ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 225/2452/17

адміністративне провадження № К/9901/645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського відділення на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2017 року (суддя Довженко О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (колегія суддів: Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі № 225/2452/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського відділення, третя особа: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропілля Донецької області (далі - Фонд) про визнання дій щодо відмови у видачі направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) для визначення ступеню втрати працездатності внаслідок виробничої травми, отриманої 03 серпня 2015 року на підставі Акту про нещасний випадок за формою Н-1 за №1 від 08.08.2015, протиправними та зобов`язання відповідача вчинити певні дії шляхом надання направлення на проходження МСЕК.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Управління щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 03 серпня 2015 року, на підставі Акту про нещасний випадок форми Н-1 за №1 від 08.08.2015.

Зобов`язано Управління на підставі Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 за №1 від 08.08.2015, видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 03 серпня 2015 року.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що судами не враховано, що діяльність служби страхових експертів з охорони праці на територіях, непідконтрольних українській владі, припинено з 24 листопада 2014 року, що унеможливлює участь страхових експертів в розслідуванні нещасних випадків на виробництві на цих територіях. Зазначено про відсутність законних підстав для участі експерта у розслідуванні та підписанні актів за формами Н-1 та Н-5. Звертає увагу про порушення третьою особою вимог Порядку № 1232, згідно п. 14 якого акти за формою Н-5 та Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії; у разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід`ємну частину. Касатор вважає акти за формами Н-5 та Н-1 від 08.08.2015 №1 на ім`я ОСОБА_1 недійсними, що не тягне наслідків у вигляді видачі направлення для проходження МСЕК.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в 2015 році позивач був офіційно працевлаштований у ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля №1.

03 серпня 2015 року о 06 год. 05 хв., під час виконання роботи у повітряподаючій виробці 3-ої західної лави пласта L7 блоку №5, горизонт 810 метрів, з позивачем стався нещасний випадок - в кінці зміни позивач підійшов у забій для контролю якості виконаних робіт та визначення залишкових об`ємів робіт, де сталося обвалення породи з лівого боку покрівлі виробки.

Шматки породи збили позивача з ніг та придавили до ґрунту виробки, внаслідок чого останній отримав важку поєднану травму хребта і тазу, ускладнений вибуховий перелом L4 зі зміщенням відламків, спондилолістез L3 управо П-Ш, перелом поперечного відростка ліворуч тіла L3 з сідничною кісткою справа, нижню параплегію, спинальний шок 1-П ступеню; у важкому стані був доставлений та госпіталізований у найближчу спеціалізовану лікарню - МЛ №1 м. Єнакієве Донецької області.

Підприємство (ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу") того ж дня повідомило відповідача про зазначений вище нещасний випадок.

На підставі наказу директора ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" від 03.08.2015 №285 було утворено комісію у складі керівництва та працівників ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", а також, представника Фонду соціального страхування, зокрема, заступника директора з охорони праці ОСОБА_5, завідуючого гірничими роботами ОСОБА_2 , начальника дільниці з видобутку №1 ОСОБА_6, представника профспілкової організації дільниці з видобутку №1 ОСОБА_3 , в.о. керівника департаменту правового забезпечення ОСОБА_4 , начальника відділу страхових експертів з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Добропілля ОСОБА_7 для проведення відповідного розслідування. 08.08.2015 був складений Акт "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась) 03.08.2015 о 06 год. 05 хв." форми Н-5.

За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов`язаний із виробництвом і береться на облік підприємством. До даного Акту "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась) 03.08.2015 о 06 год. 05 хв." форми Н-5 від 08.08.2015, додано Акт "про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом" №1 від 08.08.2015 за формою Н-1, складений комісією у тому ж складі.

При цьому, слід зазначити, що ані Акт "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась) 03.08.2015 о 06 год. 05 хв." від 08.08.2015 форми Н-5, ані Акт "про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом" №1 від 08.08.2015 за формою Н-1 начальником відділу страхових експертів з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Добропілля ОСОБА_7 підписані не були через відмову представника Фонду від участі у розслідуванні.

24.12.2015 ОСОБА_1 направив на адресу Фонду письмовий запит з проханням обґрунтувати відмову уповноваженого представника фонду ОСОБА_7 від участі у розслідуванні нещасного випадку та підписання відповідних Актів форми Н-5 та Н-1 від 08.08.2015.

З отриманої відповіді Фонду від 25.12.2015 №01/15-04/903 вбачається, що в якості причини відмови представника фонду від участі у розслідуванні нещасного випадку та подальшого підписання Актів за формою Н-5 та Н-1 зазначено припинення діяльності служби страхових агентів з охорони праці на територіях, не підконтрольних українській владі, з 24.11.2014, що унеможливлює участь страхових експертів з охорони праці у розслідуванні нещасних випадків на даних територіях.

25.02.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій зазначив, що станом на 25.02.2017 його працездатність не відновлена, а відсутність підпису представника Фонду соціального страхування на Акті форми Н-1 позбавляє його можливості проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) для встановлення ступеню втрати працездатності, з огляду на що просив відповідача видати йому направлення на проходження МСЕК.

Разом з цим, листом від 13.03.2017 за №01/15-04/244 відповідач у видачі направлення на проходження МСЕК позивачеві відмовив, посилаючись на те, що страхові експерти фонду в районі проведення антитерористичної операції за фактичним місцем розташування підприємства не працюють, а отже, складені комісією Акти юридичної сили не мають, відділенням Фонду не приймаються, з огляду на що підстави для видачі позивачеві направлення на МСЕК відсутні.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що посилання на фактичне знаходження підприємства, де стався нещасний випадок,- на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, та у зв`язку з цим неможливість участі страхових експертів з охорони праці у розслідуванні нещасних випадків, непідписання складених за результатами розслідувань Актів, є порушенням як чинного законодавства України, так і загальних принципів міжнародного права щодо соціального захисту та страхування від нещасного випадку на виробництві, що спричинило втрату працездатності.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Види соціального страхування визначені п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 1105-XIV), згідно з яким передбачено такий вид соціального страхування, як соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (страхування від нещасного випадку).

Пунктом 10 ч.1 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасних випадків є - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-ХІV застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 35, частиною другою статті 36, частинами першою та другою статті 38 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 1105-XIV) передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон N 2694-XII). Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

В свою чергу, відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза потерпілим від професійного захворювання проводиться після подання акта розслідування професійного захворювання, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пунктів 10 та 11 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі - Порядок № 1232) роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов`язаний, крім іншого, протягом однієї години передати з використанням засобів зв`язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2 Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи. Акти за формою Н-5 та Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії.

Пунктом 14 Порядку № 1232 зокрема передбачено, що акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід`ємну частину.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повідомлення про нещасний випадок зареєстровано фондом 03.08.2015 за вх.№785.

Водночас, відмовляючись від участі у розслідуванні нещасного випадку, підписі на Актах форми Н-5 та Н-1, а також, наданні направлення на проходження позивачем МСЕК з метою встановлення ступеню втрати працездатності, відповідач керувався листом-роз`ясненням Держгірпромнагляду України від 24.11.2014 №8457/0/5-10/6/14, згідно з яким Фонду соціального страхування доручено припинити проведення спеціальних розслідувань та здійснення наглядових функцій на підприємствах, розташованих на територіях, тимчасово непідконтрольних органам державної влади України згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р.

Крім того, відповідач зауважує, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 №841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях» з 28 листопада 2014 року припинено виробничу і фінансово-господарську діяльність державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

Також, на виконання листа Держгірпромнагляду України від 17.01.2015 №271-10/52-10/6/15, Управлінням інформація про нещасні випадки, що відбулись на підприємствах, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, зокрема, на ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", накопичується з метою можливого розслідування в подальшому.

Вказані підстави відповідач зазначає і в касаційній скарзі як на підставу у відмові підписати акти форми Н-5 та Н-1 та видати направлення позивачу на МСЕК.

Право на соціальне страхування, що є безпосереднім предметом спору, гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

При цьому згідно п. 2 ст. 4 Закону України від 18 січня 2018 року №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» цілями державної політики є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; та пунктах 1, 3, 4 статті 6 цього Закону, де вказано, що основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.

Отже, право на соціальне страхування не залежить від місця проживання позивача та місця, де стався нещасний випадок, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Крім того, судами встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код за ЄДРПОУ 05508186, місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд.1). За платежем «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій не працездатності» код платежу 70 71010000, за період з 03.08.2015 до грудня 2016 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутня.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що станом на дату нещасного випадку, 03.08.2015, позивач був офіційно працевлаштований у ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля №1 ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", яке зареєстроване на підконтрольній українській владі території, а саме, у м. Добропілля Донецької області, сплачувало відповідні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд не може прийняти послання відповідача на листи Держгірпромнагляду щодо припинення проведення спеціальних розслідувань та здійснення наглядових функцій на підприємствах, розташованих на територіях, тимчасово непідконтрольних органам державної влади, оскільки вказане не є ані законом, ані підзаконним актом, тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами.

Окрім того, в рішенні Європейського суду з прав людини "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначено, серед іншого, що право на отримання пенсії, як таке, не може бути залежним від місця проживання, а у даному випадку - від місця роботи, заявника. Зокрема, в рамках справи, що розглядається, це призвело до ситуації, в якій позивач, офіційно пропрацювавши на підприємстві, що офіційно зареєстроване на території України, та сплативши внески до системи соціального страхування станом на час нещасного випадку, тобто, на 03.08.2015, позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що фактично підприємство розташоване на території, тимчасово непідконтрольній українській владі.

Відтак, неправомірна відмова у видачі направлення позивачу на МСЕК, викликана відмовою у непідписанні акту про нещасний випадок на виробництві з підстав фактичного місцезнаходження підприємства на непідконтрольній Україні території, є порушенням прав позивача.

Стосовно доводів відповідача щодо недопустимості прийняття документів, виданих ДНР, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку колегії суддів, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

При цьому, колегія судів також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що врахування та надання правової оцінки представленим позивачем доказам, у тому числі документам, що видані на тимчасово неконтрольованій українською владою території, а саме, Актам Н-5 та Н-1 від 08.08.2015, є необхідним для захисту права позивача.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського відділення залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук