Провадження № 2/760/1232/21

Справа № 760/4742/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2021 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши заяву представника позивача про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом житлово-будівельного кооперативу «Юність-2» /далі - ЖБК «Юність-2»/ (код ЄДРПОУ: 22868615; адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 6-в) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про зобов`язання привести приміщення в протипожежний стан,

ВСТАНОВИВ:

Щодо рішення, прийнятого по суті спору

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31.03.2021 позовні вимоги ЖБК «Юність-2» задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 привести на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2 місця загального користування в протипожежний стан шляхом демонтажу конструкції, а саме перегородки (стіни), надавши безперешкодний доступ до пожежного крану та електрощита в приміщені комори № 8 площею 2,7 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Юність-2» 2 102,00 грн судового збору.

Заява про розподіл судових витрат

12.04.2021 до суду надійшла заява представника позивача, датована 05.04.2021, в якій ставиться питання про стягнення в порядку ст.ст. 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви, зокрема, додано:

1. Копію звіту про надання послуг (виконаних робіт) від 02.04.2021 за змістом якого адвокатом Басараб Н.В. були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 00009 від 16.02.2017 у цивільній справі № 760/4742/20 за позовом ЖБК «Юність-2» до ОСОБА_1 про зобов`язання привести приміщення в протипожежний стан:

юридична консультація - 1 год;

опрацювання та підготовка позовної заяви - 2 год;

участь у судових засіданнях Солом`янського районного суду міста Києва (без обмеження кількості судових засідань до постановлення рішення),

загальна вартість - 3 500,00 грн.

2. Копії квитанцій:

- від 06.08.2020 № 594261 на 2 500,00 грн;

- від 19.02.2021 № 594263 на 1 000,00 грн.

3. Копії видаткових касових ордерів:

- від 06.08.2020на 2 500,00 грн;

- від 19.02.2021 на 1 000,00 грн.

4. Копію договору № 00009 про надання правових (юридичних, адвокатських) послуг від 16.02.2017 та додаткової угоди до договору до нього від 17.02.2020

Рух справи

Ухвалою віл 19.04.2021 Солом`янського районного суду міста Києва для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено судове засідання на 13.05.2021.

13.05.2021 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд заяви про стягнення удових витрат у відсутність позивача.

У судове засідання 13.05.2021 з`явився відповідач, який просив перенести судове засідання для надання часу для підготовки заперечень.

З урахуванням такого клопотання розгляд справи було відкладено на 28.05.2021.

У судове засідання 28.05.2021 представники сторін не з`явились.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Заперечення на заяву про стягнення судових витрат

21.05.2021 до суду надійшли заперечення відповідача на заяву про стягнення судових витрат у справі, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні заяви ЖБК «Юність-2» про стягнення судових витрат, а також ставиться питання про розгляд справи без участі сторін.

Відповідні заперечення обґрунтовані, зокрема, наступним:

«31 березня 2021 року Судом було розглянуто дану Справу та Позовну заяву задоволено частково, також Судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по Справі.

У цей ж день під час судового засідання Представник Позивача: Адвокат Басараб Н.В. та/або сам Позивач не зробили усуну заяву про те, що ними будуть подані до Суду додаткові докази про понесені Позивачем судові витрати на правничу допомогу. Можна прослухати диск з записом даного судового засідання.

А отже, вона не мала права подавати до Суду давну Заяву.

Згідно частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до підпункту 3) частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - частина 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу - пункт 10 частина 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами - частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати - пункт 6) частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення - частина 3 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач просить стягнути з Відповідача додатково судові витрати на професійну правничу допомогу - гонорар за представництво інтересів Позивача в Суді та підготовку Позовної заяви у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, Які підтверджує певними доказами. Якщо проаналізувати дані докази то: 1) укладений Договір № 00009 про надання правових (юридичних, адвокатських) послуг від 16 лютого 2017 року (далі за текстом - Договір) немає ціни та чіткої вартості послуг, що не відповідає вимогам договірного права в цілому (частина 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Частиною 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміну розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Натомість, у Договорі у Розділі 4. Порядок розрахунків наданому Суду вказано що вартість оплати визначається з підписанням акту виконаних робіт.

Звіт (Акт) № 00009 про надання послуг (виконаних робіт) від 02 квітня 2021 року (далі за текстом - Акт). Має назви послуг, які не були заявлені Позивачем у Заяві, це по-перше, а по-друге, не відомо скільки саме коштує 1 (одна) година роботи даного адвоката та/або кожна позиція (назва послуги). Такий документ також не закріплено жодною умовою вищевказаного Договору. Дана Справа не є складною та розглядалась Судом в порядку спрощеного провадження. Під час судового засідання більше доповідала сама Голова правління ЖБК «ЮНІСТЬ-2»: Біленко Н.А., яка теж має і юридичну освіту та є колишнім працівником Міністерства юстиції України, а ніж Адвокат Басараб Н.В., яка весь час займалась своїми справами, навіть просила в Суду технічну перерву, щоб вийти повирішувати свої особисті справи. Участь найнятого Позивачем адвоката в даній Справі можна вважати формальною. Частиною 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стосовно доказів оплати послуг адвоката: наданих до Суду квитанцій та видаткових ордерів. По-перше, видаткові ордери не мають номерів та не є повністю заповненими відповідно до вимог Постанови №637 Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Крім того, Позивач надав до Заяви Квитанцію №594261 від 06 серпня 2020 року та Квитанцію №594263 від 19 лютого 2021 року за Формою №ПО-Д2, які згідно Наказом №8 від 29 вересня 1995 року про затвердження Інструкції про використання форм документів суворої звітності, що використовують для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги (далі за текстом - Інструкція). Ця Форма №ПО-Д2 має використовуватись при надання побутових дрібних та невиробничих послуг, що надаються в присутності замовника-Таблиця 1 Додатку до Інструкції. А пунктом 291.7 статті 291 Податкового кодексу України чітко закріплено перелік побутових послуг, зокрема: правничу допомогу туди не віднесено. Тому, слід дійти висновку, що в матеріалах даної Справи відсутні докази оплати правничої допомоги Позивачем своєму адвокату. Інших доказів оплати правничої допомоги Позивачем та/або детального опису їх змісту, тощо, матеріали даної Справи не містять».

Тому, Відповідач вважає Суд має відмовити Позивачу у задоволенні поданої ним Заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема ще й по тій причині що Позовна заява була задоволена Судом частково».

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

З наданої відповідачкою довідки-розрахунку вбачається, що адвокат виконав відповідно до пункту 2.3 договору № 05.8 про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року:

- складання та подача до суду промови в судових дебатах 04 листопада 2015 року (пункт 16 довідки-розрахунку);

- складання та подача до суду промови в судових дебатах 31 березня 2016 року (пункт 22 довідки-розрахунку);

- складання адвокатського запиту відносно дати розгляду заяви про перегляд (пункт 35 довідки).

Однак, за твердженням представника позивачки у запереченнях, подання таких документів ЦПК України не передбачено, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі таких документів.

Велика Палата Верховного Суду вважає заперечення помилковим.

Складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Із матеріалів справи убачається, що такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим.

Доводи позивачки, що справа неодноразово розглядалася у судах різних інстанцій, усі обставини справи були відомі і відповідачці та її представнику, а відтак обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою позивачки та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідачки надавав правові послуги у кожній судовій інстанції.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою представник позивача в порядку ч. 1 ст. 134 ЦПК України, зокрема, вказував, що позивачем в порядку попереднього розрахунку судових витрат планувалось понести 6 000 грн витрат на правничу допомогу.

Зі змісту заяви про стягнення судових витрат вбачається, що представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача у визначені законом строки надано копії до Договору про надання правничої допомоги від 16.02.2017, додаткової угоди від 17.02.2020, звіту № 00009 від 02.04.2021 про надання послуг (виконаних робіт), видаткових касових ордерів від 06.08.2020 та від 19.02.2021, квитанцій № 594261 від 06.08.2020 про сплату 2 500,00 грн та № 594263 від 19.02.2021 про сплату 1 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу з доказами на підтвердження розмір таких витрат представником позивача була направлена суду та на адресу відповідачу 05.04.2021, тобто у встановлені ст. 141 ЦПК України строки.

Суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу (3 500,00 грн) доведений належними доказами у справі, є обґрунтованим, дійсним та співмірним, а також необхідним та розумним. Відповідачем у справі вказаного не спростовано, проте висловлено власну думку, яка з урахуванням принципу доведення «стандарт вірогідностей» не може бути прийнята судом до уваги як така, що є більш доведеною (переважає) за позицію та докази позивача у справі.

Щодо доводів відповідача про те, що позовні вимоги задоволено частково, а тому розподіл судових витрат має здійснюватись пропорційно задоволеним вимогам, то суд звертає увагу на те, що при винесенні рішення у даній справі 31.03.2021 судом було зроблено посилання на ч. 9 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, заяву представника позивача слід задовольнити та постановити додаткове судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 123, 124, 133, 137, 141, 270, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Басараб Наталії Володимирівни, подану в інтересах житлово-будівельного кооперативу «Юність-2», про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 760/4742/20 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь житлово-будівельного кооперативу «Юність-2» (код ЄДРПОУ: 22868615; адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 6-в) витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги в сумі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. Л. Зуєвич