Справа №: 646/3125/21

Провадження № 3/646/1221/2021

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 року м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Власова Ю.Ю., секретар судового засідання Сердюк В.К., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Малюги Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Талалаївка, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

- за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 605878 від 13 квітня 2021 року, що складений інспектором СЮП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, 13 квітня 2021 року о 16:10 годині був встановлений факт неналежного виконання ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: дитина проковтнула таблетки лікарського засобу «Кардіомагніл».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за ознаками ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей.

У судове засідання ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення судового розгляду не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів за участі її захисника адвоката Малюги Д.М.

При цьому суд враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, інкриміноване ОСОБА_1 , не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП).

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Малюга Д.М. пояснив про обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та зазначив про те, що ОСОБА_1 проживає за зазначеною адресою разом із матір`ю, бабусею та донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловік ОСОБА_1 та батько дитини ОСОБА_3 родину покинув та мешкає окремо. 11 квітня 2021 року приблизно о 16:15 годині дитина раптово схопила лікарський препарат «Кардіомагніл», що знаходився на полиці, втім, пігулку проковтнути не вспіла, після чого терміново ОСОБА_1 була викликана бригада «швидкої допомоги».

Захисник вважає, що такими діями ОСОБА_1 ужила усіх необхідних заходів щодо усунення можливих наслідків для дитини, та просить її звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їхній сукупності та надавши їм належну правову оцінку, заслухавши пояснення захисника адвоката Малюги Д.М., суд дійшов наступних висновків.

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Преамбула Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-ІІІ) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 цього Закону, дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття; забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити; охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні (ст. 2 Закону № 2402-ІІІ).

Відповідно до статті 6 цього Закону кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я. Держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону № 2402-ІІІ).

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону № 2402-ІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону № 2402-ІІІ).

Відповідно до статті 35 Закону № 2402-ІІІ особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Аналіз приписів Закону № 2402-ІІІ дає змогу дійти висновку, що під невиконанням обов`язків щодо виховання дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання неповнолітніх. Ухилення батьків та осіб, що їх замінюють від виконання своїх обов`язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров`я, тощо.

Отже, правовою підставою для покладення відповідальності на батьків за ч. 1 ст. 184 КУпАП є наявність ознак та елементів складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками обов`язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх.

Відповідно до ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1).

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280).

Як установлено судовим розглядом, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 605878 від 13 квітня 2021 року, рапортом, та не спростовуються поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, судовим розглядом установлено про те, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей.

Разом із цим, суд приймає до уваги ту обставину, що відповідно даних рапорту відділу поліції № 1 (Основ`янський) Харківського РУП № 1 ГУНП у Харківській області від 11 квітня 2021 року, дитина ОСОБА_2 11 квітня 2011 року о 16:29 годині доставлена бригадою № 804 до органу охорони здоров`я, о 18:05 годині цього ж дня - стан здоров`я дитини задовільний, знаходиться з матір`ю.

Суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії»).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , той факт, що матеріали справи не містять доказів того, що остання раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, будь-яких негативних наслідків та шкоди від її дій державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян не встановлено, тому вчинене правопорушення необхідно вважати малозначним.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, ОСОБА_1 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а справа відносно неї закриттю, з оголошенням усного зауваження, яке, на думку суду, буде достатнім для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП, щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення (ст. 283).

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: < > 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу (ч. 2 ст. 284).

Керуючись ст.ст. 22, 23, 33, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 248, 251, 252, 268, 269, 270, 271, 272, 278-280, 283, 284, 285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в:

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обмежитися усним зауваженням.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя - Ю.Ю. Власова