Справа № 591/2883/20

Провадження № 2/591/456/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області

про відшкодування збитків, завданих наданням довідок з заниженням заробітної плати для перерахування пенсії

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача завдані йому збитки у зв`язку з неодержанням позивачем у належному розмірі пенсії через надання довідок із заниженою заробітною платою у сумі 366386,43 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером органів прокуратури, його стаж роботи на посадах слідчого, прокурора-криміналіста, начальника слідчої частини складає майже 49 календарних років. Позивач зазначає, що у виданій йому довідці від 19.02.2002 року про заробітну плату для нарахування пенсії на підставі рішення Зарічного районного суду від 08.09.2002 року було включено 25% надбавки, але доплата за вислугу 20 і більше років на посадах слідчого, прокурора криміналіста, начальника слідчої частини не була включена. Майже через 10 років позивач виявив вказане порушення і звернувся із заявою до прокурора області про включення до довідки про заробітну плату доплати за двадцятирічну роботу на слідчих посадах. Відповідачем було визнано заяву ОСОБА_1 обґрунтованою і видано довідку про заробітну плату відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 № 232. Але у наданій довідці та наданих у подальшому довідках про заробітну плату доплата за 20 років роботи на посадах слідчого і прокурора-криміналіста не складала 100% пенсії. У зв`язку з цим, позивач звернувся з позовом до суду про зобов`язання відповідача внести в довідку від 16.03.2016 року №57-зп-116 про заробітну плату належну суму доплати за вислугу 20 років на слідчій роботі у 100% розміру пенсії у сумі 15220 грн. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2018 року позов ОСОБА_1 було повністю задоволено, зобов`язано прокуратуру Сумської області видати йому уточнену довідку про заробітну плату для перерахування пенсії згідно з зазначеними у довідці № 57-ЗП-16 від 15 березня 2016 року, складовими заробітної плати, вказавши в частині складової заробітної плати доплата за вислугу 20 і більше років на посадах прокурора-криміналіста та слідчих органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 232 від 21 лютого 1996 року 100% пенсії в сумі 19396 гривень. Позивач стверджує, що внаслідок заниження заробітної плати в довідках для перерахування пенсії за 2016 рік та 11 місяців 2017 року йому було завдано збитки. Позивач зазначає, що суть його позову полягає у визнанні незаконним обмеження права на оплату праці і невиконання конституційного обов`язку з боку державного органу прокуратури Сумської області щодо реалізації його права на заробітну плату, яке відповідно до ст. 61 Конституції України не може бути обмеженим. Так, з вини відповідача, ОСОБА_1 майже 4 роки через суди домагався призначення йому відповідно до закону у належному розмірі своєї пенсії. Всі його позови судами були задоволені (постанова Зарічного районного суду від 03 червня 2016 року по справі №591/2443/16-а; постанова Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2018 року по справі №591/6659/17; рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року по справі №1840/3420/18; рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року по справі № 480/3618/19). Згідно довідки Головного управління пенсійного фонду України у Сумській області від 22.08.2019 року №18100.02.04.09 розмір пенсії позивача до її перерахування за довідкою обласної прокуратури від 10.08.2018 року №18-445-вих 18 становив 19562,72 грн., а за рішенням від 14 листопада 2019 року Сумського окружного адміністративного суду і за довідкою №5917/02-116 від 20.02.2020 року Головного управління пенсійного фонду України у Сумській області становить 38846,69 грн. з різницею у 19283,97 грн. (в довідці про заробітну плату від 10.08.2018 враховано також 88% премії). Отже, як вважає позивач, сума завданих йому збитків неправомірними діями відповідача за 12 місяців 2016 року становить: 19283,97*12=231407,64 грн. і за 7 місяців 2017 року: 134987,79 грн., а разом - 366386,43 грн.. Посилаючись на викладене, просить стягнути з відповідача на його користь завдані збитки неодержанням ним у належному розмірі пенсії через надання довідок зі заниженою заробітною платою у сумі 366386,43 грн..

Ухвалою суду від 26.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 21.07.2020 року. 21.07.2020 року судове засідання відкладено у зв`язку з залученням співвідповідачем Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області на 21.09.2020 року. 21.09.2020 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача на 09.12.2020 року. 09.12.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з закінченням відведеного процесуального часу до 11.01.2021 року. В подальшому судові засідання відкладалися на 02.03.2021 року, 05.04.2021 року, 21.05.2021 року у зв`язку з зайнятістю головуючого у розгляді іншої справи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Морозов О.П. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Сумської обласної прокуратури Микитенко В.П. в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області Шиянова В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, вважає що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інша способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чиї бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 6 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в ч. ч. 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16 міститься висновок про те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді, арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно зі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та її посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173,1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами на заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Відповідальність за завдану шкоду (збитки) може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, для наявності підстав для відшкодування збитків, завданих на думку позивача відповідачем, є доведення наявності у діях або бездіяльності прокуратури області трьох елементів, а саме: факту неправомірності дій при здійсненні своїх повноважень щодо надання довідок із заниженими складовими заробітної плати; спричинення шкоди (збитків) та причинного зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Статтями 76, 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, неправомірність дій (бездіяльності) службових чи посадових осіб прокуратури області щодо надання позивачу довідок для перерахунку пенсії із невірними чи неповними складовими, як одного з складових цивільної відповідальності, повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись в силу ст. 79 ЦПК України належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Разом з цим, такі рішення суду позивачем до матеріалів справи ні надано, більш того провадження щодо визнання таких дій протиправними позивачем взагалі не ініціювалось.

Судовими рішеннями, що наявні у матеріалах справи (постанова Зарічного районного суду м. Суми від 03.06.2016 року в справі №591/2443/16-а, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.01.2018 року в справу №591/6659/17, рішеннями Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року в справі № 1840/3420/18 та від 14.11.2019 року в справі №480/3618/19) дії чи бездіяльність посадових осіб прокуратури Сумської області чи їх структурних підрозділів неправомірними чи протиправними не визнавались.

Позивач, отримавши з прокуратури області довідку від 15.03.2016 року за № 57-за-16 для перерахунку пенсії із складовими до його заробітної плати, погодився із нею та звернувся до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за перерахунком пенсії. Отримавши відмову звернувся до суду із позовом про зобов`язання здійснити такий перерахунок пенсії з 01.05.2016 року саме на підставі довідки прокуратури області від 15.03.2016 року за №57-за-16, що підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 03.06.2016 року в справі №591/2443/16-а.

Упродовж 2016 року та до липня 2017 року жодних звернень чи листів від ОСОБА_1 до прокуратури області з питань незгоди із складовими заробітної плати, зазначеними у вищевказаній довідці для перерахунку пенсії, не надходило.

Позивачем не надано жодного судового рішення, яке набрало законної сили, яким б визнавались протиправними дії чи бездіяльність органів прокуратури області щодо надання йому довідок для перерахунку пенсії із неповними складовими, що виключає цивільно-правову

відповідальність.

ОСОБА_1 у позовній заяві просить стягнути збитки у вигляді недоотриманих коштів пенсії, які, на його думку, він - повинен був би отримувати у 2016 році та упродовж 7 місяців 2017 року у разі надання прокуратурою області довідки для здійснення перерахунку пенсії із належними складовими.

Отже позивач просить стягнути на його користь кошти у вигляді доходу, який би міг бути реально одержаний за звичайних обставин, якби його право не було порушено, тобто упущену вигоду.

У відповідності до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яка особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки, а також доходи, які особа могла б реально одержати зі звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Поняття «збитки» передбачають й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (вказана правова позиція викладена в постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16). Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дій відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його, можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається які гарантований, безумовний і реальний дохід.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України). Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Отже вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.

У відповідності до ст.ст. 77, 80, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 міг отримувати пенсію шляхом її перерахунку у визначеному позивачем розмірі упродовж 2016 року та 7 місяців 2017 року не надано та матеріали справи не містять.

При цьому, ОСОБА_1 у позові зазначено, що з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.08.2019 року за №18100.02.04.09 розмір його пенсії до її перерахування за довідкою обласної прокуратури від 10.08.2018 року №18-445-вих18 становив 19562,72 грн., а за рішенням від 14.11.2019 року Сумського окружного адміністративного суду і за довідкою №5917/02-116 від 20.02.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області становить 38846,69 грн. з різницею 19283,97 грн.

20.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із адміністративним позовом до прокуратури Сумської області щодо зобов`язання вчити певні дії. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25.01.2018 року, частково зміненим постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 року в справі №591/6659/17, позов задоволено. Зобов`язано прокуратуру Сумської області видати ОСОБА_1 уточнену довідку про заробітну плату для перерахування пенсії згідно з зазначеними у довідці №57-зп-16 від 15.03.2016 складовими заробітної плати, вказавши в частині складової заробітної плати «доплати за вислугу 20 і більше років на посадах прокурора-криміналіста та слідчих органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 232 від 21.02.1996 100% пенсії в сумі 15220 грн.».

10.08.2018 року прокуратура Сумської області, на виконання рішень судів у справі №591/6659/17 видала ОСОБА_1 довідку №18-445вих18 із складовими заробітної плати станом на 01.12.2015 року.

10.09.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2017 року. Рішенням суду від 24.10.2018 року в справі №1840/3420/18 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.08.2018 №101424 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», зобов`язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Сумської області від 10.08.2018 року № 18-445 в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою з 01.12.2017 року з урахуванням уже виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили.

Також рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року в справі № 480/3618/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задоволено частково. Визнано дії відповідача протиправними та зобов`язано перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01.12.2017 року без обмежені максимального розміру пенсії, передбаченого п. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв`язку з цим вбачається, що предмет вказаних позовів стосувався відновлення прав заявника щодо проведення перерахунку та виплати розміру пенсії з 01.12.2017 року, при цьому у вказаних рішеннях суду відсутній період, заявлений у цій позовній заяві, а саме період стягнення збитків (упущеної вигоди) за 2016 рік та 7 місяців 2017 року.

Враховуючи викладене, жодних підтверджуючих належних доказів на обґрунтування можливості отримання позивачем збитків (визначено позивачем розміру пенсії) за вищевказаний період матеріали справи не містять.

Зміст довідки №5917/02-116 від 20.02.2020 року «Про виконання рішення суду у справі №480/3618/19» ГУ ПФУ в Сумській області свідчить лише про надані позивачу правові роз`яснення (наслідки) виконання рішень судів, а саме повідомлення суми визначеного розміру пенсії після проведеного перерахунку за рішенням суду, та ніяким чином неї підтверджує реальну можливість отримання у визначених розмірах пенсію за вказаний позивачем період. Отже відсутність доведення факту заподіяння збитків у заявленому розмірі та причинно-наслідкового зв`язку між цими діями виключає наявність цивільно-правової відповідальності як другого та третього елементу наявності підстав для відшкодування шкоди.

Також слід зазначити про пропуск позивачем строку позовної давності за період 2016 року та до 20.05.2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14. 1

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що ним свідомо зменшено суму свого позову тільки за період 2016 року і 7 місяців 2017 року, тобто саме з того часу коли він виявив порушення свого права на включення до складових заробітної плати 100% нарахованої пенсії. Також матеріали справи містять докази обізнаності позивача про порушення, на його думку, прав та законних інтересів ще у 2017 році, а саме а часу звернення до суду із позовом до прокуратури області у справи №591/6659/17.

Отже при зверненні 20.05.2020 року до Зарічного районного суду м. Суми із позовними вимогами про стягнення збитків за період 2016-2017 років ОСОБА_1 пропущено загальний строк позовної давності.

Ураховуючи викладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 22, 256, 257, 261, 1173, 1174, 1176, ст.ст. 11-13, 76, 78, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодуваннязбитків,завданих наданнямдовідок ззаниженням заробітноїплати дляперерахування пенсії-відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 травня 2021 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО