Номер провадження: 11-кп/813/506/21

Номер справи місцевого суду: 522/1336/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

суддя: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарів судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2020 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 10.12.2019 року за №12019160500006530 відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, Страшенського району, с. Кожушна, громадянина України, не маючого освіти, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, не маючого місця реєстрації та постійного місця проживання на території України, раніше не судимого ,-

обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України,-

встановив:

оскаржуваним вироком районного суду ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_10 зараховано в строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення в період з 10.12.2019 року до дня набрання вироком законної сили, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі. Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним за те, що він, 10.12.2019 року, у вечірню пору доби, прибув до місця мешкання свого знайомого - по імені ОСОБА_11 , що знаходиться у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого спільного вживання спиртних напоїв. В цей час його знайомий ОСОБА_11 , вживав спиртні напої з чотирма невідомими йому чоловіками, ОСОБА_10 також почав вживати з ними алкогольні напої.

Під час вживання спиртних напоїв у ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна перепалка з одним з невідомих чоловіків, під час якої ОСОБА_10 та невідомий чоловік почали нецензурно висловлюватися на адресу один одного, тим самим ображаючи один одного. За словесною перепалкою слідкував ОСОБА_11 , який мешкав у даному підвальному приміщенні, та який з метою припинення подальшого розвитку конфліктної ситуації, попросив ОСОБА_10 покинути приміщення підвалу, на що ОСОБА_10 , будучи обурений проханням ОСОБА_11 , схопив із столу кухонний ніж із білою рукояткою та попрямував до виходу з підвального приміщення.

Приблизно о 19:40 год., 10.12.2019 року, ОСОБА_10 вийшов з підвального приміщення та випадково зустрів на проїжджій частині вул. Троїцька у. м. Одеса раніше знайомого йому ОСОБА_12 , який разом зі своїми знайомими прибув до приміщення, в якому проживав ОСОБА_11 з метою спільного вживання спиртних напоїв. З ОСОБА_12 у ОСОБА_10 на протязі тривалого періоду часу були неприязні відносини, у зв`язку з чим ОСОБА_10 , використовуючи незначний привід, почав виражати на адресу ОСОБА_12 свої вимоги, провокувати конфлікт. У зв`язку з викладеним, між ними виникла словесна перепалка, яка одразу переросла у конфлікт, у ході якого ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 почали ображати один одного нецензурними словами. У ході конфлікту на ґрунті неприязних відносин у ОСОБА_10 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень.

Для реалізації свого злочинного плану ОСОБА_10 , в подальшому діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільно небезпечний характер свої дій та бажаючи настання їх протиправних наслідків, з метою умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , тримаючи у правій руці кухонний ніж з рукояткою білого кольору, раптово наніс лезом ножа один штиковий удар в ліву частину грудної клітки зі сторони спини, ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у виді одного колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки справа, проникаючого в плевральну порожнину, яке супроводжувалося крововиливом у праву плевральну порожнину, та згідно з п.2.1.3 «и», «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.

Крім того, 10.12.2019 року, приблизно о 19:50 год., ОСОБА_10 , знаходячись у громадському місці за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 33, після нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , тримаючи у правій руці кухонний ніж зі слідами крові, яким до цього наніс ножове поранення ОСОБА_12 , почав переслідувати потерпілого, який утікав від нього по вул. Троїцькій в напрямку вул. Рішельєвська у м. Одеса, намагаючись нанести ще декілька ударів ножем у спину ОСОБА_12 , паралельно з цим висловлюючи нецензурною лайкою на адресу потерпілого ОСОБА_12 та випадково прохожих громадян, які стали очевидцями скоєння кримінального правопорушення та які у цей час робили йому усні зауваження та просили заспокоїтися, нецензурну лайку та погрози фізичного насильства, тим самим умисно грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства.

Під час грубого порушення обвинуваченим громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень кухонного ножа, на допомогу потерпілому ОСОБА_12 з протилежної сторони проїжджої частини вул. Троїцької у м. Одеса прибіг ОСОБА_13 , який до цього моменту спостерігав за розвитком конфлікту між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , та намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_10 , заспокоюючи останнього та намагаючись відібрати у нього ніж, яким ОСОБА_10 намагався нанести удари в спину потерпілому ОСОБА_12 . Усні прохання ОСОБА_13 , щодо припинення хуліганських дій ОСОБА_10 проігнорував та продовжив переслідування потерпілого ОСОБА_12 з метою умисного нанесення ударів ножем, при цьому голосно виражаючись на адресу ОСОБА_13 та інших випадково прохожих громадян нецензурною лайкою та виказуючи погрозу застосування ножа, який в цей час тримав у праві руці, таким чином продовжив зухвало порушувати громадський порядок.

У наслідок того, що ОСОБА_13 , намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_10 , здійснив спробу відібрати у нього ніж, ОСОБА_10 з метою протидії його законним діям почав виражатися на його адресу нецензурною лайкою, тим самим ображаючи його честь та гідність, погрожувати йому фізичною розправою, після чого, знаходячись на відстані одного метру, будучи повернутим обличчям до обличчя ОСОБА_13 , умисно наніс один штиковий удар лезом кухонного ножа в район черевної порожнини ОСОБА_13 , який в цей час припиняв його хуліганські дії, однак довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не вдалося, так як у ОСОБА_13 у той час у лівій кишені куртки знаходилася скляна плашка горілки, яка зупинила ніж. Після нанесення одного штикового удару в черевну порожнину ОСОБА_13 , останній з метою припинення хуліганських дій розпилив в обличчя ОСОБА_10 сльозогінну речовину з газового балончику та здійснив спробу вибити ніж із рук ОСОБА_10 . Після цього останній, з метою продовження реалізації своїх хуліганських дій, з метою грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю з застосуванням предмету спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тримаючи кухонний ніж у правій руці, почав розмахувати лезом перед шиєю та обличчям ОСОБА_13 , який на той момент припиняв хуліганські дії ОСОБА_10 , намагаючись тим самим нанести останньому тілесні ушкодження.

Після нападу ОСОБА_10 , ОСОБА_13 почав втікати по вул. Троїцькій у напрямку вул. Пушкінської у м. Одеса, у цей час обвинувачений, тримаючи кухонний ніж у правій руці, почав його переслідувати, намагаючись при цьому нанести удари ножем у тулуб ОСОБА_13 , паралельно з цим викрикуючи нецензурну лайку на його адресу та погрожуючи йому фізичною розправою. Пробігши декілька метрів за ОСОБА_13 , ОСОБА_15 розвернувся та знову продовжив переслідування потерпілого ОСОБА_12 , який у цей час уже добіг до перехрестя вул. Троїцька кут вул. Рішельєвська та знаходився разом з перехожими громадянами на пішохідному переході. Внаслідок того, що події кримінального правопорушення відбувалися на проїжджій частині вулиці Троїцька в м. Одеса, що є громадським місцем, свідками протиправних дій ОСОБА_10 стали випадкові перехожі громадяни, які викликали поліцію та ОСОБА_10 було затримано.

Не погоджуючись з вироком районного суду обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій, просить вирок суду скасувати, в частині призначеного покарання та призначити йому більш м`яке покарання.

Разом з цим, 05.02.2021 року обвинувачений ОСОБА_10 до початку апеляційного розгляду подав доповнення до апеляційної скарги та у судовому засіданні змінив вимоги своєї апеляційної скарги, в яких просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. В доводах зміненої апеляційної скарги обвинувачений вказав, що під час судового розгляду в суді першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки йому не було належним чином роз`яснено ст.349 КПК, а винним він себе не визнавав.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які підтримали змінену апеляційну скаргу; прокурора ОСОБА_7 , який підтримав змінену апеляційну скаргу обвинуваченого, пославшись на недотримання судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ч.3 ст.349 КПК України, просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України (далі КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно до вимог ст.374 КПК та роз`яснень, які містяться в п.п. 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», судам вказано на необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК про обґрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини. Звернута увагу судів на те, що згідно з вимогами ст.323 КПК в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак, зазначені вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження виконані не були.

Відповідно до положень п.2 ч.3 ст.374КПК мотивувальначастина обвинувальноговироку повиннамістити середіншого докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині обвинувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а також мотивовані висновки суду про доведеність вчинення кримінального правопорушення або недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань та випадків, передбачених ч.3 ст.323 та ст.381 КПК. Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі №521/11693/16-к, щодо застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з оскаржуваним вироком, визнаючи ОСОБА_10 винним у інкримінованих йому злочинах, суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуваний вирок районного суду не можна вважати законним і обґрунтованим.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, зокрема звукозапис фіксації судового процесу в суді першої інстанції, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 фактично не визнавав своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинах в повному обсязі. Зокрема обвинувачений заперечував факт вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України зазначаючи, що його дії носили характер самооборони, оскільки на нього напали невідомі особи, а також заперечував вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Разом з цим, суд першої інстанції, незважаючи на таку позицію обвинуваченого, прийняв рішення про здійснення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, обмежившись при цьому лише фактичним отриманням від обвинуваченого пояснень про факт його конфлікту з невідомими особами, без детального допиту та перевірки показань обвинуваченого іншими доказами.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що спрощена процедура розгляду кримінального провадження в даному випадку не могла бути застосована, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади кримінального провадження, в тому числі і право обвинуваченого на захист.

У відповідності до положень п.6 ч.1 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно вимогч.1ст.412КПК,судове рішенняпідлягає скасуванню,якщо районним судом допущено істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Встановлені під час апеляційного розгляду істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставами для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

Одночасно, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, приймаючи до уваги, що ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого не перестали існувати, а матеріали кримінального провадження, не містять даних про неможливість подальшого перебування останнього під вартою, апеляційний суд приходить до висновку, що обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає продовженню.

Оскільки положеннями ст.ст. 415-416 КПК не визначено процедуру і строки щодо зміни, продовження чи обрання запобіжного заходу після скасування судового рішення суду першої інстанції і призначення нового розгляду справи, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого, апеляційний суд виходить з вимог ст.ст. 8, 9, 12, 176-178 КПК та ст. 29 Конституції України, якими передбачено, що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Наведені конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканність, поєднуються з такими ж вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме принцип верховенство права.

Відповідно ст.8КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.

Одночасно, у відповідності до положень ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Тобто, значення загальних засад кримінального провадження як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року встановлено, що «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції» (п.74).

Колегія суддів враховує, що на стадії судового розгляду справи в суді першої інстанції та після ухвалення оскаржуваного вироку, а також під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_10 утримувався під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Повернення обвинуваченого під контроль суду першої інстанції, з огляду на скасування вироку та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції, складатиме певний період часу, який потребує застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу.

У рішенні «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року, про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки останній не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його винним за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів, апеляційний суд з метоюзабезпечення судовогопровадження тавиконання завданькримінального судочинства,а самезабезпечення швидкого,повного танеупередженого судовогорозгляду, вважає за необхідне залишити обвинуваченого під вартою на строк, мінімально необхідний для виконання вимог ст.314 КПК України.

Вирішуючи питання, щодо необхідності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, апеляційний суд враховує його особи та той факт, що останній обвинувачується у вчинені тяжких злочинів, один з яких вчинений проти життя та здоров`я особи, а другий проти громадського порядку та моральності.

Обставини, які б свідчили про зменшення ризиків, встановлених судом під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, на думку колегії суддів під час апеляційного розгляду не зменшились, клопотань сторони захисту щодо наявності підстав та обставин, які б свідчили, що вказані ризики зменшились або відпали, що надає можливість зміни запобіжного заходу, в апеляційному суді не заявлені.

За наведених обставин, приймаючи до уваги характер інкримінованих обвинуваченому тяжких злочинів та покарання, яке може бути призначене останньому у разі визнання його винним, апеляційний суд вважає, що на даний час є доцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою в межах строку передбаченого КПК, з метою забезпечення судового провадження та виконання завдань кримінального судочинства, а саме забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в районному суді зі стадії підготовчого судового засідання.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Змінену апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2020 року, яким ОСОБА_10 засуджений за ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 15.07.2021 року.

Копію ухвали направити на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4