ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/352/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця Орденка Володимира Станіславовича, місто Ржищів, Київська область

до Комунального підприємства Авто - Ріка, місто Канів, Черкаська область

про стягнення 116 337 грн 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Орденко Володимир Станіславович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства Авто - Ріка (вул. 206 Дивізії, 1, місто Канів, Черкаська область, 19000, код ЄДРПОУ 38452817) про стягнення заборгованості у розмірі 116 337 грн 83 коп. за договором про надання послуг, пов`язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 5 від 14.11.2014 та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач порушив зобов`язання за договором про надання послуг, пов`язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Ухвалою від 24.03.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу (а.с. 44, 45).

07.04.2021 відповідач надіслав до суду відзив на позов, у якому відповідач позов визнав та вказав, що на даний час не в змозі погасити заборгованість, у зв`язку з складним фінансовим становищем.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 13, статті 74 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

14 листопада 2014 року між Комунальним підприємством АВТО-РІКА (власником відповідач у справі) та фізичною особою - підприємцем Орденко Володимиром Станіславовичем (перевізником позивач у справі) було укладено договір №5 про надання послуг, пов`язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі договір), який визначав взаємовідносини між сторонами при наданні обов`язкових і додаткових послуг та виконанні робіт по перевезенню пасажирів і багажу рейсовими автобусами, передбачав доручення перевізника укладати від його імені договір з пасажиром про перевезення, шляхом продажу квитків власником, зобов`язання, матеріальну відповідальність за невиконання зобов`язань, порядок проведення взаєморозрахунків за виконані роботи (пункт 1.1. договору).

Власник на території своєї автостанції надає перевізнику комплекс обов`язкових послуг, які пов`язані з організацією процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водії щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України Про автомобільний транспорт. Власник автостанції являється агентом перевізника, який надає йому послуги із продажу квитків пасажирам за винагороду (пункти 1.2, 1.3 договору).

Власник зобов`язаний перераховувати кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу перевізникові не пізніше 5-ти банківських днів з дня відправлення відповідного рейсу, за вирахуванням коштів за обов`язкові послуги власника та страхового платежу (пункт 2.1.6. договору).

Грошові кошти у розмірі 91,5% від суми вартості за тарифом у тому числі ПДВ реалізованих квитків, проданих через каси автостанції власника, без урахування обов`язкових послуг та страхового платежу підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника (пункт 4.1 договору).

За продаж квитків пасажирам відповідно до пункту 1.3 договору власник отримує від перевізника та залишає у своєму розпорядженні агентську винагороду у розмірі 8,5% від суми вартості за тарифом з ПДВ касових відомостей (пункт 4.2 договору).

Власник перераховує перевізнику кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та перевезення багажу, згідно пунктами 4.1, 4.3 цього договору протягом 5-ти банківських днів з дня здійснення операції шляхом безготівкового переказу на рахунок перевізника Заключний розрахунок проводиться після підписання акту здачі - прийому робіт (надання послуг) і наданні податкової накладної кожної із сторін до 15 числа місяця наступного за звітним (п. 4.4. договору).

Цей договір набирає чинності з 10 листопада 2014 року і діє до 31 грудня 2019 року. При відсутності за 20 днів до кінця строку договору заяви від однієї із сторін про перегляд умов цього договору, термін дії продовжується на наступний рік, і так кожного року. (пункт 8 договору).

З урахуванням умов п. 8 договір пролонговувався між сторонами на наступні роки.

На виконання зобов`язань за договором позивачем надано акти надання послуг №1 від 31.01.2020, №2 від 29.02.2020, №3 від 31.03.2020, №4 від 30.06.2020, №5 від 31.07.2020, №6 від 31.08.2020, №7 від 30.09.2020, №8 від 31.10.2020, які підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про надання послуг належної якості.

У порушення зазначених умов договору відповідач повністю не здійснив перерахунок коштів від продажу квитків, які мали бути перераховані позивачу.

Заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період із серпня до жовтня 2020 року, що підтверджується актом звірки станом на 31.12.2020, який підписаний між сторонами.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався з письмовими претензіями до відповідача: №1 від 25.11.2020, № 2 від 09.12.2020 з вимогою негайно здійснити перерахунок заборгованих коштів від реалізації квитків на проїзд в автобусах та за перевезення багажу, та попереджено про звернення до суду у випадку невиконання даної вимоги.

Відповіді на претензії відповідач не надав та не погасив, визначену у акті звіряння заборгованість, тому позивач просить стягнути її з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Предметом спору у даній справі є вимога про примусове стягнення коштів отриманих відповідачем від пасажирів за продаж квитків за послуги з перевезення пасажирів, які були надані позивачем. Позивачем у справі є перевізник, а відповідачем власник автостанції, який надає перевізнику послуги з продажу квитків пасажирам за винагороду.

Відповідно до статті 32 Закону України Про автомобільний транспорт відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

У статті 295 Господарського кодексу України визначено, що агентська діяльність, як комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Згідно з ст. 301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов`язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє.

Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

Статтею 305 ГК України визначено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Як встановлено судом та підтверджується наданими доказами між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як власником автостанції, укладено договір про надання агентських послуг з продажу квитків від імені перевізника, а також надання комплексу обов`язкових послуг, які пов`язані з організацією процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху. За надання цих послуг, перевізник зобов`язався сплатити власнику автостанції агентську винагороду у розмірі 8,5% від суми вартості за тарифом з ПДВ касових відомостей.

Як зазначалося вище, умовами договору було встановлено, що оплата здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дня здійснення операції шляхом безготівкового переказу на рахунок перевізника. Заключний розрахунок проводиться після підписання акту здачі - прийому робіт (надання послуг) і наданні податкової накладної кожної із сторін до 15 числа місяця наступного за звітним (п. 4.4. договору).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином строк оплати наданих позивачем послуг на день прийняття рішення настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору від 14 листопада 2014 року розрахунку з позивачем за надані послуги.

Крім того, як зазначалося вище, відповідач позов визнав повністю.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову суд не вбачає.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що кошти у розмірі 116337,83 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 2270,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу 12791,00 грн.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивач надав: копію договору про надання правової допомоги від 01.11.2020, укладеного позивачем з адвокатом Штих М.М.; ордер серії ЧК № 012640 від 12.03.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 205 від 29.11.2004; копію акту про надання правової допомоги від 12.03.2020 на суму 9593,50 грн; копію платіжного доручення № 318 від 15.03.2020, № 319 від 16.03.2020 про сплату позивачем 9593,00 грн на користь Штих М.М. за надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах розгляду на виконання умов договору про надання правової допомоги від 12.06.2020.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надані позивачем докази надання професійної правничої допомоги у даній справі, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги в сумі 9 593 грн 25 коп. на відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу як неспівмірних, витрати позивача відповідають складності справи, обсягу та характеру зібраних у справі доказів, виконаних робіт адвокатом щодо розгляду даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

В зв`язку з тим, що відповідачем було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства АВТО-РІКА, (вул. 206 Дивізії,1, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 38452817) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 банківські реквізити: р/р НОМЕР_2 Райффайзен банк Аваль МФО 380805) 116 337 грн. 83 коп. боргу, 1 135 грн. 00 коп. судового збору та 9593 грн 25 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз