Справа № 357/3/21

1-кп/357/9/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження № 12020110000001060 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гостра Могила Ставищенського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

11 листопада 2020 року, близько 16 години 20 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Toyota Avalon», з іменними номерними знаками « НОМЕР_1 » НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною вулиці Павліченко в напрямку вулиці Шевченка в м. Біла Церква Київської області, наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Павліченко та вулиці Шолом-Алейхема, в порушення вимог п.п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги розділу 34 «Дорожня розмітка» пункт 1.1. ПДР України, відповідно до якого «Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей», виїхав на смугу зустрічного руху та в подальшому в порушення вимог розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» п. 8.7.3 е) «сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух» та п. 8.10 ПДР України, відповідно до якого «у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки ", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів», проїхав на забороняючий сигнал світлофору де на перехресті допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався по даному перехресті зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «Toyota Avalon», з іменними номерними знаками « НОМЕР_1 », а саме по вул. Шолом-Алейхема, на дозволяючий «зелений» сигнал світлофору. Після зіткнення автомобіль марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в некерованому стані відкинуло на тротуар де він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Після вчинення дорожньо - транспортної пригоди, водій ОСОБА_3 з місця пригоди зник, чим порушив вимоги п. 2.10 ПДР України, відповідно до якого «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди: є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)», однак згодом був затриманий працівниками поліції.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула в Білоцерківській міській лікарні №2.

Смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від відкритої черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток склепіння та основи черепа з крововиливами у шлуночки головного мозку.

Ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути внаслідок наїзду автомобіля на пішохода, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3 б), д), 2.10, розділу 34 «Дорожня розмітка» лінії 1.1, та розділу 8 пунктів 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю. При цьому дав суду показання, що повністю відповідають викладеним у вироку обставинам щодо порушення правил безпеки дорожнього руху. Зазначив, що 11 листопада 2020 року, близько 16 години 20 хвилин, він керував технічно-справним автомобілем марки «Toyota Avalon». Він рухався по вул. Павліченко прямо до вул. Князя Володимира, де мав намір повернути в сторону виїзду з міста на трасу «»Київ-Одеса». При переїзді перехрестя вулиць Павліченко та Шолом Алейхема, де сталося ДТП, він рухався прямо. Під`їжджаючи до перехрестя автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год. На під`їзді до світлофора перед автомобілем обвинуваченого рухались два автомобіля. В цей момент на його телефон, який лежав біля водійського сидіння надійшло повідомлення. Обвинувачений взяв телефон та відволікся, щоб прочитати повідомлення, а коли подивився перед собою то побачив, що на світлофорі світиться червоне світло і автомобілі, що рухалися попереду стояли До найближчого автомобіля залишалося приблизно 5 метрів. Розуміючи, що на такій швидкості він не зможе уникнути зіткнення навіть шляхом застосування екстреного гальмування, він прийняв рішення виїхати на зустрічну смугу руху. Їдучи по зустрічній смузі руху, обвинувачений, побачивши відсутність автомобілів, по вулиці, що перетинала перехрестя, вирішив, що може проїхати на червоний сигнал світлофора, оскільки думав, що своїми діями не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Він не зрозумів звідкіля на дорозі з`явився автомобіль марки ВАЗ, який рухався зліва направо відносно його напрямку руху. В результаті сталося зіткнення автомобілів, та автомобіль ВАЗ від зіткнення викинуло на тротуар, де він збив дорожній знак та жінку пішохода. Після зупинки, побачивши результати ДТП, обвинувачений, злякавшись, залишив місце ДТП. На автомобілі він доїхав до одного з сіл Білоцерківського району, де в автомобілі закінчився бензин. Після чого, зрозумівши, що його автомобіль бачили люди, повернувся назад на громадському транспорті та був затриманий поліцією. В момент ДТП під впливом будь- яких речовин не перебував. Після даної події влаштувався офіційно на роботу водієм. Просить не позбавляти його волі посилаючись на ті обставини, що щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе належні висновки, має на утриманні малолітню дитину, повністю відшкодував завдані потерпілому злочином збитки, відшкодував також матеріальну шкоду водію автомобіля ВАЗ.

Враховуючи, що усі вищевказані дії обвинуваченого, в тому числі й ті, які полягають у залишенні місця пригоди, де потерпіла отримала тілесні ушкодження, кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість з`ясував правову позицію прокурора, який за погодженням зі старшим прокурором групи прокурорів підтримав обвинувачення та відмовився скористатись правами, передбаченими ст. 338, 339 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження, а саме: обвинувачений, прокурор, захисник не заперечують, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду не виникло, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на вищевказані обставини, враховуючи, що, відповідно до ч. 1,3 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, і суд не має права вийти за межі висунутого обвинувачення, якщо лише це не покращує становище особи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена повністю та його слід кваліфікувати:

- за ч. 2 ст.286КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, за якою він і повинен нести відповідальність.

Враховуючи ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушенняпри призначеннівиду тарозміру покаранняобвинуваченому,суд бередо уваги,що ОСОБА_3 вчинив закінченийтяжкий злочин,який характеризуєтьсянеобережною формоювини.Судом такожвраховуються наслідки,які насталивід вчиненнязлочину увигляді позбавленняпотерпілої життя- найвищої в Україні соціальної цінності, гарантованої ст.ст. 3, 27 Конституції України.

Водночас суд враховує характер вчиненого злочину та виходить із сукупності всіх обставин, що у своїй сукупності створили аварійну обстановку та призвели до дорожньо - транспортної пригоди та шкідливих наслідків, зокрема поведінку винного, інших учасників дорожнього руху, потерпілої, що передувала події, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, ставлення до наслідків злочину і приходить до переконання, що дорожньо-транспортна пригода та її наслідки є результатом виключно неправомірних дій обвинуваченого.

При цьому суд, виходячи з пред`явленого обвинувачення та показань самого обвинуваченого, констатує, що усі дії обвинуваченого в частині порушення вимог правил дорожнього руху є умисними. Сама дорожньо транспортна пригода сталася виключно внаслідок умисного грубого порушення ОСОБА_3 елементарних вимог правил дорожнього руху щодо заборони проїзду на червоний сигнал світлофора за відсутності будь-яких до того підстав. Керуючи в населеному пункті автомобілем, що є джерелом підвищеної небезпеки, обвинувачений міг і зобов`язаний був передбачити настання суспільно небезпечних наслідків від допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, що зроблено ним не було.

Суд також враховує поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який залишив місце пригоди, усвідомлюючи, що внаслідок ДТП учасники дорожнього руху отримали тілесні ушкодження.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Має добрийстан здоров`я;одружений,має наутриманні малолітнюдитину 2019року народження,що підтверджуєтьсядосудовою доповіддю.Даних пропритягнення доадміністративної відповідальностісуду ненадано,тоді яксам обвинуваченийвказаний фактзаперечує.На часвчинення злочинуобвинувачений не працювавта зіслів проживавза рахуноктимчасових джерелзаробітків від придбаннята реалізаціїавтомобілів з-закордону.На часрозгляду справиобвинувачений з28.12.2020працевлаштований водієм ФОП« ОСОБА_8 »

З огляду на вищевказані обставини поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який в судовому засіданні визнав вину, дав детальні показання щодо обставин вчинення злочину, висловив жаль з приводу скоєного, відшкодував як потерпілому так і іншим учасникам дорожньо-транспортної пригоди завдані злочином збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до п.1,2 ч. 1 ст. 66 КК України:

1) щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд також визнає як пом`якшуючу покарання обставину перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Водночас дослідивши обставини дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що крім грубого порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху України вказана дорожньо-транспортна пригода жодним чином не була обумовлена неправомірною поведінкою інших учасників дорожнього руху чи складною дорожньою ситуацією. Жодних обставин, які б зменшували ступінь вини обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує правову позицію потерпілого, який в судове засідання жодного разу не з`явився, та через захисника подав нотаріально засвідчену заяву з якої видно, що потерпілому відшкодовано в рахунок завданих матеріальної та моральної шкоди 200000 грн., у зв`язку з чим він будь-яких претензій до обвинуваченого не має та не наполягає на покаранні виді позбавлення волі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що для виправлення ОСОБА_3 попередження вчинення ним та іншими нових злочинів йому необхідно і достатньо призначити покарання в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді позбавлення волі розмір якого має бути мінімальним.

Зважаючи, на те, що обвинувачений, повністю визнав свою вину, щиро розкаюється у вчиненому, з урахуванням позиції сторони обвинувачення та захисту на переконання суду, такий розмір покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання він має відбувати в установі виконання покарання.

При цьому з урахуванням характеру вчинення злочину, який скоєно за умов умисного грубого порушення вимог правил дорожнього руху обвинуваченому слід призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом розмір якого має бути середнім. При цьому суд критично оцінює ту обставину, що обвинувачений на час ухвалення вироку працює водієм. Як видно з документів, що характеризують особу обвинуваченого останній, з 17.07.2013 по 22.04.2015 працював техніком ТОВ «ЕСУ» з 19.05.2015 по 23.12.2015 мав офіційний статус безробітного, після чого офіційно не працював. З показань самого обвинуваченого, джерелом його доходу була діяльність з приводу купівлі-продажу автомобілів з-за кордону. Обвинувачений влаштувався на роботу водієм після скоєння злочину, що спростовує твердження сторони захисту, що професія водія є єдиним основним джерелом доходу сім`ї обвинуваченого. За вказаних обставин такі дії обвинуваченого очевидно свідчать про намагання уникнути додаткового покарання за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

Процесуальні витрати в розмірі 4249 грн. 70 коп. необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох)_ років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати до строку покарання строк тримання під вартою з 11.11.2020 по 16.11.2020 з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі

Строк відбування покарання за цим вироком рахувати з дня фактичного затримання обвинуваченого на виконання вироку

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Заставу в розмірі 84800 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн., внесену на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2020 за квитанцією №0.0.1903734921.1 від 13.11.2020 повернути заставодавцю ОСОБА_9 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_4 ).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 4249 (чотири тисячі двісті сорок дев`ять) грн. 70 коп. необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Києва від 19.11.2020 на автомобіль марки Toyota Avalon р.н. « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_10 , поновивши його в правах.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Києва від 19.11.2020 на автомобіль марки «ВАЗ 2107» р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 , поновивши його в правах.

Речові докази у справі:

- автомобіль марки Toyota Avalon р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та який перебуває у його володінні вважати повернутим власнику.

-автомобіль марки ВАЗ 2107 р.н. НОМЕР_3 який належить ОСОБА_11 , та який перебуває у його володінні вважати повернутим власнику.

-СД- диск з відеозаписом зберігати при матеріалах кримінального провадження,

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьоїстатті 349КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_1