КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 757/45383/19-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8089/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Максимум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив з стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 4700097 про надання зарплатної платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками від 05 квітня 2011 року в розмірі 231 632 грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 05 квітня 2011 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4700097 про надання зарплатної платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками, відповідно до якого банк відкрив клієнту рахунок з карткою № НОМЕР_1 згідно з умовами договору і Порядком здійснення розрахунків за допомогою пластикових платіжних карток міжнародних платіжних систем та правил користування зарплатними картками. 18 травня 2018 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 4700097 про надання зарплатної платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками від 05 квітня 2011 року.

Оскільки відповідач не виконує умови договору, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, станом на 15 серпня 2019 року утворилась заборгованість за договором на загальну суму 231 632 грн. 57 коп. та складається з: неповернутої суми кредиту в розмірі 134 642 грн. 24 коп.; нарахованих відсотків у розмірі 78 523 грн. 02 коп.; пеня у розмірі 18 437 грн. 31 коп. (а.с. 4-6).

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо позову в повному обсязі, посилаючись на те, що не отримувала від позивача жодних документів щодо укладення між позивачем та ПАТ «Банк Національний Кредит» договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, в тому числі за договором № 4700097 від 05 квітня 2011 року, у зв`язку з чим відповідно до ст. 516, 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Також не отримувала досудову вимогу. Зазначила, що позивачем не надано розрахунку ні повернутої суми кредиту, ні нарахованих відсотків. Крім того, просила застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені, оскільки погашення овердрафту за договором мало відбутися до 30 серпня 2017 року, у зв`язку з чим право на стягнення пені кредитор міг реалізувати шляхом звернення до суду у строк до 31 серпня 2018 року (а.с. 110-113).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 134 642 грн. 42 коп., по відсоткам у розмірі 78 523 грн. 02 коп., що складає разом складає 213 165 грн. 44 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» 1 346 грн. 42 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» до ОСОБА_1 про стягнення пені відмовлено (а.с. 148, 150-152).

Не погодившись з рішенням суду, 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 157-168).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» не надавало і не могло надати відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, шляхом перерахування на рахунок відповідача грошових коштів, оскільки не був учасником договору. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повідомлення позивача про відступлення права вимоги та копії цього договору, а також досудової вимоги про погашення заборгованості. Вказувала, що заборгованість за договором не підтверджена належними доказами, оскільки позивач не надав до суду розрахунку суми заборгованості.

Директор ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» Чорний М.В. направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін та справу розглядати без участі представника позивача (а.с. 179-181).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд переглянув законність і обґрунтованість рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми кредиту та нарахованих відсотків. У частині відмови у стягненні пені рішення не оскаржувалось.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чистова А.С. підтримала скаргу і просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Чистової А.С., цього представник в суді апеляційної інстанції не заперечувала, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Директор ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» Чорний М.В. подав письмову заяву в якій просив справу розглядати без участі представника позивача (а.с. 175-189).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та відсотків, виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.

З таким висновком суду колегія суддів погодилась з наступних підстав.

Судом встановлено,що 05 квітня 2011 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4700097 про надання зарплатної платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками, відповідно до якого банк відкрив клієнту рахунок з карткою згідно з умовами договору і Порядком здійснення розрахунків за допомогою пластикових платіжних карток міжнародних платіжних систем та правил користування зарплатними картками (а.с. 7).

Згідно з п. 3.1 договору за невиконання чи неналежне виконання умов договору та Порядку сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.

Відповідно до п. 3.2 держатель зобов`язаний відшкодувати банку всі збитки, які заподіяні використанням картки, з порушенням умов цього договору або Порядку, незалежно від факту підписання держателем платіжної квитанції або інших документів, передбачених цим договором та правилами системи.

Відповідно до п. 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами належних їм зобов`язань.

03 квітня 2014 року, 06 жовтня 2014 року та 20 січня 2015 року сторони уклали договори про внесення змін до договору № 4700097 від 05 квітня 2011 року про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками, відповідно до якого доповнили розділи 1 та 8 додатковими пунктами щодо ліміту овердрафту та строку погашення (а.с. 11-13).

30 червня 2016 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору № 4700097 від 05 квітня 2011 року про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками, відповідно до якого сторони вирішили та встановили викласти п. 1.4 розділу 1 договору в новій редакції, а саме сторони домовились, що ліміт овердрафту становить 145 160 грн. 82 коп. та діє до 30 серпня 2017 року, з щомісячною сплатою фіксованого платежу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., починаючи з 30 вересня 2016 року відповідно до зазначеного графіку, та виклали п. 1.6 розділу 1 договору в новій редакції (а.с. 9).

Крім того, 30 червня 2016 року між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до договору № 4700097 від 05 квітня 2011 року про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками, відповідно до якого сторони виклали п.п. 1.4, 1.6 розділу 1 договору в новій редакції, доповнили п. 8.3 розділу 8 п.п. 8.3.1 та п.п. 8.3.2, виклали п. 8.10 розділу 8 договору в новій редакції та домовились, що ліміт овердрафту становить 151 184 грн. 19 коп. та діє до 30 серпня 2016 року (а.с. 10).

Встановлено, що 18 травня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» та ПАТ «Банк Національний Кредит» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким було передано право вимоги за договором № 4700097 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками від 05 квітня 2011 року до ОСОБА_1 (а.с. 17-23).

01 червня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за договором № 4700097 від 05 квітня 2011 року та копія договору про відступлення прав вимоги від 18 травня 2018 року (а.с. 24).

10 липня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу № 391 про погашення заборгованості на суму 213 165 грн. 26 коп. (а.с. 26).

Позивач надав до суду першої інстанції виписку за договором № 4700097 за період з 05 квітня 2011 року по 03 вересня 2019 року та виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 25 січня 2019 року по 22 липня 2019 року (а.с. 43-92, 93-108).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За положеннями ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Як було встановлено, 18 травня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Максимум» та ПАТ «Банк Національний Кредит» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким Банк передав позивачу право вимоги за договором № 4700097 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками від 05 квітня 2011 року до ОСОБА_1 (а.с. 17-22).

Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток № 1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18 травня 2018 року) до ПАТ «Банк Національний Кредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 4700097 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками від 05 квітня 2011 року на суму основної заборгованості по кредиту у розмірі 134 642 грн. 24 коп., по процентах у розмірі 78 523 грн. 02 коп. (а.с. 20-22).

Тобто до нового кредитора у повному обсязі перейшли права та обов`язки за договором, зокрема і право стягнення заборгованості по основній сумі кредиту та по відсотках.

Позивач звертаючись до суду з позовом, надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Максимум», яка станом на 15 серпня 2019 року становила по основній сумі кредиту 134 642 грн. 24 коп., по процентах 78 523 грн. 02 коп., а в загальному розмірі 213 165 грн. 44 коп., право на стягнення якої позивач отримав за договором відступлення права вимоги (а.с. 30).

Жодних власних розрахунків відповідачем на спростування розрахунку заборгованості позивача не наведено та не надано належних доказів погашення спірної заборгованості.

Таким чином, колегія суддів погодилася з висновком суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 134 642 грн. 24 коп. та нарахованих відсотків у розмірі 78 523 грн. 02 коп., що разом складає 213 165 грн. 44 коп.

Доводи апелянта, що вона не отримувала повідомлення про відступлення прав вимоги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема 01червня 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відступлення прав вимоги за договором № 4700097 від 05 квітня 2011 року разом з копією договору про відступлення прав вимоги від 18 травня 2018 року, яке відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено особисто ОСОБА_1 16 червня 2018 року (а.с. 24, 25).

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо неотримання відповідачем досудової вимоги, як підставу для скасування рішення суду, оскільки обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання був встановлений щодо дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредитувідповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року. Натомість у цій справі позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості 10 липня 2019 року, тобто після настання визначеного вищевказаним Договором строку повного виконання кредитних зобов`язань.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, тому колегія суддів їх відхилила.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення районного суду не підлягає скасуванню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати за розгляд справи апеляційним судом мають бути віднесені на рахунок апелянта і не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 28 травня 2021 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова