Справа № 750/9807/20

Провадження № 2/750/143/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді секретар за участюСупруна О.П., Дяченко К.О., представників позивача - Волошиної О.Г. , Шмая А.В. , представника відповідача - адвоката Костюка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №750/9807/20 за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

30 жовтня 2020 року АТ «Облтеплокомуненерго» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 5 795 грн 47 коп. за період з 01.03.2017 по 31.07.2020, а також 2 102,00 грн у відшкодування сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та користується послугами АТ «Облтеплокомуненерго», але оплату за надані послуги з теплопостачання не здійснює, у зв`язку з чим утворилась зазначена в позові заборгованість.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.11.2020 позовну заяву АТ «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без руху та запропоновано позивачу в триденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вказаний в ній недолік.

10.11.2020, на виконання вимог ухвали судді від 03.11.2020 про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто недолік позовної заяви.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.12.2020.

07.12.2020 представник відповідача - адвокат Костюк О.П. через канцелярію суду подав відзив та заяву про застосування строків позовної давності в частині стягнення заборгованості за березень-квітень 2017 року.

07.12.2020 розгляд справи відкладено на 23.12.2020, у зв`язку клопотанням сторін.

10.12.2020 представник відповідача - адвокат Костюк О.П. подав зустрічний позов (уточнений згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.02.2021) до АТ «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, обґрунтований неправомірністю нарахування оплати за послуги з централізованого опалення в частині нарахувань за опалення місць загального користування. Просив визнати неправомірними дії АТ «Облтеплокомуненерго» щодо нарахування ОСОБА_3 витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2017 по 31.01.2019 включно в сумі 13 185,12 грн, та зобов`язати АТ «Облтеплокомуненерго» скасувати незаконно нараховану ОСОБА_3 витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2017 по 31.01.2019 включно в сумі 5 795,47 грн шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 в сторону зменшення на 5 795,47 грн.

14.12.2020 позивач подав відповідь на відзив.

16.12.2020 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

23.12.2020 розгляд справи відкладено на 26.01.2021, у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

04.01.2021 позивач подав відзив на зустрічний позов.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.01.2021 зустрічний позов ОСОБА_3 до АТ «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до спільного розгляду з позовом АТ «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та об`єднано в одне провадження; здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2021.

03.02.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.02.2021, у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

08.02.2020 представник відповідача - адвокат Костюк О.П. подав відповідь на відзив на зустрічний позов.

22.02.2021 продовжено перерву у підготовчому засіданні до 09.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01.04.2021.

01.04.2021 розгляд справи відкладено на 15.04.2021, у зв`язку з клопотанням представника позивача.

15.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.05.2021, у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні первісний позов не визнав та підтримав зустрічний позов.

Відповідач до суду з`явився, про час і місце розгляду справи оповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що АТ «Облтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для суб`єктів усіх форм власності, у тому числі й за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником, зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_2 і є споживачем послуг з централізованого теплопостачання.

На думку позивача, відповідач у встановлений законодавством строк припинив своєчасно і в повному обсязі здійснювати плату за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01.03.2017 по 31.07.2020 в сумі 5 795 грн 47 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с. 6).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до вимог якого комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 5 зазначеного Закону до комунальних послуг належить, зокрема, централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено судом та підтверджено представниками позивача в ході судового розгляду, кількість теплоти, спожитої на опалення місць загального користування в будинку АДРЕСА_3 за період з березня 2017 року по лютий 2018 року, розраховувалась згідно з пунктами 2.1.4 за формулами 2.3 та 2.5 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 (далі - Методика №359), а з березня 2018 року по січень 2019 року - згідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.03.2018 № 106 «Про затвердження коефіціентів нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках м. Чернігова».

Приміщення споживачів у будинку АДРЕСА_3 з будинковим засобом обліку теплової енергії частково оснащені приладами обліку теплової енергії, зокрема і квартира відповідача, а також в будинку відсутні прилади обліку теплової енергії на місця загального користування (далі - МЗК).

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630).

Згідно з пунктом 12 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (пункт 28 Правил № 630).

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики № 359, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1.

Загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою

Q МЗК = SQ К МЗК + Q втр., (2.3)

де SQКМЗК - кількість теплової енергії на опалення окремого к-того приміщення МЗК, Гкал;

Qвтр. - утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (розраховується за СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", Приложение 12, 1991 г. (далі - СНиП 2.04.05-91).

За наявності проектних даних щодо теплової потужності системи опалення кожного МЗК розрахунок витрат теплової енергії на опалення виконується за формулою

(t вн - t ср.о)

QКМЗК = NКМЗК __________· 24 · n · 0,86 · 10 -3, (2.4)

(t вн - t р.о)

де NКМЗК - теплова потужність системи опалення кожного к-того приміщення МЗК, кВт. Визначається за проектними даними згідно із СНиП 2.04.05-91 для нетипових рішень приміщень МЗК;

tвн - розрахункова внутрішня температура повітря в кожному окремому приміщенні згідно з нормативом, °C (таблиця 1);

tср.о - середня за місяць або за опалювальний період температура зовнішнього повітря, °C, за даними місцевої метеостанції або теплопостачальної установи;

tр.о - розрахункова температура зовнішнього повітря для проектування системи опалення, °C береться згідно із СНиП 2.04.05-91 та КТМ 204 України 244-94, СНиП 2.01.01-82 "Строительная климатология и геофизика" (далі - СНиП 2.01.01-82);

n - число днів розрахункового періоду.

У разі відсутності проектних даних для будинків масових типових серій виконується розрахунок за усередненим питомим теплоспоживанням на 1 м2 кожного типу приміщень МЗК.

У цьому разі кількість теплової енергії, спожитої на опалення МЗК QКМЗК, визначається за формулою

QКМЗК = qрік · FКМЗК, (2.5)

де qрік - питома величина теплоспоживання на опалення за рік на 1 м2 кожного типу приміщень МЗК, Гкал/м2/рік;

FКМЗК - сумарна площа кожного типу приміщень МЗК, м2.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.01.2013 № 24 «Про затвердження ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", Приложение 12, 1991 г. визнано такими, що не застосовуються на території України з 1 січня 2014 року.

Однак, при визначенні суми оплати за вказаними пунктами, відповідач, з врахуванням того, що СНиП 2.04.05-91 втратили чинність, а діючі ДБН В.2.5-67:2013, що затверджені наказами Мінрегіонбуду від 25.01.2013 №24 та від 28.08.2013 №410, не містять методики розрахунку втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, проводив розрахунок шляхом віднімання від показань будинкового лічильника визначених кількості теплової енергії на опалення квартир без лічильників та сумарних показань квартирних лічильників і сумарної кількості теплової енергії на опалення окремих приміщень місць загального користування.

Проте, вказаний спосіб нарахування не відповідає складовим формули, визначеній в п. 2.1.4 Методики. З огляду на це, відповідач проводив розрахунки опалення місць загального користування не у спосіб, що визначений законом за період до березня 2018 року.

Крім того, загальнорічні та питомі витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках масових серій будівництва встановлено в Таблиці 1 Методики № 359, а саме для 3-поверхових, 5-поверхових, 9-поверхових та 16-поверхових.

Будинок АДРЕСА_3 є 14-поверховим, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

За таких обставин та вимог закону, у позивача не було правових підстав для визначення витрат теплової енергії на опалення МЗК в такому будинку розрахунком за формулами 2.3 та 2.5 Методики № 359.

Доводи позивача про те, що загальнорічні та питомі витрати теплової енергії на опалення місць загального користування використовувались як для 9-поверхового будинку, що не вплинуло на розмір нарахувань, суд не бере до уваги, оскільки це не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Пояснення позивача про неможливість розрахунку витрат теплової енергії на опалення за формулою 2.4 Методики № 359 відсутністю проектних даних щодо теплової потужності системи опалення кожного МЗК в будинку АДРЕСА_3 також не підтверджені будь-якими доказами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про неправомірність дій позивача щодо нарахування ОСОБА_3 оплати з централізованого опалення МЗК в будинку АДРЕСА_3 , що є підставою для зобов`язання АТ «Облтеплокомуненерго» скасувати заборгованість за період з березня 2017 року по лютий 2018 року, розраховану в незаконний спосіб.

Щодо розрахунку плати за спожиту теплову енергію на опалення місць загального користування в будинку АДРЕСА_3 за період з березня 2018 року по січень 2019 року суд виходить з наступного.

Як стверджує позивач, відповідно до підпункту 3 п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абзацу 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», підпункту 2 пункту «а» ст. 28 та підп. 1 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись Правилами та Методикою на підставі розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування в 46 житлових будинках м. Чернігова, обладнаних засобами обліку теплової енергії, розробленого ТОВ «ЕРІДЕН КОМЕРЦ ГРУКП» (м. Київ), 02 березня 2018 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради рішенням № 106 затвердив коефіцієнти нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках м. Чернігова, які одночасно обладнані комерційним вузлом обліку теплової енергії та частково розподільними (квартирними) лічильниками.

В будинку АДРЕСА_3 коефіцієнт нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування становить 13,2. В тому числі витрати на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення визначено на рівні 3%. Розподіл цієї частки теплової енергії здійснюється пропорційно опалювальної площі кожної квартири/приміщення. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показниками, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії у будівлі, а саме: питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії у будівлі, яка розраховується щомісяця, як співвідношення показань комерційного вузлу обліку (будинкового лічильника) зменшеного на обсяг теплової енергії, витрачений на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, та опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будівлі до суми площ усіх квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК. Коефіцієнт допустимого відхилення враховується на рівні 0,5.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.97 року N 280/97-ВР (далі - Закон N 280/97-ВР).

Згідно частини 1 статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону N 280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону N 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Приписами підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону N 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Водночас, основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року N 2633-IV (далі - Закон N 2633-IV).

Відповідно до статті 5 Закону N 2633-IV регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об`єктивними умовами функціонування систем теплопостачання: наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об`єднаної енергетичної системи України; існуванням об`єктів теплопостачання різних форм власності; суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року; особливим статусом суб`єктів природних монополій, який мають деякі суб`єкти господарювання у сфері теплопостачання.

Статтею 9 Закону N 2633-IV передбачено, що завданнями державного управління у сфері теплопостачання є: забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини; створення механізмів функціонування ефективного ринку теплової енергії; зменшення шкідливого впливу на довкілля; створення умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання.

Державне управління у сфері теплопостачання здійснюють: на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень; на місцевому рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Згідно частини 3 статті 20 Закону N 2633-IV тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

В той же час, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року N 1875-IV (далі - Закон N 1875-IV, в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону N 1875-IV встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

В свою чергу, статтею 1 Закону N 1875-IV передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, а комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Аналіз наведених приписів чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

По-друге, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

По-третє, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

У взаємозв`язку з наведеним, суд доходить висновку, що при прийнятті рішення 02 березня 2018 року виконавчим комітетом міської ради, яким затверджено коефіцієнти нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках м. Чернігова, які одночасно обладнані комерційним вузлом обліку теплової енергії та частково розподільними (квартирними) лічильниками, порушено статтю 28 Закону N 280/97-ВР, оскільки останнім змінено порядок нарахування за опалення місць загального користування, який визначений Методикою № 359.

Таким чином, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за період з березня 2018 по січень 2019 року не відповідає вимогам п. 2.1.4 Методики № 359, тобто позивачем неправомірно нараховано заборгованість саме за зазначеними принципами обрахування, які суперечать правилам нарахування, визначеними Методикою.

Слід зазначити, що нормативні акти, які регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, на які посилається позивач, а саме: ст. 8, 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п. 12 Правил № 630, рішення виконкому Чернігівської міської ради № 106 від 02.03.2018 «Про затвердження коефіцієнтів нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках м. Чернігова», разом з тим лише п. п. 1.4, 2.1, 2.2.1 та 2.2.2 Методики № 359 визначено порядок оплати послуг з опалення місць загального користування споживачами, квартири яких обладнані засобами обліку теплової енергії, а інші нормативні акти не визначають порядку розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування у разі обладнання багатоквартирного будинку загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії та часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку за спірний період.

Отже, підміняючи методику розрахунку, визначену нормативним актом, який є чинним, іншими нормативно-правовими актами, відповідач діяв не у передбачений законом спосіб.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за період з 01.03.2017 по 31.01.2019 в сумі 5 795,47 грн шляхом здійснення відповідного коригування по особовому рахунку підлягають частковому задоволенню, оскільки вимога відповідача про коригування саме в сторону зменшення не доведена належними та допустимими доказами.

Враховуючи задоволення зустрічного позову, позовні вимоги АТ «Облтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Правничу допомогу відповідачеві надавав адвокат Костюк О.П. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.12.2020, вартість якої визначено п. 2.1.1 договору в розмірі 2 500 грн., які сплачено відповідачем 10.12.2020 (квитанція на а.с. 89).

Суд вважає визначену сторонами договору вартість надання правничої допомоги обґрунтованою та такою, що в повній мірі відповідає витраченим адвокатом часу та зусиллям.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з позивача належить стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» щодо нарахування ОСОБА_3 витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2017 по 31.01.2019 включно в сумі 13 185,12 грн.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» скасувати незаконно нараховану ОСОБА_3 заборгованість по оплаті теплової енергії за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2017 по 31.01.2019 включно в сумі 5 795 грн 47 коп. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень 47 копійок) шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

У задоволенні решти вимог зустрічного позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 2 500 грн 00 коп. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь держави судовий збір в сумі 908 грн 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.05.2021.

Позивач: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», місцезнаходження: вул. Реміснича, 55-б, м. Чернігів, 14000, код 03357671.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя