ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 640/31788/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові

комунікації»

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправним, скасування рішення

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1467 «Про призначення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації»» від 23 серпня 2018 року, на вид мовлення: багатоканальне ТБ, логотип «Z ZIK» від 26 листопада 2020 року.

На думку позивача, призначення перевірки на підставі моніторингу є проявом упередженості та необ'єктивності при розгляді питання про призначення перевірки. Позивач наголошує на відсутності кваліфікації певного виду порушення, не відповідності актам індивідуальної дії оскаржуваним рішенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначив, що рішення Національної ради № 1467 від 26 листопада 2020 року містить як і законодавче обґрунтування прийняття, так і підстави для призначення перевірки та предмет перевірки, відтак підстави проведення позапланової безвиїзної перевірки, викладені у рішенні Національної ради № 1467 від 26.11.2020 відповідають вимогам чинного законодавства.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» є юридичною особою, зареєстрованою згідно законодавства України, видом діяльності якої є діяльність у сфері телевізійного мовлення.

Діяльність у сфері телевізійного мовлення здійснюється позивачем на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі також - відповідач або Національна рада), а саме: ліцензії HP № 00293-м від 23 серпня 2018 року, на вид мовлення: багатоканальне ТБ.

Відповідачем на засіданні 26 листопада 2020 року прийнято рішення № 1467 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів (HP № 00293-м від 23 серпня 2018 року, на вид мовлення: багатоканальне ТБ, логотип «Z ZIK») (далі - оскаржуване рішення).

Відповідно до оскаржуваного рішення, проведеним відповідачем моніторингом мовлення позивача за 11 листопада 2020 року (о 23.47) та 12 листопада 2020 року (о 09.43, 11.52 та 12.37) зафіксовано трансляцію анонсу телемарафону «Реванш соросятні» (хронометражем 2 хв 33 с), в якому містились висловлювання, що мають ознаки порушення позивачем вимог:

- частини першої статті 28 Закону України «Про інформацію» (Інформація може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини);

- абзаців третього, четвертого, шостого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (не допускається використання телерадіоорганізацій для: закликів до розв'язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі ненависті; пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження);

- пунктів а) та в) частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Телерадіоорганізація зобов'язана: дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії, поширювати об'єктивну інформацію).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23 вересня 1997 року № 538/97-ВР (далі - Закон № 538/97-ВР) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цим законом.

Згідно статті 13 Закону № 538/97-ВР Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» врегульовані Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року №3759-XII (далі - Закон України №3759-XII).

Згідно ч.1 статті 70 Закону №3759-XII Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України «Про рекламу» щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; законодавства про вибори.

Статтею 13 Закону 538/97-ВР визначені наглядові повноваження Національної ради.

Так, Національна рада здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а ліцензіатами - ліцензійних умов та умов ліцензій.

Попри наведене, Національна рада здійснює застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону та офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Відповідно до статті 21 Закону 538/97-ВР Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України Про телебачення і радіомовлення» №3759-XII Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, зокрема, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.

Згідно положень статті 71 Закону №3759-XII відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть, зокрема, телерадіоорганізації.

У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Положеннями статті 72 цього Закону передбачено, зокрема, що Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов.

Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним, постійно діючим, колегіальним органом, мета діяльності якого включає в себе нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері телерадіомовлення. Вказані наглядові повноваження Національна рада реалізує шляхом контролю за дотриманням телерадіоорганізаціями - ліцензіатами вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, ліцензійних умов та умов ліцензій, а також шляхом офіційного моніторингу телерадіопрограм та застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

При виявленні на підставі документальних свідчень, актів перевірки чи подання органів державної влади порушень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» або ліцензійних умов телерадіоорганізаціями, Національна рада, на підставі вказаних документів, приймає рішення про застосування санкцій.

За результатами здійснення моніторингу Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення фіксує спочатку ознаки порушень тих чи інших вимог закону і для з`ясування питання, чи дійсно ці ознаки порушень мали місце, призначає позапланову перевірку.

Реалізація Національною радою своїх наглядових повноважень здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої рішенням Національної ради від 08.02.2012 за № 115, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за № 313/20626 (у редакції рішення Національної ради від 09.11.2017 № 2127 (із змінами і доповненнями) (надалі - Інструкція).

Національна рада має право приймати регуляторні акти виключно у випадках, передбачених законом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади.

Наведеним Положенням визначено, що державна реєстрація нормативно- правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Інструкція від 08 лютого 2012 року № 115, яка пройшла реєстрацію в Міністерстві юстиції України, є діючим, чинним нормативно- правовим актом, що відповідає Конституції та законодавству України.

Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції, Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

Пунктом 3 розділу III даної Інструкції чітко визначені підстави для здійснення позапланових перевірок, серед яких, зокрема, виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Крім того, відповідно до пункту 4 Розділу II Інструкції моніторинг телерадіопрограм телерадіоорганізацій передбачає: запис та збереження телерадіопрограм спеціалізованим технологічним обладнанням для приймання, запису і зберігання телерадіопрограм; перегляд (прослуховування) записаних телерадіопрограм; аналіз отриманих результатів і складання акта моніторингу; зберігання записів телерадіопрограм (за необхідності).

Також варто зазначити, що моніторинг мовлення, відповідно до Інструкції, здійснюється за технічними параметрами зазначеними у ліцензії.

Моніторинг ефіру позивача за 11-12.11.2020 (належним чином завірена копія акту моніторингу міститься в матеріалах) здійснено головним спеціалістом відділу моніторингу управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради Павленко І. В.

Працівники апарату Національної ради є державними службовцями (частина 6 статті 12 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях.

Так, рішенням Національної ради № 2199 від 13 грудня 2018 року затверджено положення про структурні підрозділи Національної ради, зокрема, Положення про відділ моніторингу управління контролю та аналізу телерадіомовлення (далі - Положення). Основним завданням відділу моніторингу є забезпечення реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення та концепції розвитку телерадіоінформаційного простору, здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм телерадіоорганізацій та телерадіопрограм, які надаються у складі програмної послуги.

Відповідно до пункту 4 Положення відділ моніторингу, зокрема: здійснює моніторинг телерадіопрограм телерадіоорганізацій та телерадіопрограм, які надаються у складі програмної послуги, на предмет дотримання вимог чинного законодавства та умов ліцензії; забезпечує роботу моніторингового центру Національної ради; здійснює моніторинг стану дотримання телерадіоорганізаціями чинного законодавства України, зокрема щодо реклами, виборчого законодавства, авторського права та суміжних прав, кінематографії, спонсорської діяльності, законодавства про мови тощо; узагальнює результати моніторингу мовлення телерадіоорганізацій; інформує Національну раду про факти порушень законодавства у сфері телебачення і радіомовлення, встановлені під час моніторингу, готує інформаційні матеріали про стан телерадіомовлення в Україні, повідомляє ліцензіатів про дотримання ними законодавства та/або ліцензійних умов і умов ліцензій, надає інформацію за запитами на інформацію в межах своїх повноважень, готує інформаційні матеріали та акти моніторингу для проведення перевірок ліцензіатів.

Крім того, відповідно до Посадової інструкції державного службовця категорії «В», затвердженої керівником апарату Національної ради 23.10.2020, до основних обов'язків головного спеціаліста відділу моніторингу відноситься, зокрема, здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм телерадіоорганізацій та складання актів моніторингу.

Моніторинг - комплекс заходів, спрямованих на фіксацію і аналіз мовлення або програмної послуги, який здійснюється шляхом запису, перегляду (прослуховування) телерадіопрограм, що розповсюджуються ліцензіатами,

Акт моніторингу - службовий документ, складений уповноваженою особою Національної ради, в якому відображаються результати моніторингу.

Таким чином, акт моніторингу ефіру позивача за 11-12.11.2020 було складено уповноваженою особою Національної ради у передбачений законом спосіб, а саме спеціалізованим технологічним обладнанням для приймання, запису і зберігання телерадіопрограм в Моніторинговому центрі Національної ради за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2, а тому враховуючи викладене, виявлення ознак порушення під час здійснення моніторингу є законною підставою для здійснення позапланової перевірки, а також передусім для призначення позапланової перевірки.

Також, до наглядових повноважень Національної ради статтею 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» віднесено, зокрема: офіційний моніторинг телерадіопрограм; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки національного аудіовізуального продукту; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо часток пісень (словесно-музичних творів) державною мовою та офіційними мовами Європейського Союзу в обсязі пісень, поширених протягом доби, а також протягом часових проміжків, визначених законом; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо обсягу ведення передач державною мовою.

Враховуючи специфіку регулювання сфери телебачення і радіомовлення, а також статус, завдання і повноваження, якими наділено регулятора у даній галузі, здійснення моніторингу є одним із основних повноважень Національної ради і відповідно акт моніторингу, який складається уповноваженою особою Національної ради, може бути єдиним належним і допустимим доказом наявності чи відсутності в ефірі будь-якого ліцензіата ознак того чи іншого порушення.

Отже, законодавство чітко визначає здійснення Національною радою нагляду, у тому числі шляхом проведення перевірок.

В силу частин першої-третьої статті 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада, в межах своїх повноважень, приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Згідно частини сьомої статті 4 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» основним принципом державної політики у сфері телебачення і радіомовлення є те, що держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Відповідно до частини 2 статті 28 статті 4 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не допускається використання телерадіоорганізацій для: поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом; закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв'язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; необґрунтованого показу насильства; пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження; трансляції програм та передач, у яких телеглядачам та/або радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини; трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися; трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України "Про кінематографію"; трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер; розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів; пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування; поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи; здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.

За результатами моніторингу мовлення ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів (ліцензія на мовлення HP № 00293-м від 23.08.2018), за 11.11.2020 (о 23.47) та 12.11.2020 (о 09.43,11.52 та 12.37) зафіксовано трансляцію анонсу телемарафону «Реванш соросятні» (хронометражем 2 хв 33 с), в якому містились висловлювання:

Голос за кадром: «В Україні американська демократія перетворюється на фарс грантоїдів, реванш соросятні і трагедію українського народу».

Заставка «Печиво демократії».

Голос за кадром: «Спочатку демократи Вікторія Нуланд та Джеффрі Пайєтт роздають печиво на Майдані, а потім там гинуть сотні українців, яких вони вивели захищати демократію. Країну на роки поглинає хаос та беззаконня».

Заставка «Доктор Смерть».

Голос за кадром: «Нам призначають санітарку Майдану Уляну Супрун Міністром охорони здоров'я. Громадянка США руйнує українську медицину».

Заставка «Посіпаки Сороса».

Голос за кадром: «За нової влади першими посади в Україні отримують посіпаки Держдепу: грантоїди та учні Джорджа Сороса - соросята. Посол США Марі Йованович радить генеральному прокурору не займати соросят».

Заставка «Самокат Сороса».

Голос за кадром: «Сорос призначає свого Прем'єра Олексія Гончарука. Пів року той нищить економіку, бреше українцям та катається на самокаті. Тікає в Америку і звідти радить запасатися попкорном, обіцяє повернутися, і вони знову повертаються».

Заставка «Зашморг Сороса».

Голос за кадром: «За американські гранти антикорупціонер Віталій Шабунін вже ставить шибениці для українських суддів і погрожує їм розправою. Чому соросятам заважають судді та українці, які люблять свою країну, а не демократію Сороса. Українці проти легалізації марихуани, азартних ігор та проституції, а соросятня за продаж землі, марихуану, анархію та стерилізацію бідних».

Заставка «Демократія катастрофи».

Голос за кадром: «Джо Байден переміг, демократи повернулися, і соросята вже готують попкорн та шибениці. Попкорн - для себе, а шибениці - для українців».

Заставка « 13 листопада, п'ятниця, марафон - порятунок на телеканалі ZIK Реванш соросятні».

Голос за кадром: «Соросятня руйнує наше майбутнє».

За висновком відповідача, стигматизуючий та дискримінаційний термін «соросятня», який використовує ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів, без роз'яснення його значення для аудиторії, є спробою підбурювання та розпалення ворожнечі по відношенню до значної кількості людей як українців, так й іноземних громадян за ознакою їх причетності до ідеології та політичних поглядів, які сповідують принципи та політичні погляди демократичного шляху розвитку України. Вказана вище заява висловлена у публічний спосіб, може бути сприйнята аудиторією телеканалу як заклик до агресії проти частини українського суспільства та іноземних громадян.

Лексеми «На Майдані гинуть сотні українців, яких вони {Вікторія Нуланд та Джеффрі Пайєтт, представники уряду США) вивели захищати демократію», «громадянка США (Уляна Супрун) руйнує українську медицину», «соросятам заважають судді та українці, які люблять свою країну, а не демократію Сороса», «соросятня руйнує наше майбутнє», «соросята вже готують попкорн та шибениці. Попкорн для себе, а шибениці для українців», «в Україні американська демократія перетворюється на фарс грантоїдів, реванш соросятні і трагедію українського народу» мають ознаки прихованого заклику свого глядача до розпалення ворожнечі по відношенню до невизначеної соціальної категорії «соросята», до осіб за ознаками приналежності до громадянства СІЛА (приватних та посадових осіб), щодо яких телерадіокомпанія формує поведінку адресату мовлення, використовуючи методи мовленнєвого маніпулювання свідомістю, впливу на психіку глядача. Тим формує у глядача бажання діяти або відчуття необхідності дій проти вказаних категорій та осіб за ознаками приналежності до цих категорій, підбурюючи та розпалюючи до них відчуття ненависті за те, що саме вони, на думку керівництва телерадіокомпанїї, винні у трагедіях українського народу з 2014 року.

Лексема «Джо Байден переміг, демократи повернулися, і соросята вже готують попкорн та шибениці. Попкорн - для себе, а шибениці - для українців» є фактичним твердженням про криміналізацію соціальної групи «соросята» та наявності сформованого групою осіб та окремих представників цієї групи (Віталій Шабунін) умисного плану здійснити замах на життя людей за ознаками їх приналежності до української національності. Подібні заяви української загальнонаціональної телерадіокомпанїї можуть бути розглянуті як підбурювання до певних негативній дій насильницького характеру та такі, що створюють, викликають відчуття неприязні, ворожнечі до певної категорії людей або до окремих представників цих категорій. Телеканал, виготовляючи та поширюючи подібні висловлювання, має враховувати загальну напружену обстановку в Україні, пов'язану з багатьма викликами, які загрожують існуванню країни, те, що деякі повідомлення можуть створювати додаткову напругу в суспільстві, створювати провокації та прецеденти насилля серед населення України, а також формування негативного образу партнерів та союзників України у боротьбі з агресією Російської Федерації, ЄС та НАТО, їх громадян, наслідком чого може бути створена ситуація, яка загрожуватиме національній безпеці та територіальній цілісності України.

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку, що трансляція анонсу телемарафону «Реванш соросятні» 11.11.2020 (о 23.47) та 12.11.2020 (о 09.43, 11.52 та 12.37) в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів (ліцензія на мовлення HP № 00293-м від 23.08.2018), має ознаки порушення ліцензіатом вимог:

частини першої статті 28 Закону України «Про інформацію» (Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини);

абзаців третього, четвертого, шостого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Не допускається використання телерадіоорганізацій для: закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв'язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження);

пунктів а) та в) частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Телерадіоорганізація зобов'язана: дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; поширювати об'єктивну інформацію).

Таким чином, 26 листопада 2020 року, розглянувши результати моніторингу мовлення Позивача за 11.11.2020 та 12.11.2020, Національна рада ухвалила рішення № 1467, яким вирішила призначити позапланову безвиїзну перевірку діяльності ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів (ліцензія на мовлення HP № 00293-м від 23.08.2018).

Отже, рішення Національної ради № 1467 від 26 листопада 2020 року містить як і законодавче обґрунтування прийняття, так і підстави для призначення перевірки та предмет перевірки.

Враховуючи викладене, підстави проведення позапланової безвиїзної перевірки, викладені у рішенні Національної ради № 1467 від 26.11.2020 відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, вирішуючи питання, порушені в позові, суд зазначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Суд зазначає, що спірним рішенням в даному провадженні не застосовано жодних санкцій до позивача.

Наразі, оскаржуваним рішенням лише призначено позапланову безвиїзну перевірку для з'ясування всіх обставин справи. Саме за результатами перевірки, дослідивши всі докази та, у разі наявності, заслухавши пояснення позивача Національна рада може прийняти рішення або про визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; або про проведення додаткової перевірки; або про відсутність фактів порушення. Таким чином, оскаржуваним рішенням жодних прав позивача не порушено.

Підсумовуючи викладене, Національною радою, в межах повноважень, наданих законодавством у сфері телебачення і радіомовлення, під час здійснення моніторингу ефіру позивача за 11.11.2020 та 12.11.2020 (ліцензія на мовлення HP № 00293-м від 23.08.2018) виявлено лише ознаки порушення, а не встановлено сам факт такого порушення, при цьому для перевірки таких ознак відповідачем необхідно провести відповідну перевірку, результати якої можуть їх підтвердити або спростувати. Таким чином, перевірити наявність ознак можливого порушення чинного законодавства з боку позивача можливо виключно шляхом проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» - відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова