ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11164/19

провадження № 2/753/2369/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді- Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря- Лаптєвої Ю.М.,

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОНЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за порушення авторського права,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ТзОВ «ДНІПРОНЕТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за порушення авторського права.

В обґрунтовування своїх позовних вимог позивач зазначає, що є власником авторських майнових прав на аудіовізуальний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

23 квітня 2019 року ТОВ «Дніпронет» (далі по тексту позивач) за допомогою власних відеокамер було створено аудіовізуальний твір « ІНФОРМАЦІЯ_8».

Вказаний аудіовізуальний твір опублікований позивачем о 09:17 год. 23.04.2019 на веб-сайті YouTube під логіном dnepronet за посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 Також в описі до даної публікації було вказано: «видео - cams.dnepro.net», а в самому аудіовізуальному творі розміщено логотип cams.dnepro.net, що підтверджує авторство позивача.

Відповідач ОСОБА_1 є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 і головним редактором українського Інтернет-порталу ЦЕНЗОР.НЕТ, яким без дозволу позивача (автору Твору) було здійснено: а) запис твору на сервер відповідача; б) накладення на Твір логотипу відповідача; в) розповсюдження Твору в Інтернеті від імені відповідача.

23 квітня 2019 року позивачем було виявлено, що на інформаційному порталі Цензор.НЕТ о 12:35 23.04.19 під новиною: « В Каменском маршрутка без тормозов едва не сбила группу пешеходов, вышедших из трамвая. ВИДЕО камер наблюдения» розміщений аудіовізуальний твір позивача за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_9.

Зазначений аудіовізуальний твір позивача був завантажений на окремий відеопрогравач відповідача без будь-яких посилань на оригінал твору або на канал dnepronet на веб-сайті YouTube.

Відповідач за дозволом на таке розміщення до позивача не звертався та його не отримував.

На аудіовізуальний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8» було накладено свій логотип: «ЦЕНЗОР.НЕТ» і отже відповідачем був оприлюднений Твір, як власний.

Якщо у зв`язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб`єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону №3792-ХІІ (3792-12), то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт «а» статті 50 Закону N3792-XII).

За таких обставин, посилаючись на порушення свого авторського права, позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню компенсація за порушення майнових авторських прав.

У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «ДНІПРОНЕТ» 15 000 грн. 00 коп. компенсації порушення майнових авторських прав.

Ухвалою суду від 26.07.2019 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до матеріалів справи заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити та розгляд даної справи проводити у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов до суду не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так з вихідні аудіо файлів, які виготовлені під час зйомки з камер позивача, судом встановлено, що 23 квітня 2019 року ТОВ «Дніпронет» за допомогою відеокамер було створено аудіовізуальний твір « ІНФОРМАЦІЯ_8».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Частина 2 вказаної статті встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Таким чином, позивач є власником авторських майнових прав на аудіовізуальний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8».

Вказаний аудіовізуальний твір опублікований позивачем 23 квітня 2019 року о 09:17 год. на веб-сайті YouTube під логіном dnepronet за посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Твір).

Також в описі до даної публікації позивачем вказано: «видео - cams.dnepro.net», а самому аудіовізуальному творі розміщено логотип cams.dnepro.net, що підтверджує авторство позивача.

У розділі «Про канал» YouTube каналу dnepron ( ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначено наступне: «каш створено та адмініструється (в т.ч. наповнюється контентом) юридичною особою приватного права-товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпронет» (код ЄДРПОУ 32697620).

ТОВ «Дніпронет» повідомляє, що використання (оприлюднення, опублікування тощо) аудіовізуальних творів товариства, в т.ч. тих, які розміщені на цьому каналі, здійснюється, виключно: згодою ТОВ «Дніпронет». Винагорода за таке використання здійснюється у формі одноразового (паушального) платежу, який становить 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Детальніше про правила використання аудіовізуальних творів можна ознайомитись на сайті ТОВ «Дніпронет» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Разом з тим, позивачем 23 квітня 2019 року було виявлено, що на інформаційному порталі Цензор.НЕТ о 12:35 23.04.19 під новиною: « В Каменском маршрутка без тормозов едва не сбила группу пешеходов, вышедших из трамвая. ВИДЕО камер наблюдения» розміщений аудіовізуальний твір позивача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7

Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у пункті 31 постанови Пленуму від 04.06.2010 №5, при вирішенні спорів щодо порушення майнових прав суб`єкта авторського права у зв`язку розміщенням творів у мережі Інтернет, суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред`явлено позовні вимоги.

Як вбачається із загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень - рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.11.2015, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2017, встановлено що ОСОБА_1 є власником та головним редактором Інтернет-видання ЦЕНЗОР.НЕТ.

Приписами ч. 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зазначений аудіовізуальний твір позивача був завантажений на окремий відео програвач відповідача без будь-яких посилань на оригінал твору або на канал dnepronet на веб-сайті YouTube.

Відповідачем на аудіовізуальний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8» було накладено свій логотип: «ЦЕНЗОР.НЕТ» і отже відповідачем був оприлюднений Твір, як власний.

При цьому, відповідач за дозволом на таке розміщення до позивача не звертався та його не отримував, жодного договору про використання об`єктів інтелектуальної власності між ними не укладалось, тобто має місце порушення авторського права.

Більш того, відповідачем на аудіовізуальний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8» було накладено свій логотип: «ЦЕНЗОР.НЕТ» і отже відповідачем був оприлюднений Твір, як власний.

Таким чином, відповідачем без дозволу позивача (автору Твору) було здійснено: а) запис твору на сервер відповідача; б) накладення на Твір логотипу відповідача; в) розповсюдження Твору в Інтернеті від імені відповідача.

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 54 Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Цією ж статтею закону визначено, що розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальні твори є об`єктами авторського права.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 426 ЦК України визначено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно ст. 437 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що виключне право автора (чи іншоїособи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншимиособами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів: 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів: 3) публічну демонстрацію і публічний показ: 4) будь-яке повторне оприлюдненнятворів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та що здійснила першеоприлюднення.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст.ст. 433, 440, 441, 442, 443 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об`єктами авторського права є літературні та художні твори. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, а також інші дії, встановлені законом.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04.06.2010, розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону №3792-ХП (3792-12) тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. Згідно зі статтею 1 Закону №3792-ХП (3792-12) відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (статті 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

За змістом п. «а» ч. 1. ст. 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Пунктом «в» цієї частини ст. 50 Закону визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Як роз`яснено у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5, порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв`язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»), шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону N3792-XII при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 61-46042св18, визначено, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.

Тобто, з врахуванням такого висновку, суд вважає, що тягар спростування авторства лежить саме на відповідачі.

На веб-сайті YouTube, визначено види контента, які захищені авторським правом, а саме: аудіовізуальні твори: телешоу, фільми, онлайн-відео і т.д.; звукозаписи і музичні композиції; письмові твори: лекції, статті, книги, нотні записи і т. д.; витвори образотворчого мистецтва: картини, плакати, реклама і т. д.; відеоігри і комп`ютерні програми; драматичні твори: п`єси, мюзикли і т. д..

Щоб використати у своєму ролику матеріали, захищені авторським правом, спочатку треба отримати відповідний дозвіл.

YouTube не надає прав на таке використання і не сприяє в пошуку правовласників. YouTube не надає прав на використання контенту, завантаженого на сайт іншими авторами. Якщо особа хоче використати відео іншого автора, необхідно відправити йому особисте повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_10.

Таким чином, для правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет, необхідно отримати дозвіл від суб`єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідач за дозволом на таке розміщення до позивача не звертався та його не отримував.

Відповідачем на аудіовізуальний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8» було накладено свій логотип: «ЦЕНЗОР.НЕТ» і отже відповідачем було оприлюднений Твір, як власний.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Приписами ч. 2 ст. 52 Закону №3792-ХП передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, шо визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» паушальна сума назначається як одноразовий платіж за будь-яке використання об`єктів авторського права.

Отже, на підставі вищенаведених норм вимогою позивача є стягнення з відповідача компенсації, яка розрахована за наступною формулою у відповідності до приписів закону:

К(1) = В х 2 (або 3), де: К (1) - компенсація за одне самостійне порушення, яка стягується судом з порушника авторського права і суміжних прав; В - винагорода, яка були б сплачена, якби порушник звернувся б із заявою про надання дозволу на використання об`єкту авторського права або суміжних прав; 2- коефіцієнт, який застосовується в тому випадку, якщо авторське право або суміжні права порушенні неумисно; 3- коефіцієнт, який застосовується в тому випадку, якщо авторське право або суміжні права порушенні умисно.

Враховуючи, що Твір був завантажений відповідачем на окремий відео програвач його сайту, відповідачем було накладено свій логотип: «ЦЕНЗОР.НЕТ» на Твір позивача, суд до висновку, що авторське право позивача було порушене відповідачем умисно.

Винагорода за використання (оприлюднення, опублікування тощо) аудіовізуальних творів товариства здійснюється у формі одноразового (паушального) платежу, який становить 5000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи обсяг порушення та наміри відповідача, з останнього підлягає стягненню компенсація у сумі 15 000 грн. (К(1) = 5000,00 грн. х 3=15 000 грн.).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відповідачем внаслідок розміщення аудіовізуального твору без згоди позивача, порушено авторські права останнього, при цьому будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за неправомірне використання об`єкта авторського права в сумі 15 000 грн. (К(1) = 5000,00 грн. х 3=15 000 грн.).

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «ДНШРОНЕТ» (ЄДРПОУ 32697620) 15 000 грн. 00 коп. компенсації порушення майнових авторських прав та 1921 грн. 00 коп. - судових витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: