ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2021 року

Київ

справа №591/3839/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Клименко А.Я. від 09.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сіренко О.І., Спаскіна О.А., Любич Л.В. від 28.04.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі у тексті також Управління, пенсійний орган, відповідач), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- зобов`язати Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести їй розрахунок розміру пенсії за віком з дати її призначення (з 10.04.2016) без обмеження максимальним граничним розміром, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 04.07.2003 на посаді заступника начальника управління, завідуючої відділом обліку громадян в управленні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, з включенням до розрахункового періоду доходу з якого сплачено страховий внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиний внесок), отриманий на даній посаді в цей період за рішеннями судів, а також, на посадах начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації з 01.09.2001 по 03.10.2001, судді Ясинуватського міського суду Донецької області в листопаді 2003 року, судді Апеляційного суду Донецької області у вересні - грудні 2013 року, судді Апеляційного суду Сумської області у червні 2015 року із зазначенням її заробітку помісячно у такому порядку: 2000 рік липень - 977,08 грн.; серпень - вересень по 618,14 грн.; жовтень - 723,14 грн.; листопад - грудень по 618,14 грн. щомісячно; 2001 рік: січень - липень по 618,14 грн.; серпень - 932,06 грн.; вересень - 618,14 грн.; жовтень - 351,22 грн.; з листопада 2001 року по червень 2003 року в сумі по 618,14 грн. щомісячно; 2003 рік: липень - 517,35 грн., листопад - 2767,48 грн.; 2013 рік: вересень - 19499,0 грн., жовтень - 19054,86 грн.; листопад - 19499,0 грн.; грудень - 14412,26 грн.; 2015 рік червень - 33099,0 грн.

- оскільки вона працює суддею, після проведення розрахунку щомісячної суми призначеної безстроково пенсії за віком, виплатити їй нарахований розмір пенсії в повному обсязі починаючи з 10.04.2016 із урахуванням фактично виплачених сум та обов`язкових утримань.

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що розрахунок її пенсії відбувся без зарахування у повному обсязі отриманого нею заробітку (суддівської винагороди), з якого нею фактично сплачений страховий (єдиний) внесок.

3. Позивачка вважала, що такими неправомірними діями посадових осіб Управління порушено її право на отримання пенсії за віком у розмірі розрахованого за період страхового стажу, прийнятого для розрахунку пенсії, протягом якого вона сплачувала страховий (єдиний) внесок як застрахована особа згідно частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2017, позов задоволено, а саме:

- зобов`язано Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести ОСОБА_1 розрахунок розміру пенсії за віком з дати її призначення 10.04.2016 без обмеження максимальним граничним розміром, із включенням до страхового стажу 12-ти місяців 4-х днів роботи на посаді заступника начальника управління, завідуючої відділом обліку громадян в управленні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, з включенням до страхового стажу доходу, виплаченого за судовими рішеннями на даній посаді за період з 01.07.2000 по 04.07.2003, із зарахуванням заробітку начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації, відображеного в індивідуальних відомостях персоніфікованому обліку з 01.07.2000 по 31.07.2001 та нарахованих сум заробітної плати як на даній посаді у серпні - жовтні 2001 року згідно даних особистої картки-довідки, а також заробітної плати виплаченої ОСОБА_1 на посаді судді Ясинуватського міського суду Донецької області в листопаді 2003 року; судді Апеляційного суду Донецької області в листопаді - грудні 2013 року; судді Апеляційного суду Сумської області в червні 2015 року, помісячно у такому порядку: 2000 рік липень - 977,08 грн. ; серпень - вересень по 618,14 грн.; жовтень - 723,14 грн. ; листопад - грудень по 618,14 грн. щомісячно; 2001 рік: січень - липень по 618,14грн.; серпень - 932,06 грн.; вересень - 618,14грн.; жовтень - 351,22 грн.; з листопада 2001 року по червень 2003 року в сумі по 618,14 грн. щомісячно; 2003 рік: липень - 517,35 грн., листопад - 2767,48грн.; 2013 рік: листопад - 19499,0 грн.; грудень - 14412,26 грн.; 2015 рік червень - 33099,0 грн.

- після проведення перерахунку призначеної безстроково пенсії за віком, виплатити ОСОБА_1 заборгованість недонарахованих сум пенсії в повному обсязі починаючи з 10.04.2016 з урахуванням фактично виплачених сум та загальнообов`язкових утримань.

5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 117 Кодексу Законів про працю України, при проведенні розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судами була врахована заробітна плата, отримана позивачем на посаді начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації, де вона відпрацювала з 12.10.1999 по 03.10.2001 і сплачувала страховий внесок.

6. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів також установили, що сума заробітної плати за період вимушеного прогулу на посаді заступника начальника управління, завідуючої відділом в управленні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради з 01.07.2000 по 04.07.2003, нарахована за рішеннями судів, отримана позивачкою в порядку примусового виконання судових рішень у грудні 2003 року за виключенням податків й на всі виплати були нараховані та сплачені до Пенсійного фонду України страхові внески (єдиний внесок). Однак, дані про заробітну плату, отриману позивачкою за період вимушеного прогулу, взагалі не були занесені відповідачем до персоніфікованого обліку.

7. При цьому, як встановлено судовим розглядом цієї справи, факт виплати позивачці присудженої суми за виключенням податків за судовими рішеннями відповідачем не оспорювався.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахували й те, що у період з 01.09.2001 по 03.10.2001 позивачка фактично працювала на посаді начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації і їй здійснювалось нарахування заробітної плати, зокрема, за 30 днів вересня - 470,58 грн. та за 3 дні жовтня - 47,0 грн., з яких було утримано страховий внесок до пенсійного фонду. Однак, як зазначено у оскаржуваних судових рішеннях, вищевказаний період помилково відображений відповідачем з нульовим показником заробітку і врахований до страхового стажу як період навчання за денною формою в Національні академії ім. Я. Мудрого.

9. З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи на посаді заступника начальника управління, завідуючої відділом в управленні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, а також для врахування при обчисленні розміру спірної пенсії середньої заробітної плати за увесь страховий період з 01.07.2000.

10. За висновками судів, невключення до страхового стажу періоду роботи в управлінні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради з 28.06.2002 по 04.07.2003 року і отриманої нею заробітної плати за період вимушеного прогулу з 01.07.2000 по 04.07.2003, а також включення періоду з 01.09.2001 по 27.06.2002 з нульовим показником заробітної плати вплинуло на зменшення розміру середньомісячної заробітної плати, з якої обчислювалась спірна пенсія, та, як наслідок, призвело до порушення права позивачки на соціальне забезпечення.

11. Обґрунтованими визнані й вимоги позивачки щодо неправильного відображення її доходу в персоніфікованому обліку у вересні - жовтні 2001 року, листопаді 2003 року, листопаді-грудні 2013 року та червні 2015 року

12. З цього приводу суди попередніх інстанцій звертали увагу, що за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, заробіток позивачки за вказані періоди відображено на рівні грачиного розміру заробітку з якого справляється єдиний внесок, а також наявні розбіжності між нарахованими ОСОБА_1 сумами до виплати суддівської винагороди, з яких утримані єдиний внесок, та даними, наданих ними у звіті до персоніфікованого обліку.

13. В той же час, у оскаржуваних судових рішеннях висловлено позицію, згідно з якою правильність ведення бухгалтерського обліку щодо утримання із заробітної плати застрахованої особи страхового (єдиного) внеску і вірне відображення розміру заробітку з якого справляються страхові внески у звіті для персоніфікованого обліку ПФУ покладено на страхувальника - роботодавця, який відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зобов`язаний своєчасно перераховувати утримання страхового (єдиного) внеску до бюджету ПФУ, та на місцеві органи ПФУ, на які покладено функції контролю за дотриманням страхувальниками пенсійного законодавства з цих питань.

14. У доповнення зазначеного висновку, в оскаржуваних судових рішеннях вказано, що застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність сплати страхових внесків, а факт відсутності у персоніфікованому обліку відомостей про сплату страхових внесків ніяким чином не може вплинути на обсяг пенсійних прав позивачки, оскільки це право не може бути порушено тільки з підстав неналежного виконання обов`язків страхувальником. Отже, на переконання судів, позивач, як застрахована особа, не повинна нести відповідальність за порушення страхувальником законодавства і обов`язків зі сплати страхових внесків.

15. Розглядаючи цю справу, суди, окрім іншого, відзначали, що приписи Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять обмеження зарахування розміру заробітку з якого сплачені страхові внески для розрахунку пенсії, а тому визнали дії відповідача щодо не прийняття до розрахунку пенсії заробітку ОСОБА_1 з якого сплачені страхові внески незаконними.

16. Крім цього, судами першої та апеляційної інстанцій були відхилені доводи відповідача стосовно відсутності підстав для виплати пенсії позивачці у 2016 році згідно з частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» й з цього приводу у оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що вказана правова норма позбавляє ОСОБА_1 її конституційного права на соціальних захист у разі досягнення пенсійного віку, визначеного цим Законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, 01.06.2016 позивачка подала заяву до Сумського ОУПФ України Сумської області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19. 30.06.2016 розпорядженням відповідача №822101 позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 9013,84 грн.

20. Призначений розмір пенсії було нараховано виходячи з середньомісячного заробітку 15268,75 грн., станом на 30.04.2016, та кількості місяців у розрахунковому періоді 178. Загальний (повний) страховий стаж визначено строком 38 років, 6 місяців, 2 дні.

21. При розрахунку пенсії, позивачці до страхового стажу не зараховано період з 01.07.2000 по 04.07.2003, оскільки відсутні данні про сплату за цей період страхових внесків.

22. Судовим розглядом справи також встановлено, що позивачка з 22.12.1987 працювала на різних посадах в управлінні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, що підтверджується трудовою книжкою.

23. 15.09.1999 позивачка була звільнена з посади заступника начальника управління, завідуючої відділом з обліку громадян Макіївської міської ради у зв`язку з відмовою продовжувати роботу на новій посаді через скорочення попередньої.

24. За рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04.07.2003, зміненого рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05.12.2003 (допущена описка в даті прийняття рішення 05.12.2001), яке ухвалою Верховного Суду України від 08.04.2004 залишене без змін, ОСОБА_1 поновлена на роботі. За рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій їй було присуджено до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.1999 по 04.07.2003 у сумі 18003,16 грн. за виключенням податків.

25. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахована за рішеннями судів, позивачкою отримана в порядку примусового виконання судових рішень у грудні 2003 року за виключенням податків. Факт виплати позивачу присудженої суми за виключенням податків за судовими рішеннями відповідачем не оспорюється.

26. Згідно з наданою позивачкою архівною довідкою про заробітну плату для нарахування пенсії від 16.09.2016 №01-08-3730-1, виданої в.о. глави адміністрації міста Ясинувата, що складена на підставі особистих рахунків ОСОБА_1 по нарахуванню заробітної плати "Ясинуватської районної державної адміністрації" за 1999-2001 роки, за період роботи на посаді начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації позивачці було нараховано заробітну плату: 2000 рік у липні - 747,21 грн.; серпень - 391,12 грн.; вересень - 400 грн., жовтень - 505 грн., листопад - 489,44 грн., грудень - 518 грн.; 2001рік у січні - 507,06 грн., лютому - 515,13 грн., березні - 375,98 грн., квітні - 611,54 грн., травні - 444,68 грн., червні - 477,10 грн., липні - 454,19 грн., серпні - 1449,70 грн.

27. Відповідно до цієї ж архівної довідки у картці - особистому рахунку по нарахуванню заробітної плати за 2001 рік є запис про використання відпусток за період з 12.10.2000 по 11.10.2001 на 30 календарних днів основної відпустки з 06.08.2001 по 05.09.2001; за період з 12.10.1999 по 11.10.2000 та 13 календарних днів додаткової відпустки з 06.09.2001 по 18.09.2001; за період з 12.10.2000 по 11.10.2001 на 15 календарних днів додаткової відпустки з 19.09.2001 по 03.10.2001 (розпорядження №101 від 02.08.2001).

28. За даними копії картки - довідки " ОСОБА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 " за 2001 рік, що додається до архівної довідки, у серпні 2001 року було нараховано до виплати загальна сума заробітної плати - 1449,70, в т.ч. оплата за 3 робочих дні цього місяці в сумі 74,27 грн.; матеріальна допомога - 465,64 грн.; оплата відпустки за 25 днів серпня - 392,15 грн.; загальний розмір заробітної плати за серпень місяць складав 932,06 грн., за 30 днів вересня - 470,58 грн.; за 3 дні жовтня - 47,0 грн. З нарахованої суми утримано страховий внесок до пенсійного фонду в сумі 43,43 грн.

29. Дані індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 персоніфікованого обліку ПФУ відображають тільки суми заробітку на посаді начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації, які співпадають із даними представленими позивачем довідками за липень 2000 року - серпень 2001, але розмір заробітку за серпень 2001 року визначено в сумі 1118,65 грн. (вище нарахованої суми - 932,06грн.), а за вересень - жовтень місяці з нульовим показником заробітку.

30. За даними представлених позивачем розрахункових листків у вересні місяці 2013 році їй було нараховано 20560,75 грн., в т.ч. заробітна плата за 13 відпрацьованих днів вересня в сумі 10213,77 грн.(6008,1 грн.+ 4205,67 грн.) та за 11 робочих днів відпустки в розмірі 10346,98 грн. Страхові внески із заробітної плати за відпрацьований час цього місяця та із оплати за час відпустки було відраховано самостійно. До пенсії згідно персоніфікованого обліку заліковано 19499,0 грн. тобто на рівні максимальної величини заробітної плати.

31. З 16 вересня по 17.12.2013 позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджено копіями листків непрацездатності.

32. У жовтні місяці цього року було оплачено 11 днів лікарняного за вересень місяць в сумі 9729,28 грн. ( 4642,60грн. + 5086,68грн.) та 11 днів лікарняного жовтня місяця в сумі 10173,36 грн., загальна сума 19054,86 грн., але до пенсії залікована збільшена сума 19499,0 грн. тобто на рівні граничної суми заробітної плати, з якої утримався єдиний внесок в сумі 275,9 грн..

33. У листопаді місяці цього року відбулась оплата 12 днів лікарняного за жовтень місяць в сумі 10173,36 грн. та 16 днів лікарняного за листопад місяць в сумі 13564,48 грн., всього 23737,84 грн. До пенсії заліковано тільки 17803,38 грн. нижче рівня граничної суми заробітної плати, з якої утримано єдиний внесок в сумі 288,25 грн.

34. У грудні місяці 2013 року було оплачено 11 днів лікарняного за листопад місяць в сумі 4238,90 грн. і 12 днів лікарняного за грудень місяць в сумі 10173,36 грн., всього 14412,26 грн., утримано єдиний внесок в сумі 288,25 грн., але за даними персоніфікованого обліку до пенсії заліковано тільки 10173,36 грн., тобто нарахована сума оплати 11 днів лікарняного за листопад залишилась не прийнятою до персоніфікованого обліку.

35. У квітні 2015 року позивачу було нараховано 11 днів відпустки в сумі 12632,40 грн. У зв`язку із звільненням 15.06.2015 року позивачу в червні місяці нараховано 8807,21 грн. компенсації за невикористані відпустки і загальна сума суддівської винагороди у червені місяці сплачена Апеляційним судом Донецької області, з якої утримано єдиний внесок сума становила 20706,0 грн. Але за період роботи на посаді судді Апеляційного суду Сумської області з 16 червня місяця позивачу була нарахована суддівська винагорода у розмірі 12393,15 грн., з якої також утримано єдиний внесок в розмірі 755,98 грн. Отже загальний розмір суддівської винагороди, з якої утримано єдиний внесок у червні місяці становив 33099,15 грн., але до обчислення пенсії заліковано згідно даних персоніфікованого обліку 20706,00грн.

36. До 31.12.2015 позивачка сплачувала страховий внесок (єдиний внесок) у збільшеному розмірі визначеному для державних службовців - 6,1%.

37. На письмові звернення позивача перевірка Головним управлінням ПФУ в Донецькій області не відбулась через відсутність документів відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності та відділу кадрів, у зв`язку із їх залишенням на неконтрольованій українській владі території в м. Донецьку, при тому, що ведення бухгалтерського обліку в установі відбувається із застосування електронного програмного забезпечення і це підтверджується матеріалами пенсійної справи, а саме, довідкою про складові заробітної плати, які відображають розмір її суддівської винагороди, отриманий за часи роботи в Апеляційному суді Донецької області з 30.05.2011.

38. На даний час позивачка ОСОБА_1 є особою, яка внутрішньо переміщена з районів проведення антитерористичної операції, у зв`язку з переведенням в Сумську область має обмежені можливості надання доказів, оскільки особисті документи залишилися на непідконтрольній території.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

39. У касаційній скарзі відповідач наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині включення заробітку за період з 01.07.2000 по 04.07.2003 для обчислення пенсії, оскільки заробітна плата за вказаний період роботи позивачки не відображена у персоніфікованому обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

40. Скаржник також звертає увагу на те, що обов`язок відображення вищевказаних відомостей лежить на страхувальникові, а не на пенсійному органі, який не має права відповідно до діючого законодавства вносити та змінювати дані у персоніфікованому обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

41. Управління наголошує й на тому, що позивачка жодного разу не скористалася своїми законними правами, передбаченими статтею 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, не зверталась за отриманням від страхувальника підтвердження сплати страхових внесків і не вимагали від страхувальника їх сплати, в тому числі, у судовому порядку. Фактично, на думку відповідача, відповідальність за некоректне відображення відомостей персоніфікованого обліку судами попередніх інстанцій покладено на Управління.

42. З огляду на викладене, скаржник відзначає, що зобов`язання відповідача зарахувати суми заробітної плати для розрахунку розміру пенсії, отримані позивачкою у період роботи з липня 2000 року по 04.07.2003 за фактичної відсутності даних про отримання страхових виплат з реєстру застрахованих осіб суперечить нормам матеріального права.

43. Касаційна скарга містить мотиви й про те, що заробітна плата для обчислення пенсії, отримана позивачкою у листопаді 2003 року, листопаді, грудні 2013 року та червні 2015 року, врахована Управлінням у розмірах, визначених згідно з вимогами статей 19, 27, 40, 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2001 №225 «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів».

44. При цьому, на думку пенсійного органу, чинне у період спірних правовідносин законодавство не визначало того, що страхові внески утримуються із заробітної плати, отриманої саме на одному, а не на декількох підприємствах.

45. Таким чином, на думку Управління, на заробітну плату вище максимальної величини загального оподаткованого доходу страхові внески нараховуються лише на ту частину, яка є меншою від вказаної величини, а на іншу її частину не нараховуються, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про доведеність факту сплати страхових внесків із заробітної плати позивачки, що є більшою за максимальну величину загального оподаткованого доходу, є помилковими.

46. З цих підстав Управління переконане, що зобов`язання відповідача обчислити, нарахувати та виплатити спірну пенсію з урахуванням заробітку (доходу), який перевищує межі максимальної величини загального оподаткованого доходу, не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

47. Окрему увагу відповідач звертає на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає обмеження виплати пенсії максимальним розміром, а також не враховано висновків, викладених у судових рішеннях, ухвалених у справі №591/3924/16-а, з аналогічним суб`єктним складом, щодо відсутності підстав для виплати нарахованої позивачці пенсії згідно з статтею 47 цього ж Закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Так, згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

49. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній станом на момент звернення за призначенням спірної пенсії, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

51. За змістом пункту 1 статті 11 вищенаведеного Закону загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

52. За визначенням абзацу другого пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

53. Облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від роботодавців. Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу (абзаци перший, другий, шостий частини першої, частина шоста статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

54. Страховим стажем, у розумінні абзацу першого частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

55. Частиною другою вищеназваної статті також передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

56. Формула, за якою здійснюється розрахунок розміру пенсії за віком, наведена у частині першій статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

57. За загальним правилам, встановленим у частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

58. Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

59. До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання щодо видів оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій, було врегульовано статтею 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», відповідно до частини першої якої до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

60. Згідно з приписами пункту 4 статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній станом на час отримання позивачкою заробітної плати (доходу) у листопаді 2003 року, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.

61. Об`єктом оподаткування, відповідно до пункту 3 статті 2 вищезгаданого Закону у тій же редакції, є для платників зборів, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону, - сукупний оподатковуваний доход, обчислений відповідно до законодавства України.

62. Законодавством, чинним станом на листопад 2003 року, було передбачено, що до сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов`язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних i соціальних благ у грошовій i натуральній формі, крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету (частина друга статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»).

63. Спірні правовідносини урегульовані й постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2001 №225 «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів», пунктом 1 якої (у редакції, чинній станом на листопад 2003 року) установлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески (збори) до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Пенсійного фонду, в розмірі 2660 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків (зборів).

64. Згідно з визначенням, наведеним у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у редакції, чинній станом на час отримання позивачкою доходу у відповідних місяцях 2013, 2015 років, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

65. У листопаді і грудні 2013 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було установлено на рівні 1147 та 1218 гривень відповідно (стаття 7 Закону України від 06.12.2012 №5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік»).

66. Станом на червень 2015 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було установлено на рівні 1218 гривень (стаття 7 Закону України від 28.12.2014 №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік»).

67. У частинах третій, п`ятій статті 7 цього ж Закону встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

68. Обов`язки щодо нараховування, обчислення і сплати в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків, виконання інших вимог, передбачених цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, зокрема, щодо подання до територіальних органів Пенсійного фонду відомостей про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, закріплений за страхувальником у пунктах 4, 6, 12 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

69. Обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок покладено на платника такого внеску й пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

70. За приписами частин другої, десятої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній з 01.01.2004, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

71. Схожі за змістом приписи містяться й у частинах другій, одинадцятій і дванадцятій статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

72. Окрім цього, згідно з приписами частини третьої статті 27, частини другої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

73. Приписи стосовно обмеження виплати пенсії у 2016 році містилися й у статті 141 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який був чинним станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, зокрема, у абзацах першому, другому частини п`ятої цієї статті у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та Закону України від 24.12.2015 №911-VIII передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

74. Надаючи оцінку доводам скаржника стосовно помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо зобов`язання Управління зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 04.07.2003 з включенням до розрахункового періоду доходу, з якого сплачено страховий внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиний внесок), отриманий за вказаний період за рішеннями судів, колегія суддів виходить з такого.

75. Аналіз вищенаведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

76. Аналогічний висновок наведено й у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

77. У вищенаведеній правозастосовчій практиці Верховного Суду зазначено й про те, що невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позбавляє особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

78. Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів не вбачає.

79. Окрім цього, на страхувальника - роботодавця покладено й обов`язок стосовно подання до територіального органу Пенсійного фонду відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески.

80. Як установили суди попередніх інстанцій, страхові внески за період роботи позивачки з 01.07.2000 по 04.07.2003 на посаді заступника начальника управління, завідуючої відділом обліку громадян в управленні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, на посаді начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації не були сплачені цими установами у повному обсязі, а відомості про нараховану їй заробітну плату та сплачені страхові внески (збір на загальнообов`язкове пенсійне страхування) не подавались до територіального органу Пенсійного фонду і, як наслідок, не були внесені до системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та не були враховані при обчисленні розміру спірної пенсії.

81. В той же час, за наведеної вище правової регламентації спірних правовідносин, а також враховуючи наявну правозастосовчу практику Верховного Суду, застрахована особа не може нести відповідальність за невиконання страхувальником своїх обов`язків стосовно сплати у повному обсязі внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного внеску) і за неподання ним відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

82. Такі обставини не можуть позбавляти гарантованого Конституцією і законами України права громадянина на соціальний захист та по суті перекладати відповідальність на працівника за неналежне виконання своїх обов`язків роботодавцем.

83. За таких обставин колегія суддів вважає правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині зарахування при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 04.07.2003 і отриманого позивачкою доходу за цей період.

84. Стосовно ж висновків судів першої і апеляційної інстанцій про необхідність урахування, при обчисленні розміру спірної пенсії, заробітку, отриманого позивачкою у листопаді та грудні 2013 року, у розмірі 19499 і 14412,26 гривень відповідно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

85. За змістом пункту 1.2, абзацу першого пункту 1.3, пунктів 1.4, 1.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, відповідно до положень Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування.

Під час заповнення форм державних статистичних спостережень слід мати на увазі такі особливості обліку та відображення суми фонду оплати праці:

Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця). Наприклад, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.

Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв`язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

86. Як установлено судовим розглядом цієї справи, у листопаді місяці 2013 року позивачці було оплачено 12 днів лікарняного за жовтень місяць в сумі 10173,36 грн. та 16 днів лікарняного за листопад місяць в сумі 13564,48 грн., а всього 23737,84 грн. До пенсії заліковано 17803,38 грн., тобто нижче рівня граничної суми заробітної плати, з якої утримано єдиний внесок у сумі 288,25 грн.

87. У грудні 2013 року позивачці було оплачено 11 днів лікарняного за листопад місяць в сумі 4238,90 грн. і 12 днів лікарняного за грудень місяць в сумі 10173,36 грн., всього 14412,26 грн., утримано єдиний внесок в сумі 288,25 грн., але за даними персоніфікованого обліку до пенсії заліковано 10173,36 грн.

88. Таким чином, ураховуючи вищенаведені вимоги Інструкції зі статистики заробітної плати, здійснені нарахування заробітної плати позивачки у листопаді 2013 року за жовтень місяць цього ж року, мали б бути відображені у фонді оплати праці саме жовтня місяця, у якому були здійснені такі нарахування. Отже, у листопаді 2013 року нарахована позивачці заробітна плата (оплата 16-ти днів лікарняного за листопад місяць) мала б складати 13564,48 гривень, і саме у такому розмірі враховуватись при визначенні розміру пенсії.

89. Разом з тим, за даними персоніфікованого обліку, сума доходу (заробітку), з якої сплачено єдиний внесок і яка підлягала зарахуванню при обчисленні спірної пенсії, складала 17803,38 грн, і саме у такому розмірі була врахована відповідачем при призначенні пенсії. Тобто, за даних конкретних обставин, Управлінням було здійснено обчислення пенсії з урахуванням усього заробітку, отриманого позивачкою у листопаді 2013 року, а тому її права порушені не були.

90. Виходячи з цих же міркувань, та зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, Верховний Суд вважає помилковими й висновки судів попередніх інстанцій про необхідність урахування, при обчисленні розміру спірної пенсії позивачки, отриманого нею доходу на посаді судді за грудень 2013 року у сумі 14412,26 гривень, оскільки здійснені роботодавцем нарахування фонду заробітної плати щодо ОСОБА_1 в частині оплати 11 днів лікарняного за листопад місяць в сумі 4238,90 грн. повинні відображатись у листопаді місяці 2013 року, а не у грудні цього ж року.

91. Проте, як установлено під час судового розгляду цієї справи, у грудні 2013 року позивачці здійснено оплату 12 днів лікарняного за цей місяць в сумі 10173,36 гривень, що відповідало даним персоніфікованого обліку і саме у такому розмірі Управлінням було враховано її заробіток при призначенні пенсії та обчисленні її розміру, що відповідає вимогам закону і не свідчить про порушення прав ОСОБА_1 .

92. Що ж до висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині вимог стосовно зобов`язання відповідача врахувати, при обчисленні розміру пенсії, отриманий позивачкою дохід у листопаді 2003 і червні 2015 років, то колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

93. З цього приводу колегія суддів зазначає, що задовольняючи вищевказану частину позову, суд попередніх інстанцій виходили з того, що заробіток за вищевказаний період було отримано позивачкою з декількох джерел під час її роботи у різних установах, а тому, у такому випадку, на переконання судів, обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, слід застосовувати по кожному нарахуванню на різних підприємствах (установах) окремо, а не з сукупного доходу за відповідний місяць.

94. Однак, відповідно до законодавства, яке було чинним станом на час отримання позивачкою доходу у листопаді 2003 року (стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), до заробітку для обчислення пенсії включались всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

95. При цьому, за нормами Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який був чинним у той час, до сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов`язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних i соціальних благ у грошовій i натуральній формі.

96. Слід враховувати й те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2001 №225 «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів», яка діяла у листопаді 2003 року, максимальна величина сукупного оподатковуваного доходу розраховувалась виходячи з розміру 2660 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків (зборів) незалежно від того, чи такий дохід отримано на одному, або на декількох підприємствах (установах).

97. Відповідно ж до законодавства, яке було чинним станом на червень 2015 року, до виплат (доходу), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, включались, зокрема, суми виплат (доходу) з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону, а саме - на суми, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання.

98. У червні 2015 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідала максимальній сумі доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), тобто, з урахуванням приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», становила 20706 гривень.

99. Зміст вищевказаних положень законодавства засвідчує, що для обчислення розміру пенсії позивачки повинні враховуватись суми виплат (доходу) у межах максимальної величини сукупного оподатковуваного доходу і максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону, які розраховані на одну застраховану особу незалежно від місця здійснення таких виплат на одному, чи на декількох підприємствах (установах).

100. За такого правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення у вищенаведеній частині не відповідають вимогам закону.

101. Колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги про те, що призначена позивачці пенсія не підлягала виплаті, зокрема, у період до 08.06.2016.

102. З цього приводу Верховний Суд звертає увагу на те, що, дійсно, у 2016 році положеннями частини другої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було передбачене обмеження виплати пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Згодом, такі обмеження було продовжено законодавцем й у 2017 році.

103. Водночас, спірні правовідносини унормовані й Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин як спеціальний акт законодавства, оскільки позивач, станом на час розгляду і вирішення цієї справи по суті спору у судах попередніх інстанцій, працювала на посаді судді.

104. Абзацами першим, другим частини п`ятої статті 141 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях Закону №213-VIII та Закону №911-VIII, було передбачено, що заборону виплати пенсії, зокрема, особам, які працюють на посаді судді.

105. Однак, 08.06.2016 Конституційним Судом України прийнято Рішення №4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону №213-VIII від 2 березня 2015 року; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону №2453-VI у редакціях Закону №213-VIII, Закону №911-VIII; пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону №213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

106. У пункті 4 резолютивної частини Рішення №4-рп/2016 Конституційний Суд України, керуючись частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважав за необхідне вказати такий порядок виконання цього рішення, зокрема:

- абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку".

107. У пункті 5 резолютивної частини вищевказаного Рішення Конституційного Суду України вказано й про те, що це Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв`язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

108. Отже, Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016 було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які працюють на посаді судді, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

109. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №466/1725/17 та від 24.09.2019 у справі №750/9222/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від нього.

110. Колегія суддів вважає недоречним у даній конкретній ситуації посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а (щодо наявності правових підстав для невиплати у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсії позивачці як особі, які працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів»), оскільки, незважаючи на тотожний суб`єктний склад учасників справи, у вищеназваній справі спірним було питання призначення і виплати позивачці пенсії на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», а не згідно норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

111. Тобто, спірні правовідносини, обставини справи, предмет спору і правові норми, які були застосовані судами усіх інстанцій у справі №591/3924/16-а, є відмінними від справи, яка розглядається, а тому й висновки, викладені Верховним Судом у вищезгаданій справі не можна визнати релевантними до спірної ситуації та, як наслідок, врахувати їх при розгляді цієї справи.

112. При цьому, починаючи з 30.09.2016 (з дня набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів») визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами), зокрема, стаття 141 цього Закону, яка передбачала обмеження виплати пенсії працюючим суддям (пункт 2 розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

113. У Законі України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не було запроваджено обмежень (заборони) щодо виплати пенсії особам, які працюють на посаді судді, в тому числі у 2017 році і в подальшому.

114. Оскільки, як установили суди попередніх інстанцій, і це не заперечується позивачкою, остання, починаючи з 16.06.2015 й станом на час розгляду і вирішення цієї справи у судах, працює на посаді судді Апеляційного суду Сумської області, то зобов`язання відповідача здійснювати їй виплату пенсії у період з 10.04.2016 (дати призначення пенсії за віком) до 08.06.2016 (дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №4-рп/2016) не ґрунтується на вимогах закону.

115. Передчасними є й висновки судів попередніх інстанцій про зобов`язання відповідача виплачувати позивачці пенсію, після проведення її перерахунку, без обмеження максимальним граничним розміром, оскільки конкретний розмір пенсії, який підлягатиме до виплати ОСОБА_1 , буде визначено пенсійним органом на підставі документів, наявних у пенсійній справі, та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. За наслідком здійсненого перерахунку пенсії позивачки, розмір такої виплати може й не перевищувати вищевказані обмеження. Суд не наділений повноваженнями здійснювати розрахунок розміру пенсії замість органу, до компетенції якого входять питання обчислення розміру пенсійної виплати конкретній особі.

116. Тому, на поточній стадії спірних правовідносин, відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивачки шляхом здійснення відповідачем дій стосовно обмеження виплати перерахованої позивачці пенсії максимальним розміром, оскільки такі дії ще фактично не здійснювались пенсійним органом, а отже не можуть бути визнані протиправними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

117. Ураховуючи наведене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов у повному обсязі, неправильно застосували норми матеріального права, а отже у частині позовних вимог ухвалили незаконні судові рішення, які, як наслідок, підлягають скасуванню.

118. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

119. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

120. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.

121. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2017 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести ОСОБА_1 розрахунок розміру пенсії за віком з дати її призначення (з 10.04.2016) із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 04.07.2003 на посаді заступника начальника управління, завідуючої відділом обліку громадян в управленні з обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, з включенням до розрахункового періоду доходу з якого сплачено страховий внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиний внесок), отриманий на даній посаді в цей період за рішеннями судів, із зазначенням її заробітку помісячно у такому порядку: 2000 рік липень - 977,08 грн.; серпень - вересень по 618,14 грн.; жовтень - 723,14 грн.; листопад - грудень по 618,14 грн. щомісячно; 2001 рік: січень - липень по 618,14 грн.; серпень - 932,06 грн.; вересень - 618,14 грн.; жовтень - 351,22 грн.; з листопада 2001 року по червень 2003 року в сумі по 618,14 грн. щомісячно; 2003 рік: липень - 517,35 грн.

Після проведення перерахунку призначеної безстроково пенсії за віком виплатити ОСОБА_1 заборгованість недонарахованих сум пенсії у повному обсязі, починаючи з 08.06.2016, з урахуванням фактично виплачених сум та загальнообов`язкових утримань.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний