Справа № 344/16992/19

Провадження № 2/344/649/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

адвоката позивача Ружицького В.М.,

адвоката відповідача Томин Н.В.,

представника Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кукурузи М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0329 площею 0,0433 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 01 липня 2016 року № 1621, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 01 липня 2016 року № 1617. Право власності, зокрема, на земельну ділянку було зареєстровано за позивачкою 01 липня 2016 року, про що свідчить інформаційна довідка № 64057092, яка містить інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Власником суміжної земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0077 площею 0.0271 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_2 . 27 березня 2019 року відповідачка разом з іншими особами під час вчинення незаконних будівельних робіт фактично зруйнували належний позивачці металевий гараж. 01 квітня 2019 року, після знищення гаражу, продовжуючи будівельні роботи, відповідачка самовільно зруйнувала частину даху перекриття нежитлової споруди, яка розташована на належній позивачці земельній ділянці, порізали опорні балки, зруйнували шифер, стічні ринви. В результаті цього, відбувається постійне замокання належного цінного майна, що знаходиться у даній нежитловій будівлі, та безпосередньо самої будівлі, оскільки відсутність даху на одній із частин цієї споруди призводить в тому числі до замокання стін, що також заподіює позивачці збитків (дощова вода затікає в середину будівлі). Причиною даної спірної ситуації є факт накладення земельної ділянки відповідачки кадастровий № 2610100000:03:004:0077 площею 0,0271 га на земельну ділянку позивачки кадастровий № 2610100000:03:004:0329 площею 0,0433 га. Площа накладки становить 0,009 га. В результаті даних обставин відповідачка фактично використовуєте належну позивачці земельну ділянку загальною площею 0,009 га (9 кв.м.), що вимагає відновлення та встановлення твердої межі відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0329 в натурі на місцевості. Однак, відповідачка не визнає факту такого накладання її земельної ділянки на ділянку позивачки, та ігнорує усі звернення позивачки щодо досудового вирішення спірної ситуації як відносно належного встановлення межі земельних ділянок згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0329, так і відносно внесення відповідних змін до публічної кадастрової карти (з метою усунення накладок) та усунення перешкод позивачеві щодо використання власної земельної ділянки шляхом знесення відповідачкою збудованої стіни на земельній ділянці позивачки. З цього приводу позивачка зверталась до управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. За наслідками такого звернення державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області-провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_3 було проведено перевірку земельної ділянки позивачки, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 10 липня 2019 року № П-47/1-134/6-19, актом обстеження земельної ділянки від 03 липня 2019 року № 388/0/92-19-ДК/479/АО/10/01/19, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 03 липня 2019 року № 388/0/92-19- ДК/351/АП/09/01/19. В процесі проведених заходів перевірки, яка здійснювалась в межах Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", компетентними органами було встановлено, що: 1) фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077. Вказана обставина свідчить про те, що фактично відповідачка використовує належну позивачці ділянку площею 9 кв.м, оскільки в позивачки не має доступу до крайньої точки 3, що в свою чергу створює перешкоди у здійсненні права власності в повному обсязі та унеможливлює встановити тверджу межу у вигляді паркану по межі згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329. Окрім цього, вказані факти додатково підтверджують, що відповідачкою неправомірно було здійснено часткове руйнування належного позивачці сараю, оскільки як сама будівля так і дах (його контури) повністю знаходяться в межах земельної ділянки позивачки (відстань від стіни сараю до дійсної межі між ділянками має становити від 19 до 115 см - рахувати від стіни сараю в бік земельної ділянки відповідачки); 2) Належна відповідачці земельна ділянка площею 0,0271 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0077 накладається на земельну ділянку площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 на площу 0,009 га. Вказана обставина підтверджується також план-схемою земельної ділянки згідно даних ДЗК та план-схемою земельної ділянки по фактичному використанні. Також в результаті такого накладення відповідачка фактично неправомірно користується належною позивачці земельною ділянкою площею 0,009 га.; 3) збудований паркан (чи то стіна будівлі), що огороджує земельну ділянку 2610100000:03:004:0077 частково розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (на межі земельної ділянки від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4, згідно технічної документації). Даний паркан збудований відповідачкою самочинно, що підтверджується листом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 жовтня 2018 року № П/500237. Так, із вказаного листа вбачається, що Управлінням було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_1 . Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи з будівництва господарської споруди на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:004:0077 по АДРЕСА_1 без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт. За результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було складено акт № 39/32-26, протокол про адміністративне правопорушення, видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Також порушника притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штрафні санкції. Незважаючи на це, відповідачка не виконала вимоги припису та не припинила будівельні роботи, з огляду на що, позивачка в чергове звернулась із відповідною скаргою як до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради так і до Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. За наслідками таких звернень Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради листом від 23 серпня 2019 року №П/500271/п/2 повідомило про те, що 14 серпня 2019 року Управлінням проведено перевірку виконання умов припису, за результатами якого встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 не виконано умови припису (про зупинення підготовчих та будівельних робіт) від 23 жовтня 2018 року, і станом на 23 грудня 2018 року не приведено земельну ділянку, кадастровий № 2610100000:03:004:0077 по АДРЕСА_1 до попереднього стану та не отримано право на виконання будівельних робіт, в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Порушника повторно притягнено до адміністративної відповідальності та накладено штрафні санкції на суму 5100 грн. Враховуючи факт накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки та не бажанням ОСОБА_2 самостійно усунути вказані неточності, що в свою чергу призвело до використання останньою земельної ділянки позивачки площею 0,009 га (9 кв.м.), та впливає на обсяг правомочностей ОСОБА_1 , належним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІФ № 032811 від 16 грудня 2004 року. Враховуючи факт самочинного будівництва відповідачки, в тому числі на земельній ділянці позивачки, що підтверджується вищевказаними документами, позивач вправі вимагати відновлення становища своєї земельної ділянки, в тому числі, але цим не обмежуючись, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно збудовану огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 . З урахуванням змісту уточнення позову позивач просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 відносно належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 шляхом визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІФ№ 032811 від 16 грудня 2004 року. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_1 відносно земельної ділянки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, відновити тверду межу земельної ділянки площею 0.0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (на межі земельних ділянок кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 та кадастровий номер 2610100000:03:004:0077), що відображені в листі відділу у м. Івано-Франківськ) головного управління Дєржгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-238/106-19 від 13 травня 2019 року, знести самочинно збудовану на земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 нежитлову будівлю (господарську споруду) та відновити земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 до стану, що існував до її самочинної забудови ОСОБА_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) полагодити пошкоджений нею сарай, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 по АДРЕСА_1 , шляхом відновлення шиферного перекриття (даху), відновити опорні балки, що тримають шифер, відновити стічну ринву. Стягнути з ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) грошові кошти у вигляді втрат позивачки, яких вона зазнала у зв`язку із нищенням її речі - металевого гаражу, в розмірі 17914,75 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) судові витрати.

В судовому засіданні адвокат позивача надав перед судом пояснення про те, що відповідач не зупинив будівельні роботи, після постановлення судом ухвали; складено акти та схеми встановлення меж, накладення ділянки відповідача на ділянку позивача і будівництва будівлі відповідачем на ділянці позивача; попередні приписи відповідач не виконав; відповідачем збудовано будівлю, а не огорожу; межових знаків не було встановлено, межею служила огорожа; металевий гараж знищено відповідачем.

В судовому засіданні адвокат відповідача заперечила позов з тих підстав, що документи розроблено за рішенням Івано-Франківської міської ради; міська рада подала відзив; право власності відповідача на земельну ділянку законне; в 2016 році встановлено межі земельних ділянок; позивачем не доведено порушення меж його ділянки; знищення металевого гаражу представник коментувати відмовилась; відповідач не заперечує відновити гараж, але гараж стояв на межі; відеозапис і пояснення на ньому не стосуються спору; на відеозаписі розміщено бачення позивача, його коментарі, а не фактичні обставини спору; на відеозаписі не зафіксовано будь-яких порушень.

Відповідач подала письмове пояснення, в якому заперечила позов з тієї підстави, що відповідачем отримано у власність житлове приміщення, яке розташовано на земельній ділянці, відповідач звернулась із заявою про приватизацію земельної ділянки та їй видано державний акт; право власності відповідача на земельну ділянку на даний час не припинено; за державним актом на попереднього власника земельної ділянки позивача було визначено площу земельної ділянки 0,0448 га, а в договорі купівлі-продажу 0,0433 га, тобто на 0,0015 га менше; на час відчуження земельної ділянки було виготовлено технічну документацію та межові знаки, якими закріплено таку ділянку в кількості - 8 шт.; межі земельної ділянки підлягають поновленню на підставі раніше розробленої документації із землеустрою, а тому поновлення меж повинно здійснюватись на підставі документації на ім`я ОСОБА_4 ; порушення обов`язків суб`єкта будівельної діяльності не свідчить про автоматичне порушення прав позивача відповідачем; відповідач заперечила поновлення сараю позивача, оскільки вода з його площі відводиться на земельну ділянку відповідача; металевий гараж позивача не було пошкоджено, оскільки гараж є розбірним і його було розібрано.

В судовому засіданні представник Виконавчого комітету надала перед судом пояснення про те, що докази позивача не стосуються спору; надання позивачем доказів, що не містять даних про обставини спору - це вихід за межі предмету спору.

Також представник Виконавчого комітету подала суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає позовні вимоги в частині скасування рішення виконавчого комітету від 21.07.2004 р. № 300 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 безпідставними та необґрунтованими, а відтак, такими, що не підлягають задоволенню. Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Порядок безоплатної приватизації земельної ділянки передбачено ст. 118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним та скасування п. 27 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.2004р. № 300. Оскаржуваним пунктом рішення "Про матеріали міського управління земельних ресурсів" затверджено п.17 протоколу узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 12.12.2003 року № 51, затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0270 га на АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. КП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації виготовило Технічний звіт по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 . Вирішуючи питання про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0270 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради взято до уваги Технічний звіт виконаний із дотриманням вимог чинного законодавства України, представлений ОСОБА_2 . У зазначеному технічному звіті документації наявні висновки управління архітектури та містобудування, технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель, затверджене начальником Івано-Франківського відділу земельних ресурсів, план встановлення меж , де встановлено та погоджено межі земельної ділянки, про що складений Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, експлікація з Генерального плану, витяг з протоколу узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 12.12.2003р. № 51 та документів власності відповідача на нерухоме майно.

Судом встановлено наступні обставини.

01/07/2016 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, за яким позивач придбала у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 2610100000:03:004:0329, площею 0,0433 га.; одночасно з придбанням земельної ділянки укладено договір про придбання житлового будинку з господарськими спорудами за відповідною адресою, що знаходяться на земельній ділянці.

01/07/2016 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, за яким позивач придбала у власність житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки №64057092 01/07/2016 зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку 2610100000:03:004:0329.

Відповідно до інформаційної довідки №63985471 01/07/2016 зареєстровано право власності позивача на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Державний акт №001334 видано на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

17/04/2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено листа на ім`я позивача, відповідно до якого для встановлення порушення прав позивача роз`яснено можливість звернутись до сертифікованої організації відповідного виду діяльності.

10/07/2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено листа на ім`я позивача, відповідно до якого фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077; земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача.

03/07/2019 управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, складено акт відповідно до якого фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077; земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача.

03/07/2019 управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, складено акт відповідно до якого фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077; земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача.

24/07/2019 позивач склав звернення до відповідача щодо меж спірної земельної ділянки.

Відповідно до інформації Виконавчого комітету від 30/10/2018 відповідач виконує будівельні роботи з будівництва господарської споруди на земельній АДРЕСА_1 без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до листа Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету міської ради від 15/08/2019 під час позапланової перевірки встановлено, що відповідач виконує будівельні роботи на земельній АДРЕСА_1 без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

14/08/2019 Виконавчим комітетом складено акт, відповідно до якого відповідаче не виконано умови припису про зупинення підготовчих будівельних робіт і на 23/12/2018 не приведено земельну ділянку по АДРЕСА_1 до попереднього стану і не отримано право на виконання будівельних робіт.

14/08/2019 Виконавчим комітетом складено щодо відповідача протокол про адміністративне правопорушення за виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

27/11/2018 Виконавчим комітетом складено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт щодо будівництва позивачем господарської споруди на земельній ділянці № 2610100000:03:004:0329.

23/08/2019 складено постанову щодо відповідача за невиконання умов припису.

16/12/2004 видано державний акт №032511 на ім`я відповідача.

Відповідно до архівного витягу від 05/09/2019 п. 17 протоколу узгоджувальної комісії Виконавчого комітету міської ради від 12/12/2003 №51 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передану в приватну власність відповідачу земельну ділянку площею 0,0270 га на АДРЕСА_1 .

В 2003 році Івано-Франківським БТІ складено технічний звіт по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки матеріалів до видачі державного акту на право приватної власності відповідачу по АДРЕСА_2 .

20/06/2002 складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування квартири від 21/06/2002 відповідач отримала у власність квартиру АДРЕСА_3 .

12/12/2003 складено витяг з протоколу №51 засідання узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування та рекомендовано міськвиконкому затвердити проект розподілу земельної ділянки на АДРЕСА_1 із врахуванням розрахунку ідеальних часток в будинковолодінні №8 .

Показання свідка ОСОБА_7 підлягають критичній оцінці судом, оскільки він перебуває в родинних відносинах з позивачем, підписав з позивачем претензію до відповідача, безпосередньо зацікавлений в результатах розгляду даного спору.

Відповідно до змісту відеозаписів між сторонами існує межовий спір, відповідач здійснив будівництво споруди в межах претензій позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже земельна ділянка позивача сформована та внесена до бази даних реєстрації речових прав.

Як доведено позивачем перед судом в процесі проведених заходів перевірки, яка здійснювалась в межах Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", компетентними органами було встановлено, що: 1) фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077. Вказана обставина свідчить про те, що фактично відповідачка використовує належну позивачці ділянку площею 9 кв.м, оскільки в позивачки не має доступу до крайньої точки 3, що в свою чергу створює перешкоди у здійсненні права власності в повному обсязі та унеможливлює встановити тверджу межу у вигляді паркану по межі згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329.

В ч. 1 ст. 316 ЦК України вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже позивачу належить право володіння та користування земельною ділянкою, яка самовільно захоплена відповідачем.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону № 858-IV установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Сторонам спору було відомо про спір між ними, до часу його вирішення вони зобов`язані були утримуватись від порушення прав одне одного, а так само і від самовільних забудов спірної частини земельної ділянки. Однак як однозначно доведено позивачем перед судом під час розгляду спору судом відповідач намагалась здійснити забудову спірної частини земельної ділянки, незважаючи на заборону здійснювати відповідні дії.

Порушення відповідачем судової заборони здійснювати спірні дії не визначено законом в якості підстави для захисту її зловживання правами.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Таким чином зміст ст. 103 ЗК України свідомо порушено відповідачем його самовільними діями щодо знесення металевого гаражу позивача, самовільного знищення існуючої межі між земельними ділянками сторін спору, самовільної забудови земельної ділянки позивача.

Також важливо зазначити, що механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376). Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Отже відновлення межі зобов`язані здійснити сторони спільно. Відмова відповідача від вирішення спору спільно з позивачем і наступна самовільна забудова відповідачем спірної частини земельної ділянки є порушенням зазначеного обов`язку відповідачем. Тому відповідні дії відповідача належать до неправомірних.

Крім цього відповідно до абзацу 3 пункту 4 Розділу VІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Отже виправлення зазначених помилок в інформації про земельні ділянки покладено законом саме на обох суміжних землекористувачів, відмова одного з них від виправлення помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Таким чином до самовільного руйнування відповідачем майна позивача фактичне розміщення споруд позивача відповідало інформації з Державного земельного кадастру.

Тому і зазначені фактичні обставини однозначно вказують на порушення відповідачем прав позивача.

В ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, одним із яких є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не спростовано доказів позивача про самовільне знесення майна позивача та самовільну забудову земельної ділянки, що перебувала у власності позивача.

При цьому позивачем однозначно доведено захоплення земельної ділянки відповідачем. Тому пояснення відповідача у формі припущень про не забезпечують доказування відповідачем обставин, що спростовують підставу та предмет звернення позивача з позовом до відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже представник позивача та позивач несуть відповідальність за надання суду копій документів, виготовлених в якості, що не забезпечує можливість їх читання і встановлення змісту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже набуття нерухомої речі у власність підтверджується відповідною державною реєстрацією.

За змістом ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в якості загальної засади відповідних відносин проголошено відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Отже на час самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки, що перебувала у фактичному володінні позивача відповідачу було відомо про державну реєстрацію речового права позивача на земельну ділянку саме в тих межах, які захоплено відповідачем.

Разом з цим позивач просила суд про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІФ№ 032811 від 16 грудня 2004 року.

Однак у разі накладення земельних ділянок суміжних землекористувачів помилки в інформації усуваються у спосіб, що визначені законодавством України, а не у спосіб скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Зазначені прохання позивача не відповідають змісту ст. 152 ЗК України.

Так само позивачем не доведено перед судом обставину знищення металевого гаражу, про який відповідачем повідомлено, що його розібрано, а позивачем не доведено, що його викрадено чи не передано позивачу. Отже позивачем не доведено правові підстави для стягнення грошових коштів на компенсацію вартості такого гаражу з відповідача саме у зв`язку із нищенням її речі - металевого гаражу, в розмірі 17914,75 гривень.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_1 відносно земельної ділянки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, відновити тверду межу земельної ділянки площею 0.0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (на межі земельних ділянок кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 та кадастровий номер 2610100000:03:004:0077), що відображені в листі відділу у м. Івано-Франківськ) головного управління Дєржгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-238/106-19 від 13 травня 2019 року, знести самочинно збудовану на земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 нежитлову будівлю (господарську споруду) та відновити земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 до стану, що існував до її самочинної забудови ОСОБА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) полагодити пошкоджений нею сарай, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 по АДРЕСА_1 , шляхом відновлення шиферного перекриття (даху), відновити опорні балки, що тримають шифер, відновити стічну ринву;

стягнути з ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) 3073,60 гривень судових витрат.

в іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.