Справа № 736/1025/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/202/21 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, об`єднані кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за № 12019270150000069 та № 12019270150000196, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2020 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коби Новосанжарського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

-25.04.2019 Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 297 КК України до 4-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 369 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 1 ст. 369 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання призначеного за попереднім вироком Корюківського районного суду від 25 квітня 2019 року та покарання призначеного за злочин вчинений до постановлення попереднього вироку призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Корюківського районного суду від 25 квітня 2019 року остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому визначено рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Міра запобіжного заходу відносно нього не обиралась.

Цим же вироком визнано винними та засуджено ОСОБА_8 за ч. 2 ст.185 КК України, щодо якого судове рішення у апеляційному порядку не оскаржено.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь держави в солідарному порядку процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 157 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 20.08.2015 Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 вказаного Закону у складі поліції функціонує патрульна поліція.

Згідно Положення про Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 6447 від 29.12.2017 до завдань та функцій Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виявлення та припинення фактів порушень безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню тощо.

Наказом № 245 О/С від 09.12.2016 ОСОБА_9 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_10 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

У відповідності до посадових інструкцій поліцейського патрульної поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснюють безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; стежать за безпекою дорожнього руху з метою виявлення та усунення порушень правил дорожнього руху; складають, у межах компетенції, протоколи про адміністративні правопорушення та здійснюють, у визначених законом випадках, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачені ст. 121, ст. 122, ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є представниками влади та службовими особами.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно до графіку чергування особового складу, затвердженого наказом начальника Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з 08:00 години 25 червня 2019 року перебули у складі сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

Так, 25 червня 2019 року близько 13-ї години 30 хвилин, під час патрулювання території обслуговування, по вулиці Новій у місті Корюківка, Чернігівської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виявлено мопед «Ноnda Dio», без номерного знака, під керуванням ОСОБА_6 , який допустив порушення вимог пункту г) підпункту 2.3., пункту в) підпункту 2.9. Правил дорожнього руху України, а саме під час руху на мопеді не був в застебнутому мотошоломі та керував транспортним засобом без номерного знака, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з чим був зупинений для перевірки документів та складання адміністративного протоколу за порушення Прав дорожнього руху.

У ході перевірки поліцейським патрульної поліції ОСОБА_9 ОСОБА_6 встановлено, що останній не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керував транспортним засобом не зареєстрованим в уповноважено органі МВС та керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив пункт а) підпункту 2.1., пункт в) підпункту 2.9., пункт підпункту 2.9. Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Після цього, ОСОБА_6 25 червня 2019 року близько 13 год. 38 хв., маючи на меті пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі - інспектору сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_9 , з метою уникнення відповідальності за адміністративні правопорушення, будучи достовірно обізнаним про те, що останній являється співробітником правоохоронного органу, шляхом висловлення намірів запропонував йому надання неправомірної вигоди та надав неправомірну вигоду у розмірі 1000 грн. за не притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. і ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розуміючи те, що його дії підпадають під кримінальну відповідальність.

Таким чином, 25 червня 2019 року близько 13-ї години 38 хвилин, ОСОБА_6 запропонував неправомірну вигоду та надав неправомірну вигоду у розмірі 1000 гривень інспектору сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП Чернігівській області ОСОБА_9 , який являється службовою особою правоохоронного органу, за не вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого службового становища.

Крім того в середині листопада 2018 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою скоєння крадіжки прибули до міського кладовища розташованого по АДРЕСА_2 , з корисливим мотивом, з метою особистого протиправного збагачення таємно шляхом вільного доступу від дерева, котре розташоване біля могил ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , скоїли крадіжку металобрухту вагою 80 (вісімдесят) кілограм, належного ОСОБА_13 , чим спричинили останньому майнову шкоду відповідно до висновку експерта № 1447/19-24 від 02.04.2019 у сумі 336,00 гривень.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та доведеність вини за ч. 2 ст. 185 КК України, просив скасувати вказаний вирок суду в частині засудження його за ч. 1 ст. 369 КК України та закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Просив вважати його засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного за попереднім вироком Корюківського районного суду від 25 квітня 2019 року та покарання призначеного за злочин вчинений до постановлення попереднього вироку призначити йому покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробування, з іспитовим строком.

Також просить дослідити докази, перелічені в апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Зазначає, що в день події перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому роз`яснення працівників поліції зрозумів як необхідність сплатити штраф на місці вчинення адміністративного правопорушення, при цьому він не просив працівників поліції вчиняти чи не вчиняти в його інтересах будь-які дії з використанням наданої їм влади службового становища, а також не просив їх не складати на нього адміністративні протоколи.

Посилаючись на норми кримінального процесуального законодавства, Конституції України, ст. 307 ЦК України, апелянт зазначає, що він не давав працівникам поліції дозволу на його знімання за допомогою відеокамери та відео реєстратора, вони не попереджали його про здійснення такого знімання.

Крім того, сторона обвинувачення не надала доказів правомірного використання поліцейськими відеокамери та відеореєстратора, на які здійснені записи інкримінованої йому події, так як відсутні дані про інвентарні та номенклатурні номери таких засобів, відсутні дані про видачу їх поліцейськими, а так само відсутні дані про безперервність відеозйомки. Також таких даних не містить і протокол тимчасового доступу до речей і документів.

В даному випадку, використання відеокамери та відеореєстратора працівниками поліції з метою таємної зйомки істотно порушує його права та свободи, гарантовані Конституцією України, тому диск з відеофайлами, на якому зафіксовані події, які стались 25.06.2019 року, є недопустимим доказом.

Зазначає, що в порушення вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту не було надано доступу до диску з відеофайлами з відеореєстратора та цифрової нагрудної відеокамери, карти пам`яті з відеозаписом обшуку. Тому, інформація, яка міститься на даних носіях, не є доказом у кримінальному провадженні.

Також на думку апелянта письмові докази у справі, зокрема, графік чергувань, квитанції приладу «Драгер», протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, отримані стороною обвинувачення не в порядок, визначений ст. 93 КПК України, тому є недопустимими доказами, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеної в постанові від 27.04.2020 року №335/2108/17.

Звертає увагу, що в разі доведення його вини за ч. 1 ст. 369 КК України, то його дії невірно кваліфіковані в цій частині, так як за показаннями працівників поліції вони відмовилися від отримання неправомірної вигоди, тому злочин не доведено до кінця, тому дії слід кваліфікувати як замах на вчинення злочину, що викладено в постанові ВС від 20.05.2020 року №753/21723/16-к.

Також апелянт вважає, що суд 1 інстанції при призначенні йому покарання безпідставно не застосував до нього норми ст. 75 КК України, та не звільнив від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

В судове засідання апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 не з`явився, причини неявки не повідомив, будь - яких заяв про відкладення розгляду справи чи про поважність причин неявки не надав. Про день та час розгляду справи він був належним чином повідомлений, зокрема, шляхом надіслання повістки про виклик поштою, яка вручена особі під розписку. Враховуючи вказані обставини, а також з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді та враховуючи те, що саме обвинуваченим було подано апеляційну скаргу на рішення суду, колегія суддів, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, враховуючи, що його неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі обвинуваченого.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, правильність кваліфікації його дій за цим злочином, у апеляційній скарзі не оспорюється.

Проте, обвинувачений в обґрунтування своїх вимог стверджує, що суд 1 інстанції дійшов помилкового висновку щодо винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, так в основу обвинувачення покладено докази, які є недопустимими.

У судовому засіданні суду 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, не визнав та показав, що дійсно, 25.06.2019 року керував мопедом марки «Ноnda Dio», без номерного знака та у стані алкогольного сп`яніння по вул. Новій у м. Корюківка Чернігівської області, де його зупинили працівники поліції. Після того як він продув прилад для визначення стану сп`яніння, який показав позитивний результат, працівники поліції запропонували йому дати їм 1000 грн. за не притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому дані грошові кошти йому дали ці ж працівники поліції. На дану пропозицію він погодився, про те чому він погодився, пояснити не зміг.

Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Зокрема, допитані судом 1 інстанції свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , поліцейські СРПП №1 Корюківського відділення поліції, повідомили, що 25.06.2019 року вони разом заступив на чергування. Близько 13:30 год. патрулювали автодорогою по вул. Новій в м. Корюківка, на виїзді з м. Корюківка, у напрямку с. Тютюнниця, рухався мопед без номерного знаку, водій мопеду не мав мотошолома. Після зупинки вказаного мопеду, під час спілкування з водієм, яким виявився ОСОБА_6 , останній повідомив, що водійського посвідчення та документів про реєстрацію мопеда він не має, а мопед взяв у знайомого та прямує на ставок. Після цього ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_6 пройти до патрульного автомобіля з метою перевірки його по базі даних «Цунамі» та складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП, на що він погодився. В ході розмови з ОСОБА_6 ОСОБА_9 виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах, схожий на запах алкоголю. На запитання чи вживав ОСОБА_6 алкоголь перед тим, як сісти за кермо, останній не заперечував, що випив пляшку пива. Було запропоновано пройти огляд на факт вживання ним алкогольних напоїв, та після тестування на алкоголь на приладі «Драгер», який показав, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, було повідомлено про складання адміністративний протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП. Після цього ОСОБА_6 почав просити не складати на нього адмінпротокол, а потім дістав з внутрішньої кишені штанів грошові кошти і сказав, що в нього є тисяча гривень. ОСОБА_9 сказав йому, що дана пропозиція є незаконною і це є кримінальним правопорушенням. Але ОСОБА_6 почав просити та поклав гроші на панель між сидіннями водія та пасажира. ОСОБА_9 сказав йому забрати гроші, інакше він викличе слідчо-оперативну групу для документування даного факту, на що ОСОБА_6 ніяк не реагував та просив відпустити і говорити, що він вже має судимість і не хоче, щоб на нього складали протокол. ОСОБА_9 ще раз повідомив йому, що його дії незаконні та попрохав забрати гроші, але обвинувачений лише взяв грошові кошти до рук, потримав їх і знову поклав на панель між сидіннями та попрохав його відпустити. Зателефонували до поліції та повідомили про факт надання неправомірної вигоди працівнику поліції. Потім всі вийшли зі службового автомобіля, який ОСОБА_9 закрив. Гроші залишались лежати на місці там, де їх залишив ОСОБА_6 . Після приїзду слідчо-оперативної групи був проведений обшук ОСОБА_6 та обшук патрульного автомобіля Mitsubishi Outlander PHEV, номерний знак НОМЕР_1 , в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1000 гривень.

Свідчення свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Зокрема, такі показання свідків узгоджуються з відеозаписом з відеореєстратора 16 СН Н.264 DVR та цифрової нагрудної відеокамери Mini DV S 8 інспекторів поліції, з якого вбачається, що працівниками поліції був зупинений мопед, за кермом якого перебував водій ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зафіксовано факт проходження ним тестування за допомогою приладу «Драгер», який показав позитивний результат на стан алкогольного сп`яніння. Також вбачається, що ОСОБА_6 запропонував надати та надав поліцейським неправомірну вигоду в розмірі 1000 грн. за не притягнення його до адміністративної відповідальності. Грошові кошти поклав на панелі між водійським та пасажирським сидіннями.

Посилання обвинуваченого на те, що інформація, яка міститься на вище вказаних технічних носіях, не може буди доказом через ненадання йому доступу до них, колегія суддів вважає безпідставним.

Порядок відкриття матеріалів іншій стороні регулюється ст. 290 КПК України, за змістом якої прокурор або слідчий повідомляють про надання підозрюваному доступу до матеріалів досудового розслідування. Факт надання доступу до цих матеріалів сторона захисту підтверджує шляхом підписання протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

З положень ч. 3 цієї норми Закону слідує, що стороні захисту, окрім іншого, надається можливість скопіювати або відобразити певним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них.

З протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) та речових доказів досудового розслідування вбачається, що обвинуваченому надавалися всі матеріали кримінального провадження, в тому числі разом із відеозаписами, які містяться на карті пам`яті МісrоSDHC «Кіngston» серійний номер SDCS16GB 97175-Е04.А00LF, DVD+R диску №РSР31WD17202140 2, які постановами слідчого визнані речовими доказами по справі та є невід`ємними частинами до протоколів проведення процесуальних дій. Отже, право на ознайомлення із матеріалами провадження було дотримано в повному обсязі. Своїм правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений скористався, ознайомившись як із постановами про визнання речових доказів, протоколами проведення процесуальних дій, так і з доданими до них диском та картою пам`яті. При цьому ніхто не був позбавлений можливості на ознайомлення із буд-яким доказом чи додатком до нього. Жодних зауважень щодо ненадання йому дисків та карти пам`яті із відеозаписами не подавав. За таких обставин порушень вимог ст. 290 КПК України не вбачається.

Під час проведення обшуку 25.06.2019 року салону автомобіля патрульної поліції «Mitsubishi Outlander PHEV» на панелі між водійським та пасажирським сидіннями виявлені грошові кошти у сумі 1000 грн.

Даними алкотестера «Драгер» встановлено, що наявність алкоголю у ОСОБА_6 становить 0,96%о, отже, він перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 001734 від 25.06.2019 року встановлено факт керування ОСОБА_6 мопедом в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п 2.9 ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія проводився із застосуванням приладу «Драгер».

Наказом № 245 О/С від 09.12.2016 року ОСОБА_9 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_10 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Зі змісту посадових інструкцій поліцейських патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є службовими особами, тобто виконують функції представників влади.

Відповідно до графіку чергування особового складу, затвердженого наказом начальника Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 08:00 год. 25.06.2019 року перебули у складі сектору реагування патрульної поліції № 1 Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що дії водія ОСОБА_6 щодо надання працівникам поліції грошових коштів об`єктивно свідчать про намагання обвинуваченого уникнути подальшого оформлення матеріалів про не притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. і ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, колегія суддів враховує, що працівниками поліції за допомогою тестування на стан сп`яніння було встановлено, що ОСОБА_6 керував мопедом в стані алкогольного сп`яніння та відносно нього буде складено протокол, окрім іншого, за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Саме після вказаних дій поліцейських обвинувачений запропонував та надав їм грошові кошти, поклавши їх на панелі між сидіннями патрульного автомобіля. Ініціатива в пропозиції та наданні неправомірної вигоди належала саме обвинуваченому, який діяв активно, визначав розмір неправомірної вигоди, при цьому зазначав, що пропонує та надає її за не притягнення його до адміністративної відповідальності.

Сукупність зазначених дій з урахуванням викладених обставин дає підстави вважати, що ОСОБА_6 пропонував та надав працівникам поліції неправомірну вигоду за не притягнення його до адміністративної відповідальності.

Зазначене спростовує твердження обвинуваченого про те, що працівники поліції запропонували надати їм 1000 грн. за не притягнення його до адміністративної відповідальності, або те, що він надавав грошові кошти, вважаючи, що ним сплачується штраф, а також про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Такі доводи не узгоджуються з доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду; обіцянкою надати неправомірну вигоду; наданням такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Під пропозицією слід розуміти висловлення службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди. Пропозиція чи обіцянка можуть бути здійснені як в усній, так і в письмовій формі Пропозиція чи обіцянка мають бути зрозумілими, недвозначними та містити всі істотні умови.

Під наданням розуміють передачу особисто або через посередника службовій особі неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища.

Дане кримінальне правопорушення є закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 пропонував та поклав грошові кошти на панелі між сидіннями патрульного автомобіля та просив не притягувати його до адміністративної відповідальності. За таких обставин твердження апелянта про перекваліфікацію його дії на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України не заслуговують на увагу.

Посилання адвоката на судову практику, вказану в постанові Верховного Суду по справі № 753/21723/16-к від 20.05.2020 року, є безпідставним, так як вказані в ній підстави для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України як закінчений замах на вчинення даного злочину не є тотожними з наведеними обставинами у цьому кримінальному провадженні.

Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказів графіку чергувань особового складу Корюківського ВП на червень 2019 року, квитанції приладу «Драгер», протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки такі отримані у процесуальний порядок, передбачений ст. 93 КПК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того,розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК України, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо недопустимості як доказу DVD-R диску №РSР31WD17202140 2 з відеофайлами з відеореєстратора з відтворенням запису у реальному часі 16 СН Н.264 DVR та цифрової нагрудної відеокамери Mini DV S 8 з тих підстав, що використання відеокамери та відеореєстратора працівниками поліції істотно порушувало його права та свободи у розумінні вимог ст. 87 КПК України, та фіксація була безперервною, оскільки працівники поліції діяли у спосіб, визначений Законом, а фактичні дані, які зафіксовані на них та є доказом у кримінальному провадженні, отримано у передбачений КПК України спосіб та не порушують права і свободи обвинуваченого. Крім того, керування ОСОБА_6 транспортним засобом, проходження ним огляду на стан сп`яніння та факт вчинення інкримінованого злочину зафіксовані на файлах безперервно і при їх огляді не виникає сумніву у їх достовірності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції в повній мірі дав оцінку всім доказам та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція надання та надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх скоєння, характер та спосіб, особу обвинуваченого, який раніше судимий, злочин вчинив під час іспитового строку, висновок органу пробації, відповідно до якого ймовірність вчинення повторного правопорушення оцінюється як дуже висока, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та призначив йому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд вважає, що саме таке покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 75 КК України, суд не може звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки встановлено, що ОСОБА_6 вчинив корупційний злочин, за вчинення якого особа не може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням. Крім того, застосування ст. 75 КК України буде суперечити положенням ст. 71 КК України, що має місце в даному випадку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2020 року відносно ОСОБА_6 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4