ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 264/1627/17

адміністративне провадження № К/9901/22133/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області

на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29.05.2017 (суддя Литвиненко Н.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (колегія у складі суддів Компанієць І.Д., Васильєвої І.А., Ястребової Л.В.)

у справі № 264/1627/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (правонаступник Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області)

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 06.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, в якому просив:

- визнати неправомірним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що передбачено Списком № 1, періоди трудової діяльності позивача за професією клеймувальника гарячого металу, вальцювальника станів гарячого прокату труб 4 розряду в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» за періоди з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985, з 01.03.1988 по 31.05.1991 і призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 06.07.2016, зарахувати до загального стажу період роботи позивача з 02.01.1992 по 18.09.1994 в кооперативі «Крепиш».

2. Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29.05.2017 позов задоволено частково:

- поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цією позовною заявою;

- визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя що не врахування пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за період з 14.05.1984 по 19.12.1984 та з 20.08.1985 по 14.10.1985, та з 01.03.1988 по 31.05.1991 за Списком № 1;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя здійснити нарахування та виплату позивачу призначеної пенсії з 12.05.2016 з включенням пільгового стажу роботи за період з 14.05.1984 по 19.12.1984 та з 20.08.1985 по 14.10.1985, та з 01.03.1988 по 31.05.1991 за Списком № 1, періоди трудової діяльності позивача, з урахуванням фактично виплачених коштів;

- в інший частині позовні вимоги позивача - залишено без задоволення.

3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29.05.2017 скасовано та прийнято нову про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області №197777 від 17.02.2017;

- зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985, з 01.03.1988 по 31.05.1991;

- зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2016 з врахуванням періодів його роботи в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985, з 01.03.1988 по 31.05.1991 та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень за рахунок бюджетних асигнувань управління пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя.

4. 09.08.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2017 відкрито провадження у справі.

6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.

7. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 замінено Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на правонаступника Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 50 річного віку.

9. Відповідно до записів в трудовій книжці, позивач у спірний період працював:

- з 14.05.1984 по 19.12.1984 клеймувальником гарячого металу в прокатному цеху №3 Макіївського металургійного комбінату;

- з 20.08.1985 по 14.10.1985 вальцювальником стану гарячої прокатки прокатного цеху №3 Макіївського металургійного комбінату;

- з 01.03.1988 по 31.05.1991 вальцювальником стану гарячої прокатки прокатного цеху №3 Макіївського металургійного комбінату;

- з 02.01.1992 по 18.09.1994 літейником в кооперативі «Крепиш».

10. В матеріалах справи наявні наступні довідки:

- довідка № 313 від 12.05.2016, видана ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», яка підтверджує, що ОСОБА_1 з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985 працював повний робочий день в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» в металургійному виробництві (чорні метали) «Прокатне виробництво», що передбачено Списком №1 розділом 3 підрозділом 3а, затвердженим постановою РМ СРСР від 22.08.1956 року №1173;

- довідка №314 від 12.05.2016, видана ВАТ «Макіївського металургійного комбінату», яка підтверджує, що позивач з 01.03.1988 по 31.05.1991 працював повний робочий день в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» в металургійному виробництві (чорні метали) «Прокатне виробництво», що передбачено Списком №1 розділом 3 підрозділом 3а, затвердженим постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10;

- ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» 16.11.2015 №1551 видана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії.

11. Витяг з наказу: №411 від 27.09.1995 підтверджує, що за професіями позивача було проведено атестацію робочих місць по умовам праці.

12. 06.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надав всі необхідні документи.

13. Пенсійний орган рішенням №197777 від 07.02.2017 відмовив в зарахуванні спірних періодів праці позивача до пільгового стажу відповідно до ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

14. В рішенні відповідачем зазначено про неврахування періоду роботи позивача з 02.01.1992 по 18.09.1994 у зв`язку з відсутністю довідки про підтвердження стажу роботи (в трудовій книжці відсутня дата та наказ про прийом на роботу).

15. Зазначено про врахування періодів з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985 та з 01.03.1988 по 31.05.1991 на загальних умовах в зв`язку з тим, що уточнюючі довідки за цими періодами видані підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

16. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови відповідача у призначенні йому пільгової пенсії, посилаючись на те, що пільговий стаж підтверджується уточнюючими довідками та відповідними наказами про атестацію робочого місця.

18. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що зарахувати спірні періоди праці позивача до пільгового стажу не має можливості, оскільки вони не підтверджені належними документами.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в спірні періоди працював на посадах, які віднесені до Списку №1, тому його стаж дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В зв`язку з чим, бездіяльність відповідача щодо неврахування спірних періодів до пільгового стажу позивача є неправомірною. Тому до повного захисту прав позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог відповідно до ст.11 КАС України та вирішив зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу призначеної пенсії з 12.05.2016 з включенням спірних періодів, крім роботи в кооперативі «Крепиш», до пільгового стажу.

20. За висновком суду першої інстанції, безпідставними є вимоги позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як рішенням відповідача № 197777 від 07.02.2017 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 50 років.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність свого рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж позивача підтверджується сукупністю наданих доказів: записами в трудовій книжці, довідками, іншими первинними та архівними документами та індивідуальними даними про застраховану особу.

22. Крім того, суд апеляційної вийшов за межі позовних вимог відповідно до ст.11 КАС України та визнав неправомірним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя №197777 від 07.02.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, оскільки саме рішення породжує для позивача певні правові наслідки у вигляді відмови в призначенні пенсії на пільгових, висновки цього рішення є обов`язковими для позивача.

23. За висновком суду апеляційної інстанції, належним способом захисту прав позивача після скасування рішення відповідача буде зобов`язання повторно розглянути заяву від 06.07.2016 і прийняти рішення з урахуванням спірних періодів праці позивача на підставі положень Закону № 1778 та Порядку № 22-1.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що діяв правомірно, коли не врахував до пільгового стажу періоди роботи з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985 та з 01.03.1988 по 31.05. 1991, оскільки трудова книжка позивача не містить відомостей про його зайнятість в спірний період повний робочий день на посадах, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення», а уточнюючі довідки за цими періодами видані підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, що виключає можливість спеціалістів управління здійснити перевірку даних картки форми Т-2, табелю обліку робочого часу відносно позивача.

25. Крім того, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не визначено, до якого пільгового стажу робіт необхідно зарахувати періоди з 14.05.1984 по 19.12.1984 та з 20.08.1985 по 14.10.1985, та з 01.03.1988 по 31.05. 1991, що виключає можливість виконання судового рішення.

26. Стосовно стягнення з відповідача судових витрат, то з 01.01.2017, відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 07.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях.

27. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

29. За змістом пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

30. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

31. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

32. Відповідно до записів в трудовій книжці, позивач у період з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985, з 01.03.1988 по 31.05.1991 працював вальцювальником стану гарячої прокатки прокатного цеху №3 Макіївського металургійного комбінату.

33. Довідками № 313, № 314, виданих ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» підтверджено те, що позивач у спірний період працював повний робочий день в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» в металургійному виробництві (чорні метали) «Прокатне виробництво», що передбачено Списком № 1.

34. Крім того, судами встановлено, що робочі місця, на яких працював позивач у спірні періоди, пройшли атестацію, за наслідками якої підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

35. Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що надані позивачем довідки видані на тимчасово окупованій території, а тому не мають юридичної сили є безпідставним оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «Намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

36. Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

37. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

38. Таким чином колегія судів вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

39. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.07.2019 (справа № 654/1278/17), від 18.03.2020 (справа № 243/6299/17) і колегія суддів застосовує його у справі, що розглядається.

40. Крім того, відомості, відображені в довідках, підтверджені записами трудової книжки, яка в силу приписів статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

41. Доводи касаційної скарги щодо звільнення Пенсійного фонду України та його органів від сплати судового збору, що, на думку відповідача, унеможливлює стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

42. Відповідно до п.18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється, зокрема, Пенсійний фонд України та його органи.

43. Отже, відповідач звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.

44. Проте, звільнення від сплати судового збору Пенсійного фонду України та його органів, не звільняє його від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

45. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.10.2018 у справі № 243/5892/17.

46. Вимоги заявника касаційної скарги про скасування, крім постанови суду апеляційної інстанції, постанови суду першої інстанції - є безпідставною, оскільки така скасована судом апеляційної інстанції з прийняттям нової постанови.

47. Крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції керувався положеннями п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зазначав, що посади, на яких працював позивач відповідають Списку №1, та помилково не зазначив про це у резолютивній частині, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити абз. 6 постанови суду апеляційної інстанції, доповнивши словосполученням «за Списком №1».

48. Згідно із частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд змінює судове рішення у відповідній частині, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

49. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року змінити, виклавши абзац 6 резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» з 14.05.1984 по 19.12.1984, з 20.08.1985 по 14.10.1985, з 01.03.1988 по 31.05.1991 за Списком №1».

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 264/1627/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб