Справа № 202/2865/21

Провадження № 6/202/152/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

27 травня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2021 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 про заміну стягувача його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своєї заяви вказує на те, що 29.04.2021 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором кредиту та іпотеки, які укладено між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 . Посилаючись на ст. ст. 512, 514 ЦК України, зазначає, що відбулася заміна кредитора та він отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з`явилися. Про час і місце розгляду заяви повідомлялися у встановленому законом порядку. Заявник надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані заявником, вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

РішеннямІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2010 року на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №014/3729/2/11025 від 03 березня 2008 року, в розмірі 134 863,69 доларів США та стягнуто судові витрати в розмірі 1 820 грн.

Рішенням апеляційногосуду Дніпропетровськоїобласті від22червня 2010року рішенняІндустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від16лютого 2010року змінено,а саме:стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість закредитним договором№014/3729/2/11025від 03березня 2008року врозмірі 1067028,03грн.,в іншийчастині рішеннязалишено беззмін.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2015 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-339/2010, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення на користь Публічного акціонерного товарства «Ерсте Банк» з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 0417/3729/2/11025 від 03.03.2008 року у розмірі 1067028,03 грн. та судових витрат у розмірі 1820,00 грн. з ПАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Фідобанк».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2020 року замінено стягувача у виконавчому листі № 2-339/2010, виданому на виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (03035, м. Київ, Солом`янська площа, буд. 2, оф.701, код ЄДРПОУ 43285992).

29.04.2021 року між ТОВ «Спектрум Ессетс»та ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Спектрум Ессетс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас», а ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту та іпотеки, які укладено між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2

29.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» відступило ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набув право вимоги заборгованості за договором кредиту та іпотеки, які укладено між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістомстатей 512 ЦК України,статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на день укладення договорів факторингу), у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язаннів обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Визначення факторингу міститься устатті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Устатті 1077 Цивільного кодексу Українизазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно статей 1077 та 1079Цивільного кодексуУкраїни та частини п`ятоїстатті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьохсторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бутибанк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції,та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1статті1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 1 того ж Законуфінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цьогоЗаконунадаютьсясуб`єктами господарювання.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Велика Палата Верховного Суду упостанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті512та статті1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі вищевказаного та керуючись ст. 442 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда