465/2954/18

2/465/461/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01.06.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 01.04.2007 року була прийнята на посаду провідного інженера керівника групи планування та підготовки виробництва планово-диспетчерського управління в ТзОВ «Львівський автобусний завод». Після чого, 05.10.2008 року була переведена на посаду начальника планово-диспетчерського управління ТзОВ «Львівського автобусного заводу». Позивачка була переведена на відокремлений підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду начальника планово-диспетчерського управління 01.04.2011 року. Звільнилася з посади начальника планово-диспетчерського управління ТзОВ «Львівські автобусні заводи»12.04.2013 року. Керівником підприємства в зазначений період був ОСОБА_2 . Тарифна ставка складала 11,34 грн. за годину, відповідно денна заробітна плата складала 90,72 грн. (8 робочих годин). Так, позивачка підрахувала різницю зарплати, яку вона фактично отримувала згідно звіту з Пенсійного фонду із зарплатою та яку мала б отримувати за період з січня 2009 року по квітень 2013 року. За вказані періоди заробітна плата мала б скласти 24289,03 грн. включно з компенсацією за невикористані відпустки. Зазначає, що за вказаний період не мала прогулів та не писала заяв про надання відпусток, не перебувала на лікарняному.

Окрім того, позивачка зазначає, що їй не було відомо про наявність наказів про зупинку виробництва або простій. Стверджує, що електронна система обліку виходу працівників на роботу була відключена в зазначений період з метою знищення обліку робочого часу працівників. Сума зарплати нарахованої адміністрацією підприємства свідчить про те, що керівництво ТзОВ відправило її у відпустку без збереження заробітної плати без її згоди. Крім того, позивачка не отримувала розрахунку своєї зарплати і кількості відпрацьованих днів, хоча вимагала такий особисто у директора ОСОБА_2 і бухгалтера ОСОБА_3 . На день пред`явлення позову до суду, сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки складає 111775, 32 грн. Просить задовольнити позов та стягнути з відповідача 136064, 35 грн., що складається з невиплаченої заробітної плати 24289 ,03 грн. та суми середнього заробітку за період затримки розрахунку 111775, 32 грн.

Представник відповідача подав до суду 10.07.2018 року відзив. Зазначає, що у позовній заяві не міститься підтвердження про неподання позивачкою іншого аналогічного позову до того ж відповідача та з тим самим предметом. Відповідач стверджує, що Франківським районним судом м. Львова була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі №465/3922/18 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи» про виплату компенсації за затримку виплати заробітної плати та моральне відшкодування. Також, Франківським районним судом м. Львова постановлена ухвала про відкриття провадження у справі №465/2954/18 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Просять суд залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

Представник відповідача 10.07.2018 року та 14.08.2018 року подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що не погоджуються з вимогами позивачки. Вважає, що позовна заява не відповідає нормам ЦПК України, а саме: у позовній заяві неправильно зазначено інформацію про відповідача, адже відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «Львівські автобусні заводи» знаходяться за адресою: 51927, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Стасова, 79. Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не містить доказів, які б могли обґрунтувати наявність заборгованості в розмірі 24289,03 грн. Згідно даних ЄДРПОУ ідентифікаційним номером ТзОВ «Львівські автобусні заводи» є код 33894928. Проте, в копії трудової книжки, яку позивачка долучила як додаток до позовної заяви задля підтвердження факту трудових відносин її з відповідачем, у графі «відомості про прийняття на роботу, переведення по роботі і звільнення» стоїть печатка з ідентифікаційним кодом 37552561, який не належить ТзОВ «Львівські автобусні заводи». Зазначено, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували існування трудових відносин з юридичною особою ТзОВ «Львівські автобусні заводи», а саме у справі відсутні копії трудового договору, колективного договору, наказів про прийняття на роботу і звільнення. Також, у матеріалах справи відсутня довідка про заборгованість ТзОВ «Львівські автобусні заводи» перед ОСОБА_1 . Таблиця заборгованості, яка складена позивачкою, не є доведеною через відсутність доказової бази. Окрім того, представник відповідача стверджує, що на день подання позову позивачкою, вже минув строк звернення до суду. У позовній заяві відсутні дані про наявність поважних причин, які б перешкоджали вчасному зверненню до суду. З огляду на вищевикладене, просять суд відмовити у задоволенні позову.

Суддею Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О. відкрито провадження у справі 13.06.2018 року та призначено підготовче судове засідання.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 110/Р від 25.09.2019 року, 25.09.2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою судді від 10.10.2019 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

За результатами проведеного підготовчого судового засідання 29.12.2020 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка не з`явилася, однак подала до суду заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідачау судовезасідання нез`явився,хоча належнимчином бувповідомлений прочас тамісце слуханнясправи,причини неявкисуд неповідомив. Тому суд вважає, що слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів у відповідності до вимог ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч.5ст.97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2011р. була прийнята на посаду провідного інженера керівника групи планування та підготовки виробництва планово-диспетчерського управління в ТзОВ « Львівські автобусні заводи».

Переведена ОСОБА_1 на посаду начальника планово-диспетчерського управління ТзОВ « Львівські автобусні заводи» 05.10.2008 року.

Позивачка 01.04.2011 року переведена на відокремлений підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду начальника планово-диспетчерського управління.

Звільнена ОСОБА_1 12.04.2013 року за наказом №38 ВК від 12.04.2013 року з посади начальника планово-диспетчерського управління ТзОВ «Львівські автобусні заводи».

Встановлено, що при звільненні відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі та не проведено з нею повного розрахунку.

Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, зробленого виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, відповідачем за період з січня 2009 року по квітень 2013 року не доплачено 24 289,03 грн.

З огляду на те, що відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не надано ні позивачу, ні суду іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до положеньст. 115 КЗпП України,ст. 24 Закону України «Про оплату праці»передбачено обов`язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу. Частиною 1статті 116 КЗпП Українивизначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до положеньст.34 Закону України «Про оплату праці», працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положеннями ч.1ст.83 КЗпП Українипередбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд враховує, що відповідно до положеньст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз`яснень, які містить п.20Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»не проведення розрахунку з працівником в терміни передбаченіст.116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена врішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положеньст.233 КЗпП України, у взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1 КЗпП України.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що відповідач ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не провів із позивачем повного розрахунку в строк, визначенийст.116 КЗпП, суд приходить до висновку, що з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.04.2013 року по 30.03.2018 року у сумі 111 775,35 грн. та невиплачену заробітну плату 24289 ,03 грн., а всього 136064, 35 грн.

Разом з тим, відповідно до 141ЦПК Україниз відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 768.40 грн., оскільки позивач звільнений від їх оплати.

Щодо посилань у відзивах представником відповідача на пропуск позивачкою строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду по справі 446/509/16-ц від 16.01.2018 р., застосування до позовної вимоги про стягнення компенсації у зв`язку з втратою частини заробітної плати через порушення термінів її виплати тримісячного строку позовної давності є безпідставним та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-18/2013.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача про відсутність права у позивачки на звернення до суду з даним позовом. Статтею 257 ЦПК України регламентовано, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства,суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п.2. ч.1ст.430 ЦПК України, допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями12,81,258,259,263-265,280, 352,354, ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за період з січня 2009 року по квітень 2013 року в сумі 24289,03 грн. (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн., 03 коп., а також середню зарплату за період затримки розрахунку з 13.04.2013 року по 30.03.2018 року у розмірі 111775 (сто одинадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 32 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп. в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Львівські автобусні заводи», ідентифікаційний код юридичної особи: 33894928, адреса: 03124, м.Київ, бульвар Лепсе, 6, місцезнаходження: м.Львів, вул. Стрийська, 45.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положеньЦивільногопроцесуальногокодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2021 року.

Суддя Мартьянова С.М.