ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9538/20 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головне управління ДПС у м. Києві до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА» (код ЄДРПОУ 21536532) (запис від 27.09.2019 № 10701110046009135).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилалася на те, що запис про ліквідацію ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» внесено без надання Позивачу повідомлення про відкликання заперечень, ані без довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, тобто в порушення ч. 5 ст. 25, ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу зазначено, що спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому внесеним записом про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, завершилась процедура ліквідації банку, а сам банк було ліквідовано.

19 травня 2021 року Третьою особою подано Заяву, в якій просить відкликати поданий відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві та не заперечує проти її задоволення.

Проте, 26 травня 2021 року Третьою особою подано Заяву, в якій просить відкликати Заяву про відкликання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві та не заперечував проти її задоволення у зв`язку з втратою актуальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що із 23 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА» на підставі рішення Національного банку України від 22 січня 2015 року № 39 і рішення виконавчої дирекції Фонду від 22 січня 2015 року № 12.

Із 23 квітня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА» на підставі постанови Правління Національного банку України від 22 квітня 2015 року № 264 і рішення виконавчої дирекції Фонду від 23 квітня 2015 року № 83. Уповноваженою особою на здійснення ліквідацію Банку призначено Кашуту Д.Є. строком на 1 рік з 23 квітня 2015 року до 22 квітня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 390 продовжено строк ліквідації Банку до 22 квітня 2017 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 квітня 2017 року № 1441 продовжено строк ліквідації Банку до 22 квітня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 квітня 2018 року № 992 продовжено строк ліквідації Банку до 22 квітня 2019 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25 березня 2019 року № 660 продовжено строк ліквідації Банку до 22 квітня 2020 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04 квітня 2019 року № 781 змінено уповноважену особу на здійснення ліквідацію Банку та призначено Караченцева А.Ю. з 08 квітня 2019 року.

27 вересня 2019 року уповноваженою особою на здійснення ліквідації ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА» до Державного реєстратора подано документи для державної реєстрації припинення ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКООПСПІЛКА».

Державним реєстратором 27 вересня 2019 року було внесено запис № 10701110046009135 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укоопспілка».

Вважаючи вказаний запис протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми спеціального закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за яким здійснювалась процедура ліквідації банку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укоопспілка» Позивач посилається на ст.ст. 25, 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Положеннями частини 7 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено порядок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, який включає:

1) проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру - не пізніше наступного робочого дня з дати настання підстави, передбаченої частиною четвертою цієї статті;

2) державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації - не пізніше наступного робочого дня після отримання відомостей:

про відсутність заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

про відсутність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента;

про відсутність нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства.

Проте, відповідно до абз. 7 п. 11 частини 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для відмови у державній реєстрації подача документів для державної реєстрації припинення юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Статтею 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п.п. 6, 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Статтею 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до частини 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду не має права обмежувати або припиняти здійснення:

а) банком операцій у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону;

б) операцій, спрямованих на виконання нетто-зобов`язання, визначеного відповідно до статті 54-1 цього Закону, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, переданий банком на виконання зобов`язань за такою угодою;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;

7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;

8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;

9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов`язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;

10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1) здійснює повноваження органів управління банку;

2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України;

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх. Цей пункт не застосовується до правочинів, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону;

7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню;

8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;

10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

Положеннями частини 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Таким чином, оскільки процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Відповідачем запис про реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ «Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укоопспілка», вчинено правомірно.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, доводи Позивача про помилкове посилався на редакцію п. 11 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV (в редакції Закону № 2491-8 від 05.07.2018), оскільки заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за формою 27-ОПП були направлені до набрання нової редакції вказаної норми Закону, є необґрунтованими, оскільки, у даному випадку, державний реєстратор мав керуватись нормою Закону, яка була чинна на момент проведення відповідної реєстраційної дії.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 27.05.2021 року.