СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20950/20

пр. № 2/759/2180/21

13 травня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.

при секретарі Істоміній О.Г.

з участю представників відповідача Крива В.В.

Шутович В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_3 до Інституту стратегічних досліджень про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2020р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Національного інституту стратегічних досліджень від 28.08.2020р. № 222-К «Про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України», поновити його на роботі на посаді водія легкового автомобіля технічно-господарського сектору адміністративно-господарського відділу Національного інституту стратегічних досліджень, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20 000грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що працював у відповідача з 5.06.2007р. Відповідно до наказу НІСД від 20.07.2020р. № 188-К його було направлено для проходження медогляду (із збереженням посади і середнього заробітку):

-22.07.2020р. - до лікаря-психіатра в Київський міський психоневрологічний диспансер № 5, м. Київ, вул. Смоленська, 8;

-23 липня 2020р. - до лікаря нарколога в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 7», м. Київ, вул. Котельникова, 95;

-27-29 липня 2020року - на медичну комісію для отримання довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (форма 083/О) в ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ, вул. Верхня, 5.

У подальшому, наказом від 28.08.2020р. № 222-К його було звільнено із займаної посади у зв`язку із прогулом без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки під час проходження медичного огляду йому було відмовлено у послугах, оскільки послуги не були проплачені НІСД, про що він надав пояснення 29.07.2020р.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2020р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.01.2021р. від відповідача надійшов відзив, згідно якого він проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач був звільнений з дотриманням вимог КЗпП України у зв`язку з відсутністю без поважних причин на роботі.

Так, відповідно до статті 123 КЗпП України, статті 45 Закону України «Про дорожній рух», статті 17 Закону України «Про охорону праці» та з метою визначення придатності ОСОБА_3 до безпечного керування транспортними засобами було видано наказ директора Інституту від 20 липня 2020 р. № 188-к «Про направлення ОСОБА_3 на проходження медогляду» для проходження медичного огляду до відповідних медичних закладів міста Києва (терміни визначені в наказі: 22-23 липня та 27-29 липня 2020 року) у зв`язку з закінченням терміну дії медичної довідки. Із зазначеним наказом позивач був своєчасно ознайомлений під підпис. Однак 29 липня 2020 року позивач з`явився на роботу та надав медичну довідку водія, видану TOB «МЕДОК+» від 19.07.2020., про наявність якої під час ознайомлення його з наказом про направлення на медогляд не повідомив. 29.07.2020 позивач надав пояснення, що саме призвело до не виконання наказу директора Інституту від 20 липня 2020 р. № 188-к «Про направлення ОСОБА_3 на проходження медогляду» та відсутності 22-23 липня та 27-29 липня 2020 року на робочому місці, в якому зазначив, що підставою не проходження медичного огляду в медичних закладах, є непроплата відповідачем послуг. При цьому позивач жодного разу за визначений для проходження медогляду час не повідомив завідувача відділу адміністративно- господарського забезпечення Інституту О. Макієвського, який є його безпосереднім керівником, про наявні, на його думку, труднощі в проходженні медичного огляду. У відповідності п. 22 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами удових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 та з метою з`ясування обставин, що призвели не виконання наказу директора Інституту від 20 липня 2020 р. № 188-К «Про направлення ОСОБА_3 на проходження медогляду» позивачем, а також встановлення факту відсутності позивача 22-23 липня та 27-28 липня 2020 року на робочому місці Інститутом проведена робота із з`ясування обставин можливого порушення позивачем трудової дисципліни. В результаті чого, з метою дотримання статей 147, 148 та 149 КЗпП України було видано наказ директора Інституту від 29.07.2020 № 197-К «Про службову перевірку» та створено Комісію для проведення відповідної службової перевірки. Комісією було встановлено, що позивач взагалі не звертався до медичних закладів з приводу проходження медичного огляду та вирішував свої особисті питання щодо отримання путівки на санаторне лікування, про що свідчать дані надані в листах Комунального некомерційного підприємства «Київський міський психоневрологічний диспансер № 5» від 30.07.2020 № 061/203/05/06/867 та Державного закладу «Поліклініка № 2» ДУС від 05.08.2020 № 02/189 та від 11.08.2020 №02/196. За результатами засідання Комісії, під час опрацювання усіх усних і письмових пояснень, наявних документів та відповідних листів медичних установ про неявку ОСОБА_3 для проходження медичного огляду, комісія вирішила вважати відсутність на робочому місця ОСОБА_3 , водія автотранспортного засобу адміністративно-господарського відділу без поважних причин 22-23, 27-28 липня 2020р., прогулами; відділу бухгалтерського обліку, фінансів та звітності утримати із заробітної плати ОСОБА_3 суму середнього заробітку, виплаченого йому 22-23, 27-28 липня 2020р., рекомендувати директору Інституту звільнити ОСОБА_3 з посади згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. На підставі висновку про результати службової перевірки від 27.08.2020р. було видано наказ № 222-к від 28.08.2020р. про звільнення ОСОБА_3 за прогул без поважних причин, згідно з п. 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України.

25.01.2021р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову про доповнення позову позовною вимогою про стягнення компенсації за понад нормовані години роботи, яка ухвалою суду від 19.04.2021р. на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України повернута позивачу внаслідок невиконання вимог щодо направлення її копії іншим учасникам судового розгляду з роз`ясненням позивачу його права на звернення до суду з даною позовною вимогою на загальних підставах.

В судовому засіданні 19.04.2021р. позивач та його представник позов підтримали. В судове засідання 13.05.2021р. позивач та його представник не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом № 90-К від 5.06.2007р. ОСОБА_3 був призначений на посаду водія легкового автомобіля технічно-господарського сектору адміністративно-господарського відділу з 5 червня 2007року (а.с. 105).

Наказом № 222-к від 28.08.2020р. ОСОБА_3 звільнений з посади водія автотранспортного засобу відділу адміністративно-господарського забезпечення, за прогул без поважних причин, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 126).

Вирішуючи питання про правомірність звільнення ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови № 9 від 06.11.1992 року, суди повинні виходити з того, що передбаченим нормою п. 4 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім того, згідно пункту 22 Постанови № 9 від 06.11.1992 року, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, то при розірванні трудового договору необхідно враховувати правила, передбачені для накладення дисциплінарних стягнень.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, тощо.

С наданих відповідачем доказів вбачається, що наказом № 188-к від 20.07.2020р. відповідно до статті 123 КЗпП України, статті 45 Закону України «Про дорожній рух», статті 17 Закону України «Про охорону праці» та Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007р. ОСОБА_3 направлено для проходження медогляду (із збереженням посади і середнього заробітку):

-22.07.2020р. - до лікаря-психіатра в Київський міський психоневрологічний диспансер № 5, м. Київ, вул. Смоленська, 8;

-23 липня 2020р. - до лікаря нарколога в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 7», м. Київ, вул. Котельникова, 95;

-27-29 липня 2020року - на медичну комісію для отримання довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (форма 083/О) в ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ, вул. Верхня, 5 (а.с. 106).

В службовій записці завідувач відділу адміністративно-гоподарського забезпечення О.І. Макієвський зазначив, що ОСОБА_3 не виконав наказ та був відсутній на робочому місці 22, 23, 27 та 28 липня 2020р. без поважних причин (а.с. 107).

В поясненні від 29.07.2020р. ОСОБА_3 повідомив, що зазначені в наказі медичні установи відмовили йому у послугах, оскільки послуги не були проплачені Інститутом стратегічних досліджень. Крім того, зазначив, що він 19.07.2020р. пройшов медогляд за власні кошти (а.с. 108).

Наказом № 197-к від 29 липня 2020р. з метою з`ясування обставин, що призвели до невиконання водієм ОСОБА_3 наказу від 20.07.2020р. № 188-к було створено комісію для проведення службової перевірки вказаного випадку (а.с. 111).

Під час проведення службової перевірки Інститутом були направлені письмові запити до ДЗ «Поліклініка № 2» та КНП «Київський міський психоневрологічний диспансер № 5», від яких надійшли відповіді, що ОСОБА_3 не звертався до зазначених медичних установ та довідок не отримував (а.с. 118-121).

Крім того, вказані медичні установи листами від 17.07.2020р. та 21.07.2020р. Інститутом були повідомлені про направлення на проходження медичного огляду ОСОБА_3 з гарантією оплати послуг (а.с. 117, 122).

Згідно службової записки завідувача відділу адміністративно-господарського забезпечення Макієвського О.І. ОСОБА_3 24 липня 2020р. був присутній на роботі і на його запитання про проходження медичного огляду відповів, що проходить його відповідно до наказу і про будь-які проблеми проходження не повідомляв (а.с. 113).

Протоколом № 1 засідання комісії для проведення службової перевірки від 10.08.2020р. було ухвалено ознайомити водія ОСОБА_3 з протоколом та отриманими в ході перевірки документами та запропоновано ОСОБА_3 до 13.08.2020р. надати пояснення з приводу замовчування факту наявності медичної довідки на момент ознайомлення з наказом про направлення на медичне обстеження; розбіжностей між інформацією, викладеною в його поясненні та в надісланих листах медичних закладів; факту неявки до медичних закладів, визначених наказом № 188-К; відсутності на робочому місця у дні, визначені для відвідування медичних закладів з метою отримання медичної довідки водія (а.с. 112).

25.08.2020р. ОСОБА_3 надав пояснення, з яких не вбачається будь-яких повідомлень про поважність причин відсутності на робочому місці 22, 23, 27,28 липня 2020р. (а.с. 114).

Протоколом № 2 засідання комісії для проведення службової перевірки від 26.08.2020р., на якому був присутній і позивач, було вирішено вважати відсутність на робочому місця ОСОБА_3 , водія автотранспортного засобу адміністративно-господарського відділу без поважних причин 22-23, 27-28 липня 2020р., прогулами; відділу бухгалтерського обліку, фінансів та звітності утримати із заробітної плати ОСОБА_3 суму середнього заробітку, виплаченого йому 22-23, 27-28 липня 2020р., рекомендувати директору Інституту звільнити ОСОБА_3 з посади згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 115).

27.08.2020р. членами комісії підписаний висновок про результати службової перевірки про застосування до ОСОБА_3 відповідно до ст. 147 КЗпП України стягнення за порушення трудової дисципліни, а саме звільнення з посади за прогул без поважних причин згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 123).

На підставі вказаного висновку видано наказ № 333-К від 28.08.2020р. про звільнення ОСОБА_3 (а.с. 126).

З огляду на наведене суд вважає, що звільнення позивача із посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, після отримання письмових пояснень позивача та проведення відповідачем належної перевірки по факту його відсутності на роботі, позивачем не зазначено про поважність причин відсутності на роботі та не надано доказів обґрунтування незаконності звільнення, а тому законних підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення немає.

Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Правових підстав для поновлення позивача на посаді судом не встановлено, адже поновлення на посаді може бути застосовано у випадку незаконного звільнення працівника, що не було доведено позивачем та не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

У зв`язку із наведеним, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, оскільки порушення прав позивача не мало місце, а тому правові підстави відсутні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 139, 147-149 КЗпП України, ст.ст. 5, 10-13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_3 до Інституту стратегічних досліджень про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24.05.2021р.

Суддя Т.В. Кириленко