Справа № 263/14851/20

Провадження № 2/263/820/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Азов» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 07 грудня 2020року надійшла позовна заява ЖБК «Азов» до ОСОБА_1 , в якій, уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01 грудня 2020 року у розмірі 655,20грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. Пунктом 6.2 статуту ЖБК«Азов» передбачено, що власники приміщень сплачують за послуги з утримання будинку та прибудинкової території безпосередньо кооперативу, який надає ці послуги. Розмір обов`язкових платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна затверджується загальними зборами кооперативу. Відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала внески і платежі, встановлені рішенням ЖБК «Азов» від 02 вересня 2016 року № 18, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка за період з 01 травня 2017 року по 01 грудня 2020року складала 4586,40 грн. 20 лютого 2021 року відповідач сплатила заборгованість за період з 01 травня 2017 року по 01 грудня 2020 року у розмірі 3931,20 грн., тому її заборгованість станом на 01 грудня 2020 року становить 655,20 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 травня 2020 року № 263/3812/20 скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .

У зв`язку із чим, керуючись положеннями ст. ст. 5, 7, 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1024, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

09 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення з неї заборгованості у розмірі 873 грн. за період з травня 2017 року по листопад 2017 року, в якій вона посилається на те, що грошова сума заборгованості у розмірі 873,60 грн. утворилася за період з травня 2017 року по листопад 2017року, а позивач звернувся до суду з указаною позовною заявою 07 грудня 2020 року, тобто період з травня 2017 року по листопад 2017 року знаходиться поза межами трирічного строку позовної давності, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові.

Також 09 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в якості підтвердження розміру встановлених тарифів позивачем наданий протокол від 02 вересня 2016 року №18 про підвищення тарифів з 01 серпня 2016 року, а також виписку з рахунку стосовно заборгованості, яка не є первинним розрахунковим документом, з якого можна встановити розмір коштів, які надійшли від неї на банківський рахунок позивача. До позовної заяви не наданий розрахунок того, як саме утворилась (обрахована) сума заборгованості за кожен місяць. Відповідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а тому рішенням від 02 вересня 2016 року неможливо підвищити тарифи від 01 серпня 2016 року. У розділі 1 протоколу від 02 вересня 2016 року №18 міститься виклад обставин 2017 року, що свідчить про підробку указаного протоколу. 20 лютого 2021року відповідачем сплачена грошова сума у розмірі 3931 грн. 20 коп. за період з січня 2018 року по 01грудня 2020 року.

22 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, що протягом періоду з травня 2017 року по листопад 2020 рік відповідач сплачувала заборгованість по 1,70 грн., а 20 лютого 2021 року відповідач сплатила заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01травня 2017 року по 01 грудня 2020 рік у розмірі 3931,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату за № 1089 від 20 лютого 2021 року. Станом на 01грудня 2020 року відповідач має залишок заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 655,20 грн. (4586,40 грн. - 3931,20 грн. = 655,20 грн.), у зв`язку з чим позивачем уточнені позовні вимоги. На підставі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається, оскільки відповідач сплачувала платежі не в повному обсязі, що вказує про визнання відповідачкою боргу у розмірі 3931,20 грн. та заборгованості у розмірі 655,20 грн. Також відповідачка зазначила у відзиві обставини, які досліджені в іншій цивільній справі №263/3059/17.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року указану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 березня 2021 року заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду по суті.

Від представника позивача голови ЖБК «Азов» Іванченко Г.М. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона не заперечувала проти заочного вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов просила суд розглянути справу за її відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств проведено державну реєстрацію ЖБК «Азов», ідентифікаційний код юридичної особи 23775910, місцезнаходження: вул.Митрополитська, 110а, м.Маріуполь, Донецька область, вид діяльності: 81.10 комплексне обслуговування об`єктів.

Наказом ЖБК «Азов» від 31 серпня 2010 року № 1 ОСОБА_2 призначено на посаду Голови правління ЖБК «Азов» з 01 вересня 2010 року, підстава: протокол загальних зборів від 31серпня 2010 року № 13.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 травня 2010 року №263/3812/20 скасовано судовий наказ № 263/3812/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК«Азов» заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 01 січня 2020року у розмірі 3494,40 грн. та судового збору у розмірі 210,20 грн.

З Витягу з протоколу № 18 загальних зборів мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 , від 02 вересня 2016 року вбачається, що шляхом письмового опитування усіх мешканців затверджено підвищення тарифу (у тому числі згідно з рішенням Маріупольського виконкомом від 14липня 2016 року № 145) 1-й поверх 2,90 грн. за 1 кв. м, з 2-го по 9-тий поверхи 3,50 грн. за 1 кв. м з метою участі у міських програмах розвитку житлового фонду.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 серпня 2020 року № 263/3059/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08грудня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЖБК «Азов», ОСОБА_3 про визнання відсутності повноважень голови ЖБК «Азов», визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБК «Азов», що оформлене протоколом від 02 вересня 2016 року № 18 про збільшення тарифів.

З виписки з особового рахунку ЖБК «Азов» щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , виписаного на ОСОБА_1 , вбачається наявність заборгованості станом на 01 грудня 2020 року за період з травня 2017року по листопад 2020 року у розмірі 4 586,40 грн.

20 лютого 2021 року ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості сплачено 3931,20 грн., що підтверджується квитанцією № 1089, з якої вбачається, що плата проведена за послуги, які надаються квартирі АДРЕСА_3 , розмір квартплати становить 218,40 грн., перерахунок з 2018 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01 березня заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2020 року становить 655,20 грн.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулювалися, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на момент виникнення заборгованості (далі - Закон).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина 2 статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина 1 статті 29 Закону).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини 3 статті 20 Закону).

Висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, роз`яснено, що хоч у частині першій статті 19 Закону і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідач, на яку виписаний особовий рахунок, та яка отримала житлово-комунальні послуги, мала обов`язок оплатити позивачеві вартість таких, але з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що у період з травня 2017 року по листопад 2020 року відповідач оплачувала житлово-комунальні послуги не у повному обсязі, чим порушила право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Відповідачем не спростовано та не оспорюється отримання житлово-комунальних послуг, наданих позивачем, а також її дії щодо погашення заборгованості під час розгляду указаної справи судом у розмірі 3931,20 грн. за період з 2018 року свідчать про визнання нею заборгованості за указаний строк.

Позивач звернувся до суду з позовом 07 грудня 2020 року та, уточнивши позовні вимоги після часткового погашення заборгованості відповідачем, просив суд стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01 грудня 2020 року, а також заявив клопотання про поновлення строку для звернення до суду, посилаючись на переривання позовної давності за такими вимогами поданням заяви про видачу судового наказу від 10 квітня 2020 року, який у подальшому був скасований.

Відповідачем, у свою чергу, подана письмова заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за період з травня 2017 року по листопад 2017року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 138)).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

Таким чином подача заяви про видачу судового наказу не перервало позовну давність, тому цей аргумент позивача не відхиляється.

В уточненому позові ЖБК «Азов» зазначає, що оскільки відповідач 20 лютого 2021 року провела часткову оплату за житлово-комунальні послуги, тому вчиненням таких дій відбулося переривання строку позовної.

Судом установлено, що загальна заборгованість відповідача існувала за період з травня 2017 року по вересень 2020 року, з позовом ЖБК «Азов» звернулося до суду 07 грудня 2020 року, тому суд перевіряє дотримання позивачем позовної давності за період з травня 2017 року по листопад 2017 року.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалася позивачем щомісяця, то перебіг позовної давності слід обраховувати від кожного місячного платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов`язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Тобто, переривання позовної давності можливе лише у межах строку позовної давності, у даному випадку до вимог за період з травня по листопад 2017 року таке могло б мати місце за кожним черговим платежем у строк починаючи з травня по листопад 2020 року, однак відповідачем заборгованість сплачено частково 20 лютого 2021 року, як зазначено нею за період з січня 2018 року по вересень 2020 року, тому проведенням оплати даної заборгованості позовна давність до вимог за травень листопад 2017 року не перервалася, оскільки боржником вчинено дії, що свідчать на визнання нею боргу в цілому, поза межами закінчення загальної позовної давності до цих вимог (поза межами трьох років, ст. 257 ЦК).

Згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв`язку з тим, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача, строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову саме з підстав пропуску позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Оскільки подання позивачем заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. Послуги, надані у травні 2017 року, відповідач мала оплатити протягом місяця. Позивач звернувся з позовом 07 грудня 2020 року, тому необхідно дійти висновку про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з травня по листопад 2017 року, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 385, 509, 625, 1268, 1299 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 10, 12, 13, 15, 16, ст. ст. 19, 29, 30, 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу «Азов» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 28 травня 2021 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Житлово-будівельний кооператив «Азов», ЄДРПОУ 23775910, юридична адреса: вул.Митрополитська, 10а, м. Маріуполь, Донецька область;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя О.М. Музика