ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2650/21 Справа № 204/292/20 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Первинна профспілкова організація «Київстар» звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що ПрАТ «Київстар» було направлено профспілковий запит за вих. № 447_19 від 10 грудня 2019 року (вх. № 17223 від 12.12.2019 року), в якому просила надати інформацію про розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар» за 2016, 2017, 2018 календарні роки та за 2019 календарний рік, не заперечуючи про надання відповіді по даному пункту за 11 календарних місяців (з 01.01.2019 по 01.12.2019), посилаючись на те, що така інформація необхідна для планування витрат профспілки на 2020 рік.

На вказаний запит позивач отримав лист-відповідь за вих. № 28694/06 від 30 грудня 2019 року, у якому запитувана інформація була відсутня. Вказувала, що у відповідача відсутні підстави для ненадання запитуваної інформації позивачу, а навпаки існує обов`язок, який полягає в наданні запитуваної інформації позивачу не пізніше тижневого терміну відповідно до ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Проте, профспілковий запит № 447_19 від 10 грудня 2019 року був отриманий відповідачем 12 грудня 2019 року, тоді як відповідь надана листом від 30 грудня 2019 року, тобто через 19 днів з дня отримання запиту, а отже, вказана відповідь була направлена позивачу з порушенням встановленого строку.

У зв`язку з викладеним, ППО «Київстар» просила суд: визнати неправомірними дії ПрАТ «Київстар», які полягають у порушенні строку надання інформації та ненаданні інформації про розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) за 2016, 2017, 2018, 2019 календарні роки на запит ППО «Київстар» № 447_19 від 10 грудня 2019 року; зобов`язати ПрАТ «Київстар» надати ППО «Київстар» інформацію про розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар» за 2016, 2017, 2018, 2019 календарні роки; а також стягнути загальний орієнтовний розмір судових витрат, понесених позивачем по даній справі, у розмірі 7 102,00 грн., з яких: 2 102,00 грн. - сплата судового збору, 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року позовні вимоги ППО «Київстар» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано неправомірними дії ПрАТ «Київстар», які полягають у порушенні строку надання інформації та ненаданні інформації на запит ППО «Київстар» № 447_19 від 10 грудня 2019 року про розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар», які є членами ППО«Київстар» за 2016, 2017, 2018, 2019 календарні роки. Зобов`язано ПрАТ «Київстар» надати ППО «Київстар» інформацію про: розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар», які є членами ППО «Київстар» за 2016 календарний рік; розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар», які є членами ППО «Київстар» за 2017 календарний рік; розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар», які є членами ППО «Київстар» за 2018 календарний рік; розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар», які є членами ППО «Київстар» за 2019 календарний рік. Також стягнуто з ПрАТ «Київстар» на користь ППО «Київстар» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні, 00 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та закрити провадження у справі.

Первинна профспілкова організація «Київстар», відповідно до ст. 360 ЦПК України, подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Президії Професійної спілки працівників зв`язку України № П-15-5г від 20 листопада 2015 року Первинну профспілкову організацію «Київстар» було взято на облік та включено до складу організаційних ланок Профспілки працівників зв`язку України (а.с. 7).

15 грудня 2015 року Первинну профспілкову організацію «Київстар» було зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код - 40176831), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6).

16 травня 2016 року між ПрАТ «Київстар» та ППО «Київстар» було укладено Договір про перерахування членських профспілкових внесків, відповідно до умов якого ПрАТ «Київстар» на підставі заяв на перерахування від членів ППО «Київстар», які є працівниками ПрАТ «Київстар», зобов`язалось утримувати із основної заробітної плати працівників - членів профспілки членські внески та перераховувати їх на поточний рахунок ППО «Київстар» (а.с. 69). Цей договір набирає чинності з 01 червня 2016 року і діє протягом п`яти років.

10 грудня 2019 року за вих. № 447_19 ППО «Київстар» направила до ПрАТ «Київстар» Запит профспілки, в порядку ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в якому просила надати інформацію про розмір річного фонду заробітної плати (оплати праці) працівників ПрАТ «Київстар» за 2016, 2017, 2018 календарні роки та за 2019 календарний рік, не заперечуючи про надання відповіді по даному пункту за 11 календарних місяців (з 01.01.2019 по 01.12.2019), так як зазначена інформація необхідна для планування витрат профспілки на 2020 рік (а.с. 8). Вказаний запит ПрАТ «Київстар» отримало 12 грудня 2019 року.

Однак, у передбачений частиною 1 статті 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» тижневий термін ПрАТ «Київстар» не надало ППО «Київстар» відповідь та інформацію на запит за вих. № 447_19 від 10 грудня 2019 року.

Відповідь на вищевказаний запит позивача ПрАТ «Київстар» надало лише 30 грудня 2019 року та зазначило, що чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не передбачена така підстава надання інформації, як «для планування витрат профспілки на 2020 рік» (а.с. 9).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що з листа за вих. № 28694/06 від 30 грудня 2019 року вбачається порушення вимог п. 2, 3 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та вимог п. 2, 3 ст. 248 КЗпП України, оскільки, ПрАТ «Київстар» не надало ППО «Київстар» інформацію на запит № 447_19 від 10 грудня 2019 року і вказаним листом відповідач фактично в повному обсязі відмовив позивачу у наданні такої інформації, тому дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено у Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» члени виборних органів профспілок, об`єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право: вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників; безпосередньо звертатися з профспілкових питань усно або письмово до роботодавця, посадових осіб.

Аналогічні положення закріплені також і у п. 2, 3 ст. 248 КЗпП України.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо предметної юрисдикції даного спору.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (ст. 3 вказаного Закону).

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 указаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (ч.2, 4 ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Колективні трудові спори це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, у яких ідеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення яких визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Оскільки, сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 904/4107/18, від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17, а також від 26 червня 2019 року у справі № 174/580/16-ц.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Київстар» про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом було допущено порушення правил територіальної юрисдикції при розгляді даного спору, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2020 року цивільну справу № 204/292/20 за позовною заявою Первинної профспілкової організації «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).

Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації «Київстар» задоволено та ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2020 року про передачу справи за підсудністю скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Адже, відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України, позови що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У п.37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ППО «Київстар» звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Київстар» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалася на норми п. 2, 3 ст. 40, 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п. 2, 3 ст. 248, 251 КЗпП України, бо предметом спору є трудові правовідносини, що мали місце між нею та відповідачем.

Тому, користуючись правом, передбаченим ч.1 ст.28 ЦПК України, ППО «Київстар» правомірно звернулася до суду з позовом за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про порушення районним судом норм процесуального права, зокрема, щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині задоволених позовних вимог за відсутністю предмету спору, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В своїй апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що позивач втратив статус первинної профспілкової організації, а тому рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм права.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, виходячи з наступного.

Так, постановою Президії ЦК Професійної спілки працівників зв`язку України від 20 грудня 2019 року за невиконання статутних вимог Первинну профспілкову організацію «Київстар» виключено зі складу організаційних ланок Профспілки працівників зв`язку України (а.с. 187).

Однак, вищевказана постанова Президії ЦК Професійної спілки працівників зв`язку України була винесена вже після направлення позивачем відповідачу запиту вих. № 447_19 від 10 грудня 2019 року та вже після спливу передбаченого ч. 1 ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» тижневого терміну для надання відповідачем запитуваної інформації.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прийняття постанови Президії ЦК Професійної спілки працівників зв`язку України від 20 грудня 2019 року «Про виключення зі складу організаційних ланок Профспілки працівників зв`язку України первинної профспілкової організації «Київстар» в даному випадку не звільняє відповідача від обов`язку надати інформацію на запит позивача вих. № 447_19 від 10 грудня 2019 року, оскільки, факт порушення прав позивача мав місце за довго до зазначеної події.

Крім того, під час розгляду справи знайшов підтвердження факт порушення прав позивача діями відповідача, яке підлягає судовому захисту.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.С.Городнича

Судді: О.В.Лаченкова

М.Ю.Петешенкова