, судом першої інстанції не враховано, що кошти, про надходження яких йдеться, не є власними надходженнями установи, бо отримані не від надання визначених законодавством платних освітніх або інших платних послуг, а як відшкодування витрат. Натомість, в Акті ревізії чітко зазначено, що компенсація середнього заробітку за листопад-грудень 2015 року в сумі 8960,12 грн відшкодована УПСЗН Московського району ХМР (відповідно до виписки казначейства за 04.05.2017) в травні 2017 року, внаслідок чого не може вважатися власними надходженнями Університету.

Щодо не перерахування в доход державного бюджету заробітної плати, утриманої з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, що призвело до недотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 104813,20 грн. (пункт № 8 Вимоги), суд зазначає наступне.

Проведеною суцільною документальною ревізією повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум заробітної плати, утриманої за попередні бюджетні періоди, встановлено, що заробітна плата, утримана з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, не була перерахована в дохід державного бюджету, внаслідок чого державним бюджетом за період з 01.03.2014 по 01.06.2017 недоотримано коштів в загальній сумі 104813,20 грн., а саме: за 2015 рік - в сумі 88 206,11 грн., за 2016 рік - 5 084,92 грн., за І квартал 2017 року - 11 522,17 гривень. (Довідки про недоотримання коштів державним бюджетом, окремі копії розрахункових відомостей Університету за січень 2015-2017 років в Додатках 112-113 до акта).

Зазначене є порушенням ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ, п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.04.2014за №426/25203.

Утримання зайво нарахованої працівникам заробітної плати відповідно до їх заяв здійснюється шляхом сторнуючих проведень у відомості нарахування заробітної плати та утримань з неї. При цьому необхідно врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України для всіх бюджетів бюджетний період становить 1 календарний рік з 1 січня по 31 грудня, а тому право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня.

Коли працівнику у минулому періоді проведено нарахування заробітної плати з більшому розмірі, а утримуються ці суми вже наступного року, вона підлягає поверненню в дохід бюджету, з якого фінансується установа. Всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду відповідно до ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, а утримані (тобто «повернуті» працівником) у наступному бюджетному періоді, фактично є асигнуваннями минулого року.

Внаслідок допущеного порушеннядержавному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 104 813,20 гривень.

Бухгалтерією УкрДУЗТ порушено визначений законодавством порядок повернення коштів, зайво виплачених внаслідок не лічильної помилки, та проведено відрахування із заробітної плати працівників без їх згоди та без наказу ректора.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 Кодексу Законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, яким є: повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Тобто, можливість утримати з працівника надміру виплачену внаслідок помилки зарплату залежить від типу такої помилки - рахункова (лічильна) і нелічильна. Лічильними вважаються помилки пов`язані з обчисленням, а саме: механічні помилки, арифметичні помилки, помилки через збій у бухгалтерській програмі.

Роботодавець має право утримати з працівника надміру отримане, тільки за умови, що наслідком такої виплати стало допущення лічильної помилки. Якщо ж помилка нелічильна, то суму переплати працівник може повернути на рахунок установи виключно добровільно, або написати заяву про відрахування зазначених коштів з його заробітної плати.

До бухгалтерських документів за перевірений період не долучено та в ході ревізії не надано заяв працівників з проханням утримати надміру сплачену заробітну плату з їх зарплати, тобто повернення таких коштів мало відбуватися шляхом добровільного внесення їх у касу з подальшим зарахуванням на рахунки.

Згідно з ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, не підлягає поверненню якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Доводи позивача про те, що нарахована заробітна плата була відновлена за бухгалтерським обліком у складі затверджених видатків на заробітну плату з нарахуваннями, і не надходила на рахунок тільки у зв`язку з тим, що при виправленні помилок з її нарахування в закладі порушено вимоги з ч. 1 ст. 1215 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 127 Кодексу законів про працю України, не спростовують факту знаходження цих коштів на рахунку та визначеної в акті обов`язковості перерахування її до бюджету, відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України.

Щодо зайво сплачених за послуги водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86 гривень (пункт №9 Вимоги), колегія суддів зазначає.

Ревізію наявності фактів оплати Університетом завищених вартості чи обсягу наданих комунальних послуг та енергоносіїв проведено за період з 01.03.2014 по 01.03.2017 р.

Ревізією встановлено, що між КП Харківводоканал» та Університетом було укладено договори про закупівлю послуг за державні кошти.

Умовами надання послуг передбачено, що КП «Харківводоканал» приймає додаткову кількість стічних вод у розмірі 20% від розрахункового обсягу стічних вод, які щомісяця потрапляють в мережу міської каналізації внаслідок випадання атмосферних опадів з загальної площі Споживача до 01.04.2014 - 4,80733 га, з 01.04.2014 по 01.03.2017- 4,93429 га, та за даними Харківського Гідрометцентру відповідно до вимог нормативно-правових актів, із застосуванням коефіцієнтів стоку відповідно до різних поверхонь: тверді поверхні - 0,7, бруковані або щебеневі мостові - 0,5, ґрунтові - 0,25, зелені насадження -0,1; у холодний період року (з грудня по лютий включно) - 0,6. Кількість додаткового обсягу стічних вод визначається згідно площі території, що займає Замовник, за нормами та за даними Харківського Гідрометцентру.

Фактично нарахування за додаткову кількість стічних вод проведено відповідно до умов надання послуг, визначених Договором, п. 3.21 та Додатком 7 Правил приймання стічних вод та площі земельних ділянок згідно з Додатком № 1 до Договору, із застосуванням коефіцієнту стоку у теплий та холодний періоди року для твердих поверхонь (покрівлі будинків і споруд, асфальтобетонні покриття) до загальної площі земельних ділянок структурних підрозділів, а саме: у грудні 2014 року, січні, лютому, грудні 2015 року, січні, лютому, грудні 2016 року, січні, лютому 2017 року - 0,6, з березня по листопад 2014 року, з березня по листопад 2015 року, з березня по листопад 2016року - 0,7, на загальну площу 4,93429 га, а саме: майдан Фейербаха, 7 - 0,767 га; майдан Фейербаха, 8; пров. Фейербаха, 1/3; Харківська Набережна, 8; Харківська Набережна, 16 - 1,7579 га; пров. Деповський, 2а - 0,91417 га; вул. Алчевських, 30 - 0,06002 га; вул. Б. Шрамка, 5 - 0,09264 га; вул. Фісановича, 9 - 0,1182 га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га; пров. Чайкіної Лізи, 2 - 0,3931 га; вул. Привокзальна, 1 - 0,05806 га.

Проте, згідно з паспортом земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від серпня 1998 року, площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (проїзди та відмостки) (тверді поверхні) складають лише 0,4410 га замість 0,7732 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , це - землі під зеленими насадженнями - 0,282237 га та непокриті території (грунтові) - 0,05 га.

Також, згідно з даними технічних паспортів на будівлі та споруди, акту узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою для проведення грошової оцінки, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, оборотних відомостей за субрахунком 103 "Будівлі та споруди" в частині обліку будівель, оборотних відомостей за субрахунком 106 "Інструменти, принади та інвентар" в частині обліку плит тротуарних та акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001 року, площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні) складають лише 0,4838 га замість 0,91417 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по пров. Деповський, 2а, це - землі під зеленими насадженнями - 0,4303 га.

Таким чином, в порушення п. 3.21 Правил приймання стічних вод №321, п. 4.10 Правил № 190, п. 7.3 ДСТУ 3013-95 Правил № 321, та умов Договору в частині застосування коефіцієнтів стоку відповідно до різних поверхонь за період з 01.03.2014по 01.01.2017 Університетом, відповідно до щомісячних довідок по нарахуванню та сплаті абонента, актів здачі-приймання наданих послуг з водопостачання та водовідведення, казначейських виписок та платіжних документів, зайво сплачено за послуги водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86 грн., в тому числі: за 2014 р. на - 1295,54 грн., за 2015р. на - 1119,03 грн. та за 2016 р. на - 1858,29 гривень.

Документальною ревізією встановлено наявність в Університеті державних актів на право користування земельними ділянками, на яких розташовано об`єкти господарювання, Паспортів водного господарства з виконавчими геодезичними зйомками території об`єктів, на яких нанесено межу території з надземними, наземними, підземними спорудами та комунікаціями, з виділеними мережами водопроводу і каналізації, що знаходяться на балансі Університету з вказаними межами балансової належності, контрольними колодязями для відбору проб, відмітками землі і завірені підписом та печаткою Університету.

Проте в Паспорті водного господарства, дані про площі земельних ділянок об`єктів водовідведення, з яких приймається додаткова кількість стічних вод, зазначено як площі під будівлями та спорудами і площі з удосконаленим покриттям, без розмежування по іншим видам поверхонь.

Внаслідок ненадання Університетом до КП «Харківводоканал» експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій, не були внесені зміни до технічної частини договорів на водовідведення.

Ревізію зазначеного питання було проведено з врахуванням фактичних даних щодо площі земельних ділянок під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покритих територій (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні), які обліковуються в Університеті станом на 01.03.2017 року.

В акті визначено посилання на Паспорт водного господарства, на підставі якого проведено розрахунок площ земельних ділянок об`єктів водовідведення, з яких приймається додаткова кількість стічних вод, в якому зазначено площі під будівлями та спорудами і площі з удосконаленим покриттям, без розмежування по іншим видам поверхонь.

Іншої інформації щодо розмежування площ до ревізії не надано. Проведення геодезичних зйомок території у масштабі 1:500, виконаних на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також експлікації земельних ділянок, із заначенням типу покриття займаних територій не проводилось. Таким чином розрахунок здійснено на підставі наявних в установі документів, що підтверджують розмежування площ, які повинні були застосовуватись посадовими особамиУкрДУЗТ при укладанні договорів з КП «Харківводоканал».

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що експертизою не було спростовано висновки ревізії через те, що питання щодо порушення УкрДУЗТ п. 3.21 Правил приймання стічних вод № 321, п. 4.10 Правил № 190, п. 7 не досліджувалось тому що взагалі не відноситься до компетенції експерта, про що й зроблено застереження у висновку судової економічної експертизи.

При розгляді питання зайвої оплати послуг водовідведення, зазначеного у п. 9 вимоги, суд першої інстанції керувався посиланням позивача на лист №14-6/3815 від 20.06.2017, надісланий до КП Харківводоканал після складання акту ревізії, згідно з яким нарахування вартості прийнятих стічних вод здійснювалось надавачем зазначених послуг відповідно до Додатку №1 до Договору про закупівлю послуг за державні кошти (централізоване водовідведення) від 03.02.2017 №1079/05-ТК-Б, тобто відповідно до договору.

Однак судом не взято до уваги, що саме встановлене в ході ревізії внесення начальником експлуатаційно-технічного відділу Університету Томіним К.В. недостовірних даних у Додатки № 1 до укладених договорів з постачальником зазначених послуг, в частині не розмежування площ за видами поверхонь, призвело до завищеної оплати вартості послуг. Тобто, про не виконання умов договорів в Акті ревізії взагалі не йшлося.

Таким чином, в ході ревізії чітко визначено посадову особу, яка внаслідок не дотримання вимог своєї посадової інструкції та Положення про керований нею відділ, допустила не належне виконання обов`язків (внесення недостовірних даних до укладених договорів), що призвело до збитків, завданих зайвою оплатою.

Рішення щодо заходів, які можуть бути застосовані до винної особи в частині шляхів відшкодування заподіяних установі збитків, належить до повноважень керівника Університету.

Щодо використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності, внаслідок чого безпідставно списано продуктів харчування на суму 229,33 грн (пункт №10 Вимоги), 2 253,97 грн (пункт №11 Вимоги) та 2 617,59 гривень (пункт №12 Вимоги), колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету станом на 13 годину 30 хвилин 26.04.2017 та 15 годину 30 хвилин 18.05.2017 у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_8 встановлено наявність на харчоблоці напівфабрикатів на загальну суму 229,33 грн., в тому числі: начинки м`ясної на млинці, начинки макової на пироги, капусти тушеної на пироги, картоплі відварної та картоплі відварної товченої на пироги, яка була приготовлена для подальшого її використання при випіканні пирогів наступного дня.

Використання зазначених начінок, термін вживання яких минув, у процесі приготування пиріжків наступного дня заборонено вимогами СанПиН 42-123-4117-86 «Условия, сроки хранения особо скоропортящихся продуктов», затверджених Міністерством охорони здоров`я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.1991 зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 23.01.2006 № 2 (п. 149 таблиці).

До ревізії журнали бракеражу готової продукції (із засвідченням висновків підписом відповідальної особи) не надано, чим не дотримано вимоги Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 №242/329, зареєстрованого в Мінюсті України 15.06.2005 за№661/10941.

Відсутність контролю за якістю продуктів харчування призвело до використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33 грн., що суперечить вимогам СанПиН 42-123-4117-86.

Внаслідок зазначених порушень Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33 гривень.

Крім того, вибірковою ревізією обґрунтованості списання продуктів харчування встановлено необгрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97 грн., у тому числі за 31.03.2017 року - на суму 1617,44 грн., за період з 26.04.2017 по 18.05.2017 - на суму 636,53 грн., що є порушенням вимог ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999№ 996-ХІV, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Перевірка фактичної наявності продуктів харчування на харчоблоці проводилась комісією у складі працівників УкрДУЗТ, створеною за наказом ректора від 27.03.2017 № 36, а саме: в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_8 , кухаря ОСОБА_9 , заступника головного бухгалтера ОСОБА_10 , бухгалтера ОСОБА_11 , в присутності посадових осіб Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Розрахунок лишків та нестач продуктів харчування проведено шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку Університету з фактичною кількістю продуктів харчування, пред`явлених до перевірки на зазначені дати.

Під час перевірки фактичної наявності продуктів харчування в усіх місцях їх зберігання, матеріально-відповідальними особами надано відповідні розписки, щодо пред`явлення до перевірки усіх місць зберігання.

Відповідно до Інструкції про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України 18.12.2000 № 130, відпуск продуктів харчування зі складу (комори) здійснюється на підставі меню-вимог, які складаються щоденно відповідно до норм розкладки продуктів харчування та даних про кількість осіб, що одержують харчування. Тобто, використання продуктів харчування для приготування готових страв обмежено терміном дії меню-вимоги - 1 день.

Перевіркою фактичної наявності продуктів харчування, проведеною станом на 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлено залишки начинки для пирогів, що не була використана у технологічному процесі поточного дня і пред`явлена в наявності наприкінці робочого дня, як залишок готової страви.

Відповідно до вимог СанПиН 42-123-4117-86 «Условия, сроки хранения особо скоропортящихся продуктов» термін зберігання готової страви - „начинка для пирогів минає через 3 години з моменту приготування і унеможливлює її використання наступного дня, що призвело до псування продуктів харчування та відповідно безпідставного списання на використаних на її приготування продуктів харчування.

Слід зазначити, що списання продуктів харчування на харчоблоці може бути проведено лише за фактом їх використання для приготування готових страв поточного дня відповідно до меню-вимоги або за наслідками природних сезонних втрат. Інші випадки списання продуктів харчування за наслідками їх псуваттня здійснюються за рахунок матеріально - відповідальних осіб, які не забезпечили їх збереження.

Співставленням даних обігово-сальдових відомостей за субрахунком 232 «Продукти харчування», забірних листів на виробництво, із виробництва на буфети, фіскальних касових чеків, меню, калькуляційно-технологічних карток в частині відповідності обсягів закладки продуктів фактичному виходу готових страв (з врахуванням втрат при холодній та тепловій обробці) встановлено відповідні розбіжності на загальну суму 2 253,97 гривень, що підтверджує списання за бухгалтерським обліком продуктів харчування, які не були використані при приготування готових страв.

У висновках судової економічної експертизи від 31.05.2018 № 24485 зазначено, що питання щодо використання у процесі приготування готових страв напівфабрикатів із вичерпаним терміном придатності не відноситься до завдань судової економічної експертизи, внаслідок чого підтвердити, ані тим більш спростувати висновки ревізії не надається за можливе.

Крім того, перевірками фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлена нестача продуктів харчування на загальну суму 2 617,56 гривень, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Університету.

Відповідно до Інструкції про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 списання продуктів харчування здійснюється відповідно до меню-вимоги, яка складається щоденно на підставі норм розкладання продуктів харчування та даних про кількість осіб, що одержують харчування. Залишок продуктів харчування у щоденних меню-вимогах не передбачено.

Отже, продукти харчування видаються на харчоблок відповідно до меню-вимоги, до якої включено потребу у продуктах харчування, необхідних для приготування страв на 1 день. Залишок продуктів харчування на харчоблоці вказує на те, що продукти харчування закладені до готових страв не у повному обсязі та їх наявність свідчить про недовкладення у готові страви передбачених меню-вимогою продуктів та порушення рецептури та технології приготування страв.

В ході організації фактичного контролю за збереженням матеріальних цінностей відповідно до наказу ректора УкрДУЗТ від 27.03.2017 № 36 проведено суцільну інвентаризацію необоротних активів станом на 01.04.2017 та вибіркову інвентаризацію запасів станом на 18.04.2017, 26.04.2017, 27.04.2017, 18.05.2017. Перевірками фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлена нестача продуктів харчування у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_8 на загальну суму 2 617,56 гривень. (Акти інвентаризації продуктів харчування в Додатках 168-169 до акта).

Порушення допущено в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_8 , якою пояснено, що недостача утворилась внаслідок не врахування при фактичному огляді продуктів харчування, які знаходились в готових стравах та напівфабрикатах. Перелік питань та пояснення в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_8 в Додатку 170 до акта).

Тому, при обрахуванні сум недостачі на підставі актів інвентаризиції продуктів харчування та готових страв на харчоблоці від 26.04.2017 та 18.05.2017 р. враховано також суми лишків.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що напівфабрикати, виготовлення яких підтверджується використанням продуктів харчування у попередню добу, були встановлені на харчоблоці наступної доби, про що складено відповідні акти фактичної перевірки, з підписами присутніх. Тому, про використання начинок у день їх виготовлення на нібито приготування готових страв для учнів заочного відділення, не може йти мова.

Щодо визначеного у рішенні суду першої інстанції нібито не підтвердження списання продуктів харчування на суму 2 253,97 грн, зазначеного у п. 11 вимоги, судом не взято до уваги фактичні обставини перевірки, яка проводилась шляхом звіряння даних обігово-сальдових відомостей за субрахунком 232 Продукти харчування, забірних листів на виробництво, із виробництва на буфети, фіскальних касових чеків, меню, калькуляційно-технологічних карток в частині відповідності обсягів закладки продуктів фактичному виходу готових страв (з врахуванням втрат при холодній та тепловій обробці), які відображені за бухгалтерським обліком Університету, тобто документів, складених працівниками Університету та ними підписаних, що відображено у довідках, від підпису у яких за наслідком виявлення розбіжностей останні відмовилися. Але зазначене не може бути визначено як відсутність доказів, про що зазначено в рішенні суду.

Щодо покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб із захисту дисертацій на загальну суму 17750,55 гривень (пункт №13 Вимоги), суд зазначає наступне.

Так, ході ревізії витрат, пов`язаних із захистом дисертацій сторонніми фізичними особами на оплату праці з нарахуваннями та електроенергію, встановлено, що за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 Університетом на виплату заробітної плати витрачено 17735,91 грн, в тому числі на оплату праці - 13651,18 грн, на сплату єдиного соціального внеску - 4084,73 грн та Університетом сплачено за електричну енергію, спожиту при захисті дисертацій осіб, які не навчались в аспірантурі УДУЗТ - 14,64 гривень.

Зазначене є порушенням вимог п.п. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ, п.п. 20, 23 Порядку від 28.02.2002 № 228 (зі змінами) та призвело до покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 на загальну суму 17750,55 гривень.

В акті ревізії визначено, що кошти за надання платних послуг із захисту дисертацій сторонніми особами УкрДУЗТ на спеціальний рахунок не надходили, чим підтверджено надання закладом безоплатної послуги стороннім особам, що не передбачено діяльністю вищого навчального закладу. Таким чином, за рахунок загального фонду покрито витрати на загальну суму 17750,55 грн. з оплати праці наукових працівників, задіяних при наданні стороннім фізичним особам платної послуги із захисту дисертацій.

Крім того, документальною ревізією встановлено, що 8 викладачами кафедри вищої математики та 3 викладачами кафедри історії до обсягів педагогічного навантаження та навчально-методичної, наукової і організаційно-виховної роботи в 1315/2016 навчальному році, відповідно до Норм часу для планування й обліку методичної, наукової, організаційної роботи науково - педагогічними працівниками УкрДУЗТ, включались години, витрачені викладачами на проведення занять на безоплатних підготовчих курсах абітурієнтів та на підготовку до проведення занять за підготовчих курсах.

Враховуючи, що оплату праці науково - педагогічним працівникам проведено Університетом виходячи з обсягів їх педагогічного навантаження в повному обсязі та відсутністю надходженням оплати від слухачів на виплату заробітної плати, Університетом за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 використано коштів на оплату праці науково - педагогічних працівників, задіяних в проведенні занять на безоплатних підготовчих курсах в загальній сумі 46345,77 грн (з 01.09.2015 по 31.12.2015 - 15654,75 грн; з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 30691,02 грн), з них коштів загального фонду - 27129,11 грн (з 01.09.2015 по 31.12.2015 - 9254,14 грн; з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 17874,97 грн) та коштів спеціального фонду - 19216,66 три (з 01.09.2015 по 31.12.2015 - 6400,61 грн; з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 12816,05 гривень).

В ході ревізії досліджувались індивідуальні плани викладачів кафедри вищої математики та кафедри історії, в тому числі і індивідуальний план доцента кафедри історії ОСОБА_12 , яким відпрацьовано на підготовчих курсах 48 годин.

Згідно п. 5 п.1 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (із змінами), далі Перелік № 796, навчання в центрі довузівської підготовки є платною освітньою послугою.

Ревізією встановлено, що до кошторису вартості навчання в центрі до вузівської підготовки в 2015/2016 навчальному році не включались витрати з оплати праці та нарахувань на заробітну плату викладачам, що є порушенням вимог п. 2.4 Порядок № 736/902/758 та п. 5 п.1 Переліку № 796 (із змінами).

Отже, зазначене порушення призвело до покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 46345,77 гривень, що призвело матеріальної шкоди (збитків).

Тобто, Університетом витрати на оплату праці викладачів проводились за рахунок коштів загального та спеціального фонду кошторису, оплата за які повинна була надходити від слухачів курсів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги та не спростовано факт проведення видатків на надання таких послуг, не зважаючи на те, що кошти на відшкодування витрат, понесених за фактом їх надання, на рахунки Університету не надходили, що суперечить вимогам п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, а саме, що видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Судом у своєму рішенні приписи вимоги з цього питання визначено необгрунтованими посилаючись на відсутність норми права про можливість отримання у якості плати за послуги із захисту дисертацій суми оплати часу проведення засідання членами спеціалізованої вченої ради, але не наведено норм права, що надає можливість проводити таку оплату за рахунок надходжень від інших видів платних освітніх послуг, бюджетного фінансування, та не обґрунтовано законодавчих підстав для бюджетної установи надавати такі послуги взагалі безоплатно.

У справі, що розглядається, заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.07.2017 № 20-03-25/4500 про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту.

Вимога від 05.07.2017 № 20-03-25/4500 складається із 13 пунктів, які констатують виявлені контролюючим органом порушення із зазначенням сум завданої матеріальної шкоди (збитків), обрахованих у гривнях. Крім того, зазначена вимога містить власне вимоги до Університету: усунути виявлені порушеня в установленому законодавством порядку.

Вимога також містить зазначення про те, що у разі якщо підконтрольна установа не забезпечила виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів, контролюючий орган має право звернутись до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 15 частини першої статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Також згідно із пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Верховний Суд наголошує, що спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована.

Згідно з абзацом 2 пункту 46 Порядку № 550 про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Верховний Суд вважає, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування.

Більше того, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів законодавства наділений саме керівник підприємства. Разом з тим, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз`яснень.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16, від 28.04.2020 у справі № 826/8741/16.

Водночас, Верховний Суд зазначає, що виявлення винних осіб у порушеннях, зазначених у спірній вимозі, та притягнення їх до встановленої законом відповідальності є предметом спірної вимоги, правом керівника підконтрольної установи вибору способу усунення виявлених порушень та обов`язком до виконання та інформування органу контролю про усунення виявлених порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доведено перед судом правомірність своїх дій під час проведення ревізії та прийнятої за її результатами вимоги щодо усунення порушень вимог законодавства.

В свою чергу, позивачем не надано доказів усунення, встановлених ревізією, порушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач під час проведення ревізії діяв на підставі, в межах поноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржувана вимога щодо усунення порушень відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є такою, що не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року по справі № 820/3089/17 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 по справі № 820/3089/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Український державний університет залізничного транспорту відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва У зв`язку із перебуванням судді Мінаєвої О.М. у відпустці, повний текст постанови складено 07.06.2021 року.