Ухвала
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 359/9596/15
провадження № 61-2689св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»,
відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, посилаючись на те, що розпорядженнями голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 вилучено з постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 . На підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2008 року ОСОБА_4 відчужив передану йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . За договорами купівлі-продажу від 05 вересня 2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_14 також відчужили передані їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 . Відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок, виготовлених Приватним підприємством «АВІРС», які стали підставою визначення ціни в договорах купівлі-продажу, ринкова вартість всього масиву земель площею 9,9 га, що перебуває у ОСОБА_15 , складає 4 797 240 грн. Розпорядженнями Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1095, № 1096 було змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва. На підставі зазначених розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 9,9 га. Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення нею передбачених законом повноважень та порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 27, 31, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Враховуючи викладене, прокурор просив суд:
- визнати недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за номерами: № 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 », № 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 », № 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 », № 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 », № 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 », № 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 », № 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 », № 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 », № 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_10 », № 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_14 »;
- визнати недійсним розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1095 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0242 загальною площею 4,95 га;
- визнати недійсним розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1096 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243 загальною площею 4,95 га;
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_15 : серії ЯД № 772060 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0244), серії ЯД № 772054 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0241), серії ЯД № 772057 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0246), серії ЯД № 772056 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0245), серії ЯД № 772058 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0247), серії ЯД № 772064 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0249), серії ЯД № 772063 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0250), серії ЯД № 772062 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0248), серії ЯД № 772055 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0242), серії ЯД № 772059 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0243);
- витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, розташовані за межами села Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, 3220882600:03:004:0242 загальною вартістю 4 797 240 грн.
Київська ОДА заперечила проти позову, посилаючись на те, що розпорядження голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року були прийняті відповідно до вимог ЛК України та ЗК України, в межах своїх повноважень, так як цими розпорядженнями вилучалися земельні ділянки площею 0,99 га кожна, а Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, площею понад 1 га. Також Перший заступник прокурора Київської області не надав жодних доказів, які б свідчили про обмеження кількості видання обласними державними адміністраціями своїх розпоряджень в один день. Доводи про перевищення головою Київської ОДА своїх повноважень ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, Київська ОДА подала до суду заяву, в якій просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, посилаючись на те, що прокуратурі Київської області було відомо про прийняті оспорювані розпорядження з часу їх прийняття, так як листом від 20 січня 2005 року № 07/-1-185 прокурор Київської області зобов`язав Київську ОДА після видання розпоряджень невідкладно надсилати їх копії на адресу прокуратури Київської області.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дем`янюк Р. В. також заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо вилучення земельної ділянки належали як обласній державній адміністрації (якщо площа земельної ділянки до 1 га), так і Кабінету Міністрів України (якщо площа земельної ділянки понад 1 га). Доводи прокурора про те, що Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки на кожну земельну ділянку були розроблені окремі проекти землеустрою з присвоєнням окремих кадастрових номерів кожній земельній ділянці. В матеріалах проектів землеустрою міститься згода ДП «Бориспільське лісове господарство» на вилучення спірних земельних ділянок. Також проекти землеустрою отримали всі необхідні та передбачені законодавством позитивні оцінки, погодження, висновки, на підставі яких ОСОБА_1 стала добросовісним набувачем земельних ділянок. Тому позовні вимоги прокурора є безпідставними, необґрунтованими і недоведеними. Крім того, при зверненні до суду з цим позовом прокурором пропущено позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що посилання прокурора на те, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» поза його волею, не відповідають дійсним обставинам справи, так як ДП «Бориспільське лісове господарство» погодило проекти землеустрою щодо вилучення і припинення права постійного користування земельними лісовими ділянками площею по 0,99 га. При цьому Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто поза межами своєї компетенції. Органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача був Кабінет Міністрів України, а не Київська ОДА. Тому позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 та розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року № 1095, № 1096 є обґрунтованими, однак задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позовної давності. Листом від 20 січня 2005 року № 07/-1-185 прокурор Київської області зобов`язав Київську ОДА після прийняття розпоряджень невідкладно надсилати їх копії на адресу прокуратури Київської області. Листом Київської ОДА від 17 лютого 2009 року № 07/4-345вих повідомлено, що з січня 2005 року всі копії розпоряджень голови Київської ОДА щомісяця надаються прокуратурі Київської області, в тому числі і за 2008 рік. Оскільки 29 грудня 2007 року ДП «Бориспільське лісове господарство» надавало свої висновки про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками та зміни їх цільового призначення, то воно було обізнане про вилучення земельних ділянок лісового фонду з користування для подальшої передачі їх у власність громадянам та мало можливість дізнатися про наявність розпоряджень Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 з часу їх прийняття, але не скористалося правом їх оскарження в межах загальної позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження на розпорядження землями державної власності та здійснювали контроль за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, земельного законодавства України, було відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення, тобто з квітня 2008 року. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2000 року № 388 «Про щорічні звіти голів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій», яка була чинною на час прийняття оспорюваних розпоряджень, було затверджено перелік основних питань, що підлягають висвітленню у щорічних звітах голів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, та перелік основних показників розвитку регіонів. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено обов`язок голів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій щороку до 1 березня подавати відповідні звіти Кабінетові Міністрів України. Отже, про використання землі, тобто прийняті Київською ОДА розпорядження, а відтак про порушення порядку відведення земельних ділянок, Кабінет Міністрів України мав можливість дізнатися зі звіту за відповідний рік, який мав подаватися до 1 березня наступного року. Прокуратурі було і об`єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом з тим, уповноважені державою органи не виконали покладених на них законом обов`язків щодо усунення цих порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту. Позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, є похідними від вимоги про визнання недійсними оспорюваних розпоряджень. Оскільки позивачами пропущено позовну давність щодо основної вимоги, то похідні вимоги також не можуть бути задоволені, так як їх задоволення після спливу позовної давності є невиправданим та неспівмірним втручанням в право власності ОСОБА_1 на мирне володіння належним їй майном.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за номерами: № 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 », № 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 », № 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 », № 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 », № 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 », № 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 », № 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 », № 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 », № 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_10 », № 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_14 ». Витребувано у власність Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, що розташовані за межами села Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, 3220882600:03:004:0242. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки районного суду про пропуск позовної давності ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Кабінет Міністрів України знав або міг довідатися про порушення його прав до 18 лютого 2012 року. Представник Кабінету Міністрів України - ОСОБА_16 повідомив, що Кабінет Міністрів України дізнався про порушення права у березні 2015 року, тобто з часу отримання ухвали районного суду про відкриття провадження в цій справі та копії позовної заяви. Відповідачами не надано і судом не встановлено доказів, які б підтверджували, що Кабінет Міністрів України міг довідатися або довідався про порушення інтересів держави з часу надходження відповідних проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільське лісове господарство», переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Матеріали справи не містять доказів отримання Кабінетом Міністрів України або прокурором копій оскаржуваних розпоряджень, тому посилання відповідачів на лист прокурора Київської області від 20 січня 2005 року № 07/-1-185, яким зобов`язано Київську ОДА невідкладно після видання розпоряджень надсилати їх копії на адресу прокуратури Київської області, а також лист Київської ОДА № 07/4-345 від 17 лютого 2009 року, за яким з січня 2005 року щомісяця надаються усі копії розпоряджень голови Київської облдержадміністрації прокуратурі Київської області, в тому числі і за 2008 рік, є неспроможними. Доводи відповідачів про те, що 29 грудня 2007 року ДП «Бориспільське лісове господарство» надавало свої висновки про погодження проекту землеустрою щодо припинення права ДП «Бориспільське лісове господарство» постійного користування земельними ділянками та зміни їх цільового призначення не свідчить про обізнаність Кабінету Міністрів України про дії директора вказаного державного підприємства і прийняття Київською ОДА оскаржуваних розпоряджень. Тому, подавши 18 лютого 2015 року позов в інтересах Кабінету Міністрів України, прокурором не пропущено позовну давність. Крім того, Бориспільська районна державна адміністрація не заявляла про застосування наслідків спливу позовної давності, тому суд не мав підстав вирішувати питання стосовно застосування приписів про позовну давність до вимог, заявлених до неї. Висновки місцевого суду про те, що Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто поза межами своєї компетенції, є правильними, так як органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача був Кабінет Міністрів України, а не Київська ОДА. Тому позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Держави Україна - поза його волею, то наявні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача. Встановлені обставини справи повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання ОСОБА_1 на порушення її прав власника як добросовісного набувача не можуть бути визнані підставою відмови в позові. Оскільки розпорядження Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за №№ 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки витребуванню у власність Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 , то оспорювання розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року №№ 1095, 1096 в частині подальшої зміни цільового призначення спірних земельних ділянок та виданих на їх підставі на ім`я ОСОБА_1 державних актів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
07 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив належним чином доказів і не звернув уваги на те, що в цій справі Перший заступник прокурора Київської області не навів обґрунтування необхідності захисту прокуратурою інтересів держави та неможливість здійснення захисту таких інтересів безпосередньо Кабінетом Міністрів України. Також прокурор не мав підстав для представництва інтересів ДП «Бориспільське лісове господарство», оскільки законодавство, зокрема стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», не допускає здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18), оскільки остаточний правовий висновок у вказаній справі наведено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року, і не врахував правових висновків щодо визначення початку перебігу позовної давності, викладених судами в подібних справах № 359/1728/16-ц та № 359/1728/16-ц.
29 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких звернув увагу на судову практику в подібних спорах та просив врахувати правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 363/1003/15-ц (провадження № 61-1022св18), від 30 травня 2018 року у справі № 367/762/15-ц (провадження № 61-9138св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 362/4790/14-ц (провадження № 61-15976св18).
Згідно з частиною першою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Враховуючи викладене, доповнення до касаційної скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 подав до Верховного Суду у встановлений законом строк.
У березні 2020 року прокуратура Київської областіподала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
У березні 2020 року Київська ОДА подала до Верховного Суду письмові пояснення, в яких підтримала касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12 та просила її задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
27 травня 2020 року справа № 359/9596/15 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження № 61-27365св18) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін.
Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. В такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 і 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17.
За таких обставин, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17.
У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними до тих, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, і стосуються, зокрема витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду, з вирішенням питання про застосування позовної давності, про що заявлено відповідачами.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу № 359/3373/16-ц прийнято до розгляду.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 359/9596/15 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук
