ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р.Справа № 916/92/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Барсков А.В., згідно паспорту

від відповідача: не з`явився,

дослідивши матеріали справи №916/92/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу від 01.12.2020р. №65/18-р/к,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що за рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/18-р/к від 01.12.2020р. на нього накладений штраф за неподання інформації на питання пунктів Вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.12.2019р. Також позивач вказує, що в провадженні адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ перебувала справа №1-26.250/3-2020, розгляд якої було розпочато за ініціативою Відділення згідно з розпорядженням Відділення від 04.02.2020р. №3-р. На адресу позивача 17.12.2019р. надійшла Вимога про надання інформації від 09.12.2019р. №64-02/2205/2. Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що під час здійснення своєї професійної діяльності нотаріус керується нормами спеціального Закону України «Про нотаріат», ним не було відразу надано відповідь на Вимогу, оскільки у Вимозі запитувалась інформація, яка може складати нотаріальну таємницю, за розголошення якої нотаріус може бути позбавлений Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Законом закріплено виключний перелік органів, відповіді на запити яких не вважаються розголошенням нотаріальної таємниці, серед яких немає органів АМКУ. Позивач також вказує, що, діючи як приватний нотаріус, на практиці надання послуг здійснює за усним правочином, будь-які документи з клієнтами в письмовій формі не складаються та не зберігаються; вчинювані ним нотаріальні дії не мають цінової визначеності, він не має будь-яких списків визначених цін на послуги, в кожному випадку, згідно абз.3 ст.4 та ст.51 Закону України «Про нотаріат» розмір плати визначається за домовленістю з клієнтом з урахуванням специфіки відповідного запиту.

Поряд із цим позивач відмічає, що до 23.06.2019р. справляння приватними нотаріусами плати за вчинення нотаріальних дій регулювалось Указом Президента України №762/98 від 10.07.1998р. «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій», в якому було зазначено, що: «вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку.»; розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. За Указом Президента України №418/2019 від 20.06.2019р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів ІІрезидента України», Указ №762/98 було скасовано. Наказом Мінюста "Про внесення змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №1923/5 від 24.06.2019р. було внесено відповідні зміни до п.3 Глави 16 Розділу І Порядку нотаріальних дій, відповідно до яких передбачено, шо приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою. До скасування Указу №762/98 приватні нотаріуси справляли плату в розмірі, що значною мірою був визначений державою, а саме: не меншому за розміри ставок державного мита, яке справлялось державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії (п.1 Указу №762/98). Після скасування Указу № 762/98 та внесення змін до Порядку нотаріальних дій, плата за вчинення певної нотаріальної дії визначається кожним нотаріусом самостійно за окремою домовленістю з конкретною фізичною або юридичною особою. Із викладеного позивач робить висновок, що розмір плати, яка справляється приватним нотаріусом за певну нотаріальну дію визначається окремо для кожного окремого випадку проведення такої нотаріальної дії та не має вартісною характеру, тобто цінової визначеності. Також позивач вказає, що він повідомив відповідача про те, що не надає додаткові послуги правового характеру окремо від вчинення нотаріальних дій. З огляду на це розмір плати за такі послуги включається до плати за вчинювані нотаріальні дії або клієнтам надається безкоштовна консультація. Позивач зазначає також, що нотаріус не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність в розумінні ст.3 ГК України, з огляду на що послуги із вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій не є господарською діяльністю в розумінні ГК України, а тому не можна стверджувати, що такі послуги можуть мати вартісний характер, тобто мати цінову визначеність, як це передбачено ГК України відносно господарської діяльності суб`єктів господарювання.

Крім того, позивач зазначив, що копія реєстру для реєстрації нотаріальних дій містить нотаріальну таємницю та видається виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, а отже не може бути надана Відділенню в силу положень ст.8 Закону України «Про нотаріат».

Одночасно позивач вказує, що положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, безпосередньо не поширюються на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, до яких віднесено приватних нотаріусів. Виходячи з цього, нотаріус не зобов`язаний вести окремих регістрів, фінансових відомостей, залишків матеріальних цінностей тощо. Позивач відмічає, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не визначає порядок здійснення розрахунків особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність та відповідно не поширюється на цих осіб. Водночас спеціальне законодавство (Закон про нотаріат) не встановлює вимог щодо надання нотаріусом розрахункового документа при наданні клієнту послуги, а також не встановлює форму такого документу. При цьому відповідно до ст. 8 Закону про нотаріат, нотаріус видає фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, довідки про вчинені нотаріальні дії, але ані Законом про нотаріат, ані Порядком нотаріальних дій, ані Правилами нотаріального діловодства не передбачено виготовлення декількох примірників таких довідок, тому приватний нотаріус не зобов`язаний мати копію або примірник такої довідки. Позивач вказує, що для нього документом, де фіксується справляння замовниками на його користь плати за вчинені ним нотаріальні дії є Реєстр, де робиться запис про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами та фіксується плата, шо справляється за вчинені нотаріальні дії.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 19.02.2021р. за вх.№4815/21, де вказує, що предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога про визнання недійсним рішення органу АМКУ. На думку відповідача, виходячи із предмету спору, у даній справі суд повинен встановити, а позивач зобов`язаний належними та допустимими доказами підтвердити наявність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення. Відділення акцентує увагу суду на тому, що як вбачається із змісту позовної заяви, позивач не наводить (у тому числі, не підтверджує належними доказами) жодної правової підстави, визначеної вказаною правовою нормою, а саме: не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, Відділення неповно з`ясувало; не вказує, які обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведено Відділенням в ході розгляду даної справи; не вказує, які саме висновки Відділення, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; не наводить жодної норми матеріального чи процесуального права, що були порушені територіальним відділенням при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідач вважає, що усі доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, є декларативними та полягають у тому, що приватний нотаріус не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України, він не здійснює господарську діяльність, оскільки не надає послуги, які мають вартісний характер, тобто цінову визначеність. Підставами визнання оспорюваного рішення незаконним Позивач називає обставини, що були викладені ним у листі - відповіді на вимогу про надання інформації від 20.03.2020р. №22/01-16. Відповідач вказує, що, як свідчить зміст цього листа, у ньому позивач, вже після спливу визначених вимогою про надання інформації від 09.12.2019р. №64-02/2205/2 строків, надав відповідь на Вимогу (пояснення та копії ряду документів). На думку відповідача, позивач вважає, що орган АМКУ втрутився у його діяльність, оскільки не мав повноважень вимагати у Приватного нотаріуса будь - яку інформацію та притягувати його до відповідальності за неподання інформації, однак, відповідач вважає, що доводи позивача суперечать нормам законодавства про захист економічної конкуренції, які мають спеціальний імперативний характер.

Відповідач наголошує, що Відділення, як державний орган, що входить у систему органів АМКУ, здійснює свою діяльність та реалізує владні повноваження виключно в рамках та відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Як стверджує відповідач, за своїм змістом визначення суб`єкта господарювання у статті 1 Закону «Про ЗЕК», яка є спеціальною нормою, є істотно ширшим від поняття суб`єкта господарювання в інших актах законодавства, зокрема, у ГК України: адже за змістом статті 1 Закону «Про ЗЕК», в окремих випадках суб`єктами господарювання можуть визнаватися (а відтак, і притягатися до відповідальності за порушення) у тому числі органи влади та органи місцевого самоврядування (які за ГК України не визнаються суб`єктами господарювання за жодних обставин - частина перша статті 8 ГК України). Посилаючись на положення п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», відповідач дійшов висновку про те, що як державні, так і приватні нотаріуси надають нотаріальні послуги та функції державного реєстратора, що за своєю природою є делегованими державними функціями, при тому, що такі дії здійснюються нотаріусом не від імені держави, а від власного імені.

Спираючись на положення ст.31 Закону України «Про нотаріат», відповідач вказує, що приватний нотаріус, здійснюючи нотаріальну діяльність, надає послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність і ціна яких визначається за домовленістю сторін, не будучи регульованою державою. Маючи можливість самостійно організовувати свою діяльність та визначати вартість надання нотаріальних послуг, приватний нотаріус має змогу конкурувати з іншими приватними або державними нотаріусами, які здійснюють свою діяльність в одному нотаріальному окрузі, та несе ризик втрати клієнтів (потенційних клієнтів) у зв`язку із менш якісним наданням послуг або вищою ціною у порівнянні з іншими нотаріусами. Відповідач вважає, що, незважаючи на здійснення функцій, делегованих державою, приватний нотаріус відповідає критеріям суб`єкта господарювання, визначеним статтею 1 Закону «Про ЗЕК», отже на нього поширюється сфера дії цього Закону.

Відповідач вважає, що згідно ст.ст. 7, 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» нотаріус (державний або приватний), одержавши вимогу органу АМКУ про надання інформації, зобов`язаний надати інформацію, що не належить до нотаріальної таємниці (яка не пов`язана із заінтересованою особою та її зверненням до нотаріуса), на загальних підставах.

Крім того, відповідач вказує, що норми законодавства про захист економічної конкуренції у частині права на запитування інформації, необхідної для реалізації органами АМКУ своїх повноважень, та відповідальності за невиконання обов`язку щодо надання такої інформації мають спеціальний характер щодо іншого законодавства і мають переважати у застосуванні над нормами іншого законодавства, яке обмежує обов`язок надання запитуваної органами АМКУ інформації. Із чого відповідач вбачає, що органи АМКУ, діючи на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, мають право витребовувати у нотаріусів як інформацію, що не становить нотаріальної таємниці, так і відомості, які законодавством віднесено до нотаріальної таємниці (які одержані під час вчинення нотаріальної дії, або під час звернення до нотаріуса). Однак, відповідач зазначає, що у позивача не вимагав відомості, що містять нотаріальну таємницю.

Відповідач вказує, що було виявлено вчинення у 2019 році приватними нотаріусами Миколаївської області дій, які не відповідають нормам конкуренційного законодавства та можуть призвести до порушень, передбачених Законом «Про ЗЕК», зокрема, пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону «Про ЗЕК» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін, з підстав чого було направлено позивачу вимогу, про надання інформації та документів, які стосуються оплати за нотаріальні послуги та обставин укладення у 2019 році Меморандуму про взаєморозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України, яку вручено позивачу під розпис 12.12.2019р. Згідно Вимоги приватний нотаріус мав надати Відділенню інформацію - пояснення та копії документів, у встановлені у Вимозі терміни: у 10-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 1 - 5 даної вимоги; у 12-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 6-9.1 даної вимоги; у 15-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 10-15 даної вимоги. Отже, строк подання інформації на питання пунктів 1-5 Вимоги становив 22.12.2019р. включно, на питання пунктів 6-9.1 Вимоги - 24.12.2019р. включно, на питання пунктів 10-15 Вимоги - 27.12.2019р. включно, проте, у встановлені у Вимозі строки інформації на Вимогу від приватного нотаріуса до територіального відділення не надійшло. Листом від 19.12.2019р. №221/01-16 позивач повідомив відповідача про одержання Вимоги та вказав, що запитана інформація не може бути ним надана, оскільки нотаріус не є суб`єктом господарювання та не надає нотаріальних чи інших послуг, про які йдеться у Вимозі. Вже після спливу визначених Вимогою строків, та після одержання копії подання з попередніми висновками у даній справі, Приватний нотаріус листом від 20.03.2020р. №22/01-16 надав відповідь на Вимогу (пояснення та копії ряду документів), із чого відповідач вбачає підставним застосування спірним рішенням до позивача відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. відкрито провадження у справі №916/92/21, постановлено розглядати справу №916/92/21 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 24.02.2021р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 24.02.2021р. оголошено перерву до 15.03.2021р. об 11год.00хв.

У судовому засіданні 15.03.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 12.04.2021р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 12.04.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 26.04.2021р. о 12год.00хв.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. задоволено клопотання позивача, викладене у позові, про витребування доказів, зобов`язано Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати до суду для огляду справу №1-26.250/3-2020, поновлено позивачу строк на подання до справи доказів, що додані до заяви від 29.03.2021р. за вх.№8508/21, долучено до справи докази, що додані до заяви від 29.03.2021р. за вх.№8508/21, а саме лист Міністерства юстиції України від 23.03.2021р., закрито підготовче провадження по справі №916/92/21, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 19.05.2021р. о 12год.30хв.

У судовому засіданні 19.05.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 26.05.2021р. на 11год.30хв.

Заяви позивача та відповідача від 19.02.2021р. за вх.№4818/21, від 05.03.2021р. за вх.№№6253/21, 6297/21, від 31.03.2021р. за вх.№8851/21, від 16.04.2021р. за вх.№10672/21 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було судом задоволено.

Клопотання позивача про долучення доказів від 24.02.2021р. за вх.№№5270/21, 5330/21, від 12.04.2021р. за вх.№10046/21 були судом задоволені.

25.05.2021р. за вх.№14071/21 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яку судом прийнято до уваги.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Миколаївським обласним територіальним відділенням АМКУ було надіслано позивачу вимогу №64-02/2205/2 від 09.12.2019р., в якій було зазначено, що Миколаївським обласним територіальним відділенням АМКУ вивчається та досліджується, згідно встановленої законодавством компетенції, ряд питань, пов`язаних із здійсненням приватними нотаріусами нотаріальної діяльності у територіальних межах Миколаївської області, за реалізацією прав фізичних і юридичних осіб, які мають потребу у вчиненні відповідних нотаріальних дій. У ході цього дослідження Відділенням було виявлено та встановлено вчинення у 2019 році приватними нотаріусами Миколаївської області дій, які не відповідають нормам конкуренційного законодавства та можуть призвести до порушень, передбачених Законом України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, п.1 ст.50, п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін. З огляду на викладене, у зв`язку із здійсненням контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, керуючись статтями 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Аитимонопольний комітет України, пунктами 3 та 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р. №32-р. зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №291/5482, Відділення просило позивача надати йому протягом 2 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію на питання пункту 16 даної вимоги, а також - інформацію (пояснення та копії документів, належно завірені, з усіма їх невід`ємними частинами, на усі питання: по пунктам 1 - 5 даної вимоги - протягом 10 календарних днів з дня її отримання, по пунктам 6 - 9.1 даної вимоги - протягом 12 календарних днів з дня її отримання, по пунктам 10 - 15 даної вимоги - протягом 15 календарних днів з дня її отримання.

Так, процитувавши ст.31 ЗУ «Про нотаріат», Відділення у п.1 вимоги прохало позивача надати пояснення, яким чином він, діючи як приватний нотаріус, оформлює на практиці домовленості про надання нотаріальних послуг та додаткові послуги правового характеру - усно/ письмово (договір, угода). Пояснення мають бути підтверджені відповідними копіями документів (пункт 1 вимоги). Також у п.2 вимоги АМКУ запитав у нотаріуса, чи мають вартісний характер, тобто цінову визначеність, його послуги із вчинення нотаріальних дій та додаткові послуги правового характеру, що не належать до вчинюваної нотаріальної дії і надаються ним.

Питання 3 вимоги було викладено наступним чином: «У яких первинних та інших документах фіксується справляння замовниками на Вашу користь оплати за надані (реалізовані Вами) послуги: за вчинені Вами нотаріальні дії та за додаткові послуги правового характеру, що надані Вами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії (чеки, квитанції, ін.). Зазначте правову підставу оформлення цих документів. Надайте для прикладу по три різні примірники такого роду документів, що свідчать про: здійснення оплати за послуги із вчинення Вами різних нотаріальних дій, за період 01.01.2019 - 31.08.2019 та, цих же нотаріальних дій, за період 01.09.2019-30.11.2019, здійснення оплати за додаткові послуги правового характеру, що надані Вами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії за період 01.01.2019 - 31.08.2019 та, цих же додаткових послуг, за період 01.09.2019 -30.11.2019.».

У п.п.4-8 вимоги Відділення запитало наступну інформацію у позивача: «Вкажіть, чи звітуєте Ви про одержані Вами як приватним нотаріусом доходи за надані (реалізовані) послуги до органів Державної фіскальної служби України. Зазначте правову підставу з посиланням на конкретні норми (стаття, пункт, частина) чинних нормативно-правових актів. Надайте копію Вашої податкової декларації про майновий етан і доходи приватного нотаріуса за 2018 рік з відміткою про отримання її відповідним органом Державної фіскальної служби України. Вкажіть, чи зазнаєте Ви, як приватний нотаріус, конкуренції з боку інших нотаріусів, які діють у Вашому нотаріальному окрузі. Чи є, на Ваш погляд, така конкуренція значною і в чому це виражається. Обґрунтуйте свої пояснення, наведіть приклади, надайте підтверджуючі матеріали. Зазначте, чи є вартість оплати за запропоновані Вами послуги із вчинення нотаріальних дій та додаткові послуги правового характеру, що надаються Вами, як приватним нотаріусом, тим чинником, який впливає на формування попиту на ці послуги. Чи є, на Ваш погляд, розмір (вартість) вказаних плат у того чи іншого приватного нотаріуса вирішальним або ж суттєвим фактором для замовника при зверненні за вчиненням нотаріальних дій та одержанням додаткових послуг правового характеру. Обґрунтуйте свої пояснення. Зазначте, чи зазнавав змін, протягом останніх двох років, попит на Ваші послуги із вчинення нотаріальних дій та додаткові послуги правового характеру, що надаються Вами, як приватним нотаріусом. При цьому також вкажіть загальну кількість осіб (фізичних та юридичних), яким Ви надали вказані послуги: окремо за весь 2018 рік, окремо за період 01.01.2019 - 31.08.2019, окремо за період 01.09.2019 - 30.11.2019.

У п.п.9, 9.1., 10, 11, 12 вимоги зазначено наступне: «Вкажіть розміри (вартість) плати, яка застосовувалася Вами протягом 2019 року, за: надання послуг із вчинення Вами як приватним нотаріусом кожної із нотаріальних дій, додаткові послуги правового характеру, що надаються Вами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії. Зазначені відомості необхідно надати за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019 та 01.09.2019 - 30.11.2019, окремо, за переліком усіх вчинюваних Вами нотаріальних дій та усіх додаткових послуг правового характеру, що надаються Вами. Інформація за даним пунктом вимоги має бути сформована Вами згідно приведеної таблиці 1… …У разі, якщо вказані у пункті 9 цієї вимоги розміри (вартість) плати були затверджені Вами окремим документом (чи кількома документами) - надайте копію цього документу (документів), з усіма додатками до нього (до них). Надайте економічні розрахунки: розмірів плати (вартості) за послуги із вчинення Вами як приватним нотаріусом нотаріальних дій, які застосовуються Вами протягом 2019 року, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019 та 01.09.2019 - 30.11.2019, розмірів плати за додаткові послуги правового характеру, які надаються Вами протягом 2019 року, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019 та 01.09.2019 - 30.11.2019. Надайте вичерпно розгорнуту розшифровку кожної витрати та інших складових, які Ви, як приватний нотаріус, включили до: розрахунку (калькуляції) вартості плати за послуги із вчинення Вами нотаріальних дій, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019, 01.09.2019 - 30.11.2019; до розрахунків вартості плати за додаткові послуги правового характеру, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019, 01.09.2019 - 30.11.2019. Зазначену інформацію необхідно надати по кожній вчинюваній Вами нотаріальній дії та кожній додатковій послузі правового характеру. Надайте деталізовану розшифровку кожної відповідної витрати та інших складових окремо з вичерпними обґрунтуваннями та поясненнями, а також з усіма підтверджуючими доказами, з аналізу яких буде зрозуміла кожна витрата та складова, які у своєї сукупності визначають розмір кожної окремої відповідної витрати та складової розмірів плати за послуги із вчинення Вами нотаріальних дій та розмірів плати за надання додаткових послуг правового характеру, що застосовувалися Вами за періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019, 01.09.2019 - 30.11.2019.».

У п.п. 13, 14, 15, 16 відповідач запитав у позивача наступну інформацію: «Надайте інформацію щодо обставин укладення у поточному році Меморандуму про взаєморозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України (далі Меморандум): - де (у якому місці, за якою адресою, на якому заході) відбувалось підписання цього Меморандуму; хто саме був ініціатором розроблення, укладення та підписання Меморандуму; хто саме вніс Вам та іншим приватним нотаріусам пропозицію укласти/підписати Меморандум. Надати відповідне листування з цього приводу. Якщо пропозиція була усною вкажіть, коли і від кого вона до Вас надійшла; від кого саме Ви одержали для підписання примірник Меморандуму та «тарифи, які будуть діяти з 01 вересня 2019 року…» (мовою тексту) Розмір плати за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами (назва документу). У тексті Меморандуму вказується про глибоку стурбованість зростаючими масштабами порушень професійної етики нотаріусів, таких як демпінгування розміру плати за вчинені нотаріальні дії. Зазначте, чи стикалися Ви особисто, діючи як приватний нотаріус, з такого роду демпінгуванням. Конкретизуйте свої пояснення, з наведенням усіх обставин таких подій та явищ, при цьому також обґрунтуйте, з посиланням на конкретні норми законодавства, чи вважаєте Ви такі дії (демпінгування розміру плати за вчинені нотаріальні дії) порушеннями, передбаченими чинним законодавством, і якими саме порушеннями. Надайте до Відділення примірник Меморандуму про взаємопорозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України, з усіма додатками до нього та усіма іншими документами (матеріалами), розробленими у зв`язку з його підписанням (укладенням). Зазначте дату одержання Вами даної вимоги голови територіального відділення.

23.12.2019р. відповідачем отримано відповідь позивача від 19.12.2019р. №221/01-16 на вимогу №64-02/2205/2 від 09.12.2019р., де вказано, що інформація не може бути надана, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання та не здійснює підприємницьку діяльність, АМКУ не відноситься до суб`єктів, яким нотаріус може надавати будь-яку інформацію стосовно нотаріальної діяльності.

Позивач надав відповідь №22/01-16 від 20.03.2020р. на вимогу відповідача №64-02/2205/2 від 09.12.2019р., де зазначив, що під час здійснення своєї професійної діяльності керується нормами спеціального ЗУ «Про нотаріат», запитувана відповідачем інформація може складати нотаріальну таємницю, за розголошення якої нотаріус може бути позбавлений свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Також нотаріус у відповіді вказав, що за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою, що позивач оформлює усно, з підстав чого надати письмові документи не може. Також нотаріус повідомив АМКУ, що ним не надаються додаткові послуги правового характеру окремо від вчинення нотаріальних дій, з огляду на що, розмір плати за такі послуги включаються до плати за вчинювані нотаріальні дії або клієнтам надається безкоштовна консультація. Поряд із цим нотаріус вказав на те, що не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність в розумінні ст.3 ГК України. Решту, інформації, що не становить нотаріальної таємниці, позивач навів відповідачу у відповіді №22/01-16 від 20.03.2020р.

Відповідачем позивачу було надіслано подання про попередні висновки від 24.02.2020р. №64-03-/16-пв, де запропоновано визнати дії приватного нотаріуса Миколаївського МНО Миколаївської області Барскова А.В. з неподання інформації на питання вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 19.12.2019р. №64-02/2205/2 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», та накласти штраф.

01.12.2020р. Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення АМКУ прийнято рішення №65/18-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким: визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Барскова А.В. з неподання інформації на питання пунктів 1-5 вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 19.12.2019р. №64-02/2205/2 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»; за вчинення порушення, вказаного у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Барскова А.В. штраф відповідно до абз.3 ч.1, абз.4 ч.2 ст.52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у розмірі 2219грн.; визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Барскова А.В. з неподання інформації на питання пунктів 6-9.1 вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 09.12.2019р. №64-02/2205/2 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»; за вчинення порушення, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Барскова А.В. штраф відповідно до абз.3 ч.1, абз.4 ч.2 ст.52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 2219грн.; визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Барскова А.В з неподання інформації на питання пунктів 10 - 15 вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 09.12.2019р. №64-02/2205/2 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»; за вчинення порушення, вказаного у пункті 5 резолютивної рішення, накладено на приватного нотаріуса Миколаївського МНО Миколаївської області Барскова А.В. штраф відповідно до абз.3 ч.1, абз.4 ч.2 ст.52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 2219грн.

Також судом оглянуто матеріали адміністративної справи «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» №1-26.250/3-2020.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтями 1 і 2 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу АМКУ обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України „Про захист економічної конкуренції, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, визначених розділом VII Закону України „Про захист економічної конкуренції- та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998р. №169 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998р. за №471/2911 (надалі - Правила).

Відповідно до ст.3 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.12 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

До того ж перелік повноважень Антимонопольного комітету України визначений у ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України". Так, вказана стаття передбачає наступне. У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб`єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати поліцейських для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод; залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування; залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб`єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб`єктів господарювання, що є єдиним суб`єктом господарювання; вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов`язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов`язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень; надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом; здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі"; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про публічні закупівлі". У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Антимонопольного комітету України в межах компетенції; дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12, 15 і 16 частини першої цієї статті; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції. У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики; узагальнювати та аналізувати інформацію про реалізацію актів законодавства про захист економічної конкуренції щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики; брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію; здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12 і 15 частини першої цієї статті; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб`єктів господарювання, об`єднань пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію; взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; узагальнювати практику застосування законодавства про захист економічної конкуренції, вносити до відповідних органів державної влади пропозиції щодо його удосконалення; розробляти та організовувати здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; брати участь у розробленні та внесенні Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки; розробляти та затверджувати разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань розвитку і захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, зокрема щодо контролю за узгодженими діями, концентрацією, підвідомчості та розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, організації діяльності органів Антимонопольного комітету України; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про публічні закупівлі".

Оскаржуване у даній господарській справі рішення прийняте відповідачем у відповідності до Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

За положеннями ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За положеннями ч.1, 2, 3 ст.1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів (ч.ч.1, 4 ст.3 Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, аналіз вказаних положень ГК України та Закону України «Про нотаріат» дають підстави дійти висновку про те, що нотаріус (приватний нотаріус) не є суб`єктом господарювання, виконує виключно делеговані державою функції, а отже, не підпадають під сферу застосування Законів України „Про Антимонопольний комітет України", «Про захист економічної конкуренції».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Таким чином, засоби впливу (регулювання) держави на нотаріальну діяльність вичерпно обмежуються тими повноваженнями, що передбачені у ст.2 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Необхідністю зберігати нотаріальну таємницю саме обумовлено певний статус та підзвітність нотаріуса (приватного нотаріуса).

Відповідачем не доведено суду та не обґрунтовано наявність положень чинного законодавства, яке надає, в контексті проаналізованих положень ЗУ «Про Антимонопольний комітет України", у т.ч. ст.7 Закону, повноваження на отримання від нотаріусів (приватних нотаріусів) відомостей, що складають зміст нотаріальних дій.

Так, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стало встановлення порушення позивачем п.13 ч.1 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», який визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Однак, оскільки, як судом було встановлено вище, нотаріальна діяльність не підпадає під ознаки господарської, не може бути піддана перевірці чи контролю в розрізі положень ЗУ «Про захист економічної конкуренції», ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» твердження відповідача щодо вчинення порушення позивачем п.13 ч.1 ст.50 вказаного Закону не відповідає дійсності, з огляду ще й на те, що вказана професійна діяльність має інші важелі її регулювання відповідно до вищенаведеного чинного законодавства. Зазначеного відповідач не врахував, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, і, як наслідок, - до прийняття неправомірного рішення, яке за таких підстав підлягає визнанню судом недійсним.

Враховуючи викладене, підлягає судом задоволенню у повному обсязі позовна вимога позивача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу від 01.12.2020р. №65/18-р/к.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що погоджується із твердженням відповідача щодо того, що лист Міністерства юстиції України №4072/7390-33-21/19.1.1 від 23.03.2021р. має лише інформаційний характер, не є нормативно - правовим актом.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270грн., які підлягають йому відшкодуванню за рахунок відповідача, внаслідок повного задоволення його позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання недійсним рішення.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу від 01.12.2020р. №65/18-р/к.

3. Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 2270 (дві двісті сімдесят) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 травня 2021 р.

Суддя І.А. Малярчук