ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/970/21Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/1933/20 Категорія: Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року, ухваленого у складі судді Тептюк Є.П., у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа Державна екологічна інспекція Центрального округу про визнання незаконним та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. №26850202 від 08 грудня 2015 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за №12415259 від 04 грудня 2015 року та видано свідоцтво про право власності № 49308947 від 08 грудня 2015 року.

Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту та передання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, а також зміни її цільового призначення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної гідроспоруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Тобто, розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст.ст. 20, 58, 59, 84, ч. 9 ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 4,58 Водного кодексу України, тому підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню на підставі ст.ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України.

Як наслідок незаконності та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №326 від 10 листопада 2015 року, підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності видане ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу №471 від 03 червня 2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

Оскільки оспорювана земельна ділянка вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, тому має бути повернута незаконним володільцем на користь держави.

Враховуючи те, що Черкаською районною державною адміністрацією порушено встановлений порядок визначення цільового призначення земельної ділянки, тому в розумінні ст. 21 Земельного кодексу України її державна реєстрація підлягає визнанню незаконною та скасуванню.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження № 326 від 10 листопада 2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» був порушений порядок надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки оскільки було не дотримано вимоги чинного на той час законодавства.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тому суд дійшов висновку, що вимога усунути перешкоди держави в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 є законною та підлягає до задоволення і не потребує окремого скасування правочину, за яким ОСОБА_1 набув права власності на спірну земельну ділянку.

Вимоги заступника прокурора, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, також підлягають до задоволення, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

Оскільки свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, суд вважав, що вимога про скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Вимога, щодо усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає, оскільки в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив змінити рішення районного суду та скасувати в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №326 від 10 листопада 2015 року не може бути скасоване як таке, що вже реалізоване та вичерпало свою дію, шляхом виконання.

Матеріали справи не містять доказів, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Апелянт правомірно набув спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу та речове право на цю земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі, що є офіційним визнанням державою законності набуття права власності.

Позивачем не доведено факт належності спірної земельної ділянки до земельних ділянок водного фонду, а тому до даних правовідносин слід застосувати загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відлік позовної давності розпочався з моменту відкриття кримінального провадження №42016251010000054 за фактом перебування земельних ділянок відведених у власність та користування за рахунок земель, попередньо відведених для будівництва Будище-Свидівоцького захисного масиву, а саме з 12 серпня 2016 року, але прокурором хибно зроблено висновки, щодо незастосування строків позовної давності до спірних правовідносин. Тому, слід відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

Прокурором не доведено належними доказами факт незаконного розпорядження Черкаською районною державною адміністрацією земельними ділянками, відтак не доведено, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Тому вимога щодо скасування державної реєстрації права приватної за скаржником є безпідставною, оскільки апелянт є добросовісним набувачем майна, який законним шляхом його набув і таке майно не може бути витребувано.

У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська обласна державна адміністрація просила скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Відзив обґрунтований тим, що попередньо спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською районною державною адміністрацією дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду - штучні водосховища.

Перебування спірної ділянки у приватній власності громадянина не лише порушує право власності на неї держави, а й унеможливлює контроль за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням та забезпечення іншим громадянам конституційного права на доступ до таких земель.

Спірне розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №326 від 10 листопада 2015 року, а також будь-яка інформація з органів контролю до Черкаської обласної державної адміністрації раніше не надходила, що підтверджується листом №01/01-33/5297/01/01-33/12835 від 16 липня 2020 року, який знаходиться в матеріалах справи. Факт можливого порушення вимог земельного та водного законодавства при відведенні та передачі у користування вищевказаної земельної ділянки виявлено Черкаською обласною державною адміністрацією при розгляді листа Черкаської місцевої прокуратури від 06 липня 2020 № 161-7776 вих 20.

Відтак, Черкаська обласна державна адміністрація не брала участі у процедурі надання у користування спірної земельної ділянки та оформлення речового права на неї, а отже не могла знати про порушення прав держави прийняттям оскаржуваного рішення Черкаською районною державною адміністрацією до моменту пред`явлення прокурором позову, а тому вважає строк позовної давності не пропущеним.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що зокрема земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на такі категорії як землі рекреаційного призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.ч. 1,2 ст. 18, ст. 19 ЗК України).

За змістом статей 3,4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), викладені у додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ № 1051 від 17 жовтня 2012 року, підгрупа угіддя «штучні водосховища» включає штучні водойми місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудовані для створення запасу води та регулювання її стоку, та належить до групи «води», яка включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя. Підгрупа «піски» включає ділянки землі, які вкриті великими масами сипучої гірської породи, що складається з крупинок твердих мінералів, переважно кварцу (включаючи пляжі) та належить до групи «землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом», яка включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю.

Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі №372/2180/15-ц, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаської області від 23 червня 2020 року №10-23-0.4-4752/2-20, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища), а станом на 31 грудня 2015 року обліковувалися як землі запасу (в розрізі угідь піски) на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 04 серпня 2015 року №222, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 гектарів. Станом на 01 січня 2005 року та 01 січня 2010 року обліковувались як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища) (т.1 а.с. 63,64).

Як вбачається з відповіді Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ №348/13 від 12 червня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0034 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби (т.1 а.с. 72).

Доводи апеляційної скарги, що зазначені листи не можуть бути доказами, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з тексту листа Головного управління Держгеокадастру в у Черкаської області від 23 червня 2020 року №10-23-0.4-4752/2-20 зазначена в ньому інформація взята з статистичної звітності (форма 6-зем).

Форма 6-земвідображає результат робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.(ст..1 Закону України «Про землеустрій»)

Про те, що форма 6-зем є доказом при встановленні цільового призначення землі вказав Верховний Суд України в постанові від 21 січня 2015 року в справі №6-224цс14.

Пунктом 7Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України«Про Державнийземельний кадастр»(вредакції,що діялана моментвиникнення правовідносин) встановлено, що державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено у статті 186-1 Земельного кодексу України, за змістом абз.6 ч.ч. 1,3,5 якої (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 04 серпня 2015 року №222 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 гектарів в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, Черкаського району, Черкаської області. Земельну ділянку площею 4,3148 гектарів віднесено до земель запасу, вид піски (т.1 а.с. 61).

Водночас, за змістом абз. 2 ч.1, ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Приписами ч.ч. 3,5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Тобто, районні державні адміністрації уповноважені передавати земельні ділянки із земель державної власності за межами населених пунктів, лише для ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 30 листопада 2015 року №326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту та передано у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_2 кадастровий номер 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів, згідно з додатком. Земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення (т.1 а.с. 30, 31).

Відповідно до ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За змістом абз. 2 ч.6 ст. 186-1 Земельного кодексу України у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаської області від 19 червня 2020 року №10-23-0.9-4671/2-20 документація із землеустрою на проведення державної експертизи землевпорядної документації, на підставі якої відведено у власність громадянам земельні ділянки, в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району до головного управління не надходила (т.1 а.с. 66).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Черкаською районною державною адміністрацією було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавство, що в наслідку призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «д» ч.4 ст. 84 ЗК України).

За змістом ч.2 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що приймаючи оскаржуване розпорядження щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 . Черкаська районна державна адміністрація діяла за межами наданих їй повноважень, з порушенням вимог Земельного та Водоного кодексів України, та не у відповідності із суспільними та публічними інтересами.

Відповідно до ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г)притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №222252557 від 01 вересня 2020 року, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:01:001:0034 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 471, виданий 03 червня 2019 року (т.1 .а.с. 32-35).

Відповідно до абз. 1,3 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Встановивши, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, яка вибула з власності держави всупереч вимогам чинного законодавства, в тому числі внаслідок порушення порядку зміни цільового призначення землі, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та припинення у ОСОБА_1 речового права на неї.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації не може бути визнане незаконним та не підлягає скасуванню, оскільки вичерпало свою дію, оскільки прямо суперечить положенням ст. 393 ЦК України.

Не знайшли свого підтвердження доводи скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Окрім того, суд зазначає, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України варто розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц). Тому, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади, договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку.

Доводи апеляційної скарги, щодо втручання у мирне володіння своїм майном є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій «пропорційності», використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується (Постанова Верховного Суду України в справі №6-2902цс15 від 3 лютого 2016 року).

В даній справі встановлено, що, право власності набуто без законних підстав, крім того предмет такого права є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому таке право підлягає відновленню.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа Державна екологічна інспекція Центрального округу про визнання незаконним та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 27 травня 2021 року.

Судді