ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2021 року м.Тернопіль Справа № 921/787/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Андрусик Н.О. , судді Стопника С.Г. , судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув справу

за позовом: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської районної ради, м.Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Великоберезовицької селищної ради, смт.Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

Великогаївської сільської ради, с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області

Байковецької сільської ради, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області

Підгороднянської сільської ради, с.Підгородне Тернопільського району Тернопільської області

Білецької сільської ради, с.Біла Тернопільського району Тернопільської області

Великобірківської селищної ради, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області

Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради Тернопільська центральна районна лікарня, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права

за участю представників:

позивача: Гірняк В.М., заступник начальника управління правового забезпечення начальник відділу претензійно - позовної роботи та представництва інтересів в судових інстанціях, довіреність №2339/01 від 06.11.2017; Олійник О.О., юрисконсульт, довіреність №2794/01 від 20.12.2017;

відповідача: Левків П.Б., радник голови районної ради довіреність №01-32/13 від 25.01.2021;

третіх осіб:

Великоберезовицької селищної ради: Тимчій В.Б., заступник селищного голови, довіреність №б/н від 15.01.2021;

Великогаївської сільської ради: Чаповський В.В., спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу, доручення №69 від 19.01.2021;

Байковецької сільської ради: не з`явився;

Підгороднянської сільської ради: Осядач В.Б., заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів, доручення №782 від 14.12.2020;

Білецької сільської ради: не з`явився;

Великобірківської селищної ради: Стецюк Ю.О., адвокат, ордер №1014274 від 16.03.2021;

КНПВСР Тернопільська центральна районна лікарня: Крічфалушій Л.І., адвокат, ордер серії ТР №055435 від 28.12.2020.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Позивач - Тернопільська міська рада, м.Тернопіль, звернувся 17.12.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№924) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної ради, м.Тернопіль, про:

- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020 Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення (п.п.1-6) на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2 по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9;

- визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 №747 Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району (п.п.1-6), а саме об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2, по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого провадження на 26.01.2021 (з урахуванням заяви без номеру від 23.12.2020 про усунення недоліків позовної заяви).

В обґрунтування позову про визнання недійсним рішення районної ради міська рада вказує на незаконність його прийняття та порушення даним рішенням прав позивача на отримання у комунальну власність міста об`єктів нерухомого майна, які розташовані на території м. Тернополя та які належать на праві спільної власності територіальним громадам Тернопільського району в особі Тернопільської районної ради, з огляду на те, що передача спірного майна повинна була здійснюватися за територіальним принципом (по місцезнаходженню майна), про що зазначено у пункті 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі Закон № 280/97-ВР).

Також міська рада вказує, що відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» Тернопільська міська територіальна громада увійшла до складу Тернопільського району, а тому розподіл спірного нерухомого майна спільної власності громад Тернопільського району повинен був здійснюватися з врахуванням інтересів міської територіальної громади, тобто майно, яке знаходиться в межах м.Тернополя, повинно було перейти у комунальну власність громади міста.

За твердженнями позивача, районною радою на власний розсуд передано майно за оскаржуваним рішенням громадам району, критерії вибору яких та розподіл часток майна між якими є незрозумілим, адже 17.11.2020 (день прийняття рішення № 747) відбулася остання сесія районної ради сьомого скликання, і знаючи, що 17.11.2020 р. Верховна Рада України мала прийняти Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», за яким об`єкти нерухомого майна спільної власності громад району, в тому числі і ті об`єкти, котрі знаходяться на території м.Тернополя, однозначно будуть передані Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради поспіхом та свідомо було прийнято оскаржуване рішення, чим позбавлено міську територіальну громаду відповідного майна.

08.02.2021 (вх. № 1090) позивачем подано додаткові письмові пояснення від 02.02.2020 щодо клопотання КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача згідно яких просив суд відмовити в його задоволенні.

09.02.2021 (вх. № 1137) позивачем надано додаткові письмові пояснення від 05.02.2021 щодо пояснень Підгороднянської сільської ради.

22.02.2021 (вх. № 1515) позивачем надано додаткові письмові пояснення б/н від 16.02.2021 по справі, згідно яких позивач додатково вказав на порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, з посиланням на п. 19 та п. 47 Регламенту районної ради сьомого скликання; розпорядження голови райради №16-од від 05.10.2020.

15.03.2021 (вх. № 2189) позивачем надано додаткові письмові пояснення щодо позову від 11.03.2021, в яких зазначено, що оскаржуваним рішенням третім особам у справі передано лише майно об`єкти нерухомості, а не юридичні особи, розміщені в цих об`єктах.

16.03.2021 надано заперечення від 11.03.2021 на клопотання КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» про залишення позову без розгляду.

Також Тернопільська міська рада звертає увагу на те, що вона є фінансово спроможною виконувати усі обов`язки, визначені законом для власника нерухомого комунального майна та не буде змінювати цільове призначення використання майна, зокрема майна Лікарні.

Заперечення відповідача.

26 січня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшла заява № 01-33/13 від 25.01.2021 про визнання частини позовних вимог, а саме в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020 «Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення (п.п.1-6) на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2 по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9.

Заява мотивована з посиланням на здійснення співпраці громад в рамках децентралізації виключно на засадах законності, тому оскільки згідно чинного законодавства районні ради вправі передавати до комунальної власності відповідних територіальних громад окремі об`єкти спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад, відповідач погодився з доводами позивача, що передача майна районною радою згідно оскаржуваного рішення мала здійснюватися за територіальним принципом.

При цьому вважає, що часткове визнання Тернопільською районною радою позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» лише районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Заперечення третіх осіб по справі.

Великоберезовицька селищна рада не скористалась своїм правом на надання письмових пояснень по суті позову.

Однак, двічі заявляла клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального закладу «Острівська музична школа» Великоберезовицької селищної ради (клопотання без номеру та дати (вх.№1135 09.09.2021), у задоволенні якого судом відмовлено за необґрунтованістю, про що 23.02.2021 постановлено ухвалу та клопотання без номеру та дати (вх.№1562 від 23.02.2021) про залучення Відділу культури Великоберезовицької селищної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. У задоволенні цього клопотання судом також відмовлено, про що 08.04.2021 постановлено ухвалу.

Білецькою сільською радою надано письмові пояснення по справі від 19.01.2021 за № 67 (вх. № 537 від 21.01.2021), відповідно до яких позовні вимоги заперечуються з посиланням на той факт, що села Білецької громади протягом терміну дії повноважень Тернопільської районної ради сьомого скликання й до тепер входять до складу Тернопільського району; Білецька сільська рада має право на частку в майні, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, а саме: 1/6 частку майна, що знаходиться по вул. Кн. Острозького, 9 в м. Тернополі, що складається з адміністративного корпусу лікарні, кисневої, стаціонарного корпусу лікарні, нової поліклініки, гаражів та овочесховища. На думку сільської ради, скасування рішення № 747 від 17.11.2020 призведе до порушення її прав та законних інтересів на користування даним майном. Звертає увагу, що Радою було прийнято 25.11.2020 за № 50 рішення «Про прийняття частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району до комунальної власності Білецької сільської ради», управління яким здійснює відповідач. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підгороднянською сільською радою надано письмові пояснення по справі від 16.01.2021 за № 42 (вх. № 398 від 18.01.2021), в яких третя особа просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю. Зазначає, що депутатами Тернопільської районної ради сьомого скликання, які обрані на виборах 25.10.2015 року та представляли спільні інтереси територіальних громад, що входили до Тернопільського району та котрі не представляли інтересів Тернопільської міської територіальної громади оспорюване рішення ними прийнято у відповідності до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказує, що територіальна громада м.Тернополя не входила до складу територіальних громад Тернопільського району, представництво спільних інтересів яких здійснювала Тернопільська районна рада, а отже і не мала жодного відношення до майна, управління яким здійснювала Тернопільська районна рада. Усі спірні об`єкти, стосовно яких Тернопільською районною радою прийнято оскаржуване рішення, задовольняли виключно колективні потреби територіальних громад сіл та селищ Тернопільського району та не забезпечували потреби Тернопільської міської територіальної громади.

Також даною третьою особою надано пояснення від 16.01.2021 щодо розгляду клопотання КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» про його залучення до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, згідно яких вважала за необхідне залучити лікарню до участі у справі.

В подальшому сільською радою було подано додаткові пояснення від 03.03.2021 № 204 (вх. № 1916 від 05.03.2021), з урахуванням пояснень позивача від 16.02.2021, згідно яких на думку третьої особи порушення процедури прийняття оспорюваного рішення не свідчить про порушення прав позивача та про те, що остання мала право на отримання спірного нерухомого майна; Регламент райради свідчить про представлення районною радою сьомого скликання як органом місцевого самоврядування спільних інтересів територіальних громад, сіл, селищ в межах повноважень згідно чинного законодавства; посилаючись на ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» об`єкти комунальної власності не можуть бути передані іншим суб`єктам без згоди безпосередньо територіальної громади або рішення ради чи уповноваженого нею органу. Наголошує, що жодна з громад Тернопільського району не приймала рішення про вилучення та передачу спірного майна Тернопільській міській територіальній громаді, тому вважає, що оспорюване рішення не порушує прав позивача.

Також 22.02.2021 Підгороднянською сільською радою подано клопотання №169 від 22.02.2021 (вх.№1539) про залишення позовної заяви Тернопільської міської ради без руху з підстав порушення при її оформленні норм ст.ст.162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Судом, з посиланням на недоведеність наявності підстав, визначених процесуальним законом для залишення позову без руху, відмовлено у його задоволенні.

Байковецькою сільською радою надано письмові пояснення у справі від 19.01.2021 р. № 2/147 (вх.646 від 26.01.2021), в яких зазначено про не входження територіальної громади м.Тернополя, на момент прийняття оскаржуваного рішення, до складу територіальних громад Тернопільського району, представництво спільних інтересів яких здійснювала Тернопільська районна рада, а отже міська рада не мала жодного відношення до майна, управління яким здійснювала Тернопільська районна рада. Також зазначено, що об`єкти, вказані у додатку № 1 до оскаржуваного рішення не можуть бути передані позивачу, оскільки вони не задовольняли колективні потреби територіальної громади м.Тернополя. Посилання позивача на норми Закону України ««Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», який набрав чинності 06.12.2020 не може братися до уваги, оскільки такий не діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення. В задоволенні позову просить відмовити.

Великогаївською сільською радою надано письмові пояснення на позовну заяву від 20.01.2021 р. № 85 (вх. №1040 від 05.02.2021), в яких зазначено, що спірні об`єкти нерухомого майна не можуть бути передані позивачу, з врахуванням вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про добровільне об`єднання територіальних громад», адже такі об`єкти не задовольняли колективні потреби територіальної громади м.Тернополя та Тернопільська міська громада не мала частки у спільній власності майна територіальних громад, управління яким здійснювала Тернопільська районна рада.

Також Великогаївською сільською радою надано пояснення за № 86 від 20.01.2021 щодо клопотання КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня», в яких просила суд задоволити клопотання КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» та залучити його до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. № 1041 від 05.02.2021, а.с.22 том ІІ).

Великобірківською сільською радою не надано письмових пояснень по суті заявленого позову, а її представником в судових засіданнях висловлено усно позицію про відповідність оскаржуваного рішення районної ради вимогам закону , тому в позові просила відмовити. Також дана третя особа вважає, що заявлена позивачем позовна вимога щодо визнання права на отримання у комунальну власність спірного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 №747 такою, що не відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України, а даний спір є публічно-правовим, відтак, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» подано клопотання від 29.12.2020 № 699 (вх. № 9630 від 29.12.2020) про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Дане клопотання судом задоволено, про що винесено ухвалу від 09.02.2021

19.02.2021 КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» подано письмові пояснення щодо суті позову, згідно з якими позов лікарня вважає безпідставним. Свої доводи мотивує тим, що територіальна громада м.Тернополя (громада міста обласного значення) не входила до складу територіальних громад Тернопільського району, представництво спільних інтересів яких здійснювала Тернопільська районна рада, а отже і не мала жодного відношення до майна, управління яким здійснювала Тернопільська районна рада. Об`єкти нерухомого майна, що знаходяться по вул. Кн.Острозького, 9 у м.Тернополі були передані з комунальної власності Тернопільської області (а не комунальної власності міста Тернополя) до комунальної власності Тернопільського району для розміщення Тернопільської центральної районної лікарні, що підтверджує розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 119 від 20.03.1996 та актом передачі комунального майна області до комунальної власності Тернопільського району станом на 01.04.1996. На даний час будівлі та споруди лікарні перебувають в безоплатному користуванні КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня», що вбачається з листа Тернопільської районної ради №01-157/11 від 21.11.2018. Вважає, що новоутворений район, до якого увійшла й Тернопільська міська територіальна громада, розпоряджатися спільним майном територіальних громад вправі був лише з 10 грудня 2020 р., тобто з моменту набуття повноважень обраною районною радою восьмого скликання. Вважає, що спірні об`єкти не можуть бути передані позивачу, адже такі об`єкти не задовольняли колективні потреби територіальної громади м.Тернополя; Тернопільська міська громада не мала частки у спільній власності майна, управління яким здійснював відповідач; Тернопільська міська громада не входила до складу Тернопільського району, радою якого було ухвалено оскаржуване рішення.

23.02.2021 року КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» подано клопотання без номеру від 22.02.2021 (вх. № 1560 від 23.02.2021) про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі.

У задоволенні даного клопотання судом відмовлено, про що 18.03.2021 постановлено відповідну ухвалу.

08.04.2021 КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. № 2992) .

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.01.2021.

Ухвалою суду від 09.02.2021 справу №921/787/20 призначено до розгляду колегіальним складом суду у складі колегії суддів: Андрусик Н.О. (головуючий), Чопко Ю.О., Хома С.О.

Ухвалою суду від 09.02.2021 задоволено клопотання №699 від 09.12.2020 (вх.№9630 від 29.12.2020) Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 09.02.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання Підгороднянської сільської ради №128 від 08.02.2021 (вх.№1130 від 09.02.2021) про залишення без руху позовної заяви. Ухвалено розглянути в підготовчому засіданні 23.02.2021 клопотання Великоберезовицької селищної ради без номеру та дати (вх.№1135 09.09.2021) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунального закладу «Острівська музична школа» Великоберезовицької селищної ради, с.Острів Тернопільського району, Тернопільської області. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.02.2021 на 11:30год.

Ухвалою суду від 23.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Підгороднянської сільської ради №169 від 22.02.2021 (вх.№1539 від 22.02.2021) про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 23.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Великоберезовицької селищної ради без номеру та дати (вх.№1135 від 09.02.2021) про залучення до участі у справі №921/787/20 Комунального закладу «Острівська музична школа» Великоберезовицької селищної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору за необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 23.02.2021 підготовче засідання відкладено на 18.03.2021 Також вирішено розглянути клопотання б/н від 22.02.2021 (вх..№1560) КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» про залишення позову без розгляду та клопотання без номеру та дати (вх.№1562 від 23.02.2021) Великоберезовицької селищної ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у справі Відділу культури Великоберезовицької селищної ради, в наступному підготовчому засіданні 18.03.2021.

Ухвалою суду від 18.03.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання без номеру від 22.02.2021 (вх.№1560 від 23.02.2021) КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у даній справі з мотивів, наведених в ухвалі, а підготовче засідання відкладено на 08.04.2021.

Ухвалою суду від 08.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Великоберезовицької селищної ради про залучення до участі у справі Відділу освіти Великоберезовицької селищної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за необґрунтованістю.

Також, 08.04.2021 судом підготовче провадження у справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 22.04.2021 з оголошенням перерви в засіданні до 12.05.2021.

Ухвалою суду від 22.04.2021 матеріали справи №921/787/20 прийнято до провадження в іншому складі суду, з огляду на перебування члена судової колегії судді Чопка Ю.О у тривалій відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи. На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу» відповідно до п. 2.3.35 Положення про автоматизовану систему документообігу суду здійснено повторний авторозподіл справи, внаслідок якого сформовано новий склад колегії суддів: Андрусик Н.О. (головуючий), Стопник С.Г., Хома С.О. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021, а.с. 24 том 4).

В судових засіданнях 22.04.2021 та 12.05.2021 представники учасників справи підтримали доводи та заперечення, наведені у підготовчому провадженні з посиланням на долучені до справи докази.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 12.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з розпорядження голови районної ради № 16-од від 05 жовтня 2020 «Про скликання сорок першої сесії Тернопільської районної ради сьомого скликання» сорок першу сесію Тернопільської районної ради сьомого скликання було скликано на 29.10.2020. На розгляд сесії внесено три питання:

-про міжбюджетні трансферти;

-про внесення змін до районного бюджету на 2020 рік;

- інші питання поточної роботи.

17.11.2020 Тернопільською районною радою сьомого скликання на другому пленарному засіданні 41 сесії прийнято рішення за № 747 «Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району», згідно з пунктом 1 якого передано до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великобірківської селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Білецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, управління якими здійснює Тернопільська районна рада, згідно з додатком № 1 на умовах спільної часткової комунальної власності.

Пунктом 2 цього рішення уповноважено голову Тернопільської районної ради на підписання від імені Тернопільської районної ради передавальних актів майна.

Згідно додатку № 1 до рішення у власність сільським та селищним радам Тернопільського району передано:

1. Адміністративну будівлю, площею 285,2м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул.Нечая, 27 передано Підгороднянській сільській раді (Частка майна у власності - ціла).

2. Нежиле приміщення, площею 137,6м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул.Бродівська, 17 передано Великогаївській сільській раді та Байковецькій сільській раді (Частка майна у власності кожного по 1/2).

3. Нежитлову будівлю, адмінбудинок, площею 1830,5 м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 10 передано Підгороднянській сільській раді, Байковецькій сільській раді та Великогаївській сільській раді (Частка майна у власності кожного по 1/3).

4. Районний Будинок культури, площею 1064,1м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул.Шкільна, 4 передано Великоберезовицькій селищній раді (Частка майна у власності - ціла).

5. Будівлю стоматології, площею 588,2м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, бульв.Т.Шевченка, 45 передано Байковецькій сільській раді, Великогаївській сільській раді, Великоберезовицькій селищній раді, Підгороднянській сільській раді (Частка майна кожного по 1/4).

6. Адміністративний корпус, площею 923,5м2, Кисневу, площею 13,3 м2, Стаціонарний корпус, площею 2447,1м2, Нову поліклініку з даховою котельнею, площею 2068,6 м2, Гаражі, площею 54,2м2 та Овочесховище, площею 36,2 м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул. Кн.Острозького, 9 передано Великоберезовицькій селищній раді, Підгороднянській сільській раді, Великогаївській сільській раді, Байковецькій сільській раді, Білецькій сільській раді, Великобірківській селищній раді (Частка майна у власності кожного по 1/6).

7. Лікарню, площею 664,4м2, кухню, площею 70,2 м2 та господарський корпус, площею, 170,2 м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Мишковичі, вул.Надрічна, 23 передано Великоберезовицькій селищній раді (Частка майна у власності ціла).

З преамбули даного оспорюваного рішення вбачається, що його прийнято на підставі пункту 20 частини 1 статті 43, статті 60, пункту 10 розділу V. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рішення Великоберезовицької селищної ради № 856 від 09 листопада 2020 року, Великобірківської селищної ради № 228 від 24 вересня 2020 року, Великогаївської сільської ради №1260 від 13 листопада 2020 року, Байковецької сільської ради № 1283 від 17 листопада 2020 року, Білецької сільської ради № 78 від 12 березня 2019 року, Підгороднянської сільської ради № 780 від 22 вересня 2020 року та з урахуванням висновків постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, фінансів і бюджету та міжбюджетних відносин.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до п. 1 рішення Великоберезовицької селищної ради № 856 від 09 листопада 2020 року «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району» радою надано згоду на прийняття до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради майна спільної власності згідно з додатком, а саме:

1. Об`єкта, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, РБК (районний будинок культури) вул. Шкільна, 4.

2. Об`єкта, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, ЦРЛ (центральна районна лікарня) вул. Острозького, 9 (923,5м2 (адмінкорпус), 13,3 м2 (киснева), 2447,1м2 (стаціонарний корпус), 2068,6 м2 (нова поліклініка), 54,2м2 (гаражі), 36,2 м2 (овочесховище).

Встановлено, що згідно порядкових номерів 4-6 додатку № 1 до оскаржуваного рішення від 17.11.2020 р. №747 Великоберезовицькій селищній раді передано в цілому об`єкт по вул. Шкільна, 4; 1/6 частка об`єкту по вул. Острозького, 9 (селищною радою надано згоду на прийняття всього об`єкту); 1/4 частки об`єкту по бульв. Т.Шевченка, 45 в м.Тернополі (селищною радою на цей об`єкт нерухомого майна згоди не надано, оскільки щодо нього рішення не приймалося і таке в матеріалах справи відсутнє, (а.с.198 том ІІ)).

Відповідно до п. 1 та п. 2 рішення Великобірківської селищної ради № 228 від 24 вересня 2020 року «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності Великобірківської селищної ради ОТГ нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району» селищною радою надано згоду на прийняття до комунальної власності нерухомого майна, яке розташовано на території Великобірківської селищної ради згідно з переліком майна, зазначеним в Додатку 1 та зазначено, що селищна рада не претендує на частку у власності та користуванні інших об`єктів (а.с.197 том ІІ).

В Додатку 1 до рішення селищної ради, останньою надано згоду на прийняття:

1. Лікарні, кухні, поліклініки, що знаходяться за адресою: смт. Великі Бірки, вул. Грушевського, 51.

2. Гаражів, що знаходяться за адресою: смт. Великі Бірки, вул. Грушевського, 36с.

3. Гаражів, що знаходяться за адресою: смт. Великі Бірки, вул. Грушевського, 36г.

4. ЦРБ, що знаходиться за адресою: смт. Великі Бірки, вул. Грушевського, 45.

Утім, як вбачається з додатку № 1 до оскаржуваного рішення № 747 від 17.11.2020 Великобірківській селищній раді не було передано вищевказані об`єкти, а передано 1/6 частку майна, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Князя Острозького,9, тобто майно, на котре селищною радою згоди не надано.

Відповідно до п. 1 рішення Великогаївської сільської ради № 1260 від 13 листопада 2020 року «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади майна» радою надано згоду на прийняття у комунальну власність нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, а саме:

1.1. 1/2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Бродівська, 17.

1.2. 1/3 частини нежитлової будівлі, адмінбудинку, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса,10.

1.3. 1/4 частини будівлі стоматології, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль. бульв. Т.Шевченка, 45.

1.4. 1/6 частини адміністративного корпусу, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9.

Встановлено, що даній сільській раді, крім перелічених вище об`єктів, відповідно до п/н 6 додатку № 1 до оскаржуваного рішення було передано 1/6 частину адміністративного корпусу, на що дано згоду, а також передано по 1/6 кисневої, 1/6 стаціонарного корпусу, 1/6 нової поліклініки з даховою котельнею, 1/6 гаражів та 1/6 овочесховища, однак на дані об`єкти сільською радою згоди не було надано.

Відповідно до п.1 рішення Байковецької сільської ради № 1283 від 17 листопада 2020 року «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади Байковецької сільської ради нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району» сільською радою надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади Байковецької сільської ради наступного майна:

- 1/2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Бродівська, 17;

- 1/3 частини нежитлової будівлі, адмінбудинку, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса,10;

- 1/4 частини будівлі стоматології, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль. бульв. Т.Шевченка, 45;

- 1/6 частини адміністративного корпусу, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9 (а.с.194 том ІІ).

Втім, відповідно до п. 6 додатку № 1 до оскаржуваного рішення від 17.11.2020 р. Байковецькій сільській раді передано не тільки 1/6 частину адміністративного корпусу, а також передано районною радою й інше майно (кисневу, стаціонарний корпус, нову поліклініку з даховою котельнею, гаражі та овочесховище по 1/6 частині кожного об`єкту), на яке сільською радою згоди не надано. Слід зазначити, що дане рішення сільською радою прийнято в той самий день, що і оскаржуване рішення.

Відповідно до п. 2 рішення Білецької сільської ради № 78 від 12 березня 2019 р. «Про надання попередньої згоди на безоплатне прийняття приміщень адміністративних будинків з господарськими будівлями, які перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району до комунальної власності Білецької об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області» радою надано попередню згоду та вирішено звернутися із клопотанням до Відповідача про передачу тих об`єктів, які знаходяться на території Білецької сільської ради та перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня». Зазначене додатково підтверджується листом Білецької сільської ради від 22.09.2020 р. № 977, в якому рада просить передати їй у власність лише те майно, яке знаходиться на її території (а.с.195-196 том ІІ).

Між тим, як вбачається з додатку № 1 до оскаржуваного рішення від 17.11.2020 (п/н 6) Білецькій сільській раді майно передано без урахування вказаного критерію, тобто без урахування місцезнаходження майна. Натомість, раді передано 1/6 частки майна, яке знаходиться на території м.Тернополя по вул. Кн.Острозького, 9, на передачу якого сільською радою згоди не було надано.

Щодо майна, на яке надано згоду Підгороднянською сільською радою згідно рішення № 780 від 22 вересня 2020 року, то встановити та дослідити його на відповідність переліку того майна, що зазначено в додатку до оспорюваного рішення не вбачається за можливе, оскільки відповідно до п. 1 рішення №780 перелік майна наведено в додатку, який в матеріалах справи відсутній. Згідно пояснень представника сільської ради, останньою надано згоду на передачу майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району до комунальної власності Підгороднянської сільської ради того майна, що зазначено в рішенні Тернопільської райради № 747 від 17.11.2020.

Оскаржуване рішення № 747 від 17.11.2020 р. було опубліковано 18.11.2020, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту Тернопільської районної ради, а саме в полі папки WinRAR « 2 ПЛЕНАРНЕ» відображено дату створення документу, проєкт оскаржуваного рішення (міститься під № 4, а.с. 210 том ІІ) опубліковано 18.11.2020, тобто після прийняття рішення. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Згідно п. 75, 80 Регламенту районної ради 7 скликання, затвердженого рішенням ради № 79 від 12.04.2016 року, постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку району, районного бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації.

Як стверджує позивач і це вбачається з наявних у справі документів, проєкт оскаржуваного рішення від 17.11.2020 за № 747 ймовірно не виносився на розгляд постійної комісії районної ради з питань соціально-економічного розвитку, фінансів і бюджету та міжбюджетних відносин, адже відповідного висновку комісії не було надано суду і про його існування відповідачем не повідомлено в ході розгляду справи.

18.12.2020 Тернопільською міською радою прийнято рішення № 8/2/133 «Про звернення Тернопільської міської ради щодо передачі у комунальну власність об`єктів спільної власності територіальних громад Тернопільського району, які знаходяться на території Тернопільської міської територіальної громади», згідно з яким вирішено звернутися до Тернопільської районної ради щодо безоплатної передачі з спільної власності територіальних громад Тернопільського району до комунальної власності Тернопільської міської територіальної громади майна, перелік якого визначений в додатку до рішення (об`єкти, що вказані в під порядковими №1-6 додатку № 1 до рішення райради № 787).

28.12.2020 на адресу Тернопільської районної ради позивачем направлено листа № 1600/01 від 28.12.2020 з проханням передати спірні об`єкти майна у встановленому законом порядку Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради.

03.02.2021 позивач звернувся з листом № 73/6 до голови Тернопільської районної ради про надання документів, що стали підставою, зокрема прийняття оспорюваного в справі рішення № 747; рішення та документів, що стали підставою, зокрема прийняття районною радою рішення про затвердження передавальних актів щодо об`єктів, зазначених в рішенні № 747 від 17.11.2020 та копій таких актів; інформації щодо проведення оцінки та інвентаризації спірних об`єктів нерухомого майна; інформації щодо відповідності передавальних актів встановленій формі; інформації про дотримання вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» в частині створення комісії з питань передачі об`єктів; повідомити про дату підписання передавальних актів.

З листа-відповіді № 01-54/13 від 08.02.2021 вбачається, що інвентаризація спірного нерухомого майна не проводилася, комісії з передачі майна не створювалося, оцінка майна не проводилася. Також райрадою надано копії затребуваних документів (а.с. 183-220, том ІІ). Відповідно до наявних у справі актів приймання-передачі майна від 17.11.2020 слідує, що такі складено в кількості 6 одиниць на виконання рішення № 747 від 17.11.2020 (а.с.185-190 том ІІ) та з яких випливає, що клопотання сільських/селищних рад за переліком майна не відповідають фактичному розподілу майна, здійсненому за оскаржуваним рішенням. Так, зокрема згідно передавальних актів Білецькій сільській раді передано частку об`єкту, який знаходиться по вул. Князя Острозького, 9 в м.Тернополі, позаяк відповідно до рішення № 78 від 12.03.2019 сільська рада зверталася з клопотанням про передачу лише тих об`єктів, які перебувають на балансі КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» та знаходяться на території Білецької сільської ради; також Великобірківською сільською радою надано згоду про передачу нерухомого майна, управління яким здійснює Тернопільська районна рада та яке розташоване на території Великобірківської селищної ради згідно з додатком № 1 до рішення від 24 вересня 2020 р. № 228 (а це майно в смт. Великі Бірки), проте відповідно до передавальних актів Великобірківській селищній раді передано частку майна, що знаходиться в м.Тернополі по вул. Князя Острозького, 9.

На допущені порушення вказує позивач у позовній заяві та у додаткових поясненнях по справі (вх. № 1515 від 22.02.2021), що й послугувало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Тернополя в особі міської ради на отримання спірного нерухомого майна, що належить Тернопільській районній рада на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, з урахуванням територіального принципу.

Суд констатує, що дане оспорюване рішення за № 747 від 17.11.2020 є виконаним, оскільки районною радою підписано акти приймання передачі майна, а отже, дане рішення Тернопільської районної ради вичерпало свою дію внаслідок передачі майна сільським, селищним радам.

11.02.2021 позивач звертався до керівників третіх осіб у даній справі з листом № 89/06, в якому зазначав про готовність та спроможність міської ради забезпечити подальше функціонування та фінансування спірних об`єктів, в тому числі і КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня».

Судом встановлено, що об`єкти нерухомого майна, відносно яких винесено Тернопільською районною радою рішення від 17.11.2020 року №747, а саме: будівля стоматології площею 588,2 кв.м по бульварі Т.Шевченка, 45; адміністративний корпус площею 923,5 кв.м, киснева площею 13,3 кв.м, стаціонарний корпус площею 2447,1 кв.м, нова поліклініка з даховою котельною площею 2068,6 кв.м, гаражі площею 54,2 кв.м та овочесховище площею 36,2 кв.м по вул. Кн. Острозького, 9, перебувають на балансі КНП ТРР «ТЦРЛ» та закріплені за останнім на праві оперативного управління, що підтверджується установчими документами Підприємства, а саме: Статутом КНП ТРР «ТЦРЛ», затвердженим Рішенням Тернопільської районної ради від 05.03.2020 року №664, Статутом КНП ТРР «ТЦРЛ», затвердженим Рішенням Тернопільської районної ради від 17.11.2020 року №755.

Внаслідок прийняття спірного рішення від 17.11.2020 №747 відбулася зміна власника нерухомого майна із Тернопільської районної ради на співвласників нерухомого майна, що перебуває на балансі Підприємства: Великоберезовицьку селищну раду, Великогаївську сільську раду, Байковецьку сільську раду, Підгороднянську сільську раду, Великобірківську селищну раду, Білецьку сільську раду.

Відповідно до даних Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.04.2021, індексні номери 253868514, 253865978, 253869305, 253848929, 253862198 спірні об`єкти нерухомого майна, котрі передані відповідачем за оскаржуваним рішенням належать Тернопільській районній раді на праві комунальної власності.

Матеріали справи свідчать, що 24.02.2021 районною радою також було прийнято рішення за № 91 «Про зміну в складі засновника Комунального підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня»», відповідно до якого у зв`язку з виходом зі складу засновника комунального підприємства Тернопільської районної ради в склад засновника даного підприємства введено Великобірківську селищну раду з передачею основних засобів (крім нерухомого майна), що перебувало на балансі підприємства із спільної власності територіальних громад до комунальної власності Великобірківської селищної територіальної громади в особі селищної ради та, у зв`язку з цим вирішено утворити наглядову раду комунального підприємства з представників шести рад, враховуючи рішення районної ради № 747 від 17.11.2020.

Норми права та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення.

Щодо предметної підсудності розгляду позовної вимоги.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на «суд, встановлений законом», тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року по справі №344/10480/16-а (провадження № 11-140апп19) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. по справі №814/1754/16 (провадження №11-947апп18) прямо вказано на необхідність з`ясування, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. по справі №826/5806/17 (провадження №11-290апп19) зазначено, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

При прийнятті рішення щодо передачі нерухомого комунального майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, Тернопільського району, управління яким здійснює Тернопільська районна рада, такий орган місцевого самоврядування не є учасником публічних правовідносин, оскільки у таких правовідносинах має статус власника комунального майна (від імені територіальної громади), а не суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд доходить до переконання про те, що звернення Тернопільської міської ради із даною позовною заявою здійснено з дотриманням правил предметної підсудності, позаяк спір стосується передачі у комунальну власність комунального майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, управління яким здійснює Тернопільська районна рада.

Отже, заявлена позовна вимога підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Додаткові обґрунтування віднесення даного спору до юрисдикції господарського суду викладено в ухвалі суду від 18.03.2021, прийнятій за результатами розгляду клопотання Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» від 22.02.2021 (вх.№1560 від 23.02.2021), про залишення без розгляду позову та закриття провадження.

Розглядаючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст.7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі Закон № 280/97-ВР).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом частини 2 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Аналогічне положення міститься в статті 140 Конституції України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).

Відповідно до абзацу другого та третього пункту десятого Розділу V Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 280/97-ВР майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Саме зазначеною нормою свою позицію у цій справі обґрунтовує позивач.

Матеріали справи свідчать, що звернення сільських та селищних рад про передачу їм в комунальну власність майна спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює відповідач, за своїм змістом не відповідають прийнятому за результатами їх розгляду оскаржуваному рішенню.

17.07.2020 Верховною Радою України прийнято постанову № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» відповідно до пп. 19 п. 1 якої у Тернопільській області утворено Кременецький, Тернопільський та Чортківський райони з адміністративним центром у місті Тернопіль у складі територій перелічених сільських, селищних, міських громад, в тому числі, - Тернопільської міської територіальної громади, а згідно пп. 19 п. 3 постанови ліквідовано старий Тернопільський район.

Дана постанова набрала чинності 19.07.2020, а відтак з 19.07.2020 Тернопільська міська територіальна громада належить до складу території новоутвореного Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно Закону України від 17.09.2020 № 907-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (набрав чинності 14.10.2020) у зв`язку із адміністративно-територіальною реформою, ліквідацією старих та утворення нових районів, були внесені зміни до Бюджетного Кодексу України, відповідно до яких розмежовано частину видатків районних бюджетів та бюджетів сіл, селищ, міст і визначено, що з моменту введення в дію Закону 01.01.2021 районні ради не зможуть здійснювати фінансування частини об`єктів комунальної власності.

Відповідно до приписів статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 19 та пункту 20 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради відбувається вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, під заставу об`єктів комунальної власності та вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За приписами частини четвертої статті 60 Закону № 280/97-ВР районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, а згідно частини 5 цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Таким чином, питання управління та розпорядження майном спільної власності врегульовано в Законі, згідно з яким по відповідних питаннях рада приймає рішення.

Оспорюване рішення № 747 прийнято з урахуванням даних положень закону, що вбачається з його преамбули.

Діяльність Тернопільської районної ради та її органів визначено Регламентом Райради сьомого скликання, обраної на чергових виборах 25.10.2015 .

Відповідно до пункту 5 Регламенту у своїй діяльності районна рада керується Конституцією України, законами України, іншими законодавчими і нормативними актами, власними рішеннями та даним регламентом.

Згідно з п. 46 та п. 47 Регламенту проекти рішень районної ради мають бути кваліфіковано підготовленими. Проекти рішень районної ради погоджуються і візуються керівниками відділів, інших органів районної державної адміністрації; головами постійних комісій, що їх готували, заступниками голови районної державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків, заступником голови районної ради і керівниками зацікавлених організацій та установ. Проекти рішень ради обов`язково візуються юридичною службою. Заперечення і зауваження до проектів рішень подаються разом з ними у письмовій формі.

Документи, що вносяться на розгляд ради, попередньо розглядаються на комісіях ради, які готують висновки з цих питань (пункти 21, 75 Регламенту).

Відповідно до частини другої статті першої Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі за текстом Закон № 147/98-ВР), дія цього Закону поширюється на об`єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Виходячи з частини четвертої статті четвертої Закону 147/98-ВР до пропозицій щодо передачі нерухомого майна додаються:

-техніко-економічне обґрунтування забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням з визначенням обсягів та джерел фінансування видатків на його утримання, добудову, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний та поточний ремонт;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону 147/98-ВР передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів.

Згідно з частиною п`ятою статті сьомої Закону 147/98-ВР передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Передачі об`єктів має передувати інвентаризація майна, що визначено пунктом 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.

Втім, як встановлено судом, і такі обставини сторонами не заперечуються, навпаки підтверджуються в листі районної ради № 01-54/13 від 08.02.2021 , при передачі спірних об`єктів за оскаржуваним рішенням, районною радою не було створено спільної комісії з питань передачі майна; не було проведено оцінки та інвентаризації майна.

Крім того, частина одинадцята статті 59 Закону № 280/97-ВР визначає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до пункту другого частини першої та частини третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржуване рішення прийнято без врахування вищезазначених вимог. Тернопільською районною радою дані обставини визнаються, про що нею, зважаючи на порушення чинного законодавства, що регулює питання передачі майна, котрі допущені при прийнятті оспорюваного рішення, подано суду заяву про визнання позовних вимог в частині визнання недійсним даного рішення (заява про визнання частини позовних вимог № 01-33/13 від 25.01.2021).

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

При цьому, суд також враховує, що повноваження щодо прийняття до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад, регламентовано положеннями абз. 3 та 4 п. 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Законів України Про місцеве самоврядування в Україні. В силу вказаних вимог передбачається лише один вид правомірної поведінки та відсутність вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а саме: обов`язок передати та прийняти майно за вказаними законодавчими критеріями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 року у справі №816/303/16, від 22.12.2018 року №804/1469/17, від 06.03.2019 року №1640/2594/18 та ін.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Відтак органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що прописано в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення від 17.11.2020 за № 747 не відповідає вимогам закону, прийняте з порушенням процедури його прийняття, без врахування територіального принципу знаходження майна комунальної власності, без врахування складу території новоутвореного Тернопільського району, до якого увійшла Тернопільська міська територіальна громада, та без доведення документально тих обставин, що спірні об`єкти нерухомого майна задовольняють виключно потреби жителів Тернопільського району, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача в цій частині позову, відтак останнє підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Розглядаючи вимогу про визнання за позивачем права на отримання у комунальну власність спірного майна, суд доходить висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У позовній заяві позивач зазначив, що звернувся з позовом про визнання права, оскільки такий спосіб захисту передбачений у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Обраний спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Суд звертає увагу на те, що метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності щодо суб`єктивного цивільного права особи, а також створення сприятливих умов для здійснення нею цього права. Вимогу про визнання права можна заявити у випадках, коли цивільне право певної особи не визнається, оспорюється або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй відповідного права.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 51)).

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а у статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, тобто право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13.05.1980 в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Як зазначено вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права; таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту; відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.)

Предметом спору в цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020 Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району та про визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 №747.

Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Зазначеною нормою закону, який є спеціальним у даних правовідносинах, обґрунтовує позивач заявлену вимогу.

Тобто, фактично спір у справі стосується встановлення або не встановлення права позивача на отримання до комунальної власності міської територіальної громади окремих об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад району та знаходяться в межах території міста, з урахуванням вимог Закону № 280/97-ВР.

З системного аналізу положень абзацу другого та третього пункту десятого Розділу V Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 280/97-ВР, постанови Верховної Ради України 17.07.2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», Закону України від 17.09.2020 № 907-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» можна зробити висновок, що законодавством встановлено чіткий порядок дій органів місцевого самоврядування та окреслено критерії передачі майна спільної власності територіальних громад районів, які повинні виконуватись безумовно.

Судове рішення не повинно додатково до Закону утверджувати приписи останнього, а з огляду на визначені ч. 1 ст. 2 ГПК завдання господарського судочинства, вирішувати спори.

Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання права на отримання майна у власність, адже задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав позивача, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому, встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, яке знаходиться на території Тернопільської міської територіальної громади та обслуговує в тому числі потреби громади міста, є визначене та гарантоване законом та не потребує додаткового ствердження в судовому порядку, а тому, в задоволенні даної позовної вимоги суд відмовляє.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, наведених учасниками справи.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд відхиляє доводи третіх осіб у справі стосовно того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Тернопільська міська територіальна громада не входила до складу Тернопільського району, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення постанова Верховної Ради України № 807-IX була чинною, відтак мала враховуватися районною радою при прийнятті рішення.

Посилання на приписи абз. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», які визначають, що депутат місцевої ради зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Регламенту ради та інших нормативно-правових актів, і котрі визначають порядок діяльності ради та її органів є такими, що заслуговують на увагу та свідчать, що депутати Тернопільської районної ради сьомого скликання при прийнятті оскаржуваного рішення мали враховувати також приписи постанови Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».

Посилання третіх осіб, зокрема на норми виборчого законодавства, судом відхиляються як неспроможні, оскільки не стосуються підстав заявленого позову; норми виборчого законодавства не регулюють спірних правовідносин сторін; не стосуються предмету спору, оскільки процес передачі майна спільної власності районів не пов`язаний із проведенням виборів чи набуттям повноважень депутатами нового скликання, а зумовлений, зокрема розмежуванням видатків між рівнями місцевого самоврядування.

Суд також враховує, що відповідач, не маючи локального нормативного акту, який регулює питання передачі об`єктів спільної власності територіальних громад, повинен був здійснити передачу спірного майна у відповідності до вимог інших правових актів - Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», тому вважає прийнятними доводи позивача про порушення відповідачем порядку передачі об`єктів спільної комунальної власності, а саме: без урахування рішень сільських, селищних рад про надання згоди на передачу їм спірного майна, які слугували підставою прийняття оскаржуваного рішення, та за своїм переліком майна не відповідають розподілу майна за оскаржуваним рішенням; комісія з питань передачі майна не утворювалася; оцінка та інвентаризація переданого майна не проводилася.

Матеріалами справи підтверджено обставини порушення відповідачем також вимог ч. 4, ч. 10 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 75, 80 Регламенту районної ради, з огляду на неподання висновку постійної комісії районної ради стосовно проекту оскаржуваного рішення.

Суд критично оцінює твердження третіх осіб стосовно того, що спірні об`єкти задовольняють виключно потреби жителів громад Тернопільського району та навпаки не задовольняють потреби Тернопільської міської територіальної громади як того вимагає п. 10 Розділу V Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 280/97-ВР, а тому не можуть бути передані позивачу, з огляду на те, що матеріали справи та саме оскаржуване рішення не містять інформації та належних доказів щодо використання спірних об`єктів нерухомого майна певними громадами, а з пояснень учасників справи випливає, що жоден з об`єктів не задовольняє колективних потреб лише однієї конкретної територіальної громади.

Рішення Тернопільської районної ради від 24 лютого 2021 р. № 91 «Про зміну в складі засновника комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня», яким відповідача виведено зі складу засновників КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» та введено в склад засновника Великобірківську селищну раду суд визначає як інформативне, оскільки воно стосується визначення нового засновника бюджетної установи, а не спірного нерухомого майна. Водночас, рішення підтверджує доводи позивача стосовно того, що спірні правовідносини не стосуються функціонування Лікарні, а лише зміни власника майна, яке знаходиться в неї на праві оперативного управління.

Суд також критично ставиться до поданої представником КНП ТРР «Тернопільська центральна районна лікарня» довідки від 07.04.2021 №291 як на доказ того, що в Лікарні медичні послуги отримують в переважній більшості пацієнти саме Тернопільського району, оскільки з самої ж довідки вбачається, що за період з 2018 по I квартал 2021 Лікарнею проліковано також і 369 пацієнтів з м.Тернополя. Відповідно наведені відомості не підтверджують обставин того, що Лікарня задовольняє колективні потреби виключно територіальних громад Тернопільського району, натомість є свідченням того, що в силу положень ст. 38 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я», на котру зсилався позивач у справі, кожен пацієнт має право на вільний вибір лікаря та закладу охорони здоров`я.

Крім того, з урахуванням порядку підготовки проектів рішень сесії рад, порядку набрання чинності рішеннями органів місцевого самоврядування технічно неможливо, аби рішення Байковецької сільської ради № 1283 від 17.11.2020 було прийнято, виготовлено та надано для використання в роботі відповідачу до початку підготовки проекту оскаржуваного рішення, що передбачено у пунктах 21, 46, 47 Регламенту районної ради сьомого скликання, затвердженого рішенням районної ради від 12 .04.2016 р. № 79 (надалі Регламент).

Щодо інших аргументів третіх осіб у справі суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не дотримано вимог закону щодо умов та порядку передачі комунального майна спільної власності територіальних громад, позов Тернопільської міської ради підлягає до задоволення частково, в частині визнання недійсним рішення районної ради.

Суд доходить до висновку, що звернення сільських та селищних рад про передачу їм в комунальну власність майна спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює відповідач, за своїм змістом не відповідають прийнятому за результатами їх розгляду оскаржуваному рішенню.

В іншій частині вимог суд відмовляє у зв`язку з обранням позивачем способу захисту, який не призводить до поновлення порушеного права та з огляду на те, що відповідне право визначене законом.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 13, 20, 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020 Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2 по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9.

3. В частині позовних вимог щодо визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 №747 Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району (п.п.1-6), а саме об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2, по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9 - відмовити.

4. Стягнути з Тернопільської районної ради (майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 25347928) на користь Тернопільської міської ради (вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 34334305) 2102 (дві тисячі сто дві)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 28.05.2021.

Головуючий суддя Н.О. Андрусик

суддяС.Г. Стопник

суддяС.О. Хома