Провадження №2/748/280/21

Єдиний унікальний № 748/297/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.

секретаря Однолько Ю.С.

за участю представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Шевчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог просить стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату за період з 01 березня 2011 року по 03 червня 2014 року у сумі 4 801 грн. 79 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 402 579 грн. 00 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2012 рік у сумі 1073 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 червня 2014 року звільнений з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» за переведенням до ДП « Центр організаційно- технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження». Вважає, що при звільненні з ним не проведено повний розрахунок. Територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області, органом, який здійснює нагляд за дотриманням законодавства про працю, проведено перевірку та встановлено недотримання вимог п.4.1.4 Галузевої угоди між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України щодо дотримання мінімального розміру тарифної ставки працівника першого розряду на рівні не менше 120% прожиткового мінімуму працездатної особи. На підставі акта перевірки внесено припис №10-04-039/14-14 з вимогою усунути вказані недоліки. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року встановлено, що з 01 березня 2011 року тарифна ставка обчислена невірно, що тягне невірно виплачену заробітну плату, премії, відпускні, лікарняні, службові відрядження, святкові, доплату за роботу у нічний час, надбавку за особливу роботу. Також встановлено, що в період з 01 березня 2011 року формування тарифної сітки та схем посадових окладів працівників підприємства проводилось на рівні тарифної ставки робітника першого розряду, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи, а необхідно було забезпечити дотримання вимог розділу 4 «Зобов`язання з питань оплати праці та захисту її виплати» Галузевої угоди між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій і Профспілкою атомної енергетики та промисловості України на 2009-2010 р.р. (продовженої на 2011-2012 р.р.) щодо встановлення мінімального розміру тарифної ставки (окладу) робітника першого розряду на рівні не менше 120% прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого відповідно до законодавства. При наданні щорічної відпустки працівнику виплачується одноразова матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, але не більше двох мінімальних заробітних плат на початок року за умови, що основна безперервна відпустка становитиме не менше 20 календарних днів для працівників, які працюють в зоні відчуження, та не менше 14 календарних днів - за межами зони відчуження. В 2012 році позивачу виплачена матеріальна допомога на оздоровлення при наданні відпустки у розмірі однієї мінімальної заробітної плати замість двох мінімальних заробітних плат. На його звернення 29 січня 2018 року про проведення перерахунку посадового окладу, недоотриманих премій, відпускних, лікарняних, починаючи з 2011 року позивачу було відмовлено без жодних обгрунтувань. Тому просить задовольнити його вимоги. Зазначає, що раніше звертався до Чернігівського районного суду з аналогічним позовом у 2018 році, його позов було залишено без розгляду за заявою його представника.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін. Ухвалою Чернігівського районного суду від 04 березня 2021 року за клопотанням відповідача ухвалено справу розглядати з викликом сторін.

15 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Зазначається, що Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» створене наказом МНС України № 1086 від 09.12.2010 шляхом реорганізації - приєднання шести підприємств, які припиняли діяльність, у тому числі і ДП «Чорнобильсервіс», де працював позивач. Статут ДСП «ЧСК» був затверджений наказом МНС України № 62 від 20.01.2011, державна реєстрація проведена 25.01.2011 року. Новостворене підприємство перебувало у сфері дії Галузевої угоди між МНС України та Атомпрофспілкою на 2009-2010 роки від 10.03.2009 № 12 положення якої випливали з Генеральної угоди на 2008-2009 роки від 15.04.2008. Оскільки у всіх працівників підприємств, що припиняли діяльність, дія трудового договору продовжувалась на новоствореному підприємстві, тобто в ДСП «ЧСК» (ч.3 статті 36 КЗпП України), то був розроблений тимчасовий штатний розпис згідно наказу від 08.02.2011 № 01 «Про введення в дію тимчасового штатного розпису», у якому були зазначені усі посади та розміри посадових окладів, тарифних ставок, годинно-тарифних ставок (далі ГТС) всіх працівників підприємств, що припиняли діяльність, у тому числі і позивача. Всі працівники підприємств, що припиняли діяльність, були зараховані до спискового складу ДСП «ЧСК» із збереженням попередніх умов праці згідно наказу від 01.03.2011 № 8-ос. В додатках до наказу були вказані прізвища, посади, розміри посадових окладів, тарифних ставок, ГТС, у тому числі були дані і щодо позивача. До часу зарахування працівників до спискового складу ДСП «ЧСК» (01.03.2011) заробітну плату їм, у тому числі і позивачу, нараховували та виплачували у підприємствах, що припиняли діяльність виходячи з встановлених окладів, ставок, ГТС, а розміри зарплати визначались Колективним договорами цих підприємств. У березні 2011 року працівникам, які були зараховані до спискового складу ДСП «ЧСК» при нарахуванні заробітної плати, у тому числі і Позивачу, виходячи з положень наказу від 01.03.2011 № 8-ос про збереження попередніх умов праці, які були відображені у Колективних договорах підприємств, які припиняли діяльність. Колективні договори підприємств, які припиняли діяльність, діяли до 15.03.2011 відповідно до спільного рішення ДСП «ЧСК» та первинної профспілкової організації від 14.03.2011 № 1. Для визначення посадових окладів, тарифних ставок, ГТС та нарахування заробітної плати працівникам, у тому числі і позивачу, з березня 2011 р. по липень 2011 p., через відсутність в ДСП «ЧСК» Колективного договору, застосовувались: пункт 2.8. Генеральної угоди на 2008-2009 роки від 15.04.2008; пункти 4.1.1., 4.1.4., 4.2. Галузевої угоди на 2009-2010 роки від 10.03.2009 № 12; додаток 7 Галузевої угоди на 2009-2010 роки від 10.03.2009 № 12. Генеральна угода на 2010-2012 від 09.11.2010 роки зобов`язувала змінити механізм визначення розміру посадових окладів, що було і зроблено відносно працівників підприємств зони відчуження шляхом внесення змін 02.08.2011 до Галузевої угоди на 2009-2010 роки від 10.03.2009 (зміни від 02.08.2011 зареєстровані в Мінпраці за № 47 від 05.09.2011 ).При визначенні ГТС позивача в період серпня 2011 р. - квітня 2012 р. пункт 4.1.4. ГУ 2011-2012 не застосовувався в частині збільшення мінімального розміру тарифної ставки працівника першого розряду на 120 % розміру мінімальної заробітної плати, оскільки: в Генеральній угоді від 09.11.2010 була відсутня норма про збільшення мінімальних тарифних ставок на 120 %, самі коефіцієнти міжрозрядних співвідношень для працівників зони відчуження були збільшені на 120 %, зокрема коефіцієнт - 1,345 по якому визначалась ГТС позивачу до змін в Галузевій угоді, було збільшено до 1,614. Згідно роз`яснень Державного агентства з управління зоною відчуження (далі ДАЗВ) від 05.10.2011 № 03-2000/06 « Мінімальний розмір тарифних ставок (окладів) для працівників підприємств зони відчуження, наведені в додатку 22 до Галузевої угоди, вже збільшені на 20%. Отже, норма пункту 4.1.4 Галузевої угоди на підприємствах зони відчуження, на які розповсюджується її дія, не повинна застосовуватись». Після змін до Галузевої угоди на 2009-2010 роки від 02.08.2011 в умовах оплати праці працівників ДСП «ЧСК» нічого не змінилось, оскільки розмір заробітної плати до змін та після змін Галузевої угоди залишався однаковим. У квітні 2012 року Державним інспектором з праці проводилась в ДСП «ЧСК» перевірка додержання законодавства про працю, за результатами якої було складено припис від 05.04.2012 № 10-04-039/14-14 . Підприємство не погодилось з приписом Державного інспектора від 05.04.2012 № 10-04-039/14-14 в частині зобов`язання забезпечення дотримання вимог розділу 4 Галузевої угоди на 2009-2010 роки (продовженої на 2011-2012 роки), у тому числі п.4.1.4. Галузевої угоди щодо встановлення мінімального розміру тарифної ставки (окладу) працівника 1-го розряду на рівні не менше 120% прожиткового мінімуму для працездатної особи). Згідно спільного роз`яснення Галузевої угоди, яке зроблене сторонами 06.03.2018, пункт 4.1.4. Галузевої угоди для працівників підприємств зони відчуження в частині збільшення мінімального розміру посадового окладу, тарифної ставки, годинно-тарифної ставки працівника 1 розряду на 120% прожиткового мінімуму для працездатної особи в період з серпня 2011 року по квітень 2012 року не повинен застосовуватись. Працівникам ДСП «ЧСК» з травня 2012 року для визначення розміру посадових окладів, тарифних ставок застосовувався Колективний договір від 16.05.2012 реєстраційний № 603. В свою чергу його положення випливали з Галузевої угоди між ДАЗВ та Атомпрофспілкою на 2012-2013 роки від 06.04.2012. Зазначають, що позивач у своїх розрахунках щодо визначення недоотриманої заробітної плати зазначає неправильні цифрові показники, оскільки помилково застосовує збільшення ГТС на 20%. Щодо вимоги про недоотримання матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2012 рік в сумі 1073,00 грн. Твердження позивача є помилковим, оскільки матеріальна допомога виплачена йому за 2012 рік повністю, тобто у розмірі, які встановлені Колективним договором від 16.05.2012 із змінами від 20.12.2012 та Спільним рішенням від 20.12.2012. Відповідач в питанні виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення в 2012 році виходив з наявного фонду оплати праці. Підставою для цього були зміни до Колективного договору за підсумками проведеної конференції трудового колективу шляхом укладання Спільного рішення від 20.12.2012 № 61, відповідно до якого було припинено виплату частини одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку в сумі 316.294,43 грн. за час затримки розрахунку при звільненні, вважає, що дана вимога є похідною від основної вимоги, яка є необґрунтованою та незаконною, тому похідна вимога є теж необгрунтованою та незаконною.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Шевчук В.І. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважав вимоги позивача необґрунтованими, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжчі позивач працював в ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» з 01 липня 2010 року по 03 червня 2014 року на посаді водія першого класу.

Відповідно до частини першої статті 2 КЗпП України право громадян на працю, тобто одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Згідно частини другої цієї статті працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 97 цього Кодексу форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно частини третьої цієї статті конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи (частина перша).

Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі: на національному рівні - генеральна угода; на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди (частина третя).

Відповідно до статті 8 цього Закону угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів (частина перша).

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці (частина друга).

Галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (частина третя).

Відповідно до п.2.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями на 2008-2009 роки, на період до запровадження розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи до 1 січня 2009 року установлено мінімальну тарифну ставку робітника 1-го розряду у виробничій сфері (за винятком бюджетних установ) у розмірі 120 відсотків мінімальної заробітної плати. Передбачити у Законі України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлення розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи з 1 січня 2009 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Після запровадження мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму на працездатну особу мінімальний розмір тарифної ставки робітника 1 розряду (за винятком бюджетних установ) встановлювати вище за вартісну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи, а конкретний розмір визначати у галузевих угодах з урахуванням мінімальних галузевих стандартів оплати праці працівників, умови праці, потреб працівника та витрат на утримання непрацездатних членів його сім`ї.

Згідно п. 4.1.4. Галузевої угоди між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2009-2010 роки передбачено, що мінімальний розмір тарифної ставки (окладу) працівника 1-го розряду встановлюється на рівні не менше ніж 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, а з 1 грудня 2009 року - 120 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених законодавством .

09 листопада 2009 року між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями було укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки.

Пунктом 2.2. цієї Генеральної угоди було передбачено, що розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму часу в нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики за попередній місяць відповідно до законодавства. Конкретний розмір мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, міжрозрядні співвідношення встановлюються в галузевих угодах і колективних договорах .

Заробітна плата позивачу за період роботи у відповідача нараховувалась відповідно до вимог Галузевої угоди та Генеральної угоди.

Додатком №7 до Галузевої угоди на 2009-2010 р.р. встановлено коефіцієнти співвідношень мінімальної місячної тарифної ставки водіїв автотранспортних засобів ІІІ класу, зайнятих на перевезенні вантажів загального призначенняв агрогосподарських промислових підприємствах та організаціях і мінімального розміру тарифної ставки (окладу) робітника першого розряду.

Для визначення посадових окладів, тарифних ставок, ГТС та нарахування заробітної плати позивачу, з серпня 2011 р. по квітень 2012 р., через відсутність в ДСП «ЧСК» Колективного договору, застосовувались: Пункт 2.2. Генеральної угоди на 2010-2012 роки від 09.11.2010; Пункти 4.1.1., 4.1.4., 4.2. Галузевої угоди на 2009-2010 р. після змін від 02.08.2011. Пункт 4.1.4. Галузевої угоди 2011-2012 не застосовувався в частині збільшення мінімального розміру тарифної ставки працівника першого розряду на 120 % розміру мінімальної заробітної плати, оскільки: в Генеральній угоді від 09.11.2010 була відсутня норма про збільшення мінімальних тарифних ставок на 120 %, самі коефіцієнти міжрозрядних співвідношень для працівників зони відчуження були збільшені на 120 %, зокрема коефіцієнт - 1,345 по якому визначалась ГТС позивачу до змін в Галузевій угоді, було збільшено до 1,614, фактично на 20%.

Згідно роз`яснень Державного агентства з управління зоною відчуження (далі ДАЗВ) від 05.10.2011 № 03-2000/06 « Мінімальний розмір тарифних ставок (окладів) для працівників підприємств зони відчуження, наведені в додатку 22 до Галузевої угоди, вже збільшені на 20%. Отже, норма пункту 4.1.4 Галузевої угоди на підприємствах зони відчуження, на які розповсюджується її дія, не повинна застосовуватись». Після змін до Галузевої угоди на 2009-2010 роки від 02.08.2011 в умовах оплати праці працівників ДСП «ЧСК» нічого не змінилось, оскільки розмір заробітної плати до змін та після змін Галузевої угоди залишався однаковим.

У квітні 2012 року Державним інспектором з праці проводилась в ДСП «ЧСК» перевірка додержання законодавства про працю, за результатами якої було складено припис від 05.04.2012 № 10-04-039/14-14 .

Листом Державної служби України з питань праці від 17.07.2017 № 7479/3/4.1-Дії-17 роз`яснюється, що контроль за виконанням припису Територіальної держінспекції з питань праці у Київський області від 05.04.2012 № 10-04-039/14-14 не здійснювався у зв`язку із прийняттям Галузевої угоди на 2012 -2013 роки від 06.04.2012, укладеної між ДАЗВ та Атомпрофспілкою, оскільки посадові оклади працівників ДСП «ЧСК» залишилися на тому ж рівні, а умови оплати праці відповідали прийнятій Галузевій угоді.

Згідно спільного роз`яснення Галузевої угоди, яке зроблене сторонами 06.03.2018, пункт 4.1.4. Галузевої угоди для працівників підприємств зони відчуження в частині збільшення мінімального розміру посадового окладу, тарифної ставки, годинно-тарифної ставки працівника 1 розряду на 120% прожиткового мінімуму для працездатної особи в період з серпня 2011 року по квітень 2012 року не повинен застосовуватись.

Таким чином, ДСП Чорнобильський спецкомбінат" було враховано положення пункту 4.1.4 Галузевої угоди на 2009- 2010 роки, продовженого на 2011- 2012 роки, оскільки в результаті збільшення міжкваліфікаційних співвідношень тарифні ставки ( посадові оклади) працівників, у тому числі і позивача, фактично були збільшені на 20 %, що підтверджено наданими суду розрахунками та поясненнями. Підстав вважати, що заробітна плата позивачу нараховувалась з порушенням зазначених угод судом не встановлено.

При цьому, посилання позивача на акт перевірки територіальної інспекції праці судом до уваги не приймається, оскільки він не стосується розрахунку заробітної плати позивача, а відтак вказаних висновків суду не спростовує.

Так, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють уповноважені органи, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011, Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, входить до їх системи і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням, зокрема, законодавства про працю. До основних завдань Держпраці України належить реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю .

Відповідно до п.п.7,8 п.6 Положення Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має, зокрема, право видавати в установленому порядку роботодавцям обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, складати у випадках, передбачених законом протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Київський окружний адміністративний суд у постанові від 16 жовтня 2012 року (справа 2а-2869/12/1070), даючи оцінку законності припису державного інспектора праці та відмовляючи у його скасуванні, виходив з того, що з урахуванням норми закону, яка передбачає установлення тарифної ставки робітника першого розряду у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, Галузева угода не може погіршувати становище працівників у порівнянні з Генеральною угодою, оскільки регулює норми соціального захисту найманих працівників підприємств і включає вищі, порівняно з Генеральною угодою, соціальні гарантії, компенсації, пільг.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року не містять висновку про те, що внаслідок недодержання ДСП "Чорнобильський спецкомбінат" пункту 4.1.4 Галузевої угоди на 2009- 2010 роки, продовженого на 2011- 2012 роки, посадовий оклад позивача не було підвищено.

Підприємство не змінювало тарифну ставку (посадовий оклад) робітника 1-го розряду у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що виконало вимоги п. 4.1.4. Галузевої угоди шляхом збільшення на 20% міжкваліфікаційних співвідношень мінімальних місячних посадових окладів (тарифних ставок) і мінімального розміру тарифної ставки (окладу) робітника 1-го розряду, посилаючись на те, що інакше буде порушено бюджетну дисципліну.

Водночас Держпраці не порушувала провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-6 КУпАП, у зв`язку з невиконанням припису державного інспектора праці, а також не зверталась з відповідним адміністративним позовом до суду з вимогою про зобов`язання відповідача виконати вимоги припису державного інспектора праці і не здійснювала контроль за виконанням припису, посилаючись на прийняття Галузевої угоди на 2012-2013 роки від 06.04.2012р., укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Атомпрофспілкою, згідно якої посадові оклади працівників ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» залишилися на тому ж рівні, а умови оплати праці відповідали прийнятій Галузевій угоді.

Як зазначалось вище, Держпраці та її територіальні органи є самостійними суб`єктами правовідносин, які здійснюють державний нагляд і контроль за додержанням роботодавцями законодавства про працю і їх дії та рішення не застосовуються безпосередньо до конкретних прав та обов`язків сторін трудового договору.

Водночас, відносини між роботодавцем та найманим працівником є самостійними і їх регулювання здійснюється відповідно до вимог законодавства про працю та умов укладеного трудового договору.

Постановою Іванківського районного суду Київської області було відмовлено у притягненні керівника підприємства до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 41 КУпАП, за порушення вимог законодавства про працю, а саме п. 4.1.4. Галузевої угоди, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач не скористався правом оскаржити до адміністративного суду бездіяльність Держпраці чи її територіального органу, якщо вважав протиправною їх бездіяльність щодо невжиття заходів з примусового виконання припису.

Виходячи з викладеного, доводи позивача про те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 р. встановлено невірне обчислення його посадового окладу з 01 березня 2011р., що в свою чергу тягне за собою невірне обчислення заробітної плати, премії, відпускних тощо і потребує збільшення посадового окладу на 20% починаючи з 01 березня 2011року по 03 червня 2014 року згідно розрахунку на загальну суму 4 801, 79 грн., наслідком чого є неповне проведення розрахунку при звільненні, є необґрунтованими.

За вирішенням індивідуального трудового спору щодо перегляду розміру оплати праці з урахуванням встановлених порушень вимог Галузевої угоди та припису державного інспектора праці позивач відповідно до глави XV КЗпП України не звертався, а обов`язку відповідача підвищити позивачеві розмір посадового окладу на 20% безпосередньо з припису державного інспектора праці та постанови Київського окружного адміністративного суду не виникає.

Крім того, судом встановлено, що 06 квітня 2012 року була укладена нова Галузева угода між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2012-2013 роки, якою передбачено інший мінімальний розмір тарифної ставки (окладу) працівника 1-го розряду. З дня підписання цієї угоди Галузева угода між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2009-2010 роки (продовжена на 2011-2012 р.) припинила свою дію, а додержання нової Галузевої угоди не була предметом перевірки Держпраці та оцінки Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша).

29 січня 2018 року позивач звертався до ДСП «ЧСК» із заявою про перерахунок тарифної ставки, недоотриманих премій, відпускних, лікарняних, донарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

З відповіді ДСП «ЧСК» вбачається, що підприємство відмовило відповідачу в перерахунку та виплати посадового окладу, премії, відпускних, на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та донарахування матеріальної допомоги на оздоровлення згідно Колективного договору за 2012 рік, оскільки при звільненні всі належні від підприємства кошти йому були виплачені.

Таким чином, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 березня 2011 року по 03 червня 2014 року згідно розрахунку на загальну суму 4 801, 79 грн., та похідних від неї вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 402 579 грн., слід відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи спір в частині вимоги про стягнення недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2012 рік у сумі 1073 грн. суд виходить з наступного.

Згідно Витягу з протоколу конференції трудового колективу ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» від 20 грудня 2012 року у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням видатків на заробітну плату по програмі 3202110 в 2012 році було постановлено припинити нарахування та виплату другої частини одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2012 рік.

Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» від 20 грудня 2012 року № 61 постановлено припинити виплату другої частини одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення згідно пункту 5 додатку 9 «Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам ДСП «Чорнобильський спецкомбінат»» Колективного договору.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Як вбачається з наданих доказів, зміни до Колективного договору щодо невиплати другої частини матеріальної допомоги до відпустки у 2012 році були внесені за погодженням обох сторін з дотриманням порядку внесення змін, передбачених Колективним договором і були обумовлені фінансовими труднощами підприємства. Відсутність даних про реєстрацію змін в Іванківській районній державній адміністрації не позбавляє ці зміни дійсності.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення є додатковою соціальною гарантією і її реалізація залежить від результатів господарської діяльності та фінансового становища підприємства.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання ним чинності не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах і угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність з цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівні щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідач не порушив права позивача щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення на 2012 рік, оскільки матеріальна допомога виплачена йому за 2012 рік повністю, тобто у розмірі, встановленому Колективним договором від 16.05.2012року із змінами від 20.12.2012 року та Спільним рішенням від 20.12.2012, а саме у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, тому вимога про її стягнення з відповідача є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26 травня 2021 року.

Суддя Л. В. Хоменко