Дата документу 28.05.2021 Справа № 554/8091/20

Провадження № 1-кс/554/8720/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42020170000000105 від 25.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2021 року захисник ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст. 366 КК України, складеного 25.03.2021 року у кримінальному провадженні № 42020170000000105 від 25.05.2020.

Скаргу обґрунтовував тим, що 25.03.2021 року по кримінальному провадженню №42020170000000105 від 25.05.2020 року повідомлено про підозру директору ТОВ «ЛОГОСС» ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, в тому, що він, будучи директором ТОВ «ЛОГОСС», достовірно знаючи, що багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 побудований не у відповідності до проекту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », оскільки висота будинку перевищує максимально допустимі 23 м, а також що будівельна висота першого та житлових поверхів перевищує 2.87 м., діючи за попередньою змовою із директором ТОВ «СМНК-37» ОСОБА_7 , з метою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та отримання відповідного сертифікату ТОВ «СМНК-37» у органі державного архітектурного-будівельного контролю, 26.11.2020 вніс до акту готовності об`єкта до експлуатації завідомо неправдиві відомості, зокрема щодо виконання на вказаному об`єкті будівництва робіт у відповідності до державних будівельних норм, стандартів і правил, які передбачені проектною документацією. Після чого підписав акт готовності та скріпив його печаткою.

З аналізу змісту повідомлення про підозру та фактичних обставин вбачається, що ОСОБА_6 підозрюють у тому, що ним викладено пункт сьомий Акту готовності об`єкту до експлуатації (надалі Акт), форма якого передбачена додатком 9 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі Порядок), у наступній редакції: «7. На об`єкті виконано згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами всі роботи, передбачені проектною документацією, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку».

Разом з тим, відповідно до ч.10 ст. 96 КУпАП наведення недостовірних даних в Акті готовності об`єкта до експлуатації, може лише свідчити про наявність в діях осіб, які його склали та видали, ознак адміністративного правопорушення, про що викладені правові висновки у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 727/5768/18.Отже, якби ОСОБА_6 дійсно вчинив інкриміновані йому у повідомленні про підозру дії, то це було б підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності, а не до кримінальної.

Крім того,вказує,що ОСОБА_6 підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за складення, за попередньою змовою групою осіб, та внесення до офіційного документу Акту готовності об`єкта до експлуатації завідомо неправдивих відомостей, щодо виконання робіт не у відповідності до будівельних правил та проектної документації (за невідповідність з приводу зведення об`єкту будівництва висотою вищою ніж 23 метри), тобто, що він вчинив два різних кримінально караних діяння, передбачені альтернативною диспозицією ст. 366 КК України. Проте, в діях ОСОБА_6 відсутня об`єктивна і суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. За результатами спільного службового розслідування щодо можливого зведення об`єкта будівництва з відхиленням від проекту ТОВ «СМНК-37» та ТОВ «ЛОГОСС» 31.03.2021 року складено акт, згідно якого контроль за виконанням робіт об`єкту по вул. Пилипа Орлика, 26, в м. Полтава здійснював з боку ТОВ «СМНК-37» інженер технічного нагляду ОСОБА_8 , з боку ТОВ «ЛОГОСС» начальник будівельно-монтажної дільниці ОСОБА_9 Директор ТОВ «ЛОГОСС» ОСОБА_6 не контро лював та не повинен був контролювати відповідність будівельних робіт, через що не був достовірно обізнаний про висоту поверхів та будинку в цілому, що виключає в його діях суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, яка характеризується прямим умислом - усвідомленням, що Акт готовності об`єкту до експлуатації повністю чи частково не відповідає дійсності.

Також ОСОБА_6 інкриміновано протиправні дії, за попередньою змовою групою осіб, із директором ТОВ «СМНК-37» ОСОБА_7 та іншими невстановленими службовими особами. Однак матеріали кримінального провадження не містять жодних належних та допустимих доказів, які вказують про домовленість ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вчинення конкретних дій щодо службового підроблення Акту готовності об`єкту до експлуатації. Вважає, що складення повідомлення про підозру від 25.03.2021року щодо ОСОБА_6 здійснено незаконно, всупереч ст. 276 КПК України, тому звернувся до суду зі скаргою.

У судовому засіданні захисник свою скаргу підтримав, посилаючись на підстави, викладені у скарзі, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, пояснив, що в ході досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а це і протоколи огляду, Акт готовності, містобудівні умови, заява СМНК, проектна документація, експертний звіт та інші матеріали. Враховуючи, що строк досудового розслідування сплив, 24.05.2021 року строк був продовжений прокурором до трьох місяців, оскільки не проведено ще ряду експертиз, не допитано свідків, можливо необхідно буде підготувати змінену підозру. Вважає скаргу передчасною, підозра є обґрунтованою, а вирішення питання щодо складу злочину є прерогативою суду під час розгляду справи по суті.

Слідчий ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, вказала, що основним об`єктом злочину є службове підроблення, підготовка, складення, видача, посвідчення фактів. ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до посадових обов`язків, однак до Акту готовності були внесені відомості, що всі роботи виконані відповідно до документації. Досудове розслідування триває, проведено слідчі дії на встановлення інших осіб. Вважає скаргу передчасною, а викладені в скарзі факти містять підмінені поняття.

Заслухавши пояснення захисника, прокурора та слідчого, вивчивши та дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020170000000105 від 25.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

25 березня 2021 року старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області майором поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_10 в кримінальному провадженні № 42020170000000105 від 25.05.2020, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, а саме у складанні та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за попередньою змовою групою осіб.

Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_6 будучи директором ТОВ «ЛОГОСС», відповідно до посадової інструкції директора товариства належуть до професійної групи «Керівник», наділений організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов`язками по керівництву товариством, здійсненню керівництва всіма службами (та/або відділами) Товариства, здійснювати контроль за виконанням договірних зобов`язань, якістю будівельних робіт і матеріалів, продукції, що використовується на об`єкті, а також правом вчиняти правочини від імені Товариства, являючись службовою особою, усвідомлюючи характер суспільно-небезпечних діянь та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час проведення робіт за об`єктом будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Пилипа Орлика, 26 в м. Полтаві» підрядною організацією ТОВ «ЛОГОСС», директором якого є ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 побудований не у відповідності до проекту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », оскільки висота будинку перевищує максимально допустимі 23 м, а також що будівельна висота першого та житлових поверхів перевищує 2.87 м., діючи за попередньою змовою із директором ТОВ «СМНК-37» ОСОБА_7 , з метою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та отримання відповідного сертифікату ТОВ «СМНК-37» у органі державного архітектурного-будівельного контролю, перебуваючи у м.Полтаві, точне місце та час на даний час не встановлено, 26.11.2020 вніс до акту готовності об`єкта до експлуатації завідомо неправдиві відомості, зокрема щодо виконання на вказаному об`єкті будівництва робіт у відповідності до державних будівельних норм, стандартів і правил, які передбачені проектною документацією. Після чого директор ТОВ «ЛОГОСС» ОСОБА_6 та директор ТОВ «СМНК-37» ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час службовими особами, підписали вищевказаний акт готовності об`єкта до експлуатації «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 » та скріпили його печатками. Цього ж дня директором ТОВ «СМНК-37» ОСОБА_7 направлено до Департаменту ДАБК у Полтавській області заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництво об`єкта та видачу сертифіката, до якої додано Акт готовності об`єкта до експлуатації від 26.11.2020 року, в якому містяться неправдиві відомості. На підставі вказаного Акту ДАБК України ТОВ «СМНК-37» видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 21.12.2020 (а.с.17-21).

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Cлідчий суддя, виходячи із загальних засад кримінального провадження, закріплених уст. 7 КПК України, вважає, що предметом судового контролю слідчим суддею під час розгляду скарги на повідомлення про підозру є: обґрунтованість підозри, оскільки перевірка слідчим суддею саме обґрунтованості підозри є бар`єром для необґрунтованого кримінального переслідування і засобом належної реалізації загальних завдань кримінального провадження щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; форма і зміст документуповідомлення про підозру, а також порядок повідомлення про підозру.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннямиглави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положеньст. 276 КПК Україниповідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ізст. 277 КПК Україниписьмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Слідчий суддя звертає увагу що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти, перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом, другийпитання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»). Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися у кримінальному провадженні конкретними доказами. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Слідчий суддя в жодному випадку не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом, втім, обґрунтована підозра має підтверджуватися конкретними фактами та обставинами, що можуть переконати об`єктивного спостерігача, тобто не професіонала у сфері права, в існуванні зв`язку між діями особи та подією. Такі фактичні обставини повинні бути чіткими та зрозумілими і знайти своє відображення у відповідному рішенні компетентного органу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, настає за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів .

У ч. 1ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року). Принцип правової визначеності означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України відN 17-рп/201029 червня 2010 року).

При цьому дотримання вимоги ясності і недвозначності норм, які встановлюють кримінальну відповідальність, є особливо важливим з огляду на специфіку кримінального закону та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, адже притягнення до такого виду юридичної відповідальності пов`язане з можливими істотними обмеженнями прав і свобод людини (перше речення абзацу сьомогопункту 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України № 1-р/2019 від 26 лютого 2019 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170) вказано, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39).

Відповідно до ч. 1ст. 2 ККпідставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Одночасноч. 3ст. 3 ККпередбачає, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки вказаним Кодексом.

Тоді якч. 2ст. 9 КУпАПвстановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, кримінальні правопорушення відрізняються від адміністративних правопорушень, окрім іншого, за різним ступенем суспільної небезпечності, яківідповідно слугують підставою для вирішення питання про притягнення особи до одного з цих видів юридичної відповідальності.

Криміналізація конкретного вчинку людини можлива за умови, якщо це відповідає, зокрема, сукупності таких критеріїв: значна (суттєва) суспільна небезпека діяння; поширення аналогічних діянь у суспільстві; неефективність інших галузевих правових засобів впливу на зазначені діяння; неможливість успішної боротьби з діянням менш репресивними методами.

Притягнення особи як до кримінальної, так і адміністративної відповідальності можливе лише у прямо передбачених законом випадках, враховуючи вимоги п. 22 ч. 1ст. 92 Конституції Українита проголошені статтями3,8 Основного Закону Українипринципи гуманізму та верховенства права, а при наявності будь-яких сумнівів щодо тлумачення та застосування норм права, ці сумніви мають вирішуватися на користь людини.

При цьому відповідно до ч. 10ст.39Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності»№ 3038-VIвід17лютого 2011року замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

ОдночасноЗаконом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14 жовтня 1994 рокупередбачено, що вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України. Цим Законом також визначено, що, суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, зокрема і за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Окрім того,ст. 96 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, у тому числі за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вчинені щодо певних видів об`єктів будівництва.

Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, яка складена, видана чи посвідчена відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами є офіційним документом.

Наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації містить склад адміністративного правопорушення за умови, якщо в діянні є всі елементи його складу, передбачені ч.13 ст. 96 КУпАП (у редакціїЗакону України №320- VІІІ від 09 квітня 2015 року).

Зазначений правовий висновок викладений в Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі № 727/5768/18.

Слідчий суддя, враховуючи вказаний правовий висновок відповідно до ч.6 ст. 368 КПК України, також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» № 1817-VІІІ від 17.01.2017 ст. 96 КУпАП викладено в новій редакції, зокрема, внесено зміни до п.7 ч.1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та інших положень законодавства, внаслідок чого поняття «об`єкти І,ІІ,ІІІ,ІV, V категорій складності» замінено на поняття «об`єкти, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками». Також Законом України № 1817-VІІІ від 17.01.2017 внесено зміни до ч.2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», внаслідок чого змінено склад та зміст документації, необхідної для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Виходячи із вищевказаного, ч.10 ст. 96 КУпАП у редакції Законом України № 1817-VІІІ від 17.01.2017 відповідає ч.13 ст. 96 КУпАП в редакції Закону України №320- VІІІ від 09.04.2015, а відмінності обумовлені виключно приведенням зазначеної норми у відповідність до чинної термінології та інших чинних положень законодавства.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що у змісті повідомлення про підозру відсутні фактичні обставини події, які вказують на наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваного.

Таким чином, при вирішенні питання про обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні відповідного протиправного діяння з огляду на ознаки предмета правопорушення з урахуванням принципу правової визначеності слід дійти висновку, що наведення недостовірних даних у Акті про готовність об`єкта до експлуатації за наведених у повідомленні про підозру обставин свідчить про відсутність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1ст. 366 КК, і наявність в таких діях, в разі їх вчинення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.13ст. 96 КУпАП(у редакціїЗакону України №320- VІІІ від 09 квітня 2015 року).

Враховуючи, що пред`явлена підозра ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, є необґрунтованою, приходжу до висновку про обґрунтованість скарги і наявність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

Керуючись ст.ст.303-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42020170000000105 від 25.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України задовольнити.

Повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 25 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 42020170000000105 від 25.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України скасувати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня оголошення до Полтавського апеляційного суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.

Слідчий суддя ОСОБА_1