Cправа № 127/13328/21

Провадження № 1-кс/127/5999/21

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

підозрюваної: ОСОБА_4 ,

захисника: адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення РЗСТ СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниці, українки, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, працюючої бухгалтером ТОВ НВФ «Трік ЛТД», раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення РЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 25.05.2021 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням установлено, що 24.05.2021, приблизно о 09 год. 30 хв., водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-токсикологічної експертизи № 1513 від 24.05.2021, відповідно до якого в крові останньої виявлено етиловий спирт в концентрації 3.3‰, керуючи автомобілем марки "Haval H2", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить їй відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вулиці І.Богуна в м. Вінниці, зі сторони вулиці О.Кобилянської, в районі будинку № 198, не вибрала безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, а саме наявності спуску та заокруглення проїзної частини, внаслідок чого не впоралась з керуванням, втратила можливість постійного руху транспортного засобу та можливості безпечного керування ним, виїхала на зустрічний тротуар, де, внаслідок злочинної самовпевненості, в порушення вимог п.п. 2.9 (а), 1.7, 12.1 Правил дорожнього руху України, допустила наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по тротуару, по ходу руху автомобіля, після чого здійснила наїзд на паркани домоволодінь № № 196, 200.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки з ВОДКЛ № 2552 від 24.05.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «важка поєднана травма, уламковий перелом лобно-скроневої ділянки черепа з стисненням та забоями, закритий перелом верхньої частини правого плеча, забійно-рвана рана лівої гомілки», які відповідно до п. 2.1.3 (б),(в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Таким чином, в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 2.9(а), 1.7, 12.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено, що:

п. 2.9а «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п.1.7 «Водії, пішоходи та пасажири зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»;

Невідповідність дійводія ОСОБА_4 вимогам п.п. 2.9 (а), 12.1, 1.7 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Вінниці, громадянка України, з вищою освітою, фактично проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, працююча бухгалтером «Трік ЛТД».

24 травня 2021 року, о 13:46 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

25 травня 2021 року водію ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 24.05.2021;

- довідкою ВОДКЛ № 2552 від 24.05.2021;

- висновком судової токсикологічної експертизи № 1513 від 24.05.2021, відповідно до якого: «В крові ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт у концентрації 3.3 проміле»;

- показами підозрюваної ОСОБА_4 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Разом із цим, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:

1) переховування від органу досудового розслідування та суду, так як остання знаючи про тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років, з метою уникнення відповідальності за вчинене нею кримінального правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

2) незаконного впливу на потерпілого та свідків кримінального провадження, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у кримінальному провадженні на даний час тривають експертизи та не проведені всі слідчі (розшукові) дії.

Застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:

1) особисте зобов`язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрювану, обставини вчинення злочину;

2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останню до органу досудового розслідування та в суд на першу вимогу;

3) застава, оскільки підозрювана в разі сплати застави зможе впливати на свідків, потерпілого чи переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваною покладених на неї обов`язків під час такого запобіжного заходу, що не дасть можливість запобігти вказаним вище ризикам.

Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 , на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, репутацію підозрюваної, її вік і стан здоров`я, обставини вчинення кримінального правопорушення та вчинення його у стані алкогольного сп`яніння, отримання тяжких тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.

В зв`язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваної найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вона являється раніше не судимою особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, слідчий просив визначити ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною передбачених КПК України обов`язків, яка становить вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного слідчий просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 заперечували щодо поданого клопотання, пояснивши, що підозрювана ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, надає допомогу потерпілому, має постійне місце роботи, де характеризується позитивно, заміжня, має на утримані двох дітей, одна з яких неповнолітня. При цьоиу, ризики, на які посилається прокурор, жодним чином не підтверджені. Крім того, зазначили, що підозрювана ОСОБА_4 хворіє на хронічний алкоголізм, що є психічною хворобою, в зв`язку з чим їй необхідне відповідне лікування, а тому вона не може перебувати у слідчому ізоляторі. З огляду на наведене підозрювана та її захисник просили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12021020010000619, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваної та її захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020010000619 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

З витягу з ЄРДР №12021020010000619 слідує, що до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшли матеріали про те, що 24.05.2021, приблизно о 09 год. 30 хв., водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Haval H2», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці І.Богуна в м. Вінниці, в районі будинку №198, не впоралась з керуванням, внаслідок чого виїхала на тротуар, де здійснила наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7 , 2007 року народження, та наїзд на паркани домоволодінь № № 196, 200. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.05.2021, приблизно о 09 год. 30 хв., водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-токсикологічної експертизи № 1513 від 24.05.2021, відповідно до якого в крові останньої виявлено етиловий спирт в концентрації 3.3‰, керуючи автомобілем марки "Haval H2", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить їй відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вулиці І.Богуна в м. Вінниці, зі сторони вулиці О.Кобилянської, в районі будинку № 198, не вибрала безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, а саме наявності спуску та заокруглення проїзної частини, внаслідок чого не впоралась з керуванням, втратила можливість постійного руху транспортного засобу та можливості безпечного керування ним, виїхала на зустрічний тротуар, де, внаслідок злочинної самовпевненості, в порушення вимог п.п. 2.9 (а), 1.7, 12.1 Правил дорожнього руху України, допустила наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по тротуару, по ходу руху автомобіля, після чого здійснила наїзд на паркани домоволодінь № № 196, 200.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки з ВОДКЛ №2552 від 24.05.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «важка поєднана травма, уламковий перелом лобно-скроневої ділянки черепа з стисненням та забоями, закритий перелом верхньої частини правого плеча, забійно-рвана рана лівої гомілки», які відповідно до п. 2.1.3 (б),(в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Обгрунтовуючи клопотання слідчим зазначено, що за вищевикладених обставин ОСОБА_4 порушила вимоги пунктів 2.9(а), 12.1, 1.7 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Порушення ОСОБА_4 вимог пунктів2.9(а),12.1,1.7Правил дорожньогоруху Українизнаходяться убезпосередньому причинномузв`язкуз наслідкамидорожньо-транспортноїпригоди,а самеіз заподіяннямтяжких тілеснихушкоджень малолітньому ОСОБА_7 .

24травня 2021року огод.13годині 46хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

25 травня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Вирішуючи питання, щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021020010000619; протоколу огляду місця події від 24.05.2021; довідки ВОДКЛ № 2552 від 24.05.2021; висновку судової токсикологічної експертизи № 1513 від 24.05.2021, відповідно до якого: «В крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 3.3 проміле»; показів підозрюваної ОСОБА_4 ; інших матеріалів кримінального провадження; пояснень підозрюваної наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України обґрунтована.

У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована та має постійне місце проживання, заміжня, має на утриманні двох дітей, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює бухгалтером ТОВ НВФ «Трік ЛТД», за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується Характеристикою наданою НВК «Трік ЛТД» в формі ТОВ, раніше не судима. В той же час, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який було вчинено нею у стані алкогольного сп`яніння, за наслідками якого малолітній ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, пояснення підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 щодо того, що ОСОБА_4 має психічні розлади внаслідок вживання алкоголю, на підтвердження яких захисником було надано довідку КЗ ВОНД «Соціотерапія» №13 від 25.05.2021, а тому остання потребує постійного лікування та не може перебувати в слідчому ізоляторі, судом до уваги не приймаються, оскільки для підтвердження зазначених обставин необхідне проведення судо-медичної експертизи, яка буде призначена в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження та після проведеня якої буде підтверджено або спростовано відповідні обставини.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваної, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрювана ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання їй більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд також враховує вік та стан здоров`я підозрюваної та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При вирішенні питання щодо обгрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В той же час, наявність у підозрюваної стійких соціальних зв`язків, а саме те, що підозрювана зареєстрована та має постійне місце проживання, заміжня, має на утриманні двох дітей та працює, не спростовує наявності вищенаведених ризиків з огляду також на те, що в разі доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України до підозрюваної може бути застосована міра покарання у вигляді реального позбавлення волі, без можливості застосування статті 75 КК України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначитирозмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За правилами встановленими частиною четвертою статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вищевказаний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Однак, оскільки кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №12021020010000619 від 24.05.2021, не містить відомостей, щодо наявності обставин зазначених у пунктах 1-5 частини четвертої статті 183 КПК України, в даному випадку слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваної слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній заставу, з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181600,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 13:46 год. 22 липня 2021 року.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 22 липня 2021 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181600,00 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот грн.), яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

1. прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

2. не відлучатись з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя