Справа №345/1891/21

Провадження № 2/345/665/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2021 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про захист прав споживачів та стягнення коштів, суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про захист прав споживача та стягнення коштів з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.», в зв`язку з настанням страхового випадку - ДТП, що сталося за участю винуватця - ОСОБА_2 , відповідальність якого перед третіми особами була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (поліс № АО/0415037).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідальність ОСОБА_2 , який визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно постанови Надвірнянського районного суду від 24.10.2019 року (справа №348/2159/19, постанова набрала законної сили), була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (поліс № АО/0415037). Ліміт матеріальної відповідальності згідно полісу становить 100 000,00 гривень, а тому страхова компанія зобов`язана виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 99000,00 гривень (100000 грн. - ліміт мінус 1000 грн. - франшиза).

Однак, в добровільному порядку відповідач не виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування, тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення коштів в розмірі 99000 грн. та судових витрат.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.05.2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву про те, що позов підтримує, а справу просить розглянути без її участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Крім цього, 02.06.2021 р. на адресу суду поступила заява від представника позивача про долучення до матеріалів справи документів про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 5000 грн. з підтверджуючими документами.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.05.2019 року близько 17 год. 50 хв. по вул. 16 Липня в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

Постановою Надвірнянського районного суду від 24.10.2019 року (справа №348/2159/19), яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не був уважним та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

«Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , що був пошкоджений в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Даною постановою суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 н.м.д.г., що становить 340 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, не підлягає доказуванню факт вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаної вище ДТП.

Відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (поліс № АО/0415037).

03.05.2019 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 проведено експертне дослідження, за результатами якого складено звіт № 25/19, в якому встановлено розмір матеріального збитку позивача, що склав 353791,52 грн.

Ліміт матеріальної відповідальності становить 100 000,00 гривень.

Оскільки, відповідно до вказаного полісу, розмір франшизи складає 1000 гривень, то сума страхового відшкодування складає 99 000,00 гривень.

Відповідно до листа Відповідача від 03.01.2020 року № 51-0038, заяву про настання страхового випадку страховою компанією було отримано 27.12.2019 року.

У вказаному листі СК «Ю.ЕС.АЙ.» повідомляє, що їй потрібно ще направити Заяву про страхове відшкодування.

28.01.2020 року позивачем було направлено таку заяву. У заяві було зазначено, що виплату потрібно провести через систему Ощадбанку «Швидка копійка» з повідомленням на номер НОМЕР_3 .

Однак, ОСОБА_1 не зміг отримати такі кошти, оскільки вказаний в заяві номер був робочим, а у зв`язку з пандемією коронавірусу COVID 2019, останній не ходив на роботу. Відтак, гроші були повернуті на рахунок СК «Ю.ЕС.АЙ.».

14.08.2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до СК «Ю.ЕС.АЙ.» для отримання страхової виплати. Однак, така заява була залишена СК «Ю.ЕС.АЙ.» без уваги.

Крім цього, ОСОБА_1 направив претензію з вимогою негайної виплати належних йому коштів, однак 04.02.2021 року СК «Ю.ЕС.АЙ.» повідомило, буде виплачувати страхове відшкодування тільки в майбутньому і готове сплачувати за це пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. В той же час СК «Ю.ЕС.АЙ.» не повідомило конкретних строків майбутньої виплати, а також не повідомило про причини відмови у виплаті.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону № 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 3 цього Закону визначено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (ст. 4 Закону № 85/96-ВР).

Страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону (ст. 5 Закону № 85/96-ВР).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 цього Закону в Україні, зокрема, здійснюються такі види обов`язкового страхування як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною 2 статті 8 Закону № 85/96-ВР визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За визначенням, наведеним у ч. ч. 16-18 ст. 9 Закону № 85/96-ВР, страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 85/96-ВР, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ч. 3 ст. 18 Закону № 85/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього Закону, страховик, окрім іншого, зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Частиною 1 статті 25 Закону № 85/96-ВР визначено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частинами 1 та 2 статті 26 Закону № 85/96-ВР визначені підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності), що спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України урегульовані нормами Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом № 85/96-ВР;

1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

1.5. наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

1.7. забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

1.8. страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;

1.10. Уповноважений орган - Національний банк України;

1.12. дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно п. 2.1. статті 2 Закону № 1961-IV, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом № 85/96-ВР, цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону № 1961-IV).

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Статтею 6 цього Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п. 12.1. ст. 12 Закону № 1961-IV).

Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (ст. 11 Закону № 1961-IV).

Порядок здійснення страхового відшкодування на території України унормований положеннями розділу ІІІ цього Закону.

Так, відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-IV).

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 30 Закону № 1961-IV).

Статтею 32 цього Закону унормовано випадки, коли шкода не відшкодовується.

Після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники. Страховиком та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (ст. 34 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п.п. 35.1., 35.2. статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються відповідні (за переліком) документи.

Пунктами 36.1. - 36.2. статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

За приписами п. 36.4. статті 36 Закону № 1961-IV виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5. ст. 36 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 36.7. статті 36 цього Закону, рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є підставним, підлягає задоволенню, відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 99000,00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу (ч .3 ст. 133 ЦПК України).

Позивач у позовній заяві вказує, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, становить 10000 грн., та просить їх стягнути із відповідача.

02.06.2021 р. від представника позивача поступила заява долучення до матеріалів справи документів про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 137 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд з`ясовує склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень, представник позивача долучила: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ N001736 від 07.08.2020 р., виданого Радою адвокатів Івано-Франківської області відповідно до рішення N 2/07 від 07 липня 2020 р. на ім`я ОСОБА_3 , ордер серії ІФ №004452, договір про надання правової допомоги від 28.12.2020 р., додаткову угоду від 01.06.2021 р., квитанцію серії ААС №499411 від 01.06.2021 р., акт прийому-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2020 року з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Шевченко Н.П., по справі № 345/1891/21 в суді першої інстанції.

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що згідно пункту 1 акту приймання передачі наданих послуг від 01.06.2021 р., адвокат Шевченко Наталія Павлівна надала юридичні послуги ОСОБА_1 по справі №345/1891/21 відповідно до договору від 28.12.2020 р.

Відповідно до пункту 3 вказаного акту приймання-передачі наданих послуг, розмір винагороди адвоката становить 5 000,00 гривень, та в пункті 4 акту міститься перелік правових послуг, наданих адвокатом позивачу.

Факт оплати послуг за надання правничої допомоги в розмірі 5 000,00 гривень, підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом квитанції від 01.06.2021 за №499411.

Відтак, суд вважає, що в розгляді даної справи позивачем подані належні документи, які засвідчують реальну приналежність договору про надання правової допомоги від 28.12.2020 р., додаткової угоди до вказаного договору №1 від 01.06.2021 та акту приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2021 до предмету оскарження у цивільній справі №345/1891/21, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов переконання про наявність достатніх підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по оплаті правничої допомоги, наданої адвокатом Шевченко Наталією Павлівною, в розмірі 5 000,00 гривень.

Крім цього, згідно ч. 6ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Позивач, ОСОБА_1 , є споживачем послуг страхування, на які поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", що визначено в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" N 5 від 12.04.96 року та листі ВСУ від 19.07.2011 року.

Крім цього, зазначена правова позиція відображена і в Постанові Пленуму ВСС України від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», зокрема, в п. 7 якої передбачено, що оскільки стаття 5 Закону «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 990,00 грн., що становить 1 відсоток від ціни пред`явленого позову (99000 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 81, 82, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ідентифікаційний код 32404600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування в розмірі 99000,00 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ідентифікаційний код 32404600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ідентифікаційний код 32404600) 990,00 грн. судового збору в дохід Державної судової адміністрації України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: